Постанова № 72645017, 12.03.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року Справа № 902/1319/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

боржника - Теперик О.В., посвідчення № 1133 від 07.11.14

стягувача - не з'явився

орган ДВС - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства "Конкурент" на ухвалу господарського суду Вінницької області, постановлену 28.11.17р. суддею Нешик О.С. о 11 год 22 хв у м.Вінниці, у справі № 902/1319/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС", м. Вінниця

до Селянське (Фермерське) господарство "Конкурент"

про стягнення 803 094,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.11.2017 (суддя Нешик О.С.) відмовлено в задоволенні скарги Селянського (фермерського) господарства "Конкурент" на дії органів Державної виконавчої служби від 23.10.2017 б/н (з урахуванням заяви про уточнення вимог від 24.11.2017 б/н ).

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Селянське (фермерське) господарство "Конкурент" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.11.2017 у даній справі та прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити.

На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що жодних виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/1319/15 від 22.12.2015 р. здійснено не було, а погашення боргу СФГ "Конкурент" здійснено самостійно, стягнення суми виконавчого збору є протиправним.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило.

12.03.2018 до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу СФГ "Конкурент".

Безпосередньо в судовому засіданні представник боржника підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі, просив суд оскаржувану ухвалу скасувати.

Стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу боржника, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

05.03.2018 на електрону адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, відповідно до якого орган ДВС просить проводити розгляд справи за відсутності його представника та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду справи, а положення ч. 2 ст. 342 ГПК України визначають, що неявка стягувача, боржника, або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника органу ДВС та стягувача за наявними у справі матеріалами.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника боржника, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.11.2017 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

26.10.2017 року Селянське (фермерське) господарство "Конкурент" в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України звернулося (за попередньою редакцією ГПК до 15.12.2017) до господарського суду Вінницької області із скаргою на дії органів Державної виконавчої служби, відповідно до якої просило суд скасувати стягнення виконавчого збору в сумі 70584,36 грн за виконавчим провадженням №49803924 з виконання наказу господарського суду Вінницької області №902/1319/15 від 22.12.2015.

24.11.2017 року представник селянського фермерського господарства "Конкурент" просила суд прийняти до розгляду заяву про уточнення вимог скарги від 24.11.2017; постановити рішення, яким визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо стягнення виконавчого збору в сумі 72644,93 грн у виконавчому провадженні №49803924 та зобов'язати останнього повернути неправомірно стягнуті кошти.

На обґрунтування скарги, представник відповідача (боржника) посилається на те, що селянським (фермерським) господарством "Конкурент" не було дотримано строків, визначених в постанові про відкриття виконавчого провадження на добровільне виконання рішення суду, проте борг сплачено в добровільному порядку, без застосування з боку органів ДВС примусових заходів.

Місцевий господарський суд проаналізувавши положення Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку, що на дату прийняття спірної постанови про стягнення виконавчого збору, необхідними умовами для її прийняття та стягнення з боржника виконавчого збору було завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання судового рішення, факт невиконання ним вказаного рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання, та ненадання державному виконавцю документального підтвердження виконання рішення у добровільному порядку.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що фактично боржник виконав рішення у справі № 902/1319/15 в повному обсязі поза межами семиденного строку, встановленого ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", а тому дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця щодо стягнення з боржника виконавчого збору та про відмову в задоволенні скарги Селянського (фермерського) господарства "Конкурент" на дії органів Державної виконавчої служби.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно із ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У відповідності зі ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В провадженні господарського суду Вінницької області перебувала справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "Авіс" до селянського (фермерського) господарства "Конкурент" про стягнення 803094,20 грн заборгованості за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-76/1 від 24.03.2014.

07.12.2015 у даній справі прийнято рішення, яким позов задоволено частково.

11.12.2015 було прийнято додаткове рішення, яким було відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 88691,29 грн пені.

22.12.2015 на виконання рішення суду видано відповідний наказ, який надіслано на адресу стягувача.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Погребищенського районного управління юстиції від 13.01.2016 відкрито виконавче провадження ВП №49803924 з виконання вказаного рішення суду на підставі відповідного наказу. Пунктом 2 вказаної постанови встановлено строк для добровільного виконання боржником наказу суду до 20.01.2016 та зазначено про утримання з боржника 10% виконавчого збору від суми боргу при невиконанні наказу у вказаний строк.

Зазначена постанова отримана селянським (фермерським) господарством "Конкурент" 16.01.2016, доказом чого є підпис представника боржника на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Погребищенського районного управління юстиції від 13.01.2016 приєднано виконавче провадження ВП №49803924 до зведеного виконавчого провадження №49804383 яке вів відділ державної виконавчої служби Погребищенського районного управління юстиції.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Погребищенського районного управління юстиції від 21.01.2016 у виконавчому провадженні ВП №49803924 вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 72644,93 грн.

Згідно постанови начальника підрозділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області №12/02.1-19/1 від 08.11.2016 виконавче провадження №49803924 передано із відділу державної виконавчої служби Погребищенського районного управління юстиції до відділу примусового виконання рішень управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

09.11.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження № 49803924.

09.11.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень № 49803924, № 48976497 у зведене виконавче провадження № 52894265.

06.11.2017 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про виведення виконавчого провадження № 49803924 із зведеного виконавчого провадження № 52894265 у зв'язку із виконанням виконавчого документа в повному обсязі.

06.11.2017 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №49803924 у зв'язку із виконанням виконавчого документа в повному обсязі та сплатою виконавчого збору, що підтверджувалося заявою генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс" №765 від 05.10.2017 та платіжним дорученням №2349 від 01.11.2017.

Судом апеляційної інстанції вище було встановлено, що при відкритті виконавчого провадження 13.01.2016 державний виконавець керувався нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (закон втратив чинність на підставі Закону № 1404-VIII (1404-19) від 02.06.2016).

Враховуючи, що виконавчі дії розпочато до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 р., а тому для регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З аналізу вказаних норм вбачається, що перед вчиненням виконавчих дій державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Після встановлення факту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та сливу строку наданого для добровільного виконання, державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції вище, 13.01.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Вінницької області № 902/1319/15 від 22.12.2015, встановлено строк для самостійного виконання до 20.01.2016 р. Дана постанова отримана боржником 16.01.2016.

Згідно із ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає тягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Тобто, у разі якщо боржник самостійно не здійснить виконання виконавчого документу, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 28.01.2015 р. у справі № 3-217гс14, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника; виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Матеріали оскарження ухвали містять вимогу державного виконавця № 5905/02.1-25/6 від 31.07.2017 р. з якої вбачається, що у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області перебуває зведене виконавче провадження № 52894265, до складу якого входять 6 виконавчих проваджень, зокрема і виконавче провадження № 49803924 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області № 902/1319/15 від 22.12.2015 р. Відповідно до вказаної вимоги державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Білоконь Р.П. вимагав в термін до 08.08.2017 р. вчинення від боржника певних дій (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 54).

Також, в матеріалах оскаржень ухвали наявний також Акт державного виконавця від 01.08.2017 р., відповідно до якого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Білоконь Р.П. при виконанні зведеного виконавчого провадження № 52894265, до складу якого входить, зокрема і виконавче провадження № 49803924 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області № 902/1319/15 від 22.12.2015 р. було здійснено виїзд до боржника з метою встановлення його майнового стану. Вчинення виконавчих дій було неможливим у зв'язку із відсутністю особи, котра могла взяти на відповідальне зберігання описане й арештоване майно боржника.

Із наявної в матеріалах справи копії листа №15.1 від 07.08.2017 р. вбачається, що боржник підтверджує факт реалізації станом на 07.08.2017 р. всього майна, котре перебувало у його власності в порядку примусового виконання рішень суду в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 52894265 через СЕТАМ. На погашення заборгованості будуть направлятися кошти, отримані з реалізації соняшника та кукурудзи. Боржник гарантує виплату заборгованості в такому порядку: до 25.09.2017 р. - погашення заборгованості перед ПАТ «Аграрний фонд» та спецфонди; до 30.09.2019 р. - погашення заборгованості ТОВ - підприємству «Авіс»; до 25.10.2017 р. - погашення заборгованості перед ТОВ «Агрозахист Донбас» (т. матеріали оскарження ухвали, а.с. 56).

Згідно із ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Матеріалами справи стверджується, що в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 52894265, до складу якого входить зокрема виконавче провадження № 49803924 було здійснено реалізацію майна Селянського (фермерського) господарства "Конкурент" (а.с. 37-38), а саме:

- автомобіль ВАЗ 21214, 2012 року випуску, червоного кольору, № кузова НОМЕР_1, ДНЗ НОМЕР_2 (лот 216410);

- автомобіль ВАЗ 210994, легковий седан-В, ДНЗ НОМЕР_3, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_4 (лот 183491);

- автомобіль DAF CF 430 (лот 171099);

- пшениця, 2016р. урожаю (лот 181876).

Вказане спростовує твердження апелянта про те, що виконавцем не були вчиненні виконавчі дії з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області № 902/1319/15 від 22.12.2015 р. у межах зведеного виконавчого провадження ВП № 52894265.

Також, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду бере до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

З аналізу даної норми вбачається, що виконавчий збір не стягується у випадку коли боржник виконає рішення до початку вчинення виконавчих дій з примусового виконання.

Однак, скаржником не доведено, що ним було добровільно виконано наказ господарського суду Вінницької області № 902/1319/15 від 22.12.2015 р до відкриття виконавчого провадження ВП № 49803924 та протягом строку встановленого в постанові про відкриття виконавчого провадження з повідомленням про це державного виконавця.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому, підлягає залишенню без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у судовій ухвалі, що оскаржується.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284, 326, 327, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.11.2017 у справі № 902/1319/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства "Конкурент" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Савченко Г.І.

Повний текст постанови складено 12.03.2018