Постанова № 72646339, 12.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 березня 2018 р. № 820/406/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про визнання дії та рішення протиправними та дискримінаційними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (далі - відповідач, УПФУ в Мовсковському районі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради далі - третя особа, УПСЗН), в якому просить суд:

- визнати з 01.08.2016 року дії та рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (ном. за ДРФО НОМЕР_1) протиправними та дискримінаційними;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова поновити виплату пенсії довічно та виплатити з 01.08.2016 року виниклу заборгованість з пенсійних виплат ОСОБА_1 (ном. за ДРФО НОМЕР_1);

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова подати до суду у встановлений судом строк з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером та отримує пенсію за віком. 28.04.2015 року був змушений стати на облік, як внутрішньо переміщена особа в м. Харкові Харківської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції від 28.04.2015 року №6343012465 та 14.05.2015 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявою про виплату пенсії. На підставі чого пенсія була поставлена на облік та розпочата виплата пенсії, шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок.

З телефонної розмови з працівником гарячої лінії АТ «Ощадбанк» позивачу стало відомо, що зарахування на картковий рахунок припинилось у серпні 2016 року. 22.08.2017 року з метою з'ясування підстав припинення виплати пенсії, до Управління ПФУ була направлена відповідна заява про надання інформації від 19.08.2017 року.

09.09.2017 року, ОСОБА_2 отримано лист Управління ПФУ від 06.09.2017 року № 637/С-3, з якого стало відомо, що зупинено виплату пенсії з серпня 2016 року на підставі листа Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради від 21.07.2016 року №06-6633 з переліком осіб, які на 20 липня 2016 року не пройшли перереєстрацію, у зв'язку з чим довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції є недійсними, про що внесений відповідний запис до «Єдиної інформаційної бази даних переміщених осіб». Вважає дії відповідача протиправними та дискримінаційними, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На виконання ухвали суду відповідачем було надано відзив у строк встановлений судом, в якому просив суд відмовити у задоволені позову зазначивши, що позивач перебуває на обліку в Управлінні з 01.05.2015, як внутрішньо переміщена особа (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.04.2015 № НОМЕР_2 за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_3, 61184), та за матеріалами електронної пенсійної справи отримував пенсію за віком через банківську установу «Ощадбанк» включно по липень 2016 року.

З 01.08.2016 Управлінням призупинено виплату пенсії ОСОБА_1, як внутрішньо переміщеній особі, на підставі інформації управління праці та соціально захисту населення. За поданням структурного підрозділу соціального захисту населення, остаточне рішення щодо скасування зазначеної довідки ОСОБА_1 було прийнято 20.07.2016 відповідною комісією, створеною районними виконавчими органами.

Виплата пенсії була припинена Управлінням на законних підставах, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (надалі - Закон № 1706) громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне місце проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації - є внутрішньо переміщеною особою. Адресою покинутого місця проживання в розумінні цього закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення зазначених обставин.

Згідно ст. 7 Закону № 1706 забезпечення реалізації прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб, в тому числі на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України за умови взяття на облік за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, визначених ст. 12 закону (наявності підстав для скасування такої довідки) та видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли зазначені в ст. 1 Закону обставини (збройний конфлікт, тимчасова окупація тощо). Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.

Ст. ст. 11, 12 Закону № 1706 передбачено заходи контролю відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у встановленому порядку щодо отримання статусу та ведення обліку внутрішньо переміщених осіб, та як наслідок здійсненням їм соціальних виплат. Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (надалі - Порядок № 365).

Відповідно до п. 4 п. 12 Порядку № 365 соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону № 1706. Згідно ст. 12 Закону № 1706, п;9, п. 14 Порядку № 365 рішення про скасування довідки приймає відповідний структурний підрозділ соціального захисту населення за місцем проживання особи та у день прийняття рішення інформує про це органи, що здійснюють соціальні виплати. Соціальні виплати за таких обставин припиняються з дня скасування довідки до прийняття остаточного рішення відповідною комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореною районними виконавчими органами.

Так, рішенням управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради було скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1. Таким чином, Управління зобов'язано було відповідно до п.9, п. 14 Порядку № 365 зупинити виплату пенсії ОСОБА_1 з дня прийняття такого рішення - тобто з липня 2016 року. Додатково зазначає, що посилання Позивача на ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є невірним, оскільки: по- перше, перелік підстав для припинення пенсії, визначених цією статтею, є не вичерпним, а по -друге, пенсія Позивачу виплачується не на загальних вимогах, встановлених цим законом, а на особливих умовах (відсутня паперова пенсійна справа, за матеріалами якої призначалася пенсія, Управління здійснює виплату на підставі отриманих електронних даних і т.д.), що встановлені іншими нормативними актами (Закон № 1706, Порядок № 365 тощо), які є спеціальними по відношенню до регулювання питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Також, відповідно до п. 2 ст. 9 Закону № 1706, внутрішньо переміщена особа зобов'язана дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства, повідомляти про зміну місця проживання або повернення до покинутого постійного місця проживання, подавати правдиві відомості тощо.

За перевіркою уповноважених органів відповідно до п.2 п.4 Порядку № 365 Позивач порушив норми чинного законодавства, що дало підстави для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. ОСОБА_1 у позовній заяві жодним чином не торкається теми щодо підстав, на яких було скасовано його довідку: не заперечує проти інформації уповноважених органів, проведеної перевірки, не спростовує факту повернення на тимчасову окуповану територію України тощо. Те, що Позивач звернувся до суду, а не скористався законним правом у визначеному порядку на поновлення довідки про взяття на облік, та як наслідок поновлення виплати пенсії (не звертався із зазначеним питанням до структурного підрозділу соціального захисту населення, відповідної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, органу Пенсійного фонду, не оскаржував рішення про скасування довідки тощо) свідчить про обізнаність Позивача щодо порушення з його боку норм чинного законодавства і відсутність законних підстав для поновлення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та, як наслідок, соціальних виплат.

Таким чином, представник відповідача зазначає, що Управління діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Ухвалою від 26.01.2018 року зазначену справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, яка у встановлений судом строк надала пояснення, у яких зазначила наступне.

ОСОБА_1 знаходився на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради з 28.04.2015, як внутрішньо переміщена особа.

На підставі заяви про взяття на облік, як внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 було видано довідку за № НОМЕР_2. При поданні заяви на отримання довідки ОСОБА_1 була вказана адреса проживання в АДРЕСА_1

У зв'язку зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 352 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб» довідка, видана до 20 червня 2016 р., у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права, її підрозділу, будь-якого іншого приміщення, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає, підлягає перереєстрації до 20 липня 2016 року. Для цього внутрішньо переміщена особа особисто або через законного представника звертається за видачею довідки до уповноваженого органу, а раніше видана їй довідка вилучається, про що вносяться відповідні записи до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Довідка, не перереєстрована у встановлений строк, не є дійсною, про що вноситься відповідний запис до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Після внесених змін було визначено перелік внутрішньо переміщених осіб, в довідках яких було зазначено адресою фактичного місця проживання приміщення, які відносяться до нежитлового фонду та які станом на 20 липня 2016 року не пройшли перереєстрацію, у зв'язку з чим вказані в переліку довідки не є дійсними, та було внесено відповідний запис до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, по що листом від 21.07.2016 було інформовано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Так, з огляду на те, що згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України передбачено, що даний спір віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Відповідно до ч. 5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи положення ч. 11 ст. 126 КАС, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення (а.с.16).

Позивач виїхав з тимчасово окупованої території (район проведення антитерористичних операцій), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.04.2015 №6343012465 (а.с.17), перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та отримував пенсію.

З 01 серпня 2016 року виплату пенсії ОСОБА_1 припинено, що підтверджується листом від 06.09.2017 №637/С-3 (а.с. 19) та не заперечується відповідачем у відзиві на адміністративний позов.

Згідно ч. 1 ст. 78 КАСУ обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо призупинення нарахування та виплати пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.

По суті спірних відносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є позивача конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-IV) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 4 Закону України № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Підстави припинення виплати пенсії встановлені статтею 49 цього Закону, за приписами частини першої якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст.49 Закону України № 1058-IV.

Статус внутрішньопереміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 р. № 1706-VII, відповідно до статті 7 якого для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Судом встановлено, що довідка про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщену особу, є дійсною. Належних та допустимих, достовірних та достатніх доказів в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ про її скасування до суду відповідачем не надано.

Відповідно ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці. Інформації про надсилання рішення про скасування довідки від 28.04.2015 №6343012465 позивачу на адресу місця проживання в матеріалах справи відсутня.

В матеріалах справи відсутні докази про прийняття рішення про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від28.04.2015 № НОМЕР_2 органом, який її видав - Управлінням праці та соціального захисту населення. Суд зазначає, що внесення до Єдиної інформаційної бази даних ро внутрішньо переміщених осіб та надання скрін копї цієї програми не є рішенням про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача.

Також суд зазначає, що третьою особою не надано доказів надсилання рішення про скасування довідки від 28.04.2015 №6343012465 позивачу на адресу місця проживання в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України.

У постанові Верховного суду від 30.01.2018 року по справі № 234/9660/17 зазначено, про відсутні такі підстави для скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, а саме: зміна місця проживання; перевірка бази отримувачів пенсій внутрішньо переміщених осіб на їх відповідність вимогам діючого законодавства, тощо.

Представником відповідача до відзиву не надано доказів, що рішення органом Пенсійного фонду щодо припинення виплати пенсії позивачу приймалося, а лише містится посилання на отримання інформації від управління праці та соціального захисту населення, що у свою чергу не закріплено рішенням.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено в п. 333 цього рішення: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратистський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".

На підставі вищевикладеного, за відсутності факту прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії.

Що стосується позовної вимоги про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова дискримінаційними, суд приходить до наступного.

Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з наведеного суд вийде за межі повноважень передбачених статтею 245 КАС України в разі задоволення вимог про визнання дій дискримінаційними, в зв'язку з чим позовна вимога про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова дискримінаційними задоволенню не підлягає.

Крім того, суд вважає не доведеним з боку позивача, що вчинення дії відповідачем щодо зупинення виплати пенсії вчинено, мали ознаки дискримінації.

Також, стосовно позовної вимог про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.

В своєму ж позові про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що прийнята постанова суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись. Тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню.

Як встановлено ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень, крім того, що має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані "похідні повноваження".

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи бездіяльність відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, суд прийшов до висновку щодо протиправності бездіяльності відповідача з приводу припинення виплати позивачу пенсії.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваних дій.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст. ст. 257, 258, 262, 246, 255, 371, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про визнання дій та рішення протиправними та дискримінаційними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, 22Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) щодо припинення з 01.08.2016 року виплати пенсії ОСОБА_1 (94792, АДРЕСА_2 код НОМЕР_1).

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, 22Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) поновити виплату пенсії довічно та виплатити з 01.08.2016 року заборгованість з пенсійних виплат ОСОБА_1 (94792, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12 березня 2018 року

Суддя Бадюков Ю.В.