
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" березня 2018 р. справа № 809/106/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Савченко Н.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Токара В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України,
про скасування рішення № 400512/НОМЕР_1 від 12.12.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 17.11.2017 та зобов"язання до вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної, -
ВСТАНОВИВ:
23.01.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України про скасування рішення №400512/НОМЕР_1 від 12.12.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 17.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання відповідача зареєструвати дану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено її до судового розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог підпункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України за №190 від 29.03.2017, оскаржуваним рішенням за №400512/НОМЕР_1 від 12.12.2017 безпідставно відмовив у реєстрації податкової накладної за №2 від 17.11.2017. Позивач стверджує, що контролюючим органом було порушено порядок блокування податкової накладної. Зокрема, в квитанції не вказано, які саме критерії оцінки ступеня ризиків в своїй сукупності надали право здійснити блокування податкової накладної та не вказано вичерпний перелік документів, які потрібно подати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію поданої накладної.
Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву за №91/09-19-10-02/09 від 23.02.2018, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що фізичною особа-підприємець ОСОБА_1 не було надано документів, достатніх для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.
У судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позову з підстав, наведених у відзиві №91/09-19-10-02/09 від 23.02.2018. Також зазначив, що під час прийняття рішення № 400512/НОМЕР_1 від 12.12.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 17.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, контролюючий орган діяв в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами чинного законодавства, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, письмові докази та матеріали в їх сукупності, судом встановлено наступне.
24.02.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взятий на податковий облік як платник податків та зборів Державною податковою інспекцією у місті Івано-Франківську.
Основним видом економічної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є оптова торгівля машинами й устаткуваннями для добувної промисловості та будівництва (код КВЕД 46.63).
15.11.2017 між приватним підприємством «Механік» (виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) укладено договір поставки товару за №18/17, за умовами якого виконавець зобов'язується виготовити та доставити продукцію матеріально-технічного призначення (надалі - товар) за замовленням замовника, а замовник - прийняти і оплатити отриманий товар за ціною і у термін, встановлені у Специфікаціях товару та видаткових накладних (а.с.10-11).
Згідно Специфікації за №1 від 15.11.2017 до договору поставки товару за №18/17 від 15.11.2017, виконавець повинен виготовити і доставити товар на загальну суму 1420200,00 гривень, в тому числі податок на додану вартість - 236700,00 гривень. Продукція, передбачена зазначеною вище специфікацією, повинна бути виготовлена в термін до 30 січня 2018 року. Замовник повинен оплати продукцію протягом трьох банківських днів по факту поставки продукції (а.с.12).
Як встановлено судом, 16.11.2017 виконавцем було доставлено, а замовником прийнято частину продукції, передбаченої Специфікацією за №1 від 15.11.2017 до договору поставки товару за №18/17 від 15.11.2017, а саме - зворотні клапани КЗ1.00.000; Ру=35 МПа в кількості 75 шт. (сімдесят п'ять штук) на загальну суму 441000,00 гривень, в тому числі податку на додану вартість 73500,00 гривень. Даний факт підтверджується видатковою накладною за №МХ0000190 від 16.11.2017 (а.с.13).
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснено оплату отриманої продукції в загальній сумі 441000,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 16.11.2017 на суму 147000,00 гривень, №2 від 17.11.2017 на суму 147000,00 гривень (а.с.15) та №3 від 20.11.2017 на суму 147000,00 гривень (а.с.14).
Окрім цього, 15.11.2017 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Техмаш» (покупець) укладено Договір поставки №1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується доставити покупцеві товар, зазначений в специфікаціях, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (а.с.17-20).
Специфікацією №1 від 15.11.2017 до Договору поставки №1 від 15.11.2017 було визначено перелік товару, що поставляється на загальну суму 2894400,00 гривень, в тому числі податок на додану вартість - 482400,00 гривень (а.с.21). Також зазначеною вище специфікацією передбачено граничний термін оплати - до 20.01.2018, а оплата повинна бути здійснена протягом 120 календарних днів з дати поставки товару, з правом авансової оплати.
16.11.2017 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було передано товариству з обмеженою відповідальністю «Техмаш», а останнім прийнято частину товару, а саме - зворотні клапани КЗ1.00.000; Ру=35 МПа в кількості 35 шт. (тридцять п'ять штук) на загальну суму 399000,00 гривень, в тому числі податок на додану вартість - 66500,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000001 від 16.11.2017 (а.с.23). Комісією товариства з обмеженою відповідальністю «Техмаш» було проведено технічний контроль товарно-матеріальних цінностей, за результатами якого складено акт №1-16/11/17 від 16.11.2017 (а.с.25).
17.11.2017 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було передано товариству з обмеженою відповідальністю «Техмаш», а останнім прийнято ще одну частину товару, передбаченого специфікацією №1 від 15.11.2017 до Договору поставки №1 від 15.11.2017. Зокрема, було передано зворотні клапани КЗ1.00.000; Ру=35 МПа в кількості 36 шт. (тридцять шість штук) на загальну суму 410400,00 гривень, в тому числі податок на додану вартість - 68400,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000002 від 17.11.2017 (а.с.22). Комісією товариства з обмеженою відповідальністю «Техмаш» було проведено технічний контроль товарно-матеріальних цінностей, за результатами якого складено акт №1-17/11/17 від 17.11.2017 (а.с.24).
Як встановлено судом, товариством з обмеженою відповідальністю «Техмаш» було проведено часткову оплату за отриманий від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 товар. Так, 20.11.2017 товариством з обмеженою відповідальністю «Техмаш» було сплачено 148200,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №7 від 20.11.2017 (а.с.26); 28.11.2017 сплачено 63400,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №4005 від 28.11.2017 (а.с.27).
З метою забезпечення доставки товару товариству з обмеженою відповідальністю «Техмаш», фізична особа-підприємець ОСОБА_1 16.11.2017 уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договір №161117.4 про надання транспортних послуг (а.с.28-29). Послуги з перевезення вантажу були надані фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, що підтверджується актом наданих послуг №248 від 16.11.2017 (а.с.32).
На виконання вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, фізичною особою-підприємецем ОСОБА_1 було сформовано та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 16.11.2017 на загальну суму 399000,00 гривень, в тому числі податок на додану вартість - 66500,00 гривень та податкову накладну №2 від 17.11.2017 на загальну суму 410400,00 гривень. Податкову накладну №1 від 16.11.2017 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, а реєстрацію податкової накладної №2 від 17.11.2017 зупинено з причин невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:8481, що підтверджується квитанцією від 29.11.2017. Також квитанцією від 29.11.2017 пропонувалось надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про державну реєстрацію податкової накладної (а.с.38).
Проте 12.12.2017 комісією Державної фіскальної служби було прийнято рішення №400512/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №2 від 17.11.2017 з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної (а.с.39-40).
Не погоджуючись із рішенням комісії Державної фіскальної служби №400512/НОМЕР_1, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 18.12.2017 подав скаргу про скасування даного рішення (а.с.42-49). Однак рішенням комісії з питань розгляду скарг за №2970/НОМЕР_1 оскаржуване рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Вважаючи рішення №400512/НОМЕР_1 від 12.12.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 17.11.2017 протиправним, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з даним позовом в суд.
При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Податковий кодекс України (надалі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Стаття 185 Кодексу визначає об'єкти оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування, серед іншого, є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (підпункт "а"); постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "б").
Згідно з пунктом 187.1 пункту 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку (підпункт "а"); дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (підпункт "б").
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Згідно з пунктом 74.2 статті 74 Кодексу в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 74.3 статті 74 даного Кодексу зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Постановою Кабінету Міністрів України за №1246 від 29.12.2010 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр).
Відповідно до пункту 2 Порядку податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Кодексу в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Згідно з пунктом 13 Порядку за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 даного Кодексу у разі зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної /розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Кодексу підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Кодексу постановою Кабінету Міністрів України за №190 від 29.03.2017 установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Комісія ДФС не може відмовити платнику податків у розгляді додаткових письмових пояснень та/або копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, якщо такі пояснення та/або копії документів подано платником податку до органу Державної фіскальної служби за основним місцем обліку не пізніше строку, визначеного підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Кодексу.
Як встановлено судом, підставою для відмови у реєстрації податкової накладної за №2 від 17.11.2017 відповідач визначив: «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладеної».
Однак, відповідач, всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України за №190 від 29.03.2017 не зазначив, які саме документи складені з порушенням законодавства, є недостовірними та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав прийняття комісією відповідача рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.
Також суд зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних не може спростувати факт здійснення позивачем господарської операції - постачання товарно-матеріальних цінностей та підстав для складення податкової накладної.
Враховуючи аналіз вказаних норм права та наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Техмаш", суд робить висновок, що у відповідача не було правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №2 від 17.11.2017.
Як наслідок, є протиправним та підлягає скасуванню рішення Державної фіскальної служби України за №400512/НОМЕР_1 від 12.12.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 17.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 17.11.2017 суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, (зі змінами), якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.
У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
В даних правовідносинах, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №2 від 17.11.2017 за датою її подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 3 524,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №9 від 19.01.2018 (а.с.3).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України рішення №400512/НОМЕР_1 від 12.12.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 17.11.2017.
2. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 17.11.2017, подану фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 76010) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України ( 04053, Львівська площа, будинок 8, місто Київ, код ЄДРПОУ 39292197, ) судовий збір в сумі 3 524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні) 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, 76010, АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1.
Відповідач - Державна фіскальна служба України, 04053, Львівська площа, будинок №8, місто Київ, код ЄДРПОУ - 39292197.
Суддя Главач І.А.
Рішення складене в повному обсязі 12 березня 2018 р.
Судове рішення № 72645704, Івано-Франківський окружний адміністративний суд було прийнято 06.03.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 809/106/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: