Рішення № 72643152, 01.03.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2018 р. Cправа № 902/993/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О. розглянувши відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького національного аграрного університету, м. Вінниця

до: Інституту кормів та сільськогосподарського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України, м. Вінниця

до: Державного підприємства "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України", с.Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національної академії аграрних наук України, м.Київ

про зобов'язання передати оригінали документів

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: Томляк Таїса Сергіївна, довіреність № 1-46-3248 від 26.12.2017 р. терміном до 31.12.2018 р.; паспорт НОМЕР_1 виданий Літинським РС УДМС України у Вінницькій області 12.08.2015 р.

відповідача 1: Антощук Володимир Дмитрович, довіреність № 2/18 від 03.01.2018 р. дійсна з 03.01.2018 р. по 31.12.2018 р.; паспорт НОМЕР_2 виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 23.06.2003 р.

відповідача 2: Антощук Володимир Дмитрович, довіреність № 4/18 від 15.01.2018 р., дійсна з 15.01.2018 р. по 31.12.2018 р.; паспорт серії НОМЕР_2 виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 23.06.2003 р.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національної академії аграрних наук України: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Вінницьким національним аграрним університетом подано позов до Інституту кормів та сільськогосподарського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України про зобов'язання передати оригінали документів, а саме: оригінали державного акту НОМЕР_3 виданого відповідно до рішення 10 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 05.04.1996 р. та державного акту НОМЕР_4 виданого відповідно до рішення 6 сесії 22 скликання Медвежо-Вушківської сільської ради народних депутатів Вінницького району, Вінницької області від 26.04.1996 р.

Ухвалою суду від 03.11.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/993/17 та призначено до розгляду на 29.11.2017 р. Цією ж ухвалою суду залучено до розгляду у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національну академію аграрних наук України.

28.11.2017 р. до суду від позивача надійшов супровідний лист б/н від 27.11.2017 р. (вх. № 06-52/11342/17 від 28.11.2017 р.) з рядом долучених до нього документів на виконання вимог ухвали суду, серед яких додано письмові пояснення по справі б/н від 28.11.2017 р.

Відповідно до ухвали суду від 29.11.2017 р. відкладено розгляду справи до 20.12.2017 р. та залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України".

18.12.2017 р. позивачем до суду подано супровідний лист вх. № 06-52/12090/17 від 18.12.2017 р. з долученими до нього документами на виконання вимог ухвали суду від 29.11.2017 р. та поясненнями по справі.

20.12.2017 р. Інститутом кормів та сільськогосподарського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України до суду подано відзив на позовну заяву б/н від 19.12.2017 р. та супровідний лист б/н від 20.12.2017 р. з доданими до нього документами на виконання вимог ухвали суду.

Крім того, 20.12.2017 р. від третьої особи - ДП "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" до суду надійшли пояснення щодо позову вх. № 06-52/12184/17 від 20.12.2017 р.

Ухвалою від 20.12.2017 р. судом постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 24.01.2018 р.

15.01.2018 р. позивачем подано до суду клопотання б/н від 15.01.2018 р. про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - ДП "Науковий інноваційно-технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України", відповідь на відзив вих. № 12-46-12 від 12.01.2018 р. та супровідний лист з долученими до нього документами на виконання вимог ухвали суду від 20.12.2017 р.

Цього ж дня, на адресу суду від третьої особи - Національна академія аграрних наук України надійшли письмові пояснення щодо відзиву вих. № 14-03 від 11.01.2018 р.

18.01.2018 р. до суду від третьої особи - ДП "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" надійшли пояснення щодо позову вх. № 06-52/433/18 від 18.01.2018 р. відповідно до якого останнє просить відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Також, 18.01.2018 р. від Інституту кормів та сільськогосподарського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України до суду надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву б/н від 15.01.2018 р.

23.01.2018 р. Інститутом кормів та сільськогосподарського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України до суду подано заперечення щодо відповіді на відзив б/н від 22.01.2018 р.

Ухвалою суду від 24.01.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/993/17 на 30 днів. Також, даною ухвалою виключено Державне підприємство "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" зі складу третіх осіб та залучено останнє до участі у даній справі в якості співвідповідача. Одночасно вказаною ухвалою відкладено підготовче засідання до 05.02.2018 р.

02.02.2018 р. на адресу суду від ДП "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" надійшов відзив на позовну заяву б/н від 02.02.2018 р., в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

05.02.2018 р. на електронну адресу суду від Національної академії аграрних наук України (третьої особи) надійшли письмові пояснення щодо відзиву вх. № 06-52/993/18 від 05.02.2018 р. В поданих поясненнях останній просить суд проводити судове засідання без участі уповноваженого представника останнього.

Ухвалою суду від 05.02.2018 р. призначено у справі судове засідання для її розгляду по суті на 01.03.2018 р.

19.02.2018 р. позивачем до суду подано відповідь на відзив ДП "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" вих. № 12-46-220 від 19.02.2018 р.

В судове засідання 01.03.2018 р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національна академія аграрних наук України не з'явилася, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась їй рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, надіслана на адресу Національної академії аграрних наук України ухвала від 05.02.2018 р. згідно інформації наявної на сайті УДППЗ "Укрпошта" в сервісі "Відстежити" значиться в стані "вручення: за довіреністю".

В той же час, в матеріалах справи наявне надіслане на адресу суду письмове пояснення Національної академії аграрних наук України щодо відзиву вх. № 06-52/251/18 від 15.01.2018 р., в якому остання просить суду провести розгляд справи за відсутності її представника.

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці третьої особи - Національна академія аграрних наук України в судове засідання враховується наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення третьої особи - Національна академія аграрних наук України про дату, час та місце судового слухання.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане третя особа не була позбавлена права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 05.02.2018 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вказане, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи за відсутності третьої особи - Національної академії аграрних наук України.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви та поданих до суду пояснень позивач в якості підстави позовних вимог посилається на обставини неодноразової реорганізації Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції за результатами проведення якої до Вінницького національного аграрного університету в порядку правонаступництва (в зв'язку з приєднанням ДП "Агрономічне" в якості структурного підрозділу без права юридичної особи (утворене в процесі реорганізації шляхом виділу дослідного господарства, яке в подальшому було перейменовано у ДП "Агрономічне") перейшло права користування земельним ділянками наданим в постійне користування Вінницькій державній сільськогосподарській дослідні станції згідно державних актів НОМЕР_3 та НОМЕР_4.

При цьому, виходячи зі змісту письмових пояснень позивача, основою (підставою) для звернення до суду з даним позовом слугував розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області адміністративної справи № 128/860/17 в ході розгляду якої ухвалою суду від 13.10.2017 р. було витребувано у Вінницького національного аграрного університету оригінал державного акту на право постійного користування земельним ділянками серії НОМЕР_3.

В той же час, як вказує Вінницький національний аграрний університет, позивач не зміг виконати вимоги ухвали суду від 13.10.2017 р. у справі № 128/860/17, оскільки оригінали державних актів під час реорганізації йому не передавались.

Таким чином, за твердженням позивача, відсутність у нього оригіналів державних актів може бути підставою для відмови у задоволенні позову у справі № 128/860/17.

Як вказує позивач, неодноразові звернення Вінницького національного аграрного університету до відповідача 1 з вимогами надати оригінали вищевказаних державних актів залишись без виконання із посиланням на відсутність у нього запитуваних документів.

Крім того, позивач зазначає, що Вінницький національний аграрний університет із зазначеними вимогами щодо передачі оригіналів державних актів звертався до Національної академії аграрних наук, однак відповіді на дане звернення ним не отримано.

Наведені вище неправомірні дії відповідачів, на думку позивача, позбавляють його можливості зафіксувати своє законне право на користування державними землями переданими йому при реорганізації ДП "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської станції".

Відповідач 1 у поданому до суду відзиві на позовну заяву, додаткових пояснення до відзиву та запереченнях щодо відповіді на відзив позовні вимоги Вінницького національного аграрного університету не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на такі обставини:

- посилання позивача на Типову Інструкцію з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів АРК, місцевих органах виконавчої влади, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1242 є безпідставним, оскільки ДП "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарського станції Інституту кормів НАН" є суб'єктом господарювання і не відноситься до суб'єктів визначених даною інструкцією;

- обґрунтовуючи позові вимоги, позивачем взагалі не зазначено обставини та підстави, що дають можливість стверджувати, що оригінали державних актів знаходяться у відповідача чи можуть у нього знаходитися;

- у додатках до позовної заяви міститься копія листа, який був направлений відповідачем на адресу позивача з якого вбачається відсутність у нього оригіналів державних актів;

- Вінницьким національним аграрним університетом не надано жодного належного документу, що підтверджував би право позивача на земельні ділянки згідно державних актів НОМЕР_3 та НОМЕР_4;

- позивачем не надано доказів, що протягом 2002-2013 Національна академія аграрних наук України приймала рішення про вилучення частини земель Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції, які перебували в користуванні відповідно до державних актів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 та передачу їх в користування дослідного господарства Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції;

- ДП "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" є єдиним правонаступником Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України, в частині землі, майна, майнових та немайнових прав і зобов'язань;

- Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції не набуло права на землю вказану у державних актах.

Відповідач 2 у наданому до суду відзиві на позовну заяву вважає заявлений позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з підстав, які є аналогічними за змістом підставам викладених у поданому до суду відзиві відповідачем 1.

Третя особа - Національна академія аграрних наук України у письмових поясненнях щодо позову зазначає, що єдиним правонаступником Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції є ДП "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України".

Державні акти, за твердження Національної академії аграрних наук, підтверджують право користування земельним ділянками лише за Вінницькою державною сільськогосподарською дослідною станцією При цьому у ДП "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України" не було правовстановлюючих документів на дану землю. Президією Української академії аграрних наук не приймалось рішення про передачу частини земель, розташованих на території Агрономічної та Медвежовушківської сільських рад Дослідному господарству Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції, які згідно з державними актами на право постійного користування землею були надані Вінницькій державній сільськогосподарській дослідній станції на праві постійного користування.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 01.12.1994 р. Українською академією аграрних наук України видано наказ № 160, яким підтверджено право юридичної особи - Вінницької обласної державної сільськогосподарської станції, підпорядкувавши їй дослідні господарства: Вінницька державна сільськогосподарська дослідна станція з дослідним господарством "Нива", дослідне господарство "Поділля" та дослідне господарство "Олександрівське" (а.с. 12-13, т. 1).

Згідно державного акта на право постійного користування землею І-ВН № 001263, виданого відповідно до рішення 10 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 05.04.1996 р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на праві постійного користування землею за № 2, Вінницькій обласній державній сільськогосподарській дослідній станції надано у постійне користування для сільськогосподарського використання 1229,6 га земель на території Агрономічної сільської ради (а.с. 65-67, т.1).

Крім того, відповідно до державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_4, виданого відповідно до рішення 6 сесії 22 скликання Медвежовушківської сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 26.04.1996 р., Вінницькій обласній державній сільськогосподарській дослідній станції надано у постійне користування для сільськогосподарського використання 969,9 га земель на території Медвежовушківської сільської ради (а.с. 68-70, т. 1).

29.11.2002 р. президентом Української академії аграрних наук видано наказ № 95 відповідно до якого керівникам науково-дослідних установ, відповідно до якого, окрім іншого, наказано провести зміни з організації наукової та виробничої діяльності наукових установ та їх дослідних господарств, реорганізувавши наукові установи шляхом виділення дослідних господарств та госпрозрахункових установ, а також корегування штатної чисельності згідно з додатками 1-4, виходячи із принципів бюджетного та госпрозрахункового фінансування (а.с.14, т. 1).

Наказом Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції від 03.03.2003 р. № 25а-к відповідно до наказу УААН від 29.11.2002 р. проведено реорганізацію з виділенням дослідного господарства, а саме Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції та дослідного господарства Вінницької державної дослідної станції (а.с. 16, т. 1).

Враховуючи Постанову Президії НААН від 18.08.2010 р. "Про внесення змін до постанов Президії УААН" та наказ № 69 від 07.09.2010 р. "Про найменування установ, підприємств та організацій НААН України", наказом № 01-01/32 від 17.12.2010 р. Державного підприємства "Дослідне господарство Вінницької державної сільського господарської дослідної станції Української академії аграрних наук" назву підприємства було змінено на Державне підприємство "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України".

24.05.2011 р. віце-президентом Національної академії аграрних наук України видано наказ № 107 відповідно до якого Вінницьку державну сільськогосподарську дослідну станцію Інституту кормів Національної академії аграрних наук України реорганізовано шляхом перетворення в державне підприємство "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів Національної академії аграрних наук України" та визначено, що інноваційно-технологічний центр є правонаступником землі, майна, майнових та немайнових прав, зобов'язань Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів НААН (а.с. 16-17, т. 2).

13.10.2011 р. складено комісійний передавальний акт про передачу майна Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України до ДП "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів Національної академії аграрних наук України" (а.с. 19-21, т. 2).

Постановою Кабінету Міністрів України № 61 від 25.01.2012 р. Державне підприємство "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України" передано до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (а.с. 33, т. 1).

Згідно акту приймання-передачі від 22.02.2012 р. цілісний майновий комплекс, майно та земельні ділянки закріплені за державним підприємством "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України" передано до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України. Разом з усім майном передано також копії актів державних актів на право користування землею серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (Додаток 5, 6) (а.с. 60-62, т. 1).

28.02.2012 р. наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 94 Державне підприємств "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України" перейменовано у Державне підприємство "Агрономічне" (а.с. 34-35, т. 1).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08.08.2012 року № 492 "Про реорганізацію Державного підприємства "Агрономічне" державне підприємство "Агрономічне" реорганізовано шляхом приєднання до Вінницького національного аграрного університету в якості структурного підрозділу без права юридичної особи. Визначено, що Вінницький національний аграрний університет є правонаступником майнових прав та обов'язків Державного підприємства "Агрономічне" (а.с. 51-52, т. 1).

01.11.2012 р. ректором Вінницького національного аграрного університету видано наказ № 295 про створення Науково-дослідне господарство "Агрономічне" Вінницького національного аграрного університету (а.с. 53, т. 1)

Згідно акта приймання-передачі Державного підприємства "Агрономічне" до Вінницького національного аграрного університету, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України від 13.11.2012 р., здійснено приймання-передачу цілісного майнового комплексу та земельних ділянок, що закріплені за державним підприємством "Агрономічне" згідно документів, які додаються до акту та є його невід'ємною частиною, станом на 12.11.2012 р. (а.с. 71-75, т. 1)

Також у справі містяться витяги зі Статуту ДП "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України" (в редакції 09.12.2010 р.) відповідно до п. 1.4. якого дослідне господарство є правонаступником в частині майна, землі, майнових прав і зобов'язань реорганізованої Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук, Статуту ДП "Агрономічне" (в редакції від 28.02.2012 р.) відповідно до п. 1.3. якого підприємством є правонаступником ДП "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України", Статуту Вінницької національного аграрного університету (в редакції від 20.0.62017 р.) відповідно до п. 1.1. якого університет є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП "Агрономічне" (17-32, 36-50, 56-59 т. 1).

Крім того, в матеріалах справи наявний Статут Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України (в редакції 01.12.2016 р.) відповідно до п.п. 4, 5 якого інститут є правонаступником Українського науково-дослідного інституту кормів, який створено у 1973 р. та перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України. При цьому п. 7 Статуту, окрім іншого, визначено, що інституту підпорядкований, як самостійний статутний суб'єкт з правами юридичної особи: "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів Національної академії аграрних наук України" (а.с. 135-142, т 1).

Відповідно до Статуту ДП "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів Національної академії аграрних наук України" (в редакції від 12.12.2016 р.) підприємство створено наказом НААНУ від 24.05.2011 р. № 107, в результаті реорганізації Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України. При цьому визначено, що інноваційно-технологічний центр є правонаступником землі, майна, майнових та немайнових прав, зобов'язань Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів НААН (а.с. 153-160, т. 1).

На підтвердження обставин щодо реорганізації та переходу права постійного користування на земельні ділянки, зазначені в актах на право постійного користування серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4, позивачем також долучено до справи в обґрунтування своїх доводів постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2017 р. по справі № 802/854/17-а та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 р. у даній справі, якою залишено зазначену постанову окружного суду без змін (а.с. 90-104, т. 2).

10.08.2017 р. позивач звернувся із запитом до відповідача 1 вих. № 12-45-1877 від 08.08.2017 р. з вимогою надати оригінали державних актів серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 на право постійного користування землею (а.с. 79-81, т. 1).

У відповідь на вказаний запит Вінницького національного аграрного університету відповідачем 1 повідомлено останнього листом вих. № 01-06/6321 від 18.08.2017 р. про неможливість його виконання e зв'язку з відсутністю у Інституту запитуваних документів (а.с. 82, т. 1).

В той же час у справі також наявна ухвала Вінницького міського суду від 13.10.2017 р. по справі № 128/860/17, якою, наряду з іншим, витребувано у Вінницького національного аграрного університету оригінал акту на право постійного користування земельним ділянками серії НОМЕР_3 (а.с. 105, т. 1).

За твердженням позивача, викладеними в письмових поясненнях б/н від 28.11.2017 р., останній не зміг виконати вимоги вказаної ухвали суду у справі № 128/860/17, оскільки оригінали державних актів йому не передавались (а.с. 97-102, т. 1).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідачів та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, в контексті ефективності обраного способу захисту Вінницьким національним аграрним університетом та встановлених судом обставин справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст.2 ГПК України).

Згідно із ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів. Спосіб захисту має оцінюватись у ракурсі не тільки законності, а й ефективності. Рішення суду має бути спрямоване на відновлення порушених прав особи, яка звертається до суду.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Способи захисту права та законного інтересу передбачені в ст. 16 ЦК України, ст.20 ГК України. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до ст. 20 ГК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд, тобто обирає той спосіб захисту, який вона вважає належним та ефективним. Обов'язок доведення суду обґрунтованості своїх вимог з урахуванням обраного способу захисту покладається на особу (позивача), який звернувся до суду за захистом своїх прав.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на користування державними землями, які як стверджує Вінницький національний аграрний університет передані йому при реорганізації ДП "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції" правонаступником якого являється останній, позивач посилається на ухилення відповідачів 1, 2 від обов'язку стосовно передачі йому у зв'язку із вказаним державних актів на право постійного користування вказаними земельними ділянками.

В той же час, на думку суду, обраний позивачем спосіб захисту, за встановлених обставин справи, зокрема, наявності судових процесів стосовно земельних ділянок, вказаних у державних актах НОМЕР_3 та НОМЕР_4, заперечень відповідачів щодо наявності у Вінницького національного аграрного університету права на користування зазначеними ділянками та доводів останніх стосовно відсутності в них зазначених державних актів, не зможе в повній мірі відновити його порушене право, позаяк наявність існуючого, належно набутого від попереднього користувача права на вказані земельні ділянки про яке зазначає позивач не визнається (заперечується), в даному випадку зі сторони відповідачів 1, 2, які вважають, що саме їм належить таке право є передумовою виникнення спору про наявність у позивача права на постійне користування земельними ділянками посвідченого державними актами відносно яких заявлено вимог про зобов'язання передачі оригіналів таких актів.

Суд наголошує, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 р. (заява № 38722/02)).

Крім того, слід враховувати, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 р. в справі "Артіко проти Італії", п. 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України").

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Суд зазначає, що рішення суду саме по собі повинне бути не декларативним, тобто за наслідками ухвалення (прийняття) акту правосуддя має здійснюватися відновлення порушених прав за захистом яких звертається сторона до суду.

В даному випадку, предмет позову у вигляді зобов'язання передати оригінали документів, а саме: оригінали державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_3 та НОМЕР_4 не призводить, за вказаних вище обставин, до поновлення порушеного права позивача (права користування земельними ділянками про наявність якого і нього останні наголошує), оскільки як зазначалось наявність існуючого, належно набутого від попереднього власника права університету на вказані земельні ділянки про яке зазначає позивач в позові не визнається (заперечується) зі сторони, в даному випадку, відповідачів 1, 2.

Разом з тим, у разі якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно (постанови Верховного Суду України від 11.12.2012 р. у справі № 3-65гс12, від 07.11.2012 р. у справі № 6-107цс12, від 29.04.2015 р. у справі № 3-62гс15, від 04.12.2012 р. у справі № 3-55гс12) у даному випадку. з огляду на предмет заявленого позову та характер спірних правовідносин визнання права постійного користування земельними ділянками.

Відтак, саме із застосуванням механізму захисту прав визначеного ст. 392 ЦК України відбувається ефективне поновлення права особи, яка є власником майна, у тому випадку коли наявність в останнього правомочності стосовно вказаного майна не визнається (заперечується) іншими особами. Тобто спосіб захисту визначений ст. 392 ЦК України і є тим дієвим засобом захисту, який надає можливість забезпечити ефективне поновлення прав власника майна.

Крім того, в контексті звернення Вінницького національного університету з даним позовом до суду, наведених ним обґрунтувань на підтвердження заявлених вимог та обраного ним способу захисту, узгодженості його із нормами чинного законодавства, суд також зазначає, що фактично основою (підставою) даного позову слугував розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області адміністративної справи № 128/860/17 в ході розгляду якої ухвалою суду від 13.10.2017 р. було витребувано у Вінницького національного аграрного університету оригінал державного акту на право постійного користування земельним ділянками серії НОМЕР_3, невиконання якої, у зв'язку відсутністю у позивача оригіналів державних актів, за твердженням останнього, може бути підставою для відмови у задоволенні позову у справі № 128/860/17.

Тобто звернення позивача з позовом до суду про зобов'язання передати державні акти на право постійного користування землею, фактично зводиться до формального виконання вимог ухвали суду від 13.10.2017 р. у справі № 128/860/17. В зв'язку з чим фактично даний позов за своєю суттю є витребуванням доказів з метою їх подальшого використання позивачем на підтвердження своїх доводів стосовно наявності у нього права використання земельної ділянки в ході розгляду справи № 128/860/17.

Разом з тим, витребування доказів врегульовано окремими нормами процесуального законодавства та здійснюється в рамках справи, що розглядається, зокрема в даному випадку враховуючи розгляд справи адміністративної справи № 128/860/17 у відповідності до ст. 80 КАС України на підставі ухвали, виконання якої в силу приписів ст. 14 КАС України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 1291 Конституції України є обов'язковим.

Також суд констатує, що позивачем жодним доказом не доведено яким чином порушено його права зі сторони відповідача 1, враховуючи відсутність у справі жодних доказів участі Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України в процесі реорганізації. При цьому підпорядкований йому "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів Національної академії аграрних наук України" (створений на етапі реорганізації) є самостійним суб'єктом з правами юридичної особи (п. 5 Статуту Інституту кормів).

Між тим, суд також відзначає, що згідно усних пояснень представників сторін наданих в судовому засіданні 01.03.2018 р. право користування земельною ділянкою вказаною в державному акті НОМЕР_4 є посвідченим в реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем, тоді як право на земельну ділянку, що значиться в державному акті НОМЕР_3 перебуває в процесі оформлення, що додатково свідчить про те, що відсутність у позивача державних актів зобов'язання щодо передачі яких є предметом розгляду даної справи, не позбавляє позивача правомочностей стосовно зазначених ділянок.

Наведені обставини в своїй сукупності є підставою для відмови у задоволенні заявленого позову Вінницьким національним аграрним університетом в повному обсязі, позаяк обраний спосіб захисту Вінницького національного аграрного університету не забезпечить ефективне відновлення його прав.

До того ж, як вказувалось вище, зводиться за своєю суттю до виконання вимог ухвали суду від 13.10.2017 р. у справі № 128/860/17, тобто носить формальний характер (має на меті витребування доказів з метою їх використання в рамках адміністративної справи), тоді як головною суттю правосуддя є ефективне поновлення прав.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Вінницького національного аграрного університету в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст.129 ГПК України.

01.03.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову Вінницького національного аграрного університету до Інституту кормів та сільськогосподарського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України та Державного підприємства "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" про зобов'язання передати оригінали документів, а саме: оригіналів державного акту НОМЕР_3, виданого відповідно до рішення 10 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 05.04.1996 р. та державного акту НОМЕР_4, виданого відповідно до рішення 6 сесії 22 скликання Медвежо-Вушківської сільської ради народних депутатів Вінницького району, Вінницької області від 26.04.1996 р. відмовити повністю.

2. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 12 березня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, 21108.

3 - відповідачу 1 - проспект Юності, 16, м. Вінниця, 21021.

4 - відповідачу 2 - вул.Мічуріна, 1, с.Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227.

5- третій особі - Академії аграрних наук України - вул.Суворова, 9, м.Київ, 01010.