Постанова № 72647185, 06.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1153/17 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Сорочка Є.О. та Файдюка В.В.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЙТ ОІЛ» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «СТЕЙТ ОІЛ» (далі - позивач, ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ») звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2016 № 0008881405 про застосування штрафних санкцій у розмірі 83558,88 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕЙТ ОІЛ» є юридичною особою, здійснює торгівельну діяльність через мережу автозаправних комплексів, як платник податків позивач перебуває на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби.

У період з 28.11.2016 по 02.12.2016 року посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області проведено фактичну перевірку на господарській одиниці - АЗК суб'єкта господарювання ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 96 з питань додержання позивачем вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального. Крім того, в даному акті зазначено, що перевірка закінчена 02.12.2016 о 16 год. 45 хв., а ознайомлення з матеріалами перевірки, надання пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті перевірки, зокрема: накладні на товар, керівнику запропоновано прибути до управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 3, 02.12.2016 о 16 год. 00 хв.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 05.12.2016 № 416/15-32-40302/39436796, (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме: - не надані накладні на алкогольні напої на суму 13091 грн.

Таким чином, за результатами перевірки посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги пункту 12 статті 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акту перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 № 0008881405 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 83558,88 грн..

Позивачем здійснено адміністративне оскарження та рішенням ДФС України від 10.03.2017 №4873/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Так, Київським окружним адміністративним судом встановлено, що позивачем відповідно до пункту 4.3 наказу ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» від 01.01.2016 № 1-А «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політики», облік руху товарно-матеріальних цінностей організовується по підрозділам: - на торгових точках - в програмі « 1С: Підприємство» та у журналах в кількісному виразі.

Відповідно до п. 2 наказу ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» від 04.01.2016 № 2-А «Про організацію документообігу між відділом бухгалтерії та точками роздрібної торгівлі підприємства» первинні бухгалтерські документи, що супроводжують товар, який надходить до точки роздрібної торгівлі (магазину), отримує відповідальна особа та в день отримання здійснює оприбуткування товару шляхом занесення інформації про товар, яка міститься у первинних документах, до програми бухгалтерського обліку « 1С: Підприємство 7:7» та протягом 2-х календарних днів з дати надходження забезпечує передачу кур'єрською службою первинних бухгалтерських документів до відділу бухгалтерії підприємства.

Як слідує з наказу від 04.01.2016 № 2-А, товар поставляється постачальниками на АЗК позивача, де він приймається. У місцях приймання товару здійснюється оприбуткування товару на підставі первинних бухгалтерських документів із застосуванням комп'ютерної програми бухгалтерського обліку « 1С: Підприємство 7:7»,після чого всі документи передаються кур'єром до відділу бухгалтерії підприємства, де здійснюється опрацювання первинних облікових документів та їх подальше зберігання.

Так, на підтвердження пояснень щодо наявності первинних облікових документів на товар позивач надав суду копії первинних бухгалтерських документів на товар, стосовно якого відповідачем зроблено висновок про відсутність облікових документів за місцем реалізації, а саме: видаткова накладна №Рк05077413 від 02.10.2015 та накладні №4593 від 18.02.2016, №12021 від 03.05.2016, №19449 від 08.07.2016, №23033 від 10.08.2016, №26037 від 02.09.2016, №27095 від 14.09.2016, №29012 від 03.10.2016, №31876 від 31.10.2016.

В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, що посадовими особами податкового органу було висунуто вимоги про надання для перевірки облікових документів на товар та зазначено в Акті перевірки від 05.12.2016 №416/15-32-40302/39436796, що для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті перевірки, зокрема: накладні на товар, керівнику товариства запропоновано прибути до управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області за адресою: м. Одеса, Старобазарний сквер, 3, 02.12.2016 о 16 год. 00 хв., у той час, як перевірка фактично завершилась пізніше, а саме о 16 год. 45 хв. 02.12.2016.

Згідно з п.12 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації та не містить чіткого та однозначного визначення місця знаходження (зберігання) первинних облікових документів на товар.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не доведення відповідачем, що позивачем не ведеться облік товарних запасів, а висновок податкового органу щодо того, що первинні облікові документи на товар мають зберігатися лише за місцем реалізації товару не відповідає змісту закону.

Також, матеріали справи свідчать, що фактична перевірка проводилась одночасно з проведенням обшуку на АЗС.

Відповідно до протоколу обшуку від 28.11.2016 при проведенні обшуку працівниками ГУ ДФС в Одеській області Барабаш В.В., Васильєва І.О., на підставі наказу №1950 від 22.11.2016, була розпочата фактична перевірка ТОВ «СТЕЙТ ОІЛ» за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 96.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 p. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Оскільки законодавством не передбачено окремого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, то оприбуткування товарів здійснюється відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні, про що прямо зазначено в ст. 6 Закону №265.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

До первинних документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Лише відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Так, суд першої інстанції вірно зазначив, що на момент перевірки перевіряючи ми не було враховано, що АЗС не є відокремленим підрозділом товариства.

Також Київський окружний адміністративний суд обґрунтовано звернув увагу на те, що під час перевірки 28.12.2016 у перевіряючих був доступ до електронної бази обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

При цьому, позивачем до суду надано первинно-бухгалтерські документу (видаткова накладна та накладні), що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей та є підставою для оприбуткування товару та внесенню записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

За таких обставин, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 83558,88 грн. є безпідставним і підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 27 листопада 2017 року та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Файдюк В.В.

Сорочко Є.О.