Постанова № 72644800, 06.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2018 р. Справа№ 911/3309/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Драчук Р.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 04.12.2017

у справі № 911/3309/15 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

(далі - ПАТ «Дельта Банк»)

до Приватного акціонерного товариства «Сільпо Рітейл»

(далі - ПрАТ «Сільпо Рітейл»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

(діла - ТОВ «Фоззі-Фуд»)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2) Національний банк України

про звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 911/3309/15 призначено судову оціночну-будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлено наступне питання: яка дійсна (реальна) ринкова вартість нерухомого майна: (нежитлові приміщення з №1 по №60 (групи приміщень №169) (в літері «А») загальною площею 2228,90 кв.м, розташовані на першому та частково на другому поверхах, які знаходяться за адресою: м. Київ. пр. Петра Григоренка, 23).

Зобов'язано сторін надати експерту усі потрібні для проведення експертизи документи.

Витрати за проведення експертизи покладено на ПрАТ «Сільпо Рітейл».

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України.

Провадження по справі № 911/3309/15 зупинено до одержання результатів експертиз.

Матеріали справи ухвалено надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Не погоджуючись із згаданою ухвалою, ПАТ «Дельта Банк» оскаржило її в апеляційному порядку та просило скасувати. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що зупиняючи провадження у справі у зв'язку із призначенням судової експертизи у справі, місцевий суд не навів обґрунтувань необхідності спеціальних знань для визначення вартості іпотечного майна, не зазначив в чому полягає потреба у таких знаннях та неможливість визначення вартості майна за поданими позивачем доказами, а саме звітом про оцінку майна та рецензією на звіт про експертну оцінку. Оскільки розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви про зміну предмету позову, в якій позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, при постановленні оскаржуваної ухвали судом не враховано, що визначення вартості майна в даному випадку за приписами Закону України «Про виконавче провадження» слід проводити на стадії виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності, який буде залучений державним виконавцем. Крім цього, в матеріалах справи наявний експертний висновок судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 18.08.2015 у даній справі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, в якому зазначив про безпідставність на необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін.

Подане представником ТОВ «Фоззі-Фуд» клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із неможливістю прибути в судове засідання відхилено апеляційним судом як безпідставне та необґрунтоване, адже третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, отже не була позбавлена можливості надати свої письмові пояснення щодо апеляційної скарги.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 06.03.2017 представники сторін та третіх осіб, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явились, за відсутності підстав для задоволення клопотання представника ТОВ «Фоззі-Фуд» про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності представників сторін та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Так, ПАТ «Дельта Банк» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ЗАТ «Сільпо Рітейл» про звернення стягнення шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повного та своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.02.2017 у справі № 911/3309/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2017, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017 у справі № 911/3309/15 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2017 й справу № 911/3309/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2017 матеріали господарської справи №911/3309/15 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ПрАТ «Сільпо Рітейл» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Фоззі-Фуд» про звернення стягнення на предмет іпотеки направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи, відповідачем подано клопотання про призначення повторної оціночно-будівельної експертизи, яке мотивоване тим, що наявний в матеріалах справи Висновок експерта № 16152/15-42 щодо вартості предмету іпотеки, зроблений за результатами проведеної оціночно-будівельної експертизи датований ще 26.12.2016, тобто більше ніж шість місяців тому, відповідно не може розглядатись як належний і допустимий доказ вартості предмету іпотеки, адже на дату розгляду господарського спору визначена висновком вартість предмету іпотеки втратила актуальність та економічну обґрунтованість. Відтак за наявності інфляційних процесів в економіці держави, для визначення актуальної початкової ціни реалізації предметів іпотеки на публічних торгах у виконавчому провадження необхідно призначити повторну судову оціночно-будівельну експертизу, оскільки встановлення вищенаведених обставин потребує спеціальних знань.

Суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, які беруть участь у справі та реалізується в сукупності із принципами рівності, диспозитивності та безпосередності.

За приписами ст. 41 ГПК України (чинного на момент прийняття оскаржуваної ухвали) для роз'яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути поставленими судовим експертам. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».

За змістом постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду. Відповідно до частини другої статті 41 ГПК учасники судового процесу вправі пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені експертом. Ці питання можуть бути запропоновані у позовній заяві, у відзиві або в окремому письмовому клопотанні сторони. Проте остаточне коло питань судовому експерту визначається господарським судом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас й згідно ч. 1 ст. 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, які потребують спеціальних знань.

Як встановлено матеріалами справи з урахуванням поданої позивачем заяви про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду, предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за встановленою суб'єктом оціночної діяльності на підставі оцінки майна ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Іпотекою згідно ч.1 ст. 575 ЦК України є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За приписами ст. 582 ЦК України оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом, заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ст.33 згаданого Закону).

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, на підставі ч. 1 ст. 590 ЦК України,.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При цьому, встановлення початкової ціни предмета іпотеки означає встановлення її в рішенні суду в грошовому вираженні, та визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 Закону «Про іпотеку» (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 6-449цс15).

За приписами ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 п. 4.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» з урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Водночас, господарський суд за необхідності може згідно зі статтею 41 ГПК України вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи.

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Акт оцінки майна є документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства.

Як встановлено судом, наявний в матеріалах справи Висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 16152/15-42 від 26.12.2016 не містить строку його дії, дата його складання - 26.12.2016.

За приписами ч. 6 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Положеннями п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» визначено, що у вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи.

З огляду на наведене, враховуючи зазначені приписи чинного законодавства та новий предмет позову у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки, початкова ціни якої повинна бути встановлена в рішенні суду в грошовому вираженні, та необхідність спеціальних знань для її визначення, місцевий господарський суд дійшов висновку про доцільність призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Провадження у даній справі зупинено до одержання результатів експертиз.

Частиною 2 ст. 79 ГПК України (чинного на момент прийняття оскаржуваної ухвали) передбачено виключний перелік підстав для зупинення провадження у справі, а саме: господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Положеннями господарсько-процесуального законодавства встановлено два види зупинення провадження у справі: обов'язковий (ч.1ст.79 ГПК України (чинного на момент прийняття оскаржуваної ухвали)) і факультативний, який застосовується на розсуд суду, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (п. 1 ч.2 ст.79 ГПК України (чинного на момент прийняття оскаржуваної ухвали)).

Виходячи із змісту вимог ст. 79 ГПК України (чинного на момент прийняття оскаржуваної ухвали), необхідною передумовою для застосування факультативного виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, які перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України (постанова від 11.04.2016 у справі № 910/16151/15 ) та Верховного Суду України (постанова від 20.01.2009 у справі № 24/489), апеляційний суд вважає, що призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку, адже зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи.

Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням в зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи й щодо зупинення провадження у справі.

За приписами п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Проте положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розповсюджуються на сторін не лише в частині розгляду справи упродовж розумного строку, а й щодо прав кожного на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, прийняття вмотивованого рішення у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За наявності дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про зупинення провадження у справі № 911/3309/15 на підставі ч.2 ст.79 ГПК України (чинного на момент прийняття оскаржуваної ухвали) в зв'язку з призначенням судової експертизи.

За таких обставин, ухвала місцевого суду є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні (ухвалі) висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 255, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 911/3309/15 - без змін.

Матеріали справи № 911/3309/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.03.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко