Постанова № 72644910, 01.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2018 р. Справа№ 910/11415/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Чорногуза М.Г.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ясінська Н.В. - директор, витяг з ЄДР

від відповідача-1: Іськова Ю.П. - витяг з ЄДР від 30.01.2018

від відповідача-2: Головков Є.І. - довіреність № 2 від 01.03.18

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніверс Медіа Корпорейшн" на рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року

у справі № 910/11415/17 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніверс Медіа Корпорейшн"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Правничий дім „Копірайт"

2. Приватного підприємства „Українська музика"

про стягнення 256 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ТОВ „Юніверс Медіа Корпорейшн" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ „Правничий дім „Копірайт" та ПП „Українська музика" про стягнення 256 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано неправомірним наданням відповідачами дозволу на використання об'єктів суміжних прав, виключні майнові суміжні права на які належать позивачу, а саме - фонограм під назвою: „Finding beauty", виконавець - Escala; „La Bomba", виконавець - Ricky Martin; „Macarena", виконавець - Los Del Rio; „Drop it on me", виконавець - Ricky Martin feat. Daddy Yanke and Taboo, у складі аудіовізуального твору „Вгадай ящик", виробником якого є ТОВ „ГАУДІ СТУДІО", що є підставою для стягнення з відповідачів компенсації в розмірі 256 000,00 грн.

За наслідком розгляду заявлених вимог, рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року у справі № 910/11415/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, вищевказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Чорногуз М.Г., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ „Юніверс Медіа Корпорейшн" на рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року у справі № 910/11415/17 та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання відповідної ухвали.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача-1 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою суду від 16.01.2018 року розгляд справи призначено на 01.02.2018 року за участю повноважних представників сторін.

До початку судового засідання від представника позивача надійшла відповідь на відзив представника відповідача-1.

У судовому засіданні 01.02.2018 року оголошено перерву у справі до 01.03.2018 року на підставі ст. 216 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні 01.03.2018 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року - без змін.

01.03.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Юніверс Медіа Корпорейшн" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписами п. 2 ч. 1 статті 452 Цивільного кодексу України встановлено, що майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав є виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав.

Частиною 1 статті 40 Закону України „Про авторське право і суміжні права" передбачено, що до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;

б) розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;

в) комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом;

г) публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;

д) будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

е) ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників з метою їх поширення серед публіки.

Пунктом "д" ч. 1 статті 50 Закону № 3792 визначено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав.

Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами виник внаслідок неправомірного надання відповідачами дозволу на використання об'єктів суміжних прав, виключні майнові суміжні права на які належать позивачу, а саме - фонограм під назвою: „Finding beauty", виконавець - Escala; „La Bomba", виконавець - Ricky Martin; „Macarena", виконавець - Los Del Rio; „Drop it on me", виконавець - Ricky Martin feat. Daddy Yanke and Taboo, у складі аудіовізуального твору „Вгадай ящик", виробником якого є ТОВ „ГАУДІ СТУДІО", що є підставою для стягнення з відповідачів компенсації в розмірі 256 000,00 грн.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакція, чинній до 15.12.2017 року) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Як встановлено судом, між ТОВ „Соні Мьюзік Інтертеймент", як ліцензіаром, та ТОВ „Юніверс Медіа Корпорейшн", як ліцензіатом укладено ліцензійний договір від 11.11.2016 року № 147-Д (далі - ліцензійний договір № 147-Д), відповідно до предмету якого ліцензіар надає за винагороду (далі - роялті), а позивач отримує на умовах виключної ліцензії право використання Фонограм, вказаних в додатку № 2 до цього договору, кожним з вищевказаних способів використання, яке включає право здійснювати самостійно та/або дозволяти третім особам здійснювати по відношенню до таких Фонограм виключно відповідно до додатку № 2 та з метою їх використання у складі Передач на Телеканалах в межах Території та на протязі Строку (п. 2.1 ліцензійного договору № 147-Д) наступні дії:

- включення Фонограм у склад Передачі, тобто суміщення Фонограми з аудіовізуальним рядом Передачі (синхронізація) (п. 2.1.1 ліцензійного договору № 147-Д);

- технічна переробка/адаптація Фонограм з метою їх включення у склад Передачі та подальшого використання у складі Передачі згідно п. 2.1.4 цього договору (п. 2.12 ліцензійного договору № 147-Д);

- відтворення Фонограм у складі Передачі виключно для цілей виробництва Передачі 2.1.3 ліцензійного договору № 147-Д);

- подальше використання Фонограми у складі Передачі виключно в цілях (а) сповіщення Передачі для загального відома по телебаченню (включаючи кабельне телебачення) у складі Телеканалу (сповіщення по телебаченню), (б) доведення Передачі у складі Телеканалу до загального відома на офіційному власному сайті Телеканалу, без права завантаження та збереження Передачі кінцевим користувачем (2.1.4 ліцензійного договору № 147-Д).

Фонограма - виключно звукові записи виконання музичних творів (з текстом або без тексту), по відношенню до яких ліцензіар вправі на території України розпоряджатися виключним правом (виключними майновими суміжними правами) на такі фонограми (п. 1.2 ліцензійного договору № 147-Д).

Передача - аудіовізуальний твір та/або інший аудіовізуальний продукт, виготовлений на замовлення та /або за рахунок Телеканалу, та/або призначений для використання/був використаний Телеканалом (п. 1.5 ліцензійного договору № 147-Д).

Телеканал - телерадіокомпанія, зареєстрована компетентним органом України, як суб'єкт інформаційної діяльності у відповідності із законодавством України (п. 1.6 ліцензійного договору № 147-Д).

Територія - Україна (п. 1.4 ліцензійного договору № 147-Д).

Строк - період часу, на протязі якого позивач вправі використовувати Фонограми у складі Передач. Початок строку - 01.01.2010 року, або дата оприлюднення Фонограми, якщо фонограма була оприлюднена після 01.01.2010 року. Закінчення строку - 01.01.2020 року (п. 1.3 ліцензійного договору № 147-Д).

Пунктом 2.6 ліцензійного договору № 147-Д визначено, що з метою уникнення сумнівів сторони узгодили, що ніякі авторські права не є предметом дійсного договору.

Положеннями п. 6.1 ліцензійного договору № 147-Д передбачено, що дійсний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє на протязі Строку, але в любому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань.

Умовами п. 6.2 ліцензійного договору № 147-Д, зокрема, визначено, що виключна ліцензія, надана по даному договору розповсюджується на період часу, починаючи з 01.01.2010 року, або з дати оприлюднення Фонограми, якщо Фонограма була оприлюднена після 01.01.2010 року та діє до 01.01.2020 року.

Додатком № 2 ліцензійного договору № 147-Д, зокрема, передбачені наступні фонограми:

- „Finding beauty", виконавець - Escala;

- „La Bomba", виконавець - Ricky Martin;

- „Macarena", виконавець - Los Del Rio;

- „Drop it on me", виконавець - Ricky Martin feat. Daddy Yanke and Taboo.

Таким чином, судом встановлено, що позивач є суб'єктом суміжного права та володіє виключними майновими правами інтелектуальної власності на зазначені вище фонограми на підставі ліцензійного договору від 11.11.2016 року № 147-Д та додатку № 2 до нього.

Приписами статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону України „Про авторське право і суміжні права" встановлено: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Так позивачем в підтвердження факту використання Об'єктів подано до суду відеозапис процесу дослідження сайту 1plus1.ua, на потужностях якого було розміщено Об'єкти прав у складі аудіовізуальних творів „Вгадай ящик", виробником якого є ТОВ „ГАУДІ СТУДІО", та надано до суду записи оригінальних Об'єктів права, які є ідентичні тим, що використовуються у складі аудіовізуальних творів „Вгадай ящик", виробником яких є ТОВ „ГАУДІ СТУДІО".

Заперечуючи проти позовних вимог та обґрунтовуючи правомірність використання спірних музичних творів, відповідачі зазначають, що між Riptide Music Group LLC та ПП „Українська музика" укладено ліцензійний договір від 01.01.2015 року № 010115-1, відповідно до умов якого відповідач-2 отримав права на фонограми та виконання The Hit Crew (кавери відомих музичних творів).

В подальшому між відповідачем-2, як організацією, та ТОВ „Правничий дім „Копірайт", як користувачем (далі - відповідач-1), укладено ліцензійний договір від 07.09.2015 року № 07/09/15 (далі - ліцензійний договір № 07/09/15), відповідно до предмету якого відповідач-2 надає відповідачу-1 на умовах, визначених цим договором, право/невиключну ліцензію/ на включення Фонограм, Виконань до складу Передачі та їх подальше використання у складі Передачі в обсязі передбаченому п.2.2 договору, а відповідач-1 зобов'язується виплатити винагороду відповідачу-2 відповідно до умов цього договору.

Територією дії наданих за цим договором прав на використання Фонограм, Виконань - територія всього світу (далі - Територія). Строк надання прав, зазначених у цьому договорі - весь строк охорони майнових суміжних прав на Фонограми, Виконання (далі - Строк) (п. 2.1 ліцензійного договору № 07/09/15).

Передача - аудіовізуальний твір з робочою назвою українською мовою „Вгадай ящик" у складі якого будуть використані твори.

Твори - оприлюднені літературні, музичні твори з текстом або без тексту, що охороняються авторським правом, Фонограми та Виконання яких будуть використані у складі Фільму.

Виконання - представлення Творів виконавцем шляхом співу, гри на музичних інструментах та/або за допомогою технічних засобів, зафіксовані у Фонограмах, а також їх фрагменти.

Фонограми - правомірно виготовлені звукові записи на відповідних носіях Виконань, зведені, відредаговані, збалансовані, що відповідають по якості відповідним стандартам та технічним умовам, а також їх фрагменти.

Положеннями п. 2.2 ліцензійного договору № 07/09/15 визначено, що в рамках цього договору відповідач-2 надає відповідачу-1 нижчезазначені невиключні майнові суміжні права на використання Фонограм, Виконань наступними способами:

- відтворення Фонограм, Виконань на будь-яких носіях у складі Передачі будь-яким тиражем (п. 2.2.1 ліцензійного договору № 07/09/15);

- розповсюдження примірників Фонограм, Виконань на будь-яких носіях у складі Передачі (п. 2.2.2 ліцензійного договору № 07/09/15);

- імпорт примірників Фонограм, Виконань у складі Передачі у будь-яку частину Території в цілях розповсюдження (п. 2.2.3 ліцензійного договору № 07/09/15);

- прокат примірників Фонограм, Виконань у складі Передачі (п. 2.2.4 ліцензійного договору № 07/09/15);

- публічне виконання Фонограм, Виконань у складі Передачі за допомогою технічних засобів (радіо, телебачення чи інших технічних засобів), а також публічний показ Фонограм, Виконань у складі Фільму в місцях, відкритих для вільного відвідування, або місцях, де присутнє значне коло осіб, які не належать до кола сім'ї (п. 2.2.5 ліцензійного договору № 07/09/15);

- сповіщення Фонограм, Виконань у складі Передачі в ефір, в тому числі через супутник, тобто подання Фонограм, Виконань до загального відома (включаючи показ та виконання) по радіо та телебаченню (в тому числі шляхом ретрансляції) (п. 2.2.6 ліцензійного договору № 07/09/15);

- сповіщення Фонограм, Виконань у складі Передачі по кабелю, тобто подання Фонограм, Виконань до загального відома по радіо та телебаченню за допомогою кабелю, дроту, оптичного волокна чи аналогічних засобів (в тому числі шляхом ретрансляції (п. 2.2.7 ліцензійного договору № 07/09/15);

- подання Фонограм, Виконань у складі Передачі до загального відома (як на платній, так і на безоплатній основі, як одночасно зі сповіщенням в ефір, так і окремо від такого сповіщення), за допомогою будь-яких телекомунікаційних та інших мереж, в тому числі за допомогою всесвітньої комп'ютерної мережі Інтернет (п. 2.2.8 ліцензійного договору № 07/09/15);

- переробка та поділ Фонограм, Виконань в цілях включення Фонограм, Виконань або їх окремих частин до складу Фільму, в тому числі право вносити у Фонограми, Виконання зміни, скорочення, доповнення, здійснювати аранжування, монтаж, перемонтаж, накладення іншого графічного та музичного оформлення і тому подібне, а також використання Фонограм, Виконань з будь-якими іншими музичними, літературними чи драматичними творами (п. 2.2.9 ліцензійного договору № 07/09/15).

Пунктом 5.1 ліцензійного договору № 07/09/15 визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. В частині наданих прав договір діє в межах Строку.

Додатком № 1 від 07.09.2015 року до ліцензійного договору № 07/09/15 визначено, що відповідач-2 надає права на включення та використання у складі Передачі наступних Фонограм, Виконань:

- назва передачі - „Вгадай ящик", назва використаної фонограми - „Finding beauty", виконавець - Escala;

- назва передачі - „Вгадай ящик", назва використаної фонограми - „Macarena", виконавець - Los Del Rio;

- назва передачі - „Вгадай ящик", назва використаної фонограми - „La Bomba", виконавець - Ricky Martinc;

- назва передачі - „Вгадай ящик", назва використаної фонограми - „Drop it on me", виконавець - Ricky Martinc.

На підставі наявних у справі доказів суд першої інстанції встановив, що відповідач-2 отримав права на кавери за ліцензійним договором від 01.01.2015 року № 010115-1, а не на оригінальні фонограми, а ліцензійний договір №07/09/15, укладений між відповідачами 07.09.2015 року, надає відповідачу-1 право/невиключну ліцензію/ на включення оспорюваних (оригінальних) фонограм до складу аудіовізуального твору з робочою назвою українською мовою „Вгадай ящик", виробником якого є ТОВ „ГАУДІ СТУДІО", відтак дійшов висновку про порушення відповідачами суміжних прав позивача.

Разом з тим, встановивши відповідні порушення відповідачами, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ліцензійний договір № 147-Д між ТОВ „Соні Мьюзік Інтертеймент" та позивачем укладений значно пізніше, а саме - 11.11.2016 року, а тому застосувавши Положеннями розділу „Застосування договорів" Віденської конвенції про право міжнародних договорів про те, що договори не мають зворотної сили, дійшов висновку, що на момент вчинення відповідачами порушення, за яке позивач просить стягнути компенсацію, у останнього були відсутні права на спірні фонограми.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки за умовам спірного ліцензійного договору, його положення розповсюджуються на відносини сторін, які виникли до його укладення, а положення статті 31 Закону України „Про авторське право і суміжні права" та статті 1109 ЦК України не містять обмежень щодо застосування у договорах про відчуження майнових прав та ліцензійних договорах частини третьої статті 631 ЦК України, яка передбачає, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2016 року у справі № 910/13003/15 та знайшла своє відображення у п. 2 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 28.02.2017 року № 01-06/521 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності").

Таким чином, колегія суддів вважає, що у позивача виникли права на спірні фонограми саме з 01.01.2010 року.

Разом з тим, колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності порушень відповідачами прав позивача.

Судом встановлено, що ліцензійний договір № 07/09/15, укладений між відповідачами 07.09.2015 року, надає відповідачу-1 право/невиключну ліцензію/ на включення оспорюваних (оригінальних) фонограм до складу аудіовізуального твору з робочою назвою українською мовою „Вгадай ящик", виробником якого є ТОВ „ГАУДІ СТУДІО", в той час як за ліцензійним договором від 01.01.2015 року № 010115-1 відповідач-2 отримав від Riptide Music Group LLC права на кавери, а не на оригінальні фонограми.

Водночас, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вищезазначений ліцензійний договір № 07/09/15 від 07.09.2015 року станом на дату винесення оскаржуваного рішення був чинним і недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що станом на дату дослідження сайту 1plus1.ua, на потужностях якого було розміщено спірні Об'єкти майнових прав у складі аудіовізуальних творів „Вгадай ящик" (04.05.2016 року) відповідачем-1 правомірно використано спірні музичні твори на підставі ліцензійного договору № 07/09/15, укладеного між відповідачами 07.09.2015 року.

Крім того, судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 46 Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є їх відтворенням у розумінні статті 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права", і тому на таке розміщення творів поширюється дія статті 15 цього Закону. Якщо у зв'язку з таким розміщенням порушуються майнові права суб'єкта авторського права, визначені статтею 15 названого Закону, то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт "а" статті 50 Закону України „Про авторське право і суміжні права").

Запис твору чи об'єкта суміжних прав у пам'ять комп'ютера є використанням, якщо з ініціативи особи, яка здійснює запис, необмежене коло осіб одержує доступ до цього об'єкта авторських чи суміжних прав. Якщо при цьому порушуються вимоги Закону України „Про авторське право і суміжні права", то створені чи одержані в результаті такого використання примірники творів є контрафактними. Особи, які вчинили відповідні дії (зокрема, власники сайту, на якому було розміщено твори чи об'єкти суміжних прав без надання дозволів згідно з названим Законом), визнаються порушниками авторського права та/або суміжних прав.

Сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору чи об'єкта суміжних прав, тотожного об'єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчать про факт порушення таких прав відповідачем за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об'єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об'єкта інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

У вирішенні відповідних спорів суд повинен встановити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права та/або суміжних прав.

Як засіб доказування може бути використаний відео-, аудіозапис процесу дослідження будь-якою заінтересованою особою сайта, стосовно якого є відомості використання його з порушенням авторських чи суміжних прав; такий запис, здійснений на електронному чи іншому носії (жорсткому диску комп'ютера, дискеті, диску для лазерних систем зчитування, іншому носії інформації), подається до суду із зазначенням того, коли, ким і за яких умов цей запис здійснено і може бути речовим доказом у справі. Письмовими доказами можуть бути також довідки, отримані від провайдерів і мережевих пошукових служб.

Як вбачається з позовної заяви, підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом дослідження сайту 1plus1.ua, та не заперечується сторонами, спірні об'єкти майнових прав у складі аудіовізуальних творів „Вгадай ящик" було розміщено на потужностях веб-сайту 1plus1.ua.

Разом з тим, позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів, що відповідний веб-сайт 1plus1.ua належить відповідачам або перебуває у розпорядженні ТОВ „Правничий дім „Копірайт" чи ПП „Українська музика". Не надано відповідних доказів і суду апеляційної інстанції.

Таким чином, оцінивши всі наявні у матеріалів справи докази у їх сукупності та дослідивши обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем порушень його авторських прав саме відповідачами, оскільки відповідальність за використання спірних музичних творів шляхом їх розміщення у складі аудіовізуального твору у мережі Інтернет несе власник сайту.

Враховуючи вищевикладене, оскільки помилкові висновки місцевого господарського суду, викладені в мотивувальній частині рішення, не призвели до прийняття неправильного рішення, суд апеляційної інстанції залишає без змін резолютивну частину вказаного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у постанові апеляційного господарського суду.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а відтак задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніверс Медіа Корпорейшн" на рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року у справі № 910/11415/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року у справі № 910/11415/17 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу № 910/11415/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 06.03.2018 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді М.Г. Чорногуз

В.О. Пантелієнко