Постанова № 72646319, 12.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 березня 2018 р. справа № 820/636/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 31.05.2017 №180/2030-1303-17 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та була отримана ним 26.02.2018, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи.

19.02.2018 відповідачем до канцелярії суду було подано відзив на позов, в якому зазначено, що його рішення є правомірним та прийнятим з дотриманням вимог законодавства, а позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що громадянину ОСОБА_2 належить автомобіль марки «TOYOTA» модель «LAND CRUISER 200» ріку випуску - 2016, номерний знак НОМЕР_1 з об'ємом двигуна 4461.

Відповідачем враховуючи ст. 267 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями 31 травня 2017 було винесене податкове повідомлення-рішення №180/2030-1303-17, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок у розмірі 25000 грн.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 зазначеної статті Податкового кодексу Украйни.

У 2017 році транспортний податок нараховується згідно вимогам ст. 267 Податкового кодексу Украйни, у редакції змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII.

Так відповідно до п.п. 1.1 п.1 ст. 267 Податкового кодексу Украйни, в новій редакції, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Відповідно до п.п. 1.2 п.1 ст. 267 Податкового кодексу Украйни, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (1200000 грн.).

Згідно офіційного веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, керуючись наданим на веб-сайті розрахунком середньо ринкової вартості легкових автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком, яка проводиться відповідно до пункту 267.2 ст. 267 Податкового Кодексу України за Методикою визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18 лютого 2016 року - середньо ринкова вартість вищезазначеного автомобіля була розрахована з урахування марки, моделі, ріку випуску, об'єму циліндрів двигуна, пробігу легкового автомобіля та станом на 14.03.2017 року складала 1256524,50 грн.

Стосовного того, що позивач зазначає у своєму позову , що даний податок не може бути визнаний обов'язковим у 2017 році, то Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу Украйни встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податкового кодексу Украйни.

Положеннями ст. 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

В статті 10 Податкового кодексу України визначено перелік місцевих податків, до якого належить і податок на майно. До складу податку на майно входить: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортний податок, плата за землю.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Пунктом 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

За приписами пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначена норма узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно п.п.12.3.5 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України , у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Також відповідно до п.12.3.5. ст..12 Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відповідно до п.п. 4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно з п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до цього кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Таким чином, оскільки установлення і скасування податків та зборів є виключною компетенцією вказаних державних органів і органів місцевого самоврядування, то визначений принцип стабільності стосується діяльності саме цих органів.

Пунктом 7.3 ст.7 Податкового кодексу України передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства

При цьому, Податковий кодекс України не містить положень, які б зобов'язували контролюючий орган утримуватися від визначення податкових зобов'язань або звільняли б платників податків від сплати податків, у разі прийняття повноважним органом рішення про зміни будь-яких елементів податків пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

Таким чином, беручи до уваги те, що норми Податкового кодексу України не містять таких застережень для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань, як несвоєчасне прийняття повноважним органом рішення про зміну, в т.ч. об'єкта оподаткування, підстав для висновків щодо неправомірності саме податкового повідомлення-рішення контролюючого органу не вбачається.

Тобто відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є транспортний засіб, якому притаманні 2 основні ознаки: легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно), авто позивача згідно з даних органів внутрішніх справ зареєстрований 15.03.2016 року; середньоринкова вартість транспортного засобу становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати тобто більше 1200000 грн., а середньоринкова вартість транспортного засобу позивача становить 1256524,50 грн.

Тому транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування. Податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 №180/2030-1303-17 винесене Головним управлінням ДФС у Харківській області є правомірним.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, а рішення Головного управління ДФС у Харківській області правомірним.

Керуючись ст.ст. 205, 229, 243, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61024, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов