Рішення № 72645709, 07.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року м. Житомир справа № 806/530/18

категорія 2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України про визнання протиправною бездіяльність, зобов"язання розглянути звернення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на його звернення від 09.11.2017 та 23.11.2017 у строк, встановлений Законом України "Про звернення громадян" ;

- зобов'язати Міністерство освіти і науки України розглянути звернення ОСОБА_1 від 09.11.2017 та 23.11.2017, надавши на них повні та обґрунтовані відповіді.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що неодноразово звертався до Міністерства освіти та науки України із запитами щодо перевірки та надання інформації про наявність або відсутність факту плагіату у дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук ректора Житомирського державного технологічного університету ОСОБА_2, однак, до цього часу відповіді так і не отримав. Позивач вважає, що дані обставини порушують його права та законні інтереси, відтак звернувся до суду за їх захистом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи (а.с.2-3).

28.02.2018 в канцелярії Житомирського окружного адміністративного суду зареєстрований відзив на адміністративний позов Міністерства освіти та науки України від 26.02.2018 №9.1-11-39. Відповідач зазначає, що питання плагіату розглядається в порядку Закону України "Про авторське право і суміжні права". Наголошує, що відповідно до пункту 2 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою КМУ від 27.07.2016 №567, Міністерство освіти та науки України втратило право на розгляд питань про обґрунтованість присудження наукових ступенів, зокрема у зв'язку з виявленням текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилань на джерело, що тягне за собою позбавлення особи наукового ступеня. Про зазначену обставину надав відповідь позивачу, а тому вважає позов не обґрунтований. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

06.03.2018 ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив відповідача (вх.№5053/18).

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із запитами до Міністерства освіти і науки України щодо перевірки та надання інформації про наявність або відсутність факту плагіату у дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук ректора Житомирського державного технологічного університету ОСОБА_2 (а.с.7,8).

Відповідно до Положення про Міністерство освіти та науки України, затвердженого постановою КМУ від 16 жовтня 2014 №630, Міністерство освіти та науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково - технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Питання плагіату розглядається в порядку Закону України "Про авторське право і суміжні права". Відповідно до пункту 2 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою КМУ від 27.07.2016 №567, Міністерство освіти та науки України втратило право на розгляд питань про обґрунтованість присудження наукових ступенів, зокрема у зв'язку з виявленням текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилань на джерело, що тягне за собою позбавлення особи наукового ступеня.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про звернення громадян":

пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства;

заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо;

скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до Закону, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

За приписами частини першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Наведені норми Закону України "Про звернення громадян" вказують, що звернення громадян, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду тим органом чи посадовою особою органу, до якого подано звернення та до повноважень якого входять питання, порушені у зверненні, зазвичай протягом одного місяця, з обов'язковим повідомленням громадянина про результати розгляду; при цьому орган або посадова особа зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти звернену до них заяву та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.

Відповідно до приписів ч.3 ст.7 Закону України "Про звернення громадян", якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у випадку встановлення подачі громадянином звернення до органу, до компетенції якого не належить вирішення порушених у ньому питань, такий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін переслати його за належністю до відповідного органу чи посадової особи, яка, у свою чергу, зобов'язана в силу Закону про звернення розглянути останнє.

Відтак, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 Міністерство освіти України у термін, що не перевищує п'яти днів, повинно було перенаправити за належністю відповідному органу, відповідній посадовій особі державного органу, в повноваження якого входить вирішення питання щодо перевірки та надання інформації про наявність або відсутність факту плагіату у дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук ректора Житомирського державного технологічного університету ОСОБА_2, що відповідачем зроблено не було.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що відповідачем звернення позивача не розглянуті відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян". Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України (пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) щодо ненадання ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відповіді на його звернення від 09.11.2017 та 23.11.2017 в порядку та у строк, передбачений Законом України "Про звернення громадян".

Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) розглянути звернення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 09.11.2017 та 23.11.2017 відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрат у вигляді сплаченого судового збору у сумі 711,85 грн (сімсот одинадцять гривень вісімдесят п'ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя І.Е.Черняхович