Рішення № 72645987, 27.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа №813/19/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

13 год. 44 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., представниці позивача ОСОБА_1, представниці відповідача ОСОБА_2, представниці третьої особи ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 УКРАЇНА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна служба України з безпеки на транспорті, про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, -

в с т а н о в и в:

Керівник Городоцької місцевої прокуратури Львівської області (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 10а) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 УКРАЇНА» (81500, Львівська область, м. Городок, вул. В. Івасюка, 2Г) про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 5354,09 грн., що еквівалентно сумі 172 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України, станом на 08.09.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Городоцькою місцевою прокуратурою з’ясовано, що посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області 08.09.2017 року складено акт № 015697 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання ТОВ «ОСОБА_4 Україна» перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого встановлено порушення щодо вагових обмежень, а саме 40900 кг при допустимих 40000 кг без дозволу, який дає право на Рух автомобільними дорогами України, чим порушено вимоги ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

ОСОБА_1 ж дня складено акт № 0001622 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому зафіксовано, що на автодорозі Н-09 «Мукачево-Львів» (км 337+900) автомобіль (тягач) MAN TGA-18.400 BC7663ЕН з причепом (напівпричепом) MAGYAR SR3MER ВС4510ХХ, водій ОСОБА_5, з вантажем яблучний сік, перевищив нормативно допустиму масу (нормативно допустиме 11т/11т/22т, фактичне 6,85т/10,3т/7,9т/7,5т/8,35т).

Крім цього, посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області складено довідку № 0006807 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунок № 46 плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким нараховано до сплати відповідачу 172 євро, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 08.09.2017 року становить 5354,09 грн.

Водночас, 14.09.2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області до ТОВ «ОСОБА_4 УКРАЇНА» скеровано претензію про стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, проте, незважаючи на обов’язок перевізника, встановлений п. 31.1. Положення здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, затвердженого постановою КМУ № 879 від 27.06.2007 року, сплатити вказані кошти протягом 30 днів з моменту визначення плати та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, відповідач вказані кошти не сплатив. З огляду на те, що позивач вказані кошти не сплатив, Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області про таку сплату не повідомив, а також відсутність органу, який уповноважений державою на стягнення цих коштів до бюджету, прокурор в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 04.01.2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

Представниця позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 556ел. (а.с. 66-69, 77-80) просила позов задовольнити.

Представниця відповідача проти позову заперечила повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 45-50), запереченнях на відповідь на відзив Керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області за вх. № 4315 від 16.02.2018 року (а.с. 100-102), запереченні на відповідь на відзив Державної служби України з безпеки на транспорті (а.с. 115-117). Зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Так, 08.09.2017 року водій ОСОБА_5 здійснював міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Єдинець, Молдова-Двікози, Польща, транспортний засіб ВС7663ЕН/ВС4510ХХ. Зваження відбулось в м. Єдинець 09.09.2017 року та маса вантажу становила 22700 кг, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) від 07.09.2017 року, витягом із бухгалтерського обліку компанії виробника від 07.09.2017 року, актом приймання-передачі товару від 12.09.2017 року, складеним на місці розвантаження у м. Двікози. Таким чином, загальна вага транспортного засобу становила 38980,00 кг при завантаженні, та 38600,00 кг при розвантаженні, тобто встановленої норми не перевищувала; на перетині кордону як Чернівецькою митницею, так і Львівською митницею не виявлено фактів перевищення встановлених вагових норм. Проведена перевірка відповідача посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області є протиправною, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства. Зважування в межах перевірки було незаконним та в результаті двох зважувань встановлено два різні показники ваги. На підтвердження факту відсутності чітко визначеного місця проведення вагового контролю, а отже і фактичного місцезнаходження пункту габаритно-вагового контролю свідчать і самі документи, складені за фактом перевірки, з яких незрозуміло, де здійснювалась перевірка.

З врахуванням викладеного, на переконання відповідача, прокурором не доведено законності факту нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 5354,09 грн. та відповідно наявності обов’язку у відповідача таку суму сплатити, а тому позов прокурора задоволенню не підлягає.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги прокурора, з підстав, викладених у поясненні на відзив (а.с. 86-91), зазначив, що транспортний засіб ТОВ «ОСОБА_4 УКРАЇНА» є великоваговим, оскільки допущено перевищення нормативно-допустимих на загальну масу на 900 кг, строєну вісь – 1,750 тонни. Такий вантажний автомобіль завдає пошкодження не лише покриттю, але й конструкції доріг і мостів, скорочує строк експлуатації автомобільних доріг до сімдесяти відсотків. За результатами перевірки складено акт № 0001622 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок № 46 від 08.09.2017 року, яким нарахована плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільного користування в розмірі 172 євро. Всі заперечення відповідача зводяться до того, щоб уникнути відповідальності за шкоду, заподіяну дорогам України. Позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому мають бути задоволені в повному обсязі.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

ТОВ «ОСОБА_4 УКРАЇНИ» зареєстроване як юридична особа 28.07.2015 року, ідентифікаційний код юридичної особи 39916737, основний вид діяльності за КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до свідоцтв про державну реєстрацію транспортного засобу позивач володіє на праві власності спеціалізованим вантажним сідловим тягачем – MAN TGA 18.400, ВС7663ЕН, а також спеціалізованим напівпричепом Н/ПР цистерна, ВС4510ХХ (а.с. 60).

Відповідно до графіку щоденної роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Івано-Франківській області на вересень 2017 року (на період з 01.09.2017 року по 30.09.2017 року), з 01.09.2017 року по 30.09.2017 року визначено здійснення контролю на ділянках дороги: А/д Н-09 «Мукачево-Львів», А/д Н-10 «Стрий-Чернівці», А/д «Надвірна-Бистриця», А/д Н-18 «Івано-Франківськ-Тернопіль», А/д Р-24 «Татарів-Кам’янець-Подільський» (а.с. 22).

07.09.2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області видано направлення відповідній посадовій особі на перевірку № 006841 для проведення комплексної рейдової перевірки А/д Н-09 «Мукачево-Львів» (м. Галич – м. Бурштин) 08.09.2017 року (а.с. 20).

08.09.2017 року посадовою особою Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області складено акт № 015697 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с. 17).

Вказаним актом перевірки зафіксовано, що у м. Галич А/д Н-09 «Мукачево-Львів», км 337+900, 08.09.2017 року о 15:40 год. здійснено перевірку транспортного засобу марки MAN ТGА-18.400, що належить ТОВ «ОСОБА_4 УКРАЇНА» та встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з переведення вантажу (яблучний сік, CMR A № б/н), з перевищенням вагових обмежень на сталу вісь, а саме 40900 кг при допустимих 40000 кг, без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України. Порушено ст. 53 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Водій від надання пояснень та підписання акту відмовився.

В акті № 0001622 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 08.09.2017 року зафіксовано, що вказаний автомобіль пройшов відстань дорогами загального користування з маршрутом руху: с. Мамалига Чернівецької області – м. Рава Руська Львівської області, 430 км; повна маса тон, допустима 40000 кг, фактична 40900 кг; відстань між осями: 1-2-3м; 2-3-5м; 3-4-1,5м; 4-5-1,5м; осьові навантаження: нормативно допустимі: 11 т, 11 т, 22 т, а фактичне – 6,85 т; 10,3 т; 7,9 т., 7,5 т, 8,35 т (а.с. 16)

Довідкою № 0006807 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.09.2017 року підтверджено те, що автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, згідно з п. 5 довідки віднесено до типу транспортного засобу, згідно з відміткою « 12», та результат вагового контролю навантаження на осі: 1) 6,85 т; 2) 10,3 т; 3)7,9 т; 4) 7,5 т; 5) 8,35 т. Повна маса транспортного засобу 40900 т (а.с. 15).

Вказану вагу підтверджено чеком № 06801 від 08.09.2017 року, час 15:42 год.; № трансакції 06796 (а.с. 14).

Зважування здійснювалось вагою пересувною автомобільною типу CHEKLODE FREEWEIGH, № 008238.

08.09.2017 року посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області 08.09.2017 року складено рахунок № 46 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 07.09.2017 року № ЦМР –А № б/н на суму 172,00 євро (а.с.13).

Згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 08.09.2017 року сума 172,00 євро становила 5354,09 грн. (курс євро у кількості 100 одиниць – 3112,8410) (а.с. 13).

14.09.2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області скеровано ТОВ «ОСОБА_4 УКРАЇНА» лист, відповідно до якого повідомлено про обов’язок перевізника сплатити протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати за проїзд, внести таку та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. Повідомлено про необхідність направлення копії квитанції про оплату розрахунку від 28.11.2016 року плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів за адресою, вказаною у листі (а.с. 21).

Відповідач вказаної суми не сплатив, квитанції до Управління Укртрансбезпеки не надіслав.

Оцінюючи факт звернення керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області до суду із цим позовом, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 Положення про ОСОБА_6 інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 299 від 17.07.2014 року, ОСОБА_6 інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція та її територіальні органи управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Отже, ОСОБА_6 інспекція України з безпеки на наземному транспорті та її територіальні органи під час здійснення своїх повноважень діють як суб’єкти владних повноважень, а також є органами спеціальної компетенції, яким надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування та мають право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.

Згідно з пунктом 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року (далі Порядок № 879), плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до пункту 31.1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків у п’ятикратному розмірі. Перевізник зобов’язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Пунктом 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Проте, чинним законодавством України не передбачено механізм примусового стягнення ОСОБА_6 інспекцією України з безпеки на наземному транспорті плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у випадку її несплати у добровільному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Частинами 3-4 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Подаючи позовну заяву, прокурор обґрунтував її подання відсутністю на це повноважень у Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України, суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем в цій справі може виступати прокурор, який належним чином обґрунтував підстави для здійснення представництва інтересів держави в адміністративному суді.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-ХІІ від 30.06.1993 року (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов’язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001 року (з наступними змінами та доповненнями).

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Як зазначено вище, центральним органом виконавчої влади з питань безпеки на автомобільному транспорті, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України за № 103 від 11.02.2015 року, є ОСОБА_6 служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), яка здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи.

В статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» № 2862-ІV від 08.09.2005 року (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18 січня 2001 року (зі змінами)).

Пунктом 4 вказаних Правил визначено, що рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно із п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (зі змінами), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування».

За визначеннями у п. 2 Порядку № 879, зокрема:

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

- габаритно-ваговий контроль – це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; повторне вимірювання і зважування – будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в’їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї. Не є повторним вимірювання, яке проводиться через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання, що не суперечить вимогам затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики; точний габаритно-ваговий контроль – визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (пункт 3 Порядку № 879).

Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 6-25 Порядку № 879.

Так, габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних – документальний, точний контроль (пункті 16 Порядку № 879).

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія – міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати (пункт 18 Порядку № 879).

За результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських (пункт 20 Порядку).

Пунктом 21 Порядку передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 22 Порядку).

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб (пункт 23 Порядку).

В пункті 24 Порядку встановлено, що після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Таким чином, з наведених вище норм права вбачається, що безпосереднє здійснення габаритно-вагового контролю покладено на Укртрансбезпеку, її територіальні органи спільно із уповноваженими підрозділами Національної поліції, вказаний контроль здійснюється на стаціонарних і пересувних пунктах, включає зважування транспортного засобу, затримання транспортного засобу у випадку порушення правил проїзду, приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу до нормативів, внесення плати за проїзд та повторне зважування.

Отже, якщо відповідач порушив правила проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, відносно нього повинні були застосовані перелічені вище заходи, а відповідач мав сплати відповідну плату.

Судом встановлено, що 08.09.2017 року водієм ОСОБА_5 здійснювалось міжнародне перевезення вантажу – соку яблучного, по маршруту Єдинець, Молдова – Двікози, Польща, составом т/з ВС7663ЕН/ВС4510ХХ. Завантаження здійснювалось в м. Єдинець 07.09.2017 року, маса вантажу – 22700 кг, що підтверджується міжнародною транспортною накладною, складеною на місці завантаження 07.09.2017 року – CMR б/н (а.с. 51), сертифікатом якості продукту від 07.09.2017 року, виданого виробником (а.с. 53), витягом з бухгалтерського обліку компанії-виробника (а.с. 54), актом приймання-передачі товару від 12.09.2017 року, складеним у місці розвантаження у м. Двікози, Польща (а.с. 52).

Представниця відповідача в обґрунтування факту відсутності перевищення вагових норм зазначила, що при перетині митного кордону як між Молдовою та Україною 07.09.2017 року, так і Україною та Польщею 11.09.2017 року вказаних фактів не виявлено (а.с. 55, 58).

Проаналізувавши пояснення представниці відповідача, надані усно та викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 45-50), в обґрунтування такого остання покликається на те, що проведена перевірка була незаконною та здійснена всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки направлення на перевірку має суттєві дефекти; результати зважування не відповідають дійсності, оскільки за результатами двох зважувань результати таких різнились між собою; ваги не відповідають вимогам до пересувного пункту габаритно-вагового контролю, зважування здійснювалось з порушеннями; при розрахунку плати використана невірна відстань.

Оцінюючи доводи відповідача, суд зазначає таке.

Як справедливо зауважила представниця відповідача, жоден документ складений за результатами перевірки габаритно-вагових параметрів перевізника – відповідача не містить будь-яких покликань на те, на яких вагах здійснювався габаритно-ваговий контроль.

В судових засіданнях представником третьої особи зазначено, що зважування транспортного засобу позивача здійснювалось відповідно до чинного законодавства, при зважуванні використовувались належним чином повірені ваги виробництва CHEKLODE FREEWEIGH (Англія). Ваги мають сертифікат затвердженого типу засобів вимірювальної техніки № UA-M1/1-2195-2007 від 21.11.2007 року, який не встановлює обмеження використання даних ваг для зважування в русі чи в статичному режимі, пройшли повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 34-00/1258 від 18.04.2017 року. Ваги, які використовувались при зважуванні транспортного засобу відповідача належать до засобів вимірювальної техніки.

Щодо доводів відповідача про застосування ваг, які не відповідають вимогам, суд зазначає, що згідно Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255 встановлено, що вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником (пункт 9 Розділу ІІ «Вимоги до пересувного пункту габаритно-вагового контролю»).

Разом з тим, як пояснила представниця відповідача, зважування транспортного засобу відповідача здійснювалось двічі, оскільки водій, знаючи, яка була фактична вага вантажу та транспортного засобу, категорично заперечував проти ваги, визначеної у чеку № 06796.

Так, до матеріалів справи долучено чек № 06801 від 08.09.2017 року зважування автомобіля НОМЕР_3, здійсненого о 16:52 год., відповідно до якого маса автомобіля становить 40700 кг.

З врахуванням допустимої 2% похибки (2% від 40000 кг = 800 кг, максимально допустима вага 40800 кг.), вдруге зважений автомобіль відповідача не може вважатись великоваговим.

Відповідно до пп. 12 п. 12 Порядку № 879 повторне вимірювання і зважування - будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в'їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї. Не є повторним вимірювання, яке проводиться через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання, що не суперечить вимогам затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики.

Жодних пояснень щодо того чому посадові особи третьої особи погодились здійснити друге зважування не надано, як і не надано доказів технічних перебоїв в роботі вимірювального і зважувального обладнання.

Разом з тим, на запитання суду чому посадовими особами після повторного зваження не враховано нижчий, допустимий у даному випадку показник, жодних пояснень не надано.

Суд звертає особливу увагу на той факт, що у тексті листа з вимогою надати квитанцію про сплату відповідної суми плати за проїзд від 14.09.2017 року перш за все зазначено невірний розрахунок – від 28.11.2016 року замість від 08.09.2017 року, а у додатках значиться чек № 06801 від 08.09.2017 року, який містить результат зважування 40700 кг (а.с. 56).

Суд вважає безпідставними покликання третьої особи на можливі варіанти розрахунку плати за проїзд та ствердження про те, що різниця у зважуванні 200 кг не впливає на суму плати за проїзд, оскільки при вазі відповідного транспортного засобу 40700 кг такий не може вважатись великоваговим, оскільки його маса з врахуванням можливої 2% похибки відповідає законодавчо допустимій.

Представник третьої особи не міг надати жодних пояснень щодо вказаного факту, а такий ставить під сумнів покликання на достовірність показників вагового контролю здійсненого вагами CHEKLODE FREEWEIGH.

Таким чином, доводи відповідача в цій частині є обґрунтованими.

Щодо використання при розрахунку плати невірної відстані суд зазначає, що згідно пункту 31-1 Порядку № 879 встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру.

Таким чином, дійсно Порядок передбачає визначення плати або з розрахунку за пройдену частину маршруту по території України або з розрахунку за частину, яку перевізник має намір проїхати.

Зі змісту Розрахунку № 46 з’ясовано, що посадова особа Укртрансбезпеки, визначаючи плату за проїзд, розрахунковою величиною обрала пройдену частину маршруту по території України – 430 км.

Однак, використаний при цьому показник викликає сумнів у його достовірності з огляду на таке.

Як вже встановлено судом, відповідно до акту № 0001622 у п. 7 Маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування, кілометрів, значиться: с. Мамалига Чернівецька область – м. Рава Руська Львівська область, 430 км.

Габаритно-ваговий контроль проводився, згідно з р.р. 1, 2 цього ж акту, – А/д Н-09 «Мукачево-Львів», км 337+900, м. Галич, А/д Н-09, «Мукачево-Львів».

До пояснень на позовну заяву третьою особою надано копію скріншоту з транспортно-інформаційного сервера, lardi-trans.com, розрахунок відстаней між містами, а саме: с. Мамалига до м. Рава-Руська, та відстань становить 434 км (а.с.95).

Відповідно до скріншоту з ресурсу della.com.ua, відстань між с. Мамалига Чернівецької області та м. Рава-Руська Львівської області – 471 км.

Представниця відповідача, спростовуючи відомості про кілометраж, надала до матеріалів справи копію скріншоту з ресурсу Google.com.ua (Google Maps), відповідно до якого відстань від початку маршруту до місця здійснення габаритно-вагового контролю набагато менша та не може становити зазначених у акті перевірки 430 км.

Суд не може використати наданий скріншот з ресурсу Della.com.ua, оскільки зазначена на ньому відстань не дорівнює 430 км., в акті № 0001622 посадовими особами Укртрансбезпеки не було зазначено, яка відстань передбачена маршрутом, хоча це вимагається бланком Акту, а надані відповідачем скріншоти з ресурсу Google.com.ua містять суттєво меншу відстань між відповідними населеними пунктами – 397 км.

Крім цього, суд критично оцінює надані третьою особою відомості з мережі «Інтернет», оскільки інформація з транспортно-інформаційного сервера lardi-trans.com, розрахунок відстаней між містами, а саме: с. Мамалига – м. Рава-Руська, 434 км (а.с.95), розрахована без проходження за маршрутом м. Івано-Франківськ, та, в тому числі м. Галич, де здійснювався вагово-габаритний контроль. Щодо відомостей з сайту Della.com.ua, як справедливо зауважила представниця відповідача, розрахована відстань між зазначеними населеними пунктами розрахована із врахуванням відстані до м. Стрий, позаяк між м. Івано-Франківськ та м. Львів існує пряме транспортне сполучення.

Представником третьої особи жодним чином не спростовано вказані зауваження представниці відповідача.

Суд вважає підставними покликання на неможливість точного місцезнаходження пункту габаритно-вагового контролю, оскільки відомості в акті № 0001622 (337+900 м. Галич, Н-09) суперечать відомостям відповідно до довідки № 0006807 – м. Галич, Н-09, 336+300 км, «Мукачево-Львів».

Отже, доводи відповідача в цій частині заслуговують на увагу та враховуються судом при оцінці обґрунтованості вимог прокуратури.

Доводи відповідача про суттєві дефекти у направленні на перевірку, відсутності графіка щоденної роботи пересувного пункту вагово-габаритного контролю, частково спростовуються доданими до справи документами, а в іншій частині не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Оскільки позивачем не підтверджено обставин, викладених у позовній заяві, відповідачем повністю спростовано доводи, що у ній викладені, долученими до матеріалів справи письмовими доказами, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову Керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 10а) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Україна» (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Івасюка, 2, к. «Г»; ЄДРПОУ 39916737), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6 служба України з безпеки на транспорті, про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, - відмовити.

3. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні складено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2018 року.

Суддя Качур Р.П.