Рішення № 72644230, 07.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/92/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курко Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Самох М.Ю. за довіреністю № б/н від 29.11.2017р.

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Індастріал солюшинс груп" до товариства з обмеженою відповідальністю „КМ-Інжиніринг" про стягнення 54 687,77 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Індастріал солюшинс груп" (далі по тексту - ТОВ „Індастріал солюшинс груп") звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „КМ-Інжиніринг" (далі по тексту - ТОВ „КМ-Інжиніринг") про стягнення основного боргу у розмірі 48 030,96 грн. та пені у розмірі 6 656,81 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №ІС-09/06-01 від 09.06.2017р. в частині повної оплати вартості поставленого товару.

ТОВ „КМ-Інжиніринг" не скористалась наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі по даній справі, незважаючи на належне повідомлення про проведення судових засідань, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відзиву на позовну заяву ТОВ „Індастріал солюшинс груп" з боку відповідача до господарського суду не надходило. Оскільки ТОВ „КМ-Інжиніринг" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

09.06.2017р. між ТОВ „Індастріал солюшинс груп" (Постачальник) та ТОВ „КМ-Інжиніринг" (Покупець) було укладено договір поставки №ІС-09/06-01, відповідно до п. 1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити і передати у власність Покупцю визначений цим договором товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, установлених цим договором. Предметом поставки за цим договором є кабельно-провідникова продукція, електротовари.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до п. 2.2, 4.1 договору поставки №ІС-09/06-01 від 09.06.2017р. Постачальник протягом 5 робочих днів після одержання замовлення надає Покупцю рахунок, у якому зазначені: номенклатура, кількість, вартість відповідної партії товару, а також строк, протягом якого Покупець має право оплатити рахунок. Сторони домовилися, що рахунок-фактура виконує функцію специфікації. Право власності на товар, ризик його загибелі чи пошкодження переходить від Постачальника до Покупця в момент фактичного отримання товару Покупцем. Фактичне отримання товару Покупцем підтверджується підписом уповноваженого представника Покупця та печаткою Покупця у супровідних документах на товар. Перевірка товару по кількості та якості здійснюється Покупцем при фактичному отриманні товару.

Згідно з п. п. 5.1, 5.3 договору поставки №ІС-09/06-01 від 09.06.2017р. розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунку-фактури. Покупець сплачує суму Постачальнику в формі попередньої оплати 100% вартості товару, вказаної в рахунку-фактурі. За окремою домовленістю сторін, товар може постачатися на умовах відстрочки платежу, але не більше 14 календарних днів.

Положеннями п. 8.1 договору поставки №ІС-09/06-01 від 09.06.2017р. визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Варто зауважити, що 08.06.2017р., тобто до моменту підписання договору поставки №ІС-09/06-01 від 09.06.2017р., ТОВ „Індастріал солюшинс груп" було виставлено ТОВ „КМ-Інжиніринг" рахунок-фактуру №СФ-0000568 на суму 68 030,96 грн., поставку товару за якою відповідач просив здійснити 09.06.2017р.

Як свідчать матеріали справи, 09.06.2017р. між сторонами по справі було підписано специфікацію №1 до договору поставки №ІС-09/06-01 від 09.06.2017р., відповідно до умов якої сторонами договору було погоджено поставку позивачем відповідачеві кабелю загальною вартістю 68 030,96 грн. Окрім того, умовами специфікації №1 визначено, що оплата 100% вартості партії товару відповідно до даної специфікації повинна бути здійснена до 14.06.2017р. з дня отримання від Постачальника рахунку на оплату; строк поставки товару складає 7 робочих днів з моменту здійснення Покупцем попередньої оплати товару відповідно до умов специфікації з можливістю дострокової поставки.

09.06.2017р. ТОВ „Індастріал солюшинс груп" було поставлено відповідачеві частину товару, обумовленого специфікацією №1, на суму 10 282,62 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000423 від 09.06.2017р. Решта товару, загальною вартістю 57 748,33 грн., була поставлено відповідачеві 14.06.2017р., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000439 від 14.06.2017р.

ТОВ „Індастріал солюшинс груп" у позовній заяві було вказано, що ТОВ „КМ-Інжиніринг" лише 11.08.2017р. було оплачено частину вартості поставленого товару на суму 20 000,00 грн.

14.08.2017р. ТОВ „Індастріал солюшинс груп" звернулось до ТОВ „КМ-Інжиніринг" із претензією №01-1408/17, відповідно до якої вимагало сплатити суму боргу за договором поставки №ІС-09/06-01 від 09.06.2017р. у розмірі 48 030,69 грн. та штраф у розмірі 2726,89 грн., яка була залишена відповідачем без задоволення, що і змусило позивача звернутися до господарського суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором №ІС-09/06-01 від 09.06.2017р. у визначений строк, тобто до 14.06.2017р., не було перераховано на користь позивача вартість товару у повному обсязі, у зв'язку з чим, за відповідачем рахується прострочена сума боргу у розмірі 48 030,96 грн.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ „Індастріал солюшинс груп" в частині стягнення із ТОВ „КМ-Інжиніринг" основної заборгованості у розмірі 48 030,96 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6.2 договору №ІС-09/06-01 від 09.06.2017р. при поставці товару на умовах відстрочення платежу, у випадку невиконання зобов'язань Покупцем по сплаті вартості товару, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла за період прострочення від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кожен день прострочення.

З посиланням на умови договору №ІС-09/06-01 від 09.06.2017р. та приписи чинного законодавства України, позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню за порушення строків оплати вартості поставленого товару у загальному розмірі 6 656,81 грн., яка була розрахована позивачем на суму боргу у розмірі 48 030,96 грн. за період з 14.06.2017р. по 05.12.2017р. , та на суму боргу у розмірі 20 000,00 грн. протягом періоду з 14.06.2017р. по 10.08.2017р. (дата часткової оплати боргу за договором поставки).

Відповідно до ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій, які з огляду на порядок їх нарахування, встановлений п. 6.2 договору №ІС-09/06-01 від 09.06.2017р., за своєю правовою природою є пенею, господарський суд зазначає, що позивачем було допущено помилку при розрахунку заявленої до стягнення пені, оскільки початковим моментом прострочення платежу є 15.06.2017р., а, отже правильним розміром пені є сума 6 624,03 грн., у зв'язку чим, позовні вимоги ТОВ „Індастріал солюшинс груп" у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „КМ-Інжиніринг" перед ТОВ „Індастріал солюшинс груп" в загальній сумі 54 654,72 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 48 030,96 грн. та пені у розмірі 6 624,03 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Індастріал солюшинс груп" позовних вимог шляхом присудження до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „КМ-Інжиніринг" суми основного боргу у розмірі 48 030,96 грн., пені у розмірі 6 624,03 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546-549, 610 - 612, 615, 617, 627, 629, 662, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 230-232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „КМ-Інжиніринг" /65058, місто Одеса, вул. Зоопаркова, буд. 2, ідентифікаційний код 39648145/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Індастріал солюшинс груп" /65016, м. Одеса, вул. Макаренка, буд. 2-а, кв. 173, ідентифікаційний код 40352311/ основний борг у розмірі 48 030,96 грн. /сорок вісім тисяч тридцять грн. 96 коп./, пеню у розмірі 6 624,03 грн. /шість тисяч шістсот двадцять чотири грн. 03 коп./, судовий збір у розмірі 1 760,94 грн. /одна тисяча сімсот шістдесят грн. 94 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 березня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна