Рішення № 72646024, 26.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3181/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.,

секретар судового засідання Єрмакова Х.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма "Західтрансбуд" до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма “Західтрансбуд” до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

Позиція позивача обґрунтовується тим, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийняті оскаржувані рішення. Зазначає, що в ході проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма "Західтрансбуд" податковому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формування податкового кредиту по господарських операціях з контрагентами, а саме з ТОВ “Корес ЛТД”, ТОВ “Ісіда Груп”, ТОВ “Тонбудпроект”, Концерн “Містшляхбуд”, ТОВ “Ідеал Інвест”, ТОВ “Вейсес”, що належало до предмету перевірки. На час здійснення спірних господарських операцій як ТзОВ "Західтрансбуд" так і його контрагенти були зареєстровані в установленому законом порядку як суб’єкти господарювання та платники податку. Зазначив, що факт належного підтвердження поставки позивачу товарів та послуг підтверджується наданими для перевірки первинними документами, які містять для цілей оподаткування всі відомості про зміст та обсяг спірних операцій.

Заперечення відповідача обґрунтовуються тим, спірні податкові повідомлення рішення винесені згідно вимог чинного законодавства, оскільки до перевірки позивачем не представлено жодного документу, який б підтверджував переміщення товару, в тому числі ні товарно-транспортних накладних чи інших документів по взаємовідносинах з контрагентами. Окрім того, усі видаткові накладні, які представлені до перевірки підписано особою, яку не ідентифіковано, що в свою чергу не дає змоги визначити хто саме приймав товар від контрагентів. Податковим органом в акті перевірки встановлені дані і факти, що доводять нереальність задокументованих господарських операцій у зв’язку з відсутністю факту законного введення в обіг задокументованих запасних частин, відсутності виробника товарів, відсутності сертифікатів якості, паспортів відповідності на товари. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та додаткових поясненнях, просив позов задовільнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою від 15.09.2017 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 27.09.2017 року.

Ухвалою від 27.09.2017 року розгляд справи відкладено у зв’язку з клопотанням позивача на 05.10.2017 року.

27.09.2017 у попередньому засіданні долучено представником відповідача заперечення проти позову.

05.10.2017 позивачем долучено додаткові пояснення по суті позовних вимог та докази в їх обґрунтування.

Ухвалою від 05.10.2017 року розгляд справи відкладено за клопотанням позивача на 12.10.2017 року.

Ухвалою від 12.10.2017 року розгляд справи відкладено для долучення додаткових доказів на 19.10.2017 року.

Ухвалою від 19.10.2017 року провадження у справі зупинено до 22.11.2017 року за клопотанням позивача.

Ухвалою від 22.11.2017 року провадження у справі поновлено та призначено справу на 07.12.2017 року.

Ухвалою від 07.12.2017 року провадження у справі зупинено до 11.01.2017 року для долучення додаткових доказів.

Ухвалою від 11.01.2018 року провадження у справі поновлено.

В підготовчому засіданні 11.01.2018 року представником позивача долучено додаткові пояснення.

Ухвалою від 11.01.2018 року оголошено перерву у підготовчому засідання до 31.01.2018 року для долучення додаткових пояснень.

Ухвалою від 31.01.2018 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача до 08.02.2018 року для подачі відповіді на заперечення.

В підготовчому засіданні 31.01.2018 року представником відповідача подано додаткові заперечення.

Ухвалою від 08.02.2018 року оголошено перерву у підготовчому засідання до 15.02.2018 року за клопотанням відповідача.

В підготовчому засіданні 08.02.2018 року позивачем подано відповідь на заперчення відповідача.

Ухвалою від 15.02.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в той самий день після закінчення підготовчого засідання, (представниками сторін подано письмову згоду в порядку ч.7 ст.181 КАС України).

Ухвалою від 15.02.2018 року оголошено перерву в судовому засіданні для долучення додаткових доказів до 19.02.2018 року.

Ухвалою від 19.02.2018 року оголошено перерву у судовому засіданні до 26.02.2018 року для подання додаткових доказів.

Заслухавши вступне слово сторін, з’ясувавши обставини, викладені у заявах по суті справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма "Західтрансбуд" знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Мельника,8, взято на облік в контролюючих органах 05.08.1999 за №00505336, станом на 03.08.2017 перебуває на обліку в Залізничній ОДПІ (Франківське відділення) ГУ ДФС у Львівській області, код ЄДРПОУ 30478068.

На підставі направлень від 14 червня 2017 року, виданих Головним управління ДВС у Львівській області, а саме № 4060, № 4061, № 4062, № 4063, № 4064 відповідно до підпункту п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20; п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75; ст. 77; п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України) плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за II квартал 2017 року, на підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 2 червня 2017 року № 2166, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у Західному регіоні фірма (Західтрансбуд” (далі - ТОВ “Західтрансбуд”) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, валютного законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 02.08.2017 року №1145/13-01-14-01/30478068 (далі – акт перевірки).

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіркою встановлено такі порушення:

1. п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, що спричинило:

- завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за 2015 рік в сумі 955 548 грн.;

-заниження податку на прибуток за 2016 рік в сумі 32418 грн.;

-завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток 2017 рік в сумі 196 520 грн.;

2. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що спричинило:

-завищення від'ємного значення, яке зараховане у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, на загальну суму 281718 грн., в тому числі за червень 2015 року на 158660 грн., липень 2015 року на 123058 грн.,

-заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 924470 грн., в тому числі за квітень 2015 року на 49000 грн., червень 2015 року на 187028 грн., липень 2015 року на 60476 грн., жовтень 2015 року на 50018 грн., грудень 2015 року на 76500 грн., грудень 2016 року на 501448 грн.;

3. пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ст. 18, п. 54.2 ст. 54, ст. 127, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 168.1 ст. 168, п.п. “а” п. 176.2 сг. 176 ПК України, в частині недоплати перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету в сумі 5619,63 грн.;

4. ст. 168, п. 161 підрозділу 10 Розділу XX п. 171.1 ст. 171, абз.“а” п. 176.2 “6 ПК України в сумі 382,55 грн.;

5. ст. 51, п. 176.2 “б” ст. 176 ПК України в частині не повного відображення зарахованих та виплачених доходів приватним підприємцям за перевіряємий період.

6. проведення фінансових операцій, які підпадають під ознаки, визначені положенням про порядок організації роботи органів ДФС при виявленні фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом,

7.проведення операцій, які можуть бути пов'язані із розкраданням бюджетних (державних) коштів на загальну суму 449 968,86 грн., з імовірною їх подальшою легалізацією, внаслідок укладання договорів із СГД з ознаками фіктивності ПП “Компанія Фотоніка”,ТзОВ“КОРЕС ЛТД”.

На підставі акта перевірки від 02.08.2017 року №1145/13-01-14-01/30478068, відповідачем винесено такі податкові повідомлення – рішення :

-від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено ТОВ “Західтрансбуд” суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму - 1 403 979 грн.;

-від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_2, яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: 955 548 грн. по декларації № НОМЕР_5 (звітний період - грудень 2015 року), 196 520 грн. по декларації № НОМЕР_6 (звітний період - березень 2017 року);

-від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_3, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму - 352147,5 грн. (сума завищення від’ємного значення - 281718 грн., штрафні санкції (штраф) - 70429,50 грн.;

-від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму - 40 522, 50 грн.

Судом встановлено, що позивачем укладено договір №б/н від 29.09.2014 року між ТзОВ “Корес ЛТД” (продавець) та ТзОВ “Західтрансбуд” (продавець) відповідно до якого продавець зобов’язується передати покупцю будівельні матеріали, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити її вартість на умовах викладених у договорі. Готова продукція відвантажується продавцем покупцю партіями. Розмір, величина партій визначаються за взаємною домовленістю сторін згідно накладних, актів приймання-передачі та інших документів. До перевірки подано копію вказаного договору та видаткової накладної на поставку будівельних матеріалів. В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату за товар.

Висновки податкового органу по операціях з вказаним контрагентом грунтуються на таких висновках: відсутності товарно - тарнспортних накладних; не ідентифіковано особу, що підписала видаткову накладну; не подано документа, який би підтверджував повноваження на отримання товарно - матеріальних цінностей; відповідно до інформації у АІС "Податковий блок" щодо ТОВ "Корес ЛТД" свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.04.2015 року, остання звітність з ПДВ подана за листопад 2015 року, наявність незначних трудових ресурсів у постачальника, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування, навантаження та розвантаження, вказаних товарів згідно таких даних підприємство не придбавало.

Між позивачем (замовник) та ТОВ “Ісіда-Груп” (виконавець) укладено договір про надання послуг спецтехнікою №01/05/15 від 01.05.2015, за умовами якого виконавець зобов’язується надати послуги спецтехнікою на об’єкти замовника, а замовник-оплатити послуги виконавця. Замовник оплачує послуги на підставі акту (актів) про надання послуг, що підписується уповноваженими представниками сторін. До перевірки подано копію вказаного договору та актів здачі - приймання робіт (послуги дорожньої фрези, послуги автокраном). В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку.

Висновки податкового органу по операціях з вказаним контрагентом грунтуються на таких висновках: не ідентифіковано особу, що підписала акти; відповідно до інформації у АІС "Податковий блок" щодо ТОВ "Ісіда - Груп" свідоцтво платника ПДВ анульовано 16.10.2015 року, зареєстровано нове свідоцтво з 16.10.2015 року, остання звітність з ПДВ подана за квітень 2016 року, наявність незначних трудових ресурсів у постачальника, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування, навантаження та розвантаження.

Між позивачем (покупець) та ТзОВ “Тонбудпроект” (продавець) укладено договір поставки №30/10 від 30.10.2015, за умовами якого постачальник зобов’язується поставити товар у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Загальна вартість товару, що поставляється за цим договором визначається видатковими накладними. До перевірки подано копію вказаного договору та видаткові накладні (придбання будівельних матреіалів).В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку.

Висновки податкового органу по операціях з вказаним контрагентом грунтуються на таких висновках: відсутності товарно - тарнспортних накладних; не ідентифіковано особу, що підписала видаткову накладну; не подано документа, який би підтверджував повноваження на отримання товарно - матеріальних цінностей; відповідно до інформації у АІС "Податковий блок" щодо ТОВ "Торнбудпроект" свідоцтво платника ПДВ анульовано 06.01.2016 року, остання звітність з ПДВ подана за грудень 2015 року, наявність незначних трудових ресурсів у постачальника, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування, навантаження та розвантаження.

Між позивачем (покупець) та ТзОВ “Ідеал Інвест” (продавець) укладено договір №06/2015 від 22.06.2015, за умовами якого продавець зобов’язується передати покупцю будівельні матеріали, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити її вартість на умовах викладених в цьому договорі. Розмір величина партій визначаються за взаємною домовленістю сторін згідно накладних, актів приймання-передачі та інших документів. До перевірки подано копію вказаного договору та актів здачі - приймання робіт (послуги дорожньої фрези, послуги автокраном). В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку. До перевірки подано копію вказаного договору та видаткову накладну (придбання будівельних матеріалів). В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку.

Висновки податкового органу по операціях з вказаним контрагентом грунтуються на таких висновках: відсутності товарно - тарнспортних накладних; не ідентифіковано особу, що підписала видаткову накладну; не подано документа, який би підтверджував повноваження на отримання товарно - матеріальних цінностей; відповідно до інформації у АІС "Податковий блок" щодо ТОВ "Ідеал Інвест" свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.04.2015 року, остання звітність з ПДВ подана за листопад 2015 року, узагальненої податкової інформації скерованої ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 10.08.2015 року №466/26-55-22-03/39421863.

Між позивачем (покупець) та ТзОВ “Вейсес” (продавець) укладено договір №25/05/2015 від 25.05.2015, за умовами якого продавець зобов’язується передати покупцю запчастини, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити її вартість на умовах викладених в цьому договорі. Розмір величина партій визначаються за взаємною домовленістю сторін згідно накладних, актів приймання-передачі та інших документів. До перевірки подано копію вказаного договору та видаткові накладні (придбання будівельних матреіалів). В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку.

Висновки податкового органу по операціях з вказаним контрагентом грунтуються на таких висновках: відсутності товарно - тарнспортних накладних; не ідентифіковано особу, що підписала видаткову накладну; не подано документа, який би підтверджував повноваження на отримання товарно - матеріальних цінностей; відповідно до інформації у АІС "Податковий блок" щодо ТОВ "Вейсес" свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.10.2016 року, остання звітність з ПДВ подана за листопад 2016 року та даних узагальненої податкової інформації щодо ТОВ "Вейсес" за звітні періоди декларування ПДВ за травень 2015 року, скеровані ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 22.07.2015 року №348/26-55-22-10/39419613.

Між позивачем (покупець) та Концерн “Містшляхбуд” (постачальник) укладено поставки №01/2010 від 01.10.2010, за умовами якого постачальник зобов’язується передати товари у власність покупцеві, а покупець зобов`язуєтсья прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Загальна вартість товару, що поставляється за цим договором визначається видатковими накладними. До перевірки подано копію вказаного договору та акти надання послуг (послуги автокрана).В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку.

Висновки податкового органу по операціях з вказаним контрагентом грунтуються на таких висновках акта пеервірки від 23.06.2017 року №829/13-01-14-02/35047482 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Концерн "Містшляхбуд" по взаємовідносинах із ТзОВ"Сорбіс інвестбуд".

Між позивачем (покупець) та Концерн “Містшляхбуд” (постачальник) укладено поставки №01/2010 від 01.10.2010, за умовами якого постачальник зобов’язується передати товари у власність покупцеві, а покупець зобов`язуєтсья прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Загальна вартість товару, що поставляється за цим договором визначається видатковими накладними.

Твердження відповідача про те, що у позивача відсутній договір №01/2010 від 01.10.2010 року спростовується поданою до матеріалів справи копією такого договору.

Між позивачем (підрядник) та Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (замовник) укладено підряду №74а/І від 07.06.2016, за умовами якого підрядник зобов’язується в обумовлений термін у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи: “Аварійно-відновлювальні роботи на шляхопроводі по вул. Городоцькій,16”, а замовник приймає об’єкт і здійснює фінансування прийнятих робіт.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 КАС України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.2 ст. 135 КАС України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 цього ж кодексу, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно з п. 146.13 ст. 146 КАС України, сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Дослідивши акт перевірки перевірки від 02.08.2017 року №1145/13-01-14-01/30478068, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу актів інших податкових органів про перевірки або не можливості звірки контрагентів позивача. Однак, такі акти не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, тому що підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені порушення.

При цьому, суд звертає увагу, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов’язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентами позивача суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2ст. 9 цього Закону).

Відповідно до п. 180.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

- будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

- будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

- будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника

Судом в ході судового розгляду встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, відтак повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Долучені до матеріалів справи документи, повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій.

Судом також встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від контрагентів оформлені відповідно до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Крім цього, відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід також зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ТОВ “Корес ЛТД”, ТОВ “Ісіда Груп”, ТОВ “Тонбудпроект”, Концерн “Містшляхбуд”, ТОВ “Ідеал Інвест”, ТОВ “Вейсес”.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, суд зазначає таке.

ВАС України у низці своїх рішень (ухвала від 05.07.2012 року у справі № К/9991/37912/11, ухвала від 26.07.2012 року у справі № К/9991/67511/11 та ін.) зазначив, що вимогами податкового обліку, не передбачено обов’язковості складання ТТН у підтвердження здійснення господарських операцій. На думку суду, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов’язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відсутність у позивача ТТН не спростовує реальності здійснених ним господарських операцій, оскільки факт реальності підтверджується належними та допустимими доказами долученими позивачем до матеріалів справи, а саме видатковими, податковими накладними, підписаними актами приймання виконання робіт, розрахунковими документами, договорами. Усі долучені позивачем докази мають необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність.

Щодо податкових повідомлень-рішень: №0015301410, №015291410, № НОМЕР_4 по взаємовідносинах з ТОВ “Корес ЛТД”, ТОВ “Ісіда Груп”, ТОВ “Тонбудпроект”, ТОВ “Ідеал Інвест”, Концерн Містшляхбуд”, ТОВ “Вейсес” за період з 1 квітня 2014 року по 31 березня року .

Суд встановив, що згідно акту перевірки, основними доводами відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства у взаємовідносинах із зазначеними контрагентами є наступні:

1. По взаємовідносинах позивача з ТОВ “Корес ЛІД”, ТОВ “Ісіда Груп”, ТОВ “Ідеал Інвест”, ТОВ “Тонбудпроект”, ТОВ “Вейсес” видаткові накладні, акт и здачі-прийняття робіт (послуг) підписано особою, яку не ідентифіковано, що не дає можливості визначити, хто саме прийняв товар, і позивач до перевірки не надав документи на підтвердження повноважень конкретної особи на отримання товару (послуг);

Позивач до перевірки також не надав товарно-транспортні накладні чи інші документи на підтвердження переміщення товару від контрагентів.

2. По взаємовідносинах позивача з ТОВ “Ісіда-Груп” та Концерн Містшляхбуд”:

- в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не наведено ідентифікації, тобто не відображено інформації, щодо наданих послуг для позивача.

Як встановлено судом, позивачем на підтвердження взаємовідносин з вищезазначеними контрагентами долучено до матеріалів справи: акти здачі прийняття робіт (надання послуг), довідки про вартість будівельних робіт та витрати, акти приймання виконання будівельних робіт, звіти про видаток основних матеріалів в будівництві, видаткові накладні, виписки з банку по особовим рахункам, податкові накладні, журнали проводок.

Відтак, факт належного документального підтвердження поставки позивачу товарів і послуг, а також їх використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими для перевірки первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій.

Суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Також, відповідач не наводить в акті обставини, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки податкового органу грунтуються лише на даних інформаційних систем та актах перевірок деяких з контрагентів, а не аналізу суті та наслідках господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів.

Відповідач не посилається в акті на докази, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди.

Зокрема, не можна вважати обгрунтованим висновок відповідача про не підтвердження факту поставки або надання послуг у зв'язку з відсутністю прізвища особи, яка підписала видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (послуг).

При цьому слід враховувати визначений у ПК України принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом. (ухвала ВАСУ від 10 серпня 2016 року по справі №К/800/37022/15).

Наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Крім цього, слід також зазначити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку до платника податків, не відноситься (ухвала Вищого адміністративного суду від 14 червня 2016 року К/800/39786/15).

Судом взято до уваги і те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Слід зазначити, що така обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на переконання суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість, пеню. Суд констатує, що такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Булвес” АД проти Болгарії” від 22.01.2009 року (заява № 3991/03).

Натомість, відповідач не надав доказів фіктивності (безтоварності) господарських операцій позивача із вищезазначеними контрагентами, у зв’язку чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

З огляду на викладене вище, податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області від 29.08.2017 року №0015301410, від 29.08.2017 року №0015291410, від 29.08.2017 року №0015311410 є протиправним, а тому підлягають скасуванню.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: 955 548 грн. по декларації № НОМЕР_5 (звітний період грудень 2015 року), 196 520 грн. по декларації № НОМЕР_6 (звітний період- березень 2017 року).

Позивач не заперечує проти доводів Відповідача про те, що згідно з даними бухгалтерського обліку та первинними документами, журналу-ордеру і відомостями по рахунку 631 “Розрахунок з вітчизняними постачальниками”, договорів, картки по контрагентах рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ “Брокбудкепітал” в сумі 139 381,21 грн., яка виникла з 25 січня 2014 року згідно договору переуступки боргу від 24 січня 2014 року та перед ТОВ “Мостнафта” в сумі 40 086 грн., яка виникла в період з 6 січня 2014 року.

Позивач помилково не включив до складу рядка 2240 Звіту про фінансові результати “Інші доходи” за 2015 рік суму заборгованості з терміном позовної давності, що минув в сумі 139381,21 грн. (по операціях з ТОВ "Брокбудкепітал" та 40086 грн. (по операціях з ТОВ "Мостнафта"), всього в сумі 179467,21 грн., а не як вказано у рішенні 196520 грн. Відповідач не зміг надати обгрунтованих пояснень нарахування суми 196520 грн.

Відтак, враховуючи вищенаведені висновки суду, оскільки оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 29.08.2017 року №0015341410 відповідач зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 955 548 грн. та 196 520 грн., що пов'язано з оцінкою господарської діяльності Позивача не тільки з ТОВ “Брокбудкепітал” та ТОВ “ Мостнафта”, а також з іншими контрагентами: ТОВ “Корес ЛТД”, ТОВ “Ісіда Груп”, ТОВ “Тонбудпроект”, ТОВ “Ідеал Інвест”, Концерн Містшляхбуд”, ТОВ “Вейсес” за період з 1 квітня 2014 року по 31 березня року, тому вказане рішення підлягає скасуванню в частині зменшення суми від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 972600,79 грн. (в сумі 955548 грн. по декларації №9276481966 від 03.03.2016 року, та в сумі 179467,21 грн. по декларації №9081581440 від 05.05.2017 року).

Враховуючи вищенаведене, позов підлягає до задоволення частково, слід скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.08.2017 року №0015301410, від 29.08.2017 року №0015291410, від 29.08.2017 року №0015311410 - повністю, а податкове повідомлення - рішення від 29.08.2017 року №0015341410 в частині зменшення суми від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 972600,79 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати в сумі 41538,75 грн. пропорційно задовлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.08.2017 року №0015301410, від 29.08.2017 року №0015291410, від 29.08.2017 року №0015311410.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.08.2017 року №0015341410 в частині зменшення суми від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 972600,79 грн.

4.У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з ГУ ДФС у Львівській області (адреса: м.Львів, вул. Стрийська,35) за рахунок бюджетних асигнувань на корить ТзОВ з транспортного будівництва у західному регіоні фірма "Західтрансбуд" (адреса:79044, Львівська область, м.Львів, вул.Мельника, 8, ЄДРПОУ 30478068) суму сплаченого судового збору в розмірі 41538,75 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 07.03.2018 року.

Суддя Карп`як О.О.