Рішення № 72644602, 22.02.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року Справа № 926/3824/17

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця Миколи Васильовича, секретар судового засідання Маковей М.О., розглянувши справу

за позовом: Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області

до відповідача: Державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство"

про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в сумі 2387238,50 грн.

Представники:

від позивача - Книговський В.О., довіреність №1 від 24.01.2018

Василенюк С.Д., довіреність №23 від 29.12.2017

від відповідача - Черкез М.І., довіреність №499 від 10.10.2017

Скакун В.І., довіреність №606 від 23.01.2017

Стрільчук Н.М., довіреність №607 від 13.12.2017

В С Т А Н О В И В :

Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області звернулась із позовною заявою до Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в сумі 2387238,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що працівниками Державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" без відповідного ліміту на проведення рубок на території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, який видається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також без відповідного дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, проведено рубку 21 шт. сироростучих та 56 сухостійних дерев породи бук, клен у кварталі 25 виділ 6 Ревнянського лісництва; рубку 73 шт. сироростучих та 125 шт. сухостійних дерев породи бук, граб, клен у кварталі 24 виділ 2 Ревнянського лісництва; рубку 27 шт. сироростучих та 18 шт. сухостійних дерев породи бук, граб, дуб, клен у кварталі 21 виділ 7 Ревнянського лісництва; рубку 2 шт. сухостійних дерев породи бук, дуб у кварталі 25 виділ 1 Ревнянського лісництва; рубку 9 шт. сироростучих та 5 шт. сухостійних дерев породи бук у кварталі 25 виділ 8 Ревнянського лісництва; рубку 46 шт. сироростучих та 3 шт. сухостійних дерев породи бук у кварталі 23 виділ 3-4 Ревнянського лісництва; рубку 18 шт. сироростучих та 31 шт. сухостійних дерев породи бук у кварталі 23 виділ 1 Ревнянського лісництва; рубку 1 шт. сироростучого та 7 шт. сухостійних дерев породи бук у кварталі 21 виділ 1 Ревнянського лісництва; рубку 3 шт. сироростучих та 15 шт. сухостійних дерев породи бук у кварталі 21 виділ 6 Ревнянського лісництва; рубку 9 шт. сироростучих дерев породи бук у кварталі 21 виділ 2 Ревнянського лісництва, чим заподіяно навколишньому природному середовищу шкоду в розмірі 2387238,50 грн.

Вказана обставина підтверджується розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території заказника загальнодержавного значення «Цецино» здійснено на підставі додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоду, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд".

На підставі наведеного вище, позивач просить стягнути з Державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу в сумі 2387238,50 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2017 справу призначено судді Швець М.В.

Ухвалою суду від 28.11.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10:30 год. 08.12.2017.

Ухвалою суду від 08.12.2017 розгляд справи було відкладено на 10:30 год. 14.12.2017 (в зв'язку з неявкою представників відповідача).

14.12.2017 в судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України, судом було оголошено перерву до 10:30 год. 20.12.2017.

19.12.2017 через канцелярію суду відповідач направив відзив на позов вх. №4210, в якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.12.2017 вирішено справу №926/3824/17, призначену на 10:30 год. 20.12.2017, розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання (15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції).

20.12.2017 в судовому засіданні у відповідності до ч. 5 ст. 183 ГПК України, судом було оголошено перерву до 10:30 год. 27.12.2017.

20.12.2017 відповідач через канцелярію суду подав клопотання про зупинення провадження у справі вх. №4216, в якому просить зупинити провадження у даній справі до набрання законної силі судового рішення у адміністративній справі №824/1014/17-а за позовом ДП «Чернівецьке лісове господарство» до Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування припису №34 від 29.09.2017 у зв'язку із необґрунтованістю та протиправністю.

27.12.2017 позивач через канцелярію суду подав відповідь на відзив ДП «Чернівецьке лісове господарство» №627 від 19.12.2017, в якій вважає доводи, викладені відповідачем у відзиві безпідставними та необґрунтованими. Також позивач подав заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі вх. №4216 від 20.12.2017, в якому просить суд відмовити у задоволенні даного клопотання.

27.12.2017 представники відповідача в судовому засіданні подали пояснення вх. № 4281 від 27.12.2017.

Ухвалою суду від 27.12.2017 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та оголошено перерву в судовому засіданні до 23.01.2018 - 11:30 год.

23.01.2018 відповідач через канцелярію суду подав заперечення на відповідь на відзив вх. №213, згідно якого позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у запереченні.

23.01.2018 позивач надав клопотання про долучення в якості додаткових доказів копію листа Мінекоресурсів України від 12.10.2016 №5/3-8/9646-16 про відкликання листа Мінприроди від 16.10.2015 №5/1-8/12845-15, копію листа Мінекоресурсів України від 24.12.2015 №9-02/1340-15 та копію Інформації щодо реалізації заготовленої деревини від ліквідації захаращеності за 2016 рік.

В судовому засіданні, заслухавши думку сторін у відповідності до ч. 5 ст. 185 ГПК України, суд закрив підготовче провадження та призначив справу №926/3824/17 до судового розгляду по суті на 12:00 год. 08.02.2018 (Ухвала суду від 23.01.2018).

Керівником апарату суду повідомлено учасників судового процесу про те, що судове засідання 08.02.2018 не відбудеться у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Швеця М.В. та повідомлено учасників судового процесу про дату судового засідання - 15.02.2018 на 10:30 год.

Ухвалою суду від 15.02.2018, відкрито розгляд справи по суті та у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України відладено розгляд справи по суті на 10:30 год. 22.02.2018.

В судовому засіданні 22.02.2018 представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

В судовому засіданні 22.02.2018 від відповідача надійшло клопотання вх. № 593 про залучення до участі у даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державного агентства лісових ресурсів України (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-А).

Відповідно до ст.50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Пунктом 4 частини 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб у підготовчому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Статтею 194 ГПК України встановлено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно п.2 ст. 207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Також, ч.2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, заслухавши думку представників позивача (проти залучення третьої особи в зв'язку із безпідставністю та пропуском строку щодо даної процесуальної дії), суд вважає за необхідне залишити дане клопотання без розгляду з тієї підстави, що відповідачем пропущено строк для пред'явлення такого клопотання, оскільки його подано в на стадії розгляду справи по суті. Крім того, суд звертає увагу на те, що Державне підприємство «Чернівецьке лісове господарство» є окремою юридичною особою, яка може самостійно нести відповідальність згідно чинного законодавства, та відповідачем не наведено належних обґрунтувань щодо того, як рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Державного агентства лісових ресурсів України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши в сукупності надані сторонами докази, встановивши фактичні обставини у справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

В період з 05 по 28 вересня 2017 року спеціалістами Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП «Чернівецьке лісове господарство». За наслідками вказаної перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Як зазначено в акті перевірки, в ході проведення перевірки на території Ревнянського лісництва ДП "Чернівецьке лісове господарство" спеціалістами Держекоінспекції у Чернівецькій області виявлено рубку 21 шт. сироростучих та 56 сухостійних дерев породи бук, клен у кварталі 25 виділ 6 Ревнянського лісництва; рубку 73 шт. сироростучих та 125 шт. сухостійних дерев породи бук, граб, клен у кварталі 24 виділ 2 Ревнянського лісництва; рубку 27 шт. сироростучих та 18 шт. сухостійних дерев породи бук, граб, дуб, клен у кварталі 21 виділ 7 Ревнянського лісництва; рубку 2 шт. сухостійних дерев породи бук, дуб у кварталі 25 виділ 1 Ревнянського лісництва; рубку 9 шт. сироростучих та 5 шт. сухостійних дерев породи бук у кварталі 25 виділ 8 Ревнянського лісництва; рубку 46 шт. сироростучих та 3 шт. сухостійних дерев породи бук у кварталі 23 виділ 3-4 Ревнянського лісництва; рубку 18 шт. сироростучих та 31 шт. сухостійних дерев породи бук у кварталі 23 виділ 1 Ревнянського лісництва; рубку 1 шт. сироростучого та 7 шт. сухостійних дерев породи бук у кварталі 21 виділ 1 Ревнянського лісництва; рубку 3 шт. сироростучих та 15 шт. сухостійних дерев породи бук у кварталі 21 виділ 6 Ревнянського лісництва; рубку 9 шт. сироростучих дерев породи бук у кварталі 21 виділ 2 Ревнянського лісництва, які проводились в період 2016 року. На вказані рубки виписано лісорубні квитки №17 від 04.01.2016 р., №51 від 15.03.2016р. Територія, на якій проводились зазначені рубки, відноситься до ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Цецино».

Ландшафтний заказник «Цецино» є заказником загальнодержавного значення, має загальну площу 430,0 га., розташований в адміністративних межах м. Чернівці і перебуває у користуванні ДП «Чернівецький лісгосп» кв. 21-25 Ревнянського лісництва, що підтверджується Положенням про вказаний заказник, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.01.2016 №2.

Як випливає із змісту розділу 1 вказаного Положення, територія заказника «Цецино» не вилучається з користування ДП «Чернівецький лісгосп», який здійснює у його межах діяльність у відповідності з цим Положенням та іншими нормативними документами, несе відповідальність за належний стан та додержання встановленого режиму Заказника.

Підпунктом 3.3. пункту 3 даного Положення передбачено, що спеціальне використання природних ресурсів у межах території Заказника здійснюються на підставі дозволів, виданих уповноваженими на те органами у сфері охорони навколишнього природного середовища у межах лімітів, установлених Мінприроди.

При цьому, вищевказані незаконні рубки проведені працівниками ДП «Чернівецький лісгосп» з порушенням ст.9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та «Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.01.2008 N 27, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2008р. за №117/14808, а саме без відповідного ліміту на проведення рубок на території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, який видається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також без відповідного дозволу що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, що є порушенням ст. 19 Лісового кодексу України, ст.ст.9-1, 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території заказника загальнодержавного значення «Цецино» здійснено на підстав додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», та становить 2387238,50 грн.

Статтею 100 Лісового кодексу України передбачено, що порядок охорона захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", цього Кодексу та інших актів законодавства.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фон України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає і використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9-1 вищевказаного Закону передбачено, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природі заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Перелік встановлених цим Законом ви, використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природі заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій об'єктів природно-заповідного фонду. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природного заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища. Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі. Здійснення господарської та іншої діяльності за декларативним принципом заборонено.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території заказника обмежується або забороняється мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» забезпечення реалізації екологічної політики України, контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища належить до повноважень екологічних інспекцій.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях згідно зі ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» належить, зокрема, право звертатися до суду із позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Станом на момент розгляду спору, нараховані і заявлені до стягнення в матеріалах справи збитки не сплачені.

Частиною 1 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (пункт «з» частини 2 та частина 4 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

В частині 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до пункту 1.6 роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» № 02-5/744 від 27.06.2001 року, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення 2387238,50 грн. шкоди за порушення природоохоронного законодавства доведеними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, вказані вимоги підлягають задоволенню.

Дана позиція суду узгоджується з правовою позицією ВГСУ викладеною у Постанові № 926/2188/16 від 26 червня 2017 року (за позовом Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області до державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу у сумі 2874390,26 грн.).

Посилання відповідача у відзиві на позов та у запереченні на відповідь про те, що санітарні рубки, які проводились на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Цецино», згідно Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 №555, та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761 «Про затвердження порядку спеціального використання лісових ресурсів» не відносяться до спеціального використання природних ресурсів і, відповідно, не потребують отримання лімітів та дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно - заповідного фонду, спростовується тим, що статтею 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 39 наведеного Закону визначено 9 видів ресурсів загальнодержавного значення, в тому числі пунктом є) - природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Згідно із ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Оскільки, ландшафтний заказник «Цецино» є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, то правові основи його організації, охорони, ефективного використання, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначаються спеціальним законом, а саме Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

Статтею 9 наведеного Закону поряд з основними видами використання природних ресурсів визначено також інші види використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно - заповідного фонду, в тому числі заготівля деревини.

Таким чином, згідно з наведеним Законом, заготівля деревини є видом використання природних ресурсів територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

В силу вимог ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» - спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.

Необхідність отримання лімітів на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення визначена також статтею 11 Закону України «Про рослинний світ», згідно якої ліміти спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються на підставі науково обґрунтованих нормативів центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Порядок встановлення лімітів спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення затверджується Кабінетом Міністрів України.

У своєму відзиві відповідач посилається на Положення про порядок встановлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 № 459, згідно п. 2 якого передбачено, що ліміти спеціального використання лісових ресурсів встановлюються у порядку, визначеному Лісовим кодексом України. Однак, відповідно до п.1 Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого тією ж постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 №459, це Положення визначає порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, крім лісових та водних ресурсів, підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Пунктами 2 та 3 вищезгаданого Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду до природних ресурсів, на які видається дозвіл на спеціальне використання, належать природні ресурси в межах території та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів - це офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.

А видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється відповідно до Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів.

Тобто, чинне законодавство окремо розрізняє Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду та окремо лісових ресурсів в межах лісового фонду.

Крім того, посилання відповідача у своєму відзиві на пункт 2 Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 №459, є невірним, оскільки у межах природно-заповідного фонду діє пункт 7 Положення, згідно з яким ліміти на використання природних ресурсів в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення затверджуються Мінекоресурсів. При цьому, слід брати до уваги пункт є) статті 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», який не розділяє природні ресурси в межах територій та об'єктів ПЗФ загальнодержавного значення на види і не вилучає з них лісові ресурси.

Слід звернути увагу, що Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру» від 19.05.2011 № 3392-УІ визначено, що документом дозвільного характеру у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду є дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду (п.36 Переліку документів дозвільного характеру).

Також, згідно абз.6 п.1 Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 №459 та п.1.3 Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 24.01.2008 №27, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2008 року за №117/14808 ліміти визначають обсяги використання природних ресурсів, у межах яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Отже, чинним законодавством визначено необхідність отримання лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду перед видачею дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Відповідачем до відзиву було надано План санітарно-оздоровчих заходів на території природно-заповідного фонду у лісах ДП «Чернівецький лісгосп» на 2016 р., який погоджений Департаментом екології та туризму Чернівецької обласної державної адміністрації. Зазначений План, складений у відповідності до Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 №555 (в редакції станом на момент складання Плану).

Як визначено вказаними Правилами, плани проведення санітарно-оздоровчих заходів складаються щорічно постійними лісокористувачами за участю спеціалістів лісозахисту на основі матеріалів лісовпорядкування, санітарних та лісопатологічних обстежень, з урахуванням специфіки, ступеня і періоду пошкодження насаджень, біології деревних порід, шкідників та забрудників інфекційних хвороб. При цьому, слід звернути увагу, що план санітарно-оздоровчих заходів не являється дозволом на спеціальне використання природних ресурсів в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення згідно ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

На думку відповідача необґрунтованим є посилання в акті перевірки на порушення ним статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки до введення в дію ЗУ №2063-VIII від 23.05.2017, яким внесені зміни в статтю 26 цього Закону, на територіях заказників не заборонялось проведення видалення захаращеності, а саме проведення санітарно-оздоровчих заходів.

Однак, позивач а ні в акті перевірки ні в позовній заяві не посилався на редакцію статті 26 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» із змінами внесеними згідно ЗУ №2063-VIII від 23.05.2017.

Проте, Відповідачем порушено вимоги ст.26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», яка діяла в попередній її редакції.

Так, згідно статті 26 Закону, в редакції, яка діяла до введення в дію ЗУ №2063-VIII від 23.05.2017 на території заказника обмежується або забороняється мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Частинами другою, третьою вказаної статті закріплено, що господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Пунктом 1 Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Цецино» передбачено, що територія заказника не вилучається з користування ДП «Чернівецький лісгосп», який здійснює у його межах діяльність у відповідності з цим Положенням та іншими нормативними документами, несе відповідальність за належний стан та додержання встановленого режиму заказника. Підпунктом 3.3. пункту 3 Положення визначено, що спеціальне використання природних ресурсів у межах території заказника здійснюються на підставі дозволів, виданих уповноваженими на те органами у сфері охорони навколишнього природного середовища у межах лімітів, установлених Мінприроди.

Згідно листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 31.10.2017 №5/4.1-8/9603-17, надісланого на адресу Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області, Мінприроди не затверджувало ліміти на використання природних ресурсів в 2016 році у межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Цецино» на території ДП «Чернівецький лісгосп».

Крім того, відповідач в запереченні вх. №213 від 23.01.2018 посилається на лист Міністерства екології та природних ресурсів України №5/1-8/12845-15 від 16.10.2015 про розгляд листа Держлісагенства України №02-01/5936-15 від 12.08.2015 про те, що нормативи та ліміти на заготівлю деревини при проведенні лісогосподарських заходів (рубки формування та оздоровлення лісів) не розглядаються і не встановлюються.

Проте, згідно листа Міністерства екології та природних ресурсів України №5/3-8/9646-16 від 12.10.2016, Мінприроди відкликає свій лист №5/1-8/12845-15 від 16.10.2015, просить вважати його нечинним та керуватися листом Мінприроди №5/1-9/13678-15 від 06.11.2015, відповідно до якого заготівля деревини під час санітарних рубок в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, яка передбачає її подальшу реалізацію, є спеціальним використанням природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, яке відповідно до статті 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» здійснюється в межах ліміту, а також на підставі дозволів.

Обґрунтовуючи свою позицію стосовно заявлених до нього позовних вимог, відповідач, також посилається на Висновок науково-правової експертиз щодо правового регулювання виконання заходів, пов'язаних з веденням лісового господарства в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, проведеного Радою науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 27.08.2013 №126/74-е.

Що стосується Слід відмітити, що на стор. 8 Висновку вірно зазначається, що у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зазначено види використання територій та об'єктів ПЗФ проте, у ній не зазначено, що це види спеціального використання, як стверджується у Висновку. У Висновку також перераховуються інші види використання, в тому числі заготівля деревини, зазначені у частині другій згаданої статті, і разом з тим стверджується, що це не види використання, а вимоги щодо додержання режиму, тоді як у цій частині зазначено: «Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання». Отже, частиною першою статті 9 визначено основні види використання, а у частині другій зазначено інші види використання, і мова вже йде про використання природних ресурсів (деревини, рослин, плодів тощо), а стаття 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», якою він був доповнений у 2010 році стосується саме спеціального використання природних ресурсів територій та об'єктів.

Крім того, варто зазначити, шо згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015р. №32, Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, до основних завдань якого, віднесено забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та зокрема формування, збереження та використання екологічної мережі, організації, охорони та використання природно-заповідного фонду. В свою чергу, Мінприроди листом від 06.11.2015 №5/1-9/13678-15 «Щодо встановлення лімітів» на адресу Державного агенства лісових ресурсів України, роз'яснило, що заготівля деревини під час проведення санітарних рубок в межах територій та об'єктів ПЗФ загальнодержавного значення, яка передбачає її подальшу реалізацію, є спеціальним використанням природних ресурсів у межах територій та об'єктів ПЗФ, яке відповідно до статті 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» здійснюється в межах ліміту, а також на підставі дозволів.

Правова позиція щодо необхідності обов'язкового отримання лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі на рубки, пов'язані з веденням лісового господарства, до яких відносяться рубки догляду, санітарні, лісовідновні та інші міститься також в Постановах Вищого господарського суду України у справі №926/2188/16 від 26.06.2017 та у справі №912/4794/16 від 04.10.2017.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що доводи відповідача у відзиві на позов та запереченні на відповідь є безпідставними, а позовна заява Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області є повністю обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 7 ч. 3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 ч. 1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України визначено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Пунктом 9.1. Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України 09.08.2013 № 128 визначено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків (далі - рахунок 3311) в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.

Судовий збір за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями ст. ст. 4, 20, 42, 123, 129, ст. 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» (60411, Чернівецька область, Глибоцький район, с. Валя Кузьмина, вул. Головна, 25, код ЄДРПОУ 00274453) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області (58003, м. Чернівці, вул. Шевченка, 71 А, код ЄДРПОУ 37978189) шкоду в сумі 2387238,50 грн. на р/р 33111331700002, МФО 856135, банк отримувача - ГУДКСУ у Чернівецькій області, ОКПО 37978173, код платежу 24062100 (за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища) які перерахувати одержувачам коштів: -50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету м. Чернівці в сумі 1193619,25 грн.; -20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 477447,70 грн; -30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 716171,55 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство» (60411, Чернівецька область, Глибоцький район, с. Валя Кузьмина, вул. Головна, 25, код ЄДРПОУ 00274453) на користь Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області (58003, м. Чернівці, вул. Шевченка, 71 А, код ЄДРПОУ 37978189) 35808,59 грн. судового збору на р/р 35210047081096, МФО 820172, Державна казначейська служба України м. Київ, код ЄДРПОУ 37978189.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.02.2018.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.В. Швець