Рішення № 72645959, 28.02.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 р. № 814/144/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О.М.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Склярова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 54025 до відповідача:Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2015 № 0008251701 і № 0008241701; визнання протиправною і скасування податкової вимоги від 07.06.2016 № 587-17,

ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати прийняте 24.12.2015 Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - ДПІ або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 0008251701;

визнати протиправним та скасувати прийняте 24.12.2015 ДПІ податкове повідомлення-рішення № 0008241701;

визнати протиправною та скасувати надіслану ДПІ 07.06.2016 податкову вимогу № 587-17.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 вказав, що ДПІ визначила суму податкового зобов'язання без проведення перевірки; у позивача не виникло оподатковуваного доходу, тому не виникло обов'язку щодо сплати податку.

ДПІ у запереченнях проти адміністративного позову (арк. спр. 52-53) вказала, що, всупереч нормам Податкового кодексу України, позивач не задекларував отриманий у 2014 році в результаті анулювання (прощення) боргових зобов'язань за кредитним договором дохід.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

21.08.2014 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» і позивач підписали Додатковий договір № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11344030000 від 15.05.2008 (надалі - Додатковий договір, арк. спр. 128-129).

Згідно з пунктами 2, 3 Додаткового договору, сторони домовились здійснити прощення (анулювання) боргу за кредитним договором на суму 2 292 011,47 грн. у відповідності до статті 605 Цивільного кодексу України; підписанням Додаткового договору позичальник (ОСОБА_3.) стверджує, що він повідомлений про те, що, згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, позичальник зобов'язаний самостійно сплатити податок з доходів, сума яких складає анульовану кредитором суму боргу в розмірі 2 292 011,47 грн., та відобразити їх у своїй річній податковій декларації; сторони домовилися, що пункт 2 Додаткового договору починає застосовуватися з моменту здійснення позичальником сплати заборгованості за кредитним договором в розмірі суми не менш ніж 20 000 доларів США.

З 07.12.2015 по 11.12.2015 ДПІ, на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом), провела документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за 2014 рік щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету, результати якої оформила актом від 11.12.2015 № 526/14-03-17-01-08/НОМЕР_1 (надалі - Акт, арк. спр. 116-119). Акт позивач отримав 14.12.2015 (арк. спр. 120).

Відповідно до Акта, у 3 кварталі 2014 року ОСОБА_3 отримав дохід від АТ «ДЕЛЬТА БАНК» в сумі 2 292 011,47 грн., що не був відображений у відповідній декларації як такий, що підлягає оподаткуванню відповідно до частини «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, чим порушив підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункт 179.1 статті 179, пункт 168.1, підпункт 168.2.1 пункту 168.2, підпункт «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням від 24.12.2015 № 0008241701 (надалі - Рішення № 1, арк. спр. 122) ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб на 170 грн. (штраф за неподання податкової звітності); податковим повідомленням-рішенням від 24.12.2015 № 0008251701 (надалі - Рішення № 2, арк. спр. 122) ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб на 486 747,94 грн. (з яких 389 398,35 грн. - за основним платежем, 97 349,59 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Рішення ДПІ направила позивачу за тією ж адресою, за якою направила Акт (співпадає з адресою, вказаною ОСОБА_3 у позовній заяві).

Позивач Рішення не отримав, вони повернулися 27.01.2016 до ДПІ з відміткою пошти від 26.01.2016 «по истеч. срока хранен.» (арк. спр. 123).

Відповідно до чинної у грудні 2015 - січні 2016 року редакції пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

07.06.2016 ДПІ, з урахуванням часткового погашення позивачем податкового боргу, сформувала податкову вимогу № 587-17 на суму 473 071,74 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у 2014 році), до загального місячного (річного) оподатковуваного (податком на доходи фізичних осіб) доходу включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, занулюваного (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, ОСОБА_3, у відповідності з підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, був зобов'язаний включити суму 2 292 011,47 грн. до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Доводи позивача про протиправність Рішень суд визнав безпідставними.

Додана до адміністративного позову довідка ПАТ «Дельта Банк» від 21.08.2014 № 05-2351390 (арк. спр. 18) про те, що кредитний договір припинив свою дію з 21.08.2014 у зв'язку з повним виконанням позичальником зобов'язань за вказаним договором перед кредитором, і кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника за кредитним договором, не є допустимим доказом погашення позивачем кредиту. Як вказано вище, Додатковим договором був встановлений обов'язок ОСОБА_3 сплатити суму 20 000 доларів США, і виконання цього обов'язку було умовою для анулювання (прощення) боргу за кредитним договором. На думку суду, некоректними в даному випадку словами «… у зв'язку з повним виконанням Позичальником зобов'язань за вказаним Договором перед Кредитором …» посадова особа ПАТ «Дельта Банк» підтвердила факт виконання позивачем зобов'язання за Додатковим договором, а не факт виконання зобов'язання за кредитним договором. Суд, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку про те, що зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором припинилося саме прощенням боргу (стаття 605 Цивільного кодексу України), як і передбачалося Додатковим договором, а не виконанням (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Твердження ОСОБА_3 про те, що доходом у розумінні підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є лише сума кредиту (без врахування відсотків, штрафних санкцій, пені тощо), ґрунтуються на редакції вказаної норми, чинної з 01.01.2015. В даному випадку застосуванню підлягала редакція підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що була чинною протягом 2014 року.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що ДПІ діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами Податкового кодексу України, тому позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 54025, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код ) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна

Дата підписання та оформлення

рішення суддею 12 березня 2018 року