Рішення № 72643187, 05.03.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі , 54 а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 березня 2018 р. Справа № 903/857/17

Господарський суд Волинської області у складі колегії: Дем’як В.М. - головуючий, Кравчук А.М., Якушева І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.

розглянувши справу №903/857/17

за позовом: Любомльської міської ради Волинської області, м. Любомль

до відповідача - 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс", м. Любомль

до відповідача - 2) Приватного акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство", м. Любомль

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізична особа - підприємець Лисий Віталій Володимирович, м. Любомль

про визнання недійсним рішення та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно

учасники справи:

від позивача - Овдійчук О. О., ордер РН-449 від 01.03.2018р.

від відповідача 1- Бойко І. А. - голова наглядової ради,

від відповідача 2 - Бойко І. І. - директор,

від третьої особи - Лисий В. В. - підприємець,

Позивач - Любомльська міська рада Волинської області звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль- Сервіс", Приватного акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізична особа - підприємець Лисий Віталій Володимирович про визнання недійсним рішення та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюваним рішенням виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006р. №75 "Про оформлення права власності" Виконавчий комітет Любомльської міської ради Волинської області вирішив оформити право власності на приміщення станції МТФ Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль Сервіс", що знаходиться в м. Любомль по вул. Дружби, 93 за Відкритим акціонерним товариством "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство".

Проте, на підставі вказаного рішення було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно для Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс".

За таких обставин позивач вважає, що рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 11.07.2006р. №75 "Про оформлення права власності" не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, у зв'язку з чим просить його скасувати.

Ухвалою суду від 08.11.2017р. порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.11.2017р. розгляд справи відкладено.

Ухвалою суду від 12.12.2017р. зважаючи на складність справи, за спливом строку розгляду справи, продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п. 1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції справи у судах першої інстанції та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

Відповідно до частини першої, п'ятої статті 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального та спрощеного).

Ухвалою суду від 20.12.2017р. суд постановив продовжувати розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 15.01.2018р. розгляд справи № 903/857/17 призначено в колегіальному складі господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 16.01.2018р., справу №903/857/17 розподілено колегії суддів: головуюча суддя Дем'як В.М., судді - Кравчук А.М., Якушева І.О.

Ухвалою суду від 05.02.2018р. відкладено розгляд справи на 05.03.2018р.

Представник позивача подав через відділ документального забезпечення і контролю подав заяву за вх. №01-66/248/17 від 12.12.2017р. про поновлення строку позовної давності, в якій посилається на те що,

-відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України в редакції чинній до 15.01 2012р. позовна давність на вимоги власників та інших осіб на захист права власності або іншого речового права, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування не поширювалась.

-пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення » Закону №4176 VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом , тобто з 15січня 2012 року особа має право звернутись до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, або якщо такий акт виданий всупереч вимогам чинного законодавства з порушенням встановленої компетенції.

- позивач доводить, що строк позовної давності починає свій перебіг з 15.01.2012р.

- разом з тим вказує, що про порушення своїх прав Любомльська міська рада довідалась лише 12.08.2015р. з листа фізичної особи-підприємця Лисого Віталія Володимировича вх.№235 від 12.08.2015р., а тому після проведеного аналізу поданих Лисим В.В. документів та порядку і підстав видачі оскаржуваного рішення та свідоцтва було встановлено численні порушення, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду у межах 3-річного строку позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача звернула увагу суду на те що, в порушення вимог ст. 80 ГПК України, суд прийняв та долучив до матеріалів справи заперечення та заяву про застосування строків позовної давності відповідачів без доказів надіслання даних документів позивачу, тому остання не мала змоги надати обґрунтовані пояснення на заперечення.

Разом з тим зазначила, що Виконавчий комітет Любомльської міської радої є структурним підрозділом Любомльської міської ради.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просить суд задоволити.

Відповідач - 1 , відповідач -2 позовні вимоги не визнали, зазначивши, що поданий Любомльською міською радою позов про визнання недійсним рішення №75від 11.07.2006р. та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно станція МТФ, Л- 2, площею 1004,9 кв.м. від 21.07.2006р. є безпідставним у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки права та інтереси не матеріальні і процесуальні Любомльської міської ради товариством не порушені та звертає увагу суду на те, що :

- рішення від 11.07.2006р. №75 про оформлення права власності було прийнято на підставі відношення ВАТ «Любомльське РТП » від 25.06.2006р. № 76 на підставі рішення 11.07.2006р. №75 ТзОВ «Любомль- Сервіс» видано Свідоцтво про право власності на станцію МТФ-Л-2 пл. 1004,9 кв.м.

- рішення №75, як акт органу місцевого самоврядування є актом одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом його виконання в даному випадку є оформленням права власності на нерухоме майно за ТзОВ «Любомль -Сервіс».

- рішення, що набрало законної сили та виданий наказ по примусовому виконанню рішення та постанови від 05.10.2009р. у справі 7/123-1 на виконання рішення господарського суду Волинської області від 01.06.2009р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2009р. у справі №7/123-77 постанова набрала законної сили 18.08.2009р. - примусово виселити підприємця Лисого Віталія Володимировича ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) із займаного приміщення станції МТФ, що знаходиться за адресою м. Любомль, вул. Дружби, 93. Наказ виконано повністю державним виконавцем М.О. Мучаком 09.11.2009р., в зв'язку з цим жодного майнового чи процесуального відношення ФОП Лисий В.В. до станції МТФ не має.

- в запереченні за вх. №01-55/1237/18, та в заяві вх.№01-66/209/17 просять суд застосувати строк позовної давності, яка є підставою для відмови у позові та закрити провадження у справі.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізична особа - підприємець Лисий Віталій Володимирович в судовому засіданні позов підтримав в повному об'ємі та просить суду задоволити.

Ухвалою суду від 12.12.2017р. витребувано у Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації » та Ковельської філії Комунального підприємства " Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" матеріали інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна станцію МТФ Л- 2, що знаходиться за адресою : Волинська область, м. Любомль , вул. Дружби, 93.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарським судом, встановлено наступне.

23.05.2006р. протоколом за №2 наглядової ради передано станцію МТФ у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Любомль - Сервіс», в свою чергу ВАТ «Любомльське РТП» виступає засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Любомль Сервіс» і розмір його частки у статутному капіталі ТзОВ «Любомль Сервіс» становить 98%.

Згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Любомль-Сервіс» та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, засновано згідно рішення засновників №1 від 05.07.2006р. ( а.с. 36 судової справи, а.с. 48-68 інвентаризаційної справи)

Факт передачі нерухомого майна підтверджено актом передання -приймання від 05.07.2006р. (а.с. 69 інвентаризаційної справи) ВАТ «Любомльське РТП», як засновник передало у якості вкладу до статутного капіталу ТзОВ «Любомль-Сервіс», а ОСОБА_8 від імені ТзОВ Любомль-Сервіс прийняв нерухоме майно станцію МТФ, вартість якого у грошовому еквіваленті становить 160792,00 грн., акт підписаний та скріплений печатками юридичних осіб.

25.06.2006р. на підставі відношення ВАТ «Любомльське ремонтно транспортне підприємство » 11.07.2006р. за №75 прийнято рішення Виконавчого комітету Любомльської міської ради про оформлення права власності приміщення станції МТФ ТзОВ «Любомль - Сервіс», що знаходиться в м. Любомль по вул. Дружби, 93 за ТзОВ «Любомль-Сервіс» (а.с.13).

21.07.2006р. було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - станцію МТФ Л-2 площею 1004,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Любомльський район, м. Любомль, вул. Дружби,93, власник ТзОВ «Любомль - Сервіс», форма власності колективна 1/1, на підставі рішення виконкому Любомльської міської ради від 11.07.2006р. № 75 . (а.с. 12)

Положеннями статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Водночас, частиною першою статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради №75 від 11.07.2006р. та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.07.2006р.: станція МТФ Л-2 пл. 1004,9 кв.м., Волинська обл., Любомльській р., м. Любомль вул. Дружби , буд 93.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно листа-відповіді від 14.09.2011р. Любомльської міської ради Виконавчого комітету на заяву від 31.08.2011р. акціонера ВАТ «Любомльське РТП» зазначено, що рішення виконкому Любомльської міської ради №75 від 11.06.2006р. приймалось на підставі чинних на момент розгляду документів, а на підставі прийнятого рішення було оформлено Свідоцтво про право власності на нерухоме майно даний лист підписаний міським головою А.П. Гірикович (а.с. 21-22). Отже рішення фактично виконано, а відповідно до рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р. та п.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України, які фактично виконанні, визнаються незаконними в судовому порядку.

Між тим, доводи позивача, що в порушення вимог ст.80 ГПК України долучені до матеріалів справи відзив і заперечення відповідачів без доказів надіслання позивачу не взяті до уваги суду, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи та з процесуальних документів суду, а саме з ухвали від 05.02.2018р. в якій було зазначено та описано відзив і заперечення відповідачів, про що останній був обізнаний.

Разом з тим, суд надав позивачу достатньо часу з 05.02.2018р. по 05.03.2018р. подати письмові пояснення на відзив і заперечення відповідачів, а також відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України позивач мав право ознайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, проте не скористався наданим правом раніше та не виконав вимог ухвали суду від 05.02.2018р., а ознайомився з матеріалами справи представник позивача та третя сторона в судовому засіданні 05.03.2018р.

Відповідач -1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс", відповідач -2 Приватне акціонерне товариство "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" подали заяви за вх. №01-55/1237/18 , вх.№01-66/209/17 про застосування строку позовної давності та просять суд закрити провадження у справі, оскільки термін від прийняття рішення №75 від 11.07.2006р. Виконавчого комітету народних депутатів Любомльської міської ради та видачу Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.07.2006р. минуло11 років і більше трьох місяців, а тому позивачем пропущено строк звернення до суду про захист свого права .

Суд дослідивши документи додані до матеріалів справи, дійшов висновку про задоволення заяви відповідачів щодо застосування строків позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Рішення за № 75 Виконавчого комітету Любомльської міської ради було прийнято 11.07.2006 року та 21.07.2006р. було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - станцію МТФ Л-2 площею 1004,9 кв.м.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України в редакції до 15.01.2012р. позовна давність на вимоги власників та інших осіб на захист права власності або іншого речового права, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування не поширювалась.

Пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення » Закону №4176 VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом , тобто з 15січня 2012 року особа має право звернутись до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, або якщо такий акт виданий всупереч вимогам чинного законодавства з порушенням встановленої компетенції тощо.

Судом досліджено та встановлено, що строк позовної давності починає свій перебіг з 15.01.2012р. до 15.01.2015р., за який позивач мав право звернутись до суду про оскарження свого нормативного правового акта.

Доводи позивача про те, що про порушення своїх прав Любомльська міська рада довідалась лише 12.08.2015р. з листа фізичної особи-підприємця Лисого Віталія Володимировича вх.№235 від 12.08.2015р., що стало підставою для звернення з даним позовом до суду у межах 3-річного строку позовної давності не взято до уваги суду.

Оскільки, діючий міський голова А.П. Гірикович проставив печатку та підпис на рішенні №75від 11.07.2006р. та Свідоцтві про право власності на нерухоме майно станція МТФ, Л- 2, площею 1004,9 кв.м. від 21.07.2006р., і тим самим засвідчив той факт, що Любомльській міській раді відомо, що 11.07.2006р. прийнято оспорюване рішення Виконавчого комітету Любомльської міської ради та на підставі якого видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Між тим, Підприємець Лисий Віталій Володимирович звертався до господарського суду Волинської області з позовом до відповідачів: Відкритого акціонерного товариства "Любомльське РТП", Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс", Комунального підприємства "Волинське обласне БТІ", Любомльської міської ради про визнання недійсним рішення Наглядової ради ВАТ "Любомльське РТП" про передачу станції МТФ до статутного фонду ТзОВ "Любомль-Сервіс", визнання недійсним свідоцтва про право власності на станцію МТФ, виданого Любомльською міською радою 21.07.2006 р.; рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради №75 від 11.07.2006 р. про видачу свідоцтва; зобов'язання КП "Волинське обласне БТІ"скасувати реєстрацію права власності ТзОВ "Любомль-Сервіс" на станцію МТФ за адресою: м. Любомль, вул. Дружби,93-а та зареєструвати право власності на станцію МТФ за позивачем. Ухвалою суду від 09.08.2007р. позовну заяву на 26 аркушах було повернуто позивачу без розгляду. (а.с. 127-129 інвентаризаційної справи)

Разом з тим, Виконавчий комітет Любомльської міської ради не є юридичною особою, а є структурним підрозділом Любомльської міської ради, якій він і підпорядковується, про що зазначила представник позивача в судовому засіданні від 05.03.2018р.

Згідно ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.

Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради.

Відповідно до ст.52. даного Закону до повноваження виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради може розглядати і вирішувати питання:

1) попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Статтею 53 даного Закону основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.

Разом з тим, судом встановлено та підтверджено представниками в судовому засіданні і долучено до матеріалів справи низку судових рішень, що між даними сторонами вже тривалий час здійснюється розгляд судових справ та прийнято не один процесуальний документ по справам.

Враховуючи вище викладене додатково підтверджує, що Любомльській міській раді було відомо про прийняття оспорюваного рішення та на підставі якого було видано Свідоцтво про право власності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Оскільки, поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і не може бути переоцінене.

Однак положення пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК за своєю суттю було спрямоване на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки, держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем позовної давності з огляду на те, що упродовж тривалого часу Любомльська міська рада була обізнана та мала право і можливість звернутися до суду за захистом порушеного права, але таким правом не скористалась.

Заява позивача за вх.№01-66/248/17 про поновлення строків позовної давності, судом відхилена, як необґрунтована і непідтверджена належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності до даного спору підлягає до задоволення згідно приписів ч.4 ст. 267 ЦК України в позові слід відмовити.

Підстави для задоволення позову та віднесення судових витрат на відповідачів - відсутні.

Керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ :

В позові відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 12.03.2018р.

Головуюча судддя В. М. Дем`як

Судді А.М. Кравчук

І.О. Якушева