Рішення № 72646496, 27.02.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року справа № 823/2045/17 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - Попова А.І. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради", третя особа Департамент соціальної політики Черкаської міської ради Черкаської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. 08 грудня 2017 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_3, в якій просить:

1) визнати незаконною бездіяльність Комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради" (спеціалізована радіологічна Медико-соціальна експертна комісія) із нездійснення відповідних дій, згідно поданої заяви від 06.11.2017 та поданих раніше медичних документів, щодо зміни ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, формулювання причини інвалідності 2-ї групи, встановленої згідно акту 1544 огляду МСЕК від 06.07.2015 та відповідно до довідки МСЕК від 06.07.2015 з "загальне захворювання" на "поранення, контузії, каліцтва, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення";

2) зобов'язати Комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради" (спеціалізована радіологічна Медико-соціальна експертна комісія) на підставі поданих раніше медичних документів, проведеного огляду МСЕК та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 09.03.2017 змінити встановлений згідно акту 1544 огляду МСЕК від 06.07.2015 та відповідно до довідки МСЕК від 06.07.2015 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 причинний зв'язок інвалідності 2-ї групи з "загальне захворювання" на "поранення, контузії, каліцтва, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення".

Аргументи учасників справи

Позиція позивача

3. У позовній заяві зазначено, що позивач, добровільно долучившись до забезпечення проведення антитерористичної операції, здійснюючи волонтерську діяльність, 14 серпня 2014 року вирушив в зону АТО, а саме у місто Краснодон, Луганської області, для визволення трьох груп полонених. 16.08.2014 на другому блокпості незаконних збройних формувань, що в м. Волнухіно, Луганської області, його групу було взято в полон.

4. Внаслідок добровільного залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції та перебування тривалий час у полоні, отримав контузії головного мозку, що привело до чисельних захворювань та другої групи інвалідності, яка була встановлена після повернення з полону та тривалого лікування, відповідно до акту огляду, виданого медико-соціальною експертною комісією Серія 12ААА №187383 від 06.07.2015р.

5. Позивач вказує, що після встановлення інвалідності, він звернувся до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради з заявою, в якій просив надати статус інваліда війни в зв'язку з тим, що він добровільно забезпечував проведення антитерористичної операції (у тому числі провадив волонтерську діяльність) та став інвалідом 2-ї групи внаслідок поранення і контузії , одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції в період її проведення.

6. Департамент соціальної політки Черкаської міської ради Черкаської області від 03.05.2017 року № М-587/28-5/11 йому відмовив у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни у зв'язку з не наданням доказів на підтвердження того, що причина його інвалідності, визначена у наданій довідці МСЕК від 06.07.2015, пов'язана з пораненнями, контузією, каліцтвом, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

7. Дану відмову позивач оскаржив до суду. Справа перебуває на розгляду у суді касаційної інстанції - Верховному Суді, який ухвалою від 03.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Придніпровського районного суду м Черкаси від 31 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, третя особа - Комунальний заклад «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради.

8. 06.11.17 позивач звернувся з заявою на ім'я відповідача, в якій просив провести йому повторний огляд на предмет встановлення причин інвалідності згідно поданих раніше медичних документів та змінити встановлену згідно акту 1544 огляду МСЕК від 06.07.2015 та відповідно до довідки МСЕК від 06.07.2015 причину інвалідності з «загальне захворювання» на «поранення, контузії, каліцтва, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечені її проведення».

9. Протягом місяця відповідач не відреагував на його заяву, як не було вжито і відповідних дій щодо зміни формулювання причини інвалідності, що змусило його звертатися до суду за захистом, оскільки порушено його право на зміну формулювання причини інвалідності для чого є законні підстави.

10. Крім того, Позивач посилається на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 09.03.2017р. (справа №22ц/793/365/17), в якому встановлено, що ОСОБА_3 в період з 16 серпня 2014 року по 24 листопада 2014 року був добровільно залучений до забезпечення проведення антитерористичної операції (у т.ч. проводив волонтерську діяльність), перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції на території Луганської області в період її проведення. Дане судове рішення було долучено до спірної заяви.

11. На підтвердження своєї правової позиції позивач посилається на такі нормативні-правові акти:

· Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII)

· Закон України «Про звернення громадян»

· Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 685 (далі Порядок 685)., яку доповнено пунктом 19-2 до Положення 1317

а також на постанову Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Заперечення відповідача

12. Вперше, 06.07.2015 спеціалізованою радіологічною МСЕК був оглянутий позивач, встановлена 2 група інвалідності загального захворювання. При перевірці медичних ф-088/о, які надійшли із КНП «П'ята Черкаська міська поліклініка ЧМР» були відсутні підтверджуючі документи про участь позивача в АТО та отримані ним контузії чи захворювання при забезпеченні її проведення. В медичних документах лише наявна виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 742/7484 від 26.08.2014 Ровеньківської багатопрофільної міської лікарні, де перебував на лікуванні позивач з приводу перенесеного інсульту та гіпертонічної хвороби

На момент первинного огляду ( 06.07.2015) МСЕК не мала юридичних підстав для встановлення позивачу інвалідності, пов'язаної із з пораненнями, контузією, каліцтвом, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

13. 06.11.2017 позивач звернувся із заявою на ім'я голови МСЕК для проведення повторного огляду та зміни причини інвалідності пов'язаної з участю в АТО.

14. Листом від 11.12.2017 №М/01-08/01/200 позивачу на його спірну заяву від 06.11.2017 надано ґрунтовне роз'яснення що для вирішення питання по суті йому необхідно надати підтверджуючі документи антитерористичного Центру про отримані контузії під час забезпечення антитерористичної операції на сході України, як того вимагає Постанова КМУ №685 від 08.09.2015р. «Про затвердження Порядку надання статусу інваліда війни особам які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення, та п.19-2 Постанови КМУ від 03.12.2009 р. №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

15. Крім того, відповідно до змісту листа МОЗ України від 19.01.2016 № 16.02/1210 МСЕК не мають повноважень на дослідження обставин при яких цивільна особа отримала ушкодження здоров'я на території проведення АТО; ці питання та причинний зв'язок поранень, контузій, каліцтв, одержаних під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення покладені на міжвідомчу комісію у Державній службі України у справах ветеранів війни та учасників АТО.

16. Згідно з рішенням Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників АТО та людей з інвалідністю від 07.09.2016 р. визначено, що причинний зв'язок з участю в АТО встановлюють МСЕК на підставі наступних документів:

· медичних документів про звернення за медичною допомогою із зазначенням обставин одержання поранення, контузії, каліцтва;

· документів про безпосереднє залучення до виконання завдань АТО в районі її проведення ( витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) за фактами отримання поранень), а також документи, що були підставою для прийняття керівниками підприємств, установ, організацій рішення про направлення осіб у таке відрядження;

· довідки керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про добровільне залучення особи до забезпечення проведення АТО, або рішення суду про встановлення факту добровільного забезпечення або добровільного залучення особи до забезпечення проведення АТО у разі відсутності зазначеної довідки.

17. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 09.03.2017 встановлено юридичний факт про те, що ОСОБА_3 в період з 16.08.2014 по 04.11.2014 був добровільно залучений до забезпечення проведення антитерористичної операції «у тому числі проводив волонтерську діяльність» перебуваючи безпосередньо в районі АТО на території Луганської області, однак, вважає відповідач, підтверджуючих документів про отриману контузію чи захворювання та причинного зв'язку пов'язану з участю в АТО, судом апеляційної інстанції не встановлено.

18. Крім того в своїх запереченнях представник відповідача зазначив, що відповідно до п. 15 «Положення про медико-соціальну експертизу», п.4 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності»,затверджених Постановою КМУ від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» визначено механізм огляду громадян на МСЕК, яким і керується у своїй роботі орган.

19. До розгляду позову в суді на гр. ОСОБА_3 не надходили до МСЕК із ЛКК ЛПЗ охорони здоров'я за місцем проживання чи лікування, медичних документів згідно форми ф.088/о, для зміни причин інвалідності.

20. Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 09.03.2017, на яке посилається позивач, не може служити підставою для зміни причини інвалідності позивача.

21. Відповідач вважає, що позивач наводить власні міркування та своє бачення діючого законодавства у вирішенні його питань, але позивачем не вказано жодного порушення закону, допущеного при розгляді його справи.

22. В підтвердження своєї позиції відповідач посилається на лист ДЗ «ЦМСЕК МОЗ України» від 13.02.2018 № 92/02/18, в якому за результатами розгляду медико-експертної справи позивача комісія дійшла висновку, що змінити причину інвалідності гр. ОСОБА_3 на підставі рішення Апеляційного суду Черкаської області від 09.03.2017 про встановлення факту участі в АТО неможливо оскільки підтверджуючі документи про отримання контузії, поранення, чи захворювання під час забезпечення АТО на сході України відсутні. Зазначено, що дане питання може бути розглянуто МСЕК при наданні Витягу з наказу антитерористичного Центру при СБУ про залучення ОСОБА_3 до АТО або рішення суду про обставини ушкодження здоров'я, отриманих в АТО ( а.с. 99).

23. Щодо посилань позивача на порушення термінів розгляду його скарги, відповідач зауважив, що відразу після отримання заяви позивачу телефонували та запрошували позивача з метою узгодження спірного питання, на що позивач категорично відмовлявся, тобто не сприяв у вирішенні даного конфлікту. Письмова відповідь дійсно надана з пропущенням на кілька днів місячного терміну, але відповідач вважає, що позивач був обізнаний про хід і результати розгляду його заяви в терміни, визначені законом.

Позиція третьої особи - підтримує позицію позивача.

24. Відповідно до наданих позивачем документів вбачається, що група та причина інвалідності йому були встановлені у липні 2015 року, а рішення Апеляційного суду Черкаської області про встановлення факту добровільного залучення ОСОБА_3 до забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі проведення волонтерської діяльності) перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції на території Луганської області в період її проведення, винесено 09.03.2017.

25. Враховуючи зміни внесені до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.12.2009 № 1317, а також те, що на сьогодні позивач має документ, що підтверджує його участь в антитерористичній операції, визначений постановою Кабінету Міністрів України № 685, керуючись статтями 44, 47, 165 КАС України, департамент підтримує позовні вимоги ОСОБА_3 до медико-соціальної експертної комісії КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради про визнання бездіяльності відповідача протиправними та зобов'язання вчинити дії зі зміни формулювання причини інвалідності.

Обставини справи, встановлені судом

26. Позивачу ОСОБА_3 встановлена 2 група інвалідності з 03.07.2015р., відповідно до даних довідки МСЕК Серія 12ААА №187383 безтерміново, із зазначенням причини інвалідності - загальне захворювання (а.с.22).

27. Згідно з даними акту 1544 МСЕК, що надано до суду відповідачем вбачається, що документи, які були підставою для винесення експертного рішення ( пункт 33.акту) є : форма №088/щ, витяг з амбул. картки, постанова КМУ від 03.12.2009р. №1317 із змінами від 31.05.2012, наказ МОЗУ від 05.09.2011 №561. Також акт містить відомості про медико-соціальний анамнез, діагноз, групу інвалідності - 2 та причини інвалідності - загальне захворювання тощо (а.с.36-39).

28. Пунктом 28.2 акту 1544 МСЕК ( а.с. 36 зворот) медико-соціальний анамнез: «хворіє протягом 10 років, неодноразово стац лікувався в кардіологічному відділенні 3 міськ лікарні, ЧОКЦ. Лікування приносить незначний короткотерміновий ефект. Погіршення стану з 2011 року. В 2014 році переніс мок. Ішемічний інсульт. Постійно приймає гіпотензивні препарати, ноотропи»

29. У пункті 28.6.6. Додаткові дані (акту 1544 МСЕК, а.с. 38): «ф. 088/о. Виписки з історії хвороби Ровеньківської багатопрофільної міськлікарні № 742/7484 від 26.08.2014 року та денного стаціонару поліклініки № 5 м. Черкаси № 990 від 30.04.2015 року.

30. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 09.03.2017р. (справа №22ц/793/365/17) встановлено, що ОСОБА_3 в період з 16 серпня 2014 року по 24 листопада 2014 року був добровільно залучений до забезпечення проведення антитерористичної операції (у т.ч. проводив волонтерську діяльність), перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції на території Луганської області в період її проведення. Дане судове рішення набрало законної сили.

31. 06.11.2017 позивач звернувся до голови медико - соціальної експертизи Комунального закладу «Черкаський обласний центр медико - соціальної експертизи Черкаської обласної ради» (відповідача) із заявою про проведення повторного огляду та заміну причини інвалідності із «загальне захворювання» на нову причину інвалідності - «поранення, контузії, каліцтва, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення» (а.с.24-26).

32. До заяви додані документи, що не заперечується сторонами.

33. Мотив звернення позивача, викладеній у заяві, стосується окрім іншого рішення Апеляційного суду Черкаської області від 09.03.2017, описане в пункті 30 даного рішення.

34. У відповіді Комунального закладу «Черкаський обласний центр медико - соціальної експертизи Черкаської обласної ради» від 11.12.2017 №М-0108/01-200 зазначено, що при перевірці медико - експертної справи відсутні підтверджуючі документи антитерористичного центру про отриману ним контузію на території, де велись бойові дії, та інші документи, як того вимагає Постанова КМУ від 08.09.2015 №685 «Про затвердження Порядку надання статусу інваліда війни особам які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення».

35. Позивач вважає, що наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо невчинення ним жодних дій по розгляду його заяви про зміну формулювання причин інвалідності та просить суд зобов'язати відповідача на підставі поданих раніше медичних документів, проведеного огляду МСЕК та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 09.03.2017, змінити встановлений згідно акту 1544 огляду МСЕК від 06.07.2015 та відповідно до довідки МСЕК від 06.07.2015 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 причинний зв'язок інвалідності 2-ї групи з "загальне захворювання" на "поранення, контузії, каліцтва, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення".

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

36. Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

37. Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII).

38. Відповідно до статті 3 Закону № 875-XII інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

39. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів.

40. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 затверджені Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

41. Положення про медико-соціальну експертизу визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

42. Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями

43. Відповідно до пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

44. Згідно з пунктом 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженою тією ж постаново Кабміну України від 3 грудня 2009 року № 1317, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

45. Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв'язку з одним і тим самим захворюванням протягом п'яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

46. Згідно із пунктом 15 Положення про медико-соціальну експертизу Комісія проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

47. Відповідно до пункту 17 Положення про медико-соціальну експертизу Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Позиція суду

Оцінка аргументів учасників справи.

48. Суд погоджується з позицією відповідача та звертає увагу саме на вищезазначені пункти 15, 17 Положення про медико-соціальну експертизу а саме те, що позивач у 2015 році при первинному огляді надав всі належні документи. Натомість, звернувшись із спірною заявою безпосередньо до МСЕК у 2017 для зміни підстав інвалідності, а не через лікарсько-консультативну комісію лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я, як це передбачено пунктом 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, що позбавило можливості комісію розглянути питання зміни причин інвалідності, як того вимагають приписи нормативно-правових актів.

49. Відповідно до пункту 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

50. Натомість заслуговує на увагу суду аргумент позивача, що згідно з пунктом 19-2 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності причинний зв'язок інвалідності з пораненням, контузією або каліцтвом, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, особам, зазначеним у пунктах 11 - 14 (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та осіб, зазначених у пункті 12 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), встановлюється на підставі:

медичних документів про звернення за медичною допомогою із зазначенням обставин одержання поранення, контузії, каліцтва;

документів, що підтверджують участь в антитерористичній операції, які визначені абзацом третім підпункту 2, абзацом четвертим підпункту 3 чи абзацом третім підпункту 4 пункту 4 Порядку надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 685 (далі Порядок 685).

51. Даний Порядок визначає процедуру надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Пунктом 2 цього Порядку 685 визначено, що статус інваліда війни надається:

…..

особам, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції (у тому числі провадили волонтерську діяльність) та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції в період її проведення.

52. Пунктом 4 Порядку 685 визначено, що підставою для надання особам статусу інваліда війни є:

……..

3) для осіб, зазначених в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку:

· довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності;

· клопотання про надання статусу інваліда війни керівника добровольчого формування, до складу якого входила така особа, або командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії або іншого утвореного відповідно до закону військового формування чи правоохоронного органу, у взаємодії з якими особа виконувала завдання антитерористичної операції. До клопотання додаються документи, що підтверджують участь особи в антитерористичній операції, або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які разом з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, інваліда війни або учасника війни;

· довідка керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

53. Із аналізу приписів Порядку 685 суд зауважує, що для надання статусу інваліда війни в конкретному випадку позивача і для вирішення даного конфлікту щодо зміни причин інвалідності за наявності судового рішення, яке набрало законної сил (пункт 30 даного рішення), немає необхідності вимагати у позивача витяг з наказу антитерористичного центру при СБУ про залучення ОСОБА_3 до АТО, яке ілюзорно неможливо виконати, враховуючи політичний та правовий аспект становища в державі на той час.

54. А тому суд не погоджується із аргументом відповідача про необхідність надання позивачем таких документів.

55. Але суд нагадує, що даній справі не є спірним питанням надання статусу інваліда війни. У Верховному Суді відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Придніпровського районного суду м Черкаси від 31 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, третя особа - Комунальний заклад «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради.

56. Спірною є обставина наявності причинного зв'язку інвалідності з пораненням контузією або каліцтвом, одержаним під час безпосередньої участі в АТО, тобто спірним є факт наявності поранення, контузії чи каліцтва саме в період перебування позивача в зоні АТО з 16.08.2014 по 24.11.2014, і чи уповноважений на такі дії та прийняття рішень саме відповідач.

57. Згідно з пунктом 20 Положення про медико-соціальну експертизу комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

58. Пунктом 1.6 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561 (далі - інструкція) документи, що використовуються для визначення причинного зв'язку інвалідності, подаються в оригіналі або копії, засвідчені в установленому законодавством порядку.

59. Відповідно до пункту 1.10 Інструкції при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

60. Із системного аналізу Інструкції про встановлення груп інвалідності та доповненнями, внесеними 31.08.2016 постановою КМУ № 569 до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, яке визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями, а саме виходячи із ретельного вивчення пункту 19-2, суд приходить до висновку (погоджується із аргументом позивача), що саме відповідач уповноважений встановлювати причинний зв'язок інвалідності з пораненням, контузією або каліцтвом, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.

61. А тому суд відхиляє посилання відповідача на лист МОЗ України від 19.01.2016 № 16.02/1210 МСЕК (пункт 15 рішення)і як такий, що носить рекомендаційний характер і датований раніше внесених доповнень до Порядку 685.

62. Також суд відхиляє аргумент відповідача про необхідність судового рішення про встановлення факту каліцтва позивача в хоні АТО з огляду на чинність постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»

63. Так, постановою пленуму ВСУ пунктом 2 абзацом 4 визначено, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК. (пункт 2 змінено згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 р. N 15)

64. У зв'язку із вищезазначеним суд не бере до уваги доводи відповідача про необхідність судового рішення про встановлення факт каліцтва позивача, набутого саме в зоні АТО.

65. Натомість, у спростування позиції позивача, суд наголошує, що відповідач діяв чітко дотримуючись нормативно-правових актів, які регулюють питання порядку, умов та критерії встановлення інвалідності та Положення про медико-соціальну експертизу.

66. Як свідчать матеріали справи, зокрема, пояснення голови обласної МСЕК №2, ОСОБА_3 знаходився з 16.08.2014 по 26.08.2014 в Ровеньківській багатопрофільній міській лікарні з діагнозом: «Лакунарний інфаркт мозку в лівому каротидному басейні, правобічна пірамідна недостатність. Гіпертонічна хвороба II (ГПМК - гостре порушення мозкового кровообігу), ступінь ризику III» в чому йому видано листок непрацездатності Серія АГВ № 698786 з відміткою в графі діагноз первинний «Лакунарний інфаркт мозку».

67. Відповідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №742/7484 дані історії захворювання включають: «...погіршення гостро 16.08.14 біля 14.00 на фоні підвищення АТ (артеріального тиску)...». В даному медичному закладі проведено рентгенографію легень, загальноклінічні лабораторні дослідження та консультація окуліста. Рентгенографія кісток черепа, що є обов'язковим дослідженням при черепно - мозкових травмах (видимих чи по заяві постраждалого) відсутня. Також відсутній опис видимих пошкоджень голови, зовнішнього та внутрішнього вуха.

68. В медичній документації направлення на МСЕК за ф. 088/о від 24.06.15 п. 11 містить наступну інформацію: «Хворіє на протязі тривалого часу. Погіршення стану з 2011 року, відмічає значне підвищення тиску. Лікувався в неврологічному відділенні. В 2014 році переніс ішемічний інсульт»(лакунарний інфаркт). Діагноз при направленні: «Хронічна ДЕ (дисциркуляторна енцефалопатія) ІІ-ІІІ з перенесеним лакунарним інсультом в басейні лівої СМА (середньо мозкової артерії) (2014 р.), правобічний рефлекторний пірамідний гемісиндром, помірно виражений цефалгічний, вестибуло-атактичний, церебростенічний синдроми...» (а.с.40).

69. ОСОБА_3 був оглянутий МСЕК 06.07.2015 (акт огляду №1544 а.с.36-39) з встановленням II (другої) групи інвалідності від загального захворювання безтерміново (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №187383 а.с.22). Основний діагноз: «Хронічна гіпертонічна дисциркуляторна енцефалопатія Н 2-3 перенесеним лакунарним інсультом в басейні лівої СМА (середньо мозкової артерії) (2014 р.), правобічний рефлекторний пірамідний гемісиндром, помірно виражений цефалгічний, церебростенічний та виражений вестибуло-атактичний синдроми. Гіпертонічна хвороба 2 ст., З ст. Кризовий перебіг з частотою кризів 2-3 на місяць. Гіпертензивне серце. ФК II. Ризик 3.»

70. Суд погоджується із аргументом відповідача, що позивач у 2015 році надав необхідні консультативні заключення, обстеження, що підтверджували основний діагноз, був згоден з рішенням комісії та не мав претензій шодо формулювання діагнозу (на що вказують матеріали медико-експертної справи).

71. Відповідно до виписного епікризу № 10338 КНП «Перша Черкаська міська лікарня» ЧМР, ОСОБА_3 встановлено діагноз: «Стійкі залишкові явища перенесених 2-х контузій головного мозку (16.08.2014 р., 12.10.2014 р.) з декомпенсованим гіпертензивно-лікворним синдромом у вигляді диплопії, упорного цефалгічного синдрому, помірного вестибуло-атактичного синдрому, правобічного гемісиндрому, рефлекторного в правій руці, помірного в правій нозі, помірного астено-вегетативного синдрому.» (а.с.16).

72 В судове засідання був викликаний свідок на підтвердження обставини перенесення позивачем контузії саме у 2014 році під час перебування в АТО..

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 (на даний момент лікар невропатолог приватної практики, до 01.01.2018 лікар-невропатолог КНП «Перша Черкаська міська лікарня» ЧМР) зазначила, що дійсно ОСОБА_3 перебував на лікуванні в КНП «Перша Черкаська міська лікарня» ЧМР з 10.11.2015 по 21.11.2015. Хворий скаржився на головні болі, втрату свідомості, зниження слуху. Крім того пояснила,що зі слів позивача, ій відомо, що він переніс контузію. На підтвердження своїх слів хворий документів не надавав, посилаючись на їх втрату. Після проведених досліджень 06.01.2016 нею встановлено, що дійсно в позивача несудинний характер змін головного мозку, що може викликати лише травма.

73. На запитання представника позивача про те, чому у листку непрацездатності Ровеньківської багатопрофільної міської лікарні зазначено діагнозом «Лакунарний інфаркт мозку» не має жодного запису про контузію, свідок зазначила, що можливо його не оглядав невропатолог, не було проведено всіх необхідних досліджень та не враховано контузії при поставлені діагнозу.

74. Надаючи оцінку показам свідка щодо перенесення позивачем контузії у 2014 році з огляду на підстави та предмет позову суд зазначає таке.

74. Згідно з медичною книжкою хворого (позивача) ОСОБА_3 лікувався у лікаря невропатолога ОСОБА_7 з 10.11.2015 і по даний час. Документів, які б свідчили про наявність контузії, набутої саме підчас перебування позивача у полоні, не збереглися. Свідок дійшла висновку про причинний зв'язок захворювання позивача із контузією саме зі слів позивача та з медичних досліджень, які проводилися вже більше ніж через рік після перебування позивача у полоні.

75. Суд не бере до уваги покази свідка та вважає, що вони не впливають на мотивовану оцінку суду щодо обставин справи, наведеним позивачем у позовній заяві та представником позивача в запереченнях та в судовому засіданні, оскільки не спростовують і не підтверджують наявність чи відсутність порушень з боку суб'єкта владних повноважень (відповідача) у контексті розгляду (не розгляду ) заяви позивача від 06.11.2017.

76. У продовження аргументу свідка про втрату документів, суд зауважу, що в своїх поясненнях голова обласної МСЕК №2 зазначила таке: в графі анамнез хвороби вказано, що документи про першу і другу контузію загублені; АКТГ (аксіальна комп'ютерна томографія) головного мозку від 10.12.2014, що фігурує в діагнозі, в матеріалах справи відсутня;- в анамнезі хвороби виписки вказано, що в грудні 2014 року громадянин лікувався в нейросудинному відділенні Черкаської області з діагнозом Лакунарний ішемічний інсульт в басейні ЛСМА (лівої середньо мозкової артерії), однак дана виписка в матеріалах справи відсутня; в графі обстеження вказано - РВ (реакція Вассермана), ЗАК (загальний аналіз крові), аналіз крові на цукор, біохімія крові, загальний аналіз сечі, ЕКГ (електрокардіографія), онкоогляд. Відповідно до клініко - діагностичної програми згідно Наказу МОЗ України від 17.08.2007 року № 487 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Неврологія» зі змінами Наказ МОЗ України від 17.04.2014 № 275 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при геморагічному інсульті» не проведено: огляд нейрохірурга, консультація окуліста, огляд терапевта, рентгенографію черепа, електроенцефалографію.

77. Таким чином діагноз встановлено лише зі слів ОСОБА_3, первинні документи про контузію головного мозку відсутні, подальше встановлення діагнозу «Наслідки повторних контузій...» базується лише на словах постраждалого та проведено без достатнього об'єктивного підґрунтя, встановленого законом та без залучення обласних спеціалістів (невролога, нейрохірурга) та судово - медичного експерта.

78. В листі-відповіді від 13.02.2018 №92/02/18 за підписом головним лікарем Центральної МСЕК МОЗ України зазначено, що при вивченні наданих документів вставлено, що гр. ОСОБА_3 оглянутий спец радіологічною МСЕК 06.07.2015 і з приводу патології центральної нервової і серцево-судинної систем з ускладненнями, визнаний інвалідом ІІ групи від загального захворювання безтерміново.

Змінити причину інвалідності гр. ОСОБА_3 на підставі рішення Апеляційного суду Черкаської області від 03.03.2017 про встановлення факту участі в АТО неможливо, оскільки підтверджуючі документи про отримання контузії, поранення чи захворювання під час забезпечення антитерористичної операції на сході України відсутні.

Дане питання може бути розглянуте МСЕК при наданні Витягу з наказу антитерористичного центру при СБУ про залучення гр.. ОСОБА_3 до антитерористичної операції або рішення суду про обставини ушкодження здоров'я, отриманих в АТО (а.с.99).

79. Суд погоджується із аргументом відповідача, що офіційних військово-медичних документів про захворювання відповідача, які свідчили б про наявність контузії перенесеної саме в період перебування в АТО, відсутні.

80 Натомість суд висловив свою позицію щодо необхідності витягу з наказу чи довідки антитерористичного центру при СБУ про залучення гр.. ОСОБА_3 до антитерористичної операції (пункт 53 даного рішення)

81. Суд нагадує, що позивач оскаржує саме бездіяльність відповідача щодо не вчинення відповідних дій у спірній заяві.

82.Бездіяльність (посадової особи, органу) - це певна форма поведінки особи, пов'язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України.

83.У даній справі суд уповноважений перевіряти саме легітимність вчинення протиправної бездіяльності (прийняття рішення) відповідачем, тобто в першу чергу з'ясувати чи дотримано відповідачем положень нормативно-правових актів, яким керується орган в реалізації свої повноважень та з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України, враховуючи настання (ненастання) негативних наслідків для позивача - заподіяння матеріальних чи моральних збитків.

84. Позивач звернувся із заявою до відповідача 06.11.2017 з вимогою провести повторний огляд на предмет встановлення інвалідності згідно поданих раніше документів та змінити встановлену згідно Акту 1544 МСЕК від 06.07.2015 року та відповідно до довідки МСЕК від 06.07.2015 причини інвалідності з «загальне захворювання» на «поранення, контузії, каліцтва, одержані під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення.»

85.Суд звертає увагу, що у спірній заяві позивач посилається на правові акти, які регулюють питання порядку, умов та критеріїв встановлення інвалідності.

86. В той же час позивач як на підтвердження своєї позиції посилається на порушення відповідачем Закону України «Про звернення громадян»

87 Так статтею 14 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

88. Статтею 15 закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

89. Стаття 18 закону про звернення громадян передбачає права громадянина при розгляді заяви чи скарги.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

90. Стаття 19 закону про звернення громадян визначає, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.

91. Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

92.Судом з'ясовано, що відповідачем відразу після отримання спірної заяви неодноразово здійснювалися спроби співпрацювати із позивачем, а саме відразу після подання спірної заяви від 06.11.2017 представники відповідача телефонували позивачу і повідомляли про хід розгляду його заяви, мотиви відмови і консультували щодо можливого вирішення даного конфлікту.

93. Крім того, відповідачем 19.01.2018 до Державного закладу «Центральна МСЕК МОЗ України» направлена медико - експертну справу ОСОБА_3 та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 09.03.2017, для прийняття рішення щодо можливого встановлення причинного зв'язку захворювання, контузії отриманих під час забезпечення АТО.

94. Зі слів представника відповідача, що не заперечувалося іншою стороною, Державний заклад «Центральна МСЕК МОЗ України» запрошував позивача на розгляд його медико-експертної справи, натомість позивач відмовився брати участь у засіданні.

95 Щодо порушення відповідачем приписів Закону України «Про звернення громадян», суд зауважує, що дійсно передбачені законом строки надання відповіді, і в тому числі, особам з інвалідністю, порушені.

96. Суд зауважує, коли в обгрунтування позову покладено легітимність рішення суб'єкта владних повноважень в аспекті зміни формулювання причини інвалідності, то насамперед важливо обізнаність позивача про хід розгляду скарги і мотиви відмови, а не формальна відписка з незначним порушенням строку.

97. Натомість, суд не вважає таку бездіяльність (затягування строків) протиправною з огляду на таке.

96. Суд наголошує, що мета подання спірної заяви є отримання позитивної відповіді щодо зміни підстав інвалідності, тобто спірних є питання чи порушено право позивача на зміну (отримання) конкретно-бажаного формулювання причин інвалідності.

97. Так, відповідачем здійснювалися заходи щодо співпраці з позивачем в телефонному режимі, в тому числі запрошували його на засідання Центральної МСЕК МОЗ України, на що отримували категоричні відмови

98. Також важливим є відсутність буд-яких (матеріальних чи моральних) негативних наслідків для позивача щодо розгляду його заяви, які не доведені позивачем.

99.Надаючи оцінку аргументам сторін з врахуванням ч. 2 ст. 2 КАС України суд, враховуючи, що бездіяльністю (діями) відповідача не порушено право позивача на зміну формулювання причин інвалідності, оскільки позивач за умови дотримання приписів пунктів 15, 17 Положення про медико-соціальну експертизу, не позбавлений права звернутися до відповідача для вирішення даного питання., а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності.

100. Пунктом 23 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позовна вимога про зобов'язання Комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради" (спеціалізована радіологічна Медико-соціальна експертна комісія) на підставі поданих раніше медичних документів, проведеного огляду МСЕК та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 09.03.2017 змінити встановлений згідно акту 1544 огляду МСЕК від 06.07.2015 та відповідно до довідки МСЕК від 06.07.2015 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 причинний зв'язок інвалідності 2-ї групи з "загальне захворювання" на "поранення, контузії, каліцтва, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення" не підлягає задоволенню як похідна від вимоги визнання незаконною бездіяльності Комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради".

101.Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

102. Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

103. Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене 09.03.2018.

Суддя В.П. Тимошенко