Рішення № 72645632, 07.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року м. Житомир

справа № 806/3742/17

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у протоколі від 27.10.2017 №114, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 22.08.2017 інвалідності другої групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням виплаченої раніше суми;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання та прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності другої групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності з 22.08.2017, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням проведених виплат.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 09.08.2011 йому встановлено третю групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов»язаного із захистом Батьківщини, як інвалід третьої групи позивач отримав одноразову грошову допомогу в сумі 126331,65 грн відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499. В подальшому, у зв»язку із погіршенням стану здоров»я, з 22.08.2017 позивачу встановлено другу групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов»язаного із захистом Батьківщини, а тому вважає, що з 22.08.2017 набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно до ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов»язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Рішення відповідача, викладене у протоколі №114 від 27.10.2017, яким позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги при встановленні другої групи інвалідності, з урахуванням раніше виплаченої суми, вважає протиправним та безпідставним (а.с. 5-10).

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

29 січня 2018 року представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї правової позиції вказує на те, що п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв»язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Зазначає, що аналогічні норми містить Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов»язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Окрім того, правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України і які зазначає позивач, не має братися судом першої інстанції до уваги, оскільки доводи даної справи не були предметом розгляду Верховним Судом України, у справах які вказані в позовній заяві, оскільки зазначені справи мають зовсім інший предмет і підстави позову та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (а.с.33-36).

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 задоволено клопотання представника відповідача від 29.01.2018 про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції (а.с. 46-47).

У визначений день та час позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просить справу розглянути без його участі (а.с. 45).

Представник відповідача був присутній у судовому засіданні 09.02.2018 в режимі відеоконференції, просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладений у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, 09.02.2018 подав письмові пояснення щодо позову, в яких зазначає, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги, посилається на положення п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов»язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (а.с. 59-60).

В ході судового розгляду справи 09.02.2018, судом оголошено зміст позовної заяви, заслухано пояснення представника відповідача та третьої особи, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи та поставлено на обговорення представників учасників справи, що брали участь у судовому засіданні питання про можливість переходу суду у письмове провадження для подальшого розгляду справи.

Представник відповідача та представник третьої особи не заперечували проти переходу суду у письмове провадження для подальшого розгляду справи.

Суд, заслухавши думку представників учасників справи, відповідно до протокольної ухвали, на місці ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України - не пізніше закінчення строків розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України і звільнений у відставку наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 15.08.2011 №539 за пунктом "б" частини шостої (за станом здоров"я) ст. 26 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу", а згідно з наказом командира військової частини А1494 від 29.08.2011 №204 (по стройовій частині), виключений зі списків особового складу військової частини А1494 (а.с.15).

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10ААА №732594 від 16.08.2011 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 09.08.2011 до 01.09.2014, причиною інвалідності зазначено захворювання пов"язане із захистом Батьківщини (а.с.13).

У зв»язку із встановленням позивачу третьої групи інвалідності, внаслідок захворювання пов»язаного із захистом Батьківщини, ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу в сумі 126331,65 грн., що сторонами не заперечується.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №782945 від 30.08.2017 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 22.08.2017 до 01.10.2020, причиною інвалідності зазначено захворювання пов"язане із захистом Батьківщини (а.с.14).

13 вересня 2017 року позивач звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із заявою від 11.09.2017 з проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв»язку із отриманням 22.08.2017 другої групи інвалідності внаслідок захворювання пов"язаного із захистом Батьківщини, яка була скерована в подальшому до Міністерства оборони України (а.с. 21).

Згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов»язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного в протоколі №114 від 27.10.2017, позивача повідомлено 01.12.2017 в листі за №ВС6368 про відсутність правових підстав для виплати понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, різниці одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності (а.с. 16-20, 22, 23).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Положеннями ч.5 ст.17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- ХІІ відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- ХІІ дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

При цьому, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набирав чинності з 1 січня 2017 року, пункт 4 статті 16-3 доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Отже, саме з 01 січня 2017 року вказана норма Закону зазнала відповідних змін.

Окрім того, суд зазначає, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №335 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", пункт 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 доповнено абзацом такого змісту: «У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється».

З огляду на викладене, законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.

Матеріали справи свідчать, що позивачу за наслідками первинного огляду з 09.08.2011 встановлено третю групу інвалідності у зв»язку з чим ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу за вказаною групою інвалідності. Після спливу дворічного терміну, встановленого Законом, а саме з 22.08.2017 за наслідками повторного огляду позивачу встановлено другу групу інвалідності.

На час встановлення позивачу третьої групи інвалідності та виплати одноразової грошової допомоги пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, передбачено, що у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Разом з тим, на час встановлення позивачу другої групи інвалідності (22 серпня 2017 року) діяв Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Суд критично ставиться до доводів позивача, в обґрунтування позовних вимог на те, що норми законодавства, які діяли на час встановлення йому другої групи інвалідності, та які передбачають, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми здійснюється за умови, що зміна групи інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, не можуть на нього розповсюджуватись, оскільки позивач набув статусу інваліда третьої групи ще на час дії норм, які не передбачали зазначені обмеження в часі, а тому незалежно від часу зміни групи інвалідності, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, з урахуванням отриманої сум.

Оскільки суд застосовує законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, встановлення кожної групи інвалідності є саме по собі різними юридичними фактами, кожен з яких тягне за собою виникнення певних прав та обов»язків, а тому застосуванню підлягають ті норми права, які були чинними на момент встановлення тієї групи інвалідності з якою позивач пов»язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

Окрім того, наведені у позовній заяві приклади правової позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 10.03.2015 у справі №21-563а14, від 18.11.2014 у справі №21-446а14, від 21.04.2015 у справі №21-135а15 суд відхиляє, оскільки вказані приклади правової позиції суду вищої інстанції стосуються порядку застосування положень ст.16 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а не положень п.4 ст.16-3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким урегульовано спірні правовідносини у даній справі.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки друга група інвалідності позивачу була встановлена після спливу дворічного строку, визначеного п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є обґрунтованим, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду другої групи, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше здійснених виплат. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 4, 6, 7, 8, 9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255, 271, 272, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10005, іден.код. НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат (вул.С.Параджанова, 4, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко