Ухвала суду № 72645565, 12.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в прийнятті подання у адміністративній справі

12 березня 2018 р. Справа №805/1690/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Черникова А.О., розглянувши подання та додані до нього матеріали, за поданням Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а саме: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство».

Пунктом 2 частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2011 року №149/11/13-11, спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний, у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання.

Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов’язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв’язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Окрім іншого, зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеної у постановах по справі № 808/3441/14 від 30 січня 2018 року (К/9901/4482/18) та № 823/1442/17 від 06 лютого 2018 року (К/9901/1904/17)

Таким чином, на думку суду, спір про право має місце в усіх випадках, коли з наявних матеріалах справи вбачається, що платник податків, до якого заявлені вимоги подання, заперечує правомірність дій та рішень органів державної податкової служби, які слугують підставою для звернення до суду.

Так, у поданні Головне управління ДФС у Донецькій області зазначає, що обставинами, які зумовили звернення до суду із вказаним поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є відмова платника податку - Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» посадовим особам ГУ ДФС України у Донецькій області у допуску до проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» на підставі наказу від 15 лютого 2018 року № 230 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» (код 31616011).

Разом з тим, з Акту від 16 лютого 2018 року № 427/05-99-14/31616011 «Не допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» наданих позивачем до суду, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» заперечує правомірність дій Головного управління ДФС у Донецькій області щодо проведення перевірки підприємства, що підтверджується листом № 21/6-1/2018 від 16 лютого 2018 року.

Крім того, як вбачається з програмного забезпечення суду “Діловодство спеціалізованого суду” 12 березня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» (вх. № 1881 від 06.03.18) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 15 лютого 2018 року № 230 «Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» (код ЄДРПОУ - 31616011) (справа № 805/1745/18-а).

Наведене безперечно свідчить, що між сторонами існує спір про право, що виключає можливість розглянути подання Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків згідно рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 05 березня 2018 року № 9931/10/05-99-14-14 у порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2015 року № К/800/43763/14.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті подання Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у прийнятті подання Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Черникова А.О.