Рішення № 72645862, 02.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2119/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представники відповідачів 1 ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Відділ Держгеокадастру у Пустомитівському районі про зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі, з урахуванням уточненої позовної заяви, з вимогами:

1. визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо: невиконання рішення Європейського суду, не перенесення інформації з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру земельній ділянці ДА 060378Б, нездійсненні виправлень помилок в ОСОБА_3 земельному кадастрі, відмови в приватизації та зобов’язати відповідачів вчинити дії:

- виконати рішення Європейського суду в частині вжиття заходів індивідуального характеру;

- здійснити виправлення помилок в ОСОБА_3 земельному кадастрі,перенести інформацію з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру земельної ділянки ДА 060378 Б у власність.

2. встановити контроль за виконанням та зобов’язати відповідача подати у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розпорядженням голови Пустомитівської райдержадміністрації в 1993 році його визнано фермером з 4 га в розмірі середньої земельної частки (паю) землі на право постійного користування, про що видано ОСОБА_3 акт на землю за №060378 серії Б та зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за №550, а Ухвалою господарського суду №5/79 додатково присуджено 4 га землі під розширення фермерського господарства “Рисовський”, що не виконано відповідачами, та було підставою для Рішення Європейського суду з прав людини “ОСОБА_1 проти України” від 20.10.2011 р. за №29979/04. Стверджує, що відповідачами проігноровано судові рішення, а інформацію про земельну ділянку ДА №060378 Б з Державного реєстру земель не перенесено до Державного земельного кадастру і кадастровими реєстраторами Пустомитівського району в межах вище названих земельних ділянок зареєстровані земельні ділянки, які надані рішенням Зубрянської сільської ради загальною площею 1,15 га та присвоєні вказані вище кадастрові номери.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що передача земельної ділянки, як про це просить позивач, без її формування, шляхом розроблення документації із землеустрою неможлива, оскільки законодавством встановлений чіткий механізм передачі земельних ділянок у власність із земель державної чи комунальної власності у власність громадян, якому передує процедура формування земельної ділянки та її державна реєстрація шляхом присвоєння кадастрового номера. Відтак, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представника позивача та представника відповідача, з’ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об’єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Ухвалою Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області від 11 травня 1992 року «Про надання земельних угідь у постійне користування для ведення фермерських господарств» вирішено вилучити із землекористування заготхудобовідготівельного підприємства «Львівське» 537 га та надано у постійне користування земельні ділянки для ведення фермерських господарств, зокрема згідно п. 65 ОСОБА_1 надано 4 га.

Згідно з ОСОБА_3 актом на право постійного користування землею від 27 квітня 1993 року серії Б №060378 ОСОБА_1 належить на праві постійного користування 4,0 га землі, що надані з метою ведення селянського (фермерського) господарства.

ОСОБА_3 на право постійного користування від 27 квітня 1993 року зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №550.

Арбітражним судом Львівської області 10.03.1994 р. у справі № 5/79 за позовом Фермерського господарства „Рисовський" до Виконавчого комітету Зубрянської сільської ради та Пустомитівської районної державної адміністрації про примусове виділення 4 га землі позов задоволено в частині позовних вимог до Виконавчого комітету Зубрянської сільської ради та зобов'язано Зубрянську сільську раду до 10.04.1994 р. виділити позивачеві 4 га землі із 55 га вільних земель запасу (станом на 15.03.1994 р.).

В подальшому, Арбітражним судом Львівської області 04.09.1996 р. у справі № 5/79 винесено ухвалу, якою уточнено п. 2 резолютивної частини рішення від 10.03.1994 р.. а саме: зобов'язано Зубрянську сільську раду народних депутатів до 13.11.1994 р. виділити Фермерському господарству «Рисовський» 4 га землі із ділянки 17 га землі, яку додатково відведено Зубрянській сільській раді в запас земель із заготхудобовідгодівельного господарства «Львівське».

17.12.2010 р. Господарським судом Львівської області у даній справі винесено ухвалу про видачу дублікату наказу від 13.10.1094 р. на примусове виконання рішення арбітражного суду Львівської області від 10.03.1994 р. з урахуванням ухвали арбітражного суду Львівської області від 04.09.1996 р. у справі № 5/79.

Рішення арбітражного суду у справі № 5/79 набрало законної сили, наказ арбітражного суду та його дублікат перебували на виконанні у Пустомитівському районному суді, а згодом у відділі Державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції.

У зв'язку з тривалим невиконанням рішення арбітражного суду, ОСОБА_1 звернувся до Європейського суду з прав людини.

Остаточним Рішенням Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року (Заява №29979/04) у справі “ОСОБА_1 проти України” встановлено наступні обставини справи, що на переконання суду мають значення для вирішення даної справи.

Заявник ОСОБА_1 звернувся до арбітражного суду Львівської області з позовом про відмову Зубрянської сільської ради відвести його господарству в натурі земельну ділянку, на яку він мав право згідно з ОСОБА_3 актом на право користування землею. 10 березня 1994 року зазначений суд зобов’язав сільську раду виділити фермерському господарству ОСОБА_1 земельну ділянку до 10 квітня 1994 року. Це рішення набрало законної сили та було пред’явлено до виконання, проте виконано не було.

Також Європейським Судом з прав людини встановлено, що 25 листопада 1998 року прокурор Пустомитівського району Львівської області вніс протест на рішення 1992 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки. 04 грудня 1998 року районна рада скасувала зазначене рішення на підставі цього протесту та звернулася до прокурора з вимогою ініціювати провадження зі скасування виданого заявникові Державного акта на право користування землею та його реєстрації як фермера. ОСОБА_1 оскаржив це рішення до арбітражного суд Львівської області. 19 грудня 2002 року господарський суд Львівської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, у подальшому це рішення було залишено без змін судами вищих інстанцій. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову суд зазначив, що 28 січня 1992 року Пустомитівська районна рада прийняла рішення про надання земельних ділянок, вилучених у сільськогосподарського підприємства, для виділення окремим фермерам, його колишнім працівникам. Оскільки ОСОБА_1 не був працівником підприємства, він, на думку суду, не мав права отримувати ділянку з відповідних земель.

Дослідивши вказані обставини справи Європейський Суд з прав людини прийшов до висновку, що рішення арбітражного суду Львівської області від 10 березня 1994 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в натурі, яке не було оскаржене та набрало законної сили, виконано не було, що є порушенням вимог Конвенції. Хоча 4 грудня 1998 року рішення районної ради 1992 року, яким заявнику було виділено спірну земельну ділянку та на підставі якого ухвалено відповідне судове рішення, було скасоване як таке, що прийняте помилково, це скасування не мало формального впливу на обов’язковий характер рішення суду від 10 березня 1994 року. Таким чином, Європейський суд з прав людини у Рішенні від 20 жовтня 2011 року констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу, ст. 13 Конвенції.

В подальшому, Ухвалою Господарський суд Львівської області від. 11.01.2013 р. у справі -№ 5/79 суд задоволив частково заяву Фермерського господарства «Рисовський» та здійснив заміну сторони відповідача-1- Зубрянської сільської ради її правонаступником у спірних правовідносинах - Пустомитівською районною державною адміністрацією.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 13.02.2013 р. відкрито виконавче провадження ВП № 36443777 з примусового виконання наказу № 5/79, виданого 13.10.1994 р. про зобов'язання боржника - Пустомитівської РДА виділити Фермерському господарству «Рисовський» 4 га землі із ділянки 17 га землі, яку додатково відведено Зубрянській сільській раді в запас земель із заготхудобовідгодівельного господарства «Львівське».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.04.2013 р. допущено заміну сторони відповідача-1 - Пустомитівської районної державної адміністрації її правонаступником у спірних правовідносинах - Г оловним управлінням Держземагентства у Львівській області.

Таким чином, Головне управління Держземагентства у Львівській області зобов’язано виконати наказ № 5/79, виданий 13.10.1994 року Господарським судом Львівської області, про виділення фермерському господарству «Рисовський» 4 га землі із ділянки 17 га землі, яку додатково відведено Зубрянській сільській раді в запас земель з заготхудобовідгодівельного господарства „Львівське".

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до Головного управління Держземагентства з метою передачі йому на виконання Європейського Суду з прав людини у власність, 4 га землі, однак, вказане рішення виконане не було.

Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідачів, звернувся із даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України “Про фермерське господарство” фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначено статтею 7 Закону України “Про фермерське господарство”. Так, відповідно до частини 5 вказаної норми громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про фермерське господарство” для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додається рішення професійної комісії з питань створення фермерських господарств щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації.

Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про фермерське господарство” члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті, яка кореспондує зі ст. 32 Земельного кодексу України, членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Судом встановлено, що згідно з ОСОБА_3 актом на право постійного користування землею від 27 квітня 1993 року серії Б №060378 ОСОБА_1 належить на праві постійного користування 4,0 га землі, що надані з метою ведення селянського (фермерського) господарства.

Арбітражним судом Львівської області 10.03.1994 р. у справі № 5/79 за позовом Фермерського господарства „Рисовський" до Виконавчого комітету Зубрянської сільської ради та Пустомитівської районної державної адміністрації про примусове виділення 4 га землі позов задоволено в частині позовних вимог до Виконавчого комітету Зубрянської сільської ради та зобов'язано Зубрянську сільську раду до 10.04.1994 р. виділити позивачеві 4 га землі із 55 га вільних земель запасу (станом на 15.03.1994 р.).

В подальшому, Арбітражним судом Львівської області 04.09.1996 р. у справі № 5/79 винесено ухвалу, якою уточнено п. 2 резолютивної частини рішення від 10.03.1994 р.. а саме: зобов'язано Зубрянську сільську раду народних депутатів до 13.11.1994 р. виділити Фермерському господарству «Рисовський» 4 га землі із ділянки 17 га землі, яку додатково відведено Зубрянській сільській раді в запас земель із заготхудобовідгодівельного господарства «Львівське».

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони зобов’язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено у ст. 1, що рішення є обов’язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції.

Частиною 1 ст. 10 названого Закону визначено, що з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру є (а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum). Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: (а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; (б) повторного розгляду справи адміністративним органом. Суд звертає увагу, що згідно Рішення Конституційного суду України від 26.06.2013 року у справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини 2 статті 17, пункту 8 частини 1 статті 26, частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» за змістом якого, виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У цьому контексті слід звернути увагу на правову позицію, висловлену у рішенні Євросуду у справах “Ромашов проти України” (Romashov v. Ukraine) від 27.07.2004 р., “ в якому зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов’язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід’ємною частиною судового процесу.

Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), № 74221/01, від 11 січня 2005 року).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд знаходить обґрунтованими доводи позивача щодо бездіяльності компетентного органу при тривалому невиконанні Рішення Європейського суду з прав людини, відтак, відповідні позовні вимоги підлягають до задоволення,.

У той же час, приймаючи рішення в цій справі, суд відзначає, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо: невиконання рішення Європейського суду, ще і в частині не перенесення інформації з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру земельній ділянці ДА 060378Б, нездійсненні виправлень помилок в ОСОБА_3 земельному кадастрі, відмови в приватизації та зобов’язати відповідачів вчинити дії, однак а ні у рішенні Європейського суду з прав людини, а ні у рішенні арбітражного суду у справі №5/79 не йдеться про перенесення інформації з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру земельній ділянці ДА 060378Б, нездійсненні виправлень помилок в ОСОБА_3 земельному кадастрі та відмови у приватизації. А тому, задоволення позовних вимог у такій частині є безпідставним.

Щодо позовної вимоги про встановлення контролю за виконанням та зобов’язання відповідача подати у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що у задоволенні такої належить відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці усіх обставин, що перешкоджають виконанню постанови суду та реальному відновленню порушених прав.

Спеціальна мета судового контролю та процесуальні особливості його здійснення зумовлюють неможливість вирішення питань, пов’язаних з контролем за виконанням судового рішення в порядку позовного провадження шляхом пред’явлення до суду окремого позову.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Відділ Держгеокадастру у Пустомитівському районі щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини (заява №29979/04).

Відповідно до статті 139 КАС України слід стягнути з ГУ Держгеокадастру у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Відділ Держгеокадастру у Пустомитівському районі щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини (заява №29979/04).

3. Зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Відділ Держгеокадастру у Пустомитівському районі виконати рішення Європейського суду з прав людини (заява №29979/04) в частині що їх стосується.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (Львівська область, Пустомитівський район, с Зубра, вул. Івана Франка, буд. 66) з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (м. Львів, пр. Чрновола,4; ЄДРПОУ 39769942), судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2018 року.