Рішення № 72642397, 09.03.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/596/18

Провадження № 2-а/183/98/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2018 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

з участю секретаря Данильченко Т. В.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про:

- примусове видворення за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- вирішення питання щодо негайного виконання рішення про примусове видворення за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який в подальшому уточнив. В обґрунтування уточненого позову посилається на те, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий 24 грудня 2009 року 300-008 відділом УФМС Росії по Астраханській області в Ікрянінському районі, терміном дії - безстроково, прибув на територію України в 2010 році у приватних справах. 28 листопада 2017 року о 08 год. 30 хв. в ході проведення заходів з протидії нелегальній міграції за участю співробітників Новомосковського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області, виявлено відповідача за адресою: АДРЕСА_2. В ході перевірки законності перебування на території України працівниками Новомосковського РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області було встановлено, що відповідач знаходиться на території України незаконно, з порушенням строків перебування. До територіальних органів та підрозділів Державної міграційної служби України із клопотанням щодо продовження терміну перебування на території України відповідач не звертався. Від добровільного виїзду з території України ухилявся, проживав на території України без реєстрації та постійного місця роботи не мав.

28 листопада 2017 року за порушення правил перебування на території України відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 Новомосковським РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення про примусове повернення з території України № 16 без застосування заборони щодо подальшого в'їзду на територію України, терміном виконання до 29 грудня 2017 року та того ж дня відносно відповідача складено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., який відповідачем не сплачено. Приймаючої сторони в Україні немає.

Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за вих. № 0.184-4505/15-18 від 03 лютого 2018 року вищевказане рішення ОСОБА_2 не виконано.

Враховуючи, що кошти для повернення до країни походження у відповідача відсутні, а на території України ОСОБА_2 знаходиться незаконно, підстав для продовження його перебування на території України немає, а тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, а саме просив п. 1 прохальної частини уточненої позовної заяви стосовно затримання та поміщення відповідача до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні не розглядати; в іншій частині позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнений позов визнав і не заперечував проти його задоволення. Пояснив, що він не виїжджав до країни походження у зв'язку з відсутністю коштів, проживає в будинку батька за адресою: АДРЕСА_2. Документи для постійного проживання на території України не оформлював. Рішення про примусове повернення з України від 28 листопада 2017 року не виконав через відсутність коштів.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що ОСОБА_2 прибув на територію України у 2010 році по паспорту 12 09 289306, виданому 24 грудня 2009 року 300-008 відділом УФМС Росії по Астраханській області в Ікрянінському районі, терміном дії - безстроково, і з того часу за межі України не виїжджав, документи для проживання на території України не оформлював і навіть не звертався за їх оформленням.

28 листопада 2017 року Новомосковським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за порушення правил перебування на території України ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 гривень, який ним добровільно не сплачений.

28 листопада 2017 року за порушення правил перебування на території України відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 Новомосковським РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення про примусове повернення з території України № 16, терміном виконання до 29 грудня 2017 року, заборона щодо подальшого в'їзду не застосовувалась. Про зазначене рішення відповідач повідомлений 28 листопада 2017 року. Окрім цього, він був попереджений про необхідність залишити територію України до 29 грудня 2017 року, а також йому роз'яснено, що у разі невиконання рішення про примусове повернення його буде видворено за межі України у примусовому порядку. Вказане рішення відповідачем не оскаржувалось. Того ж дня ОСОБА_2 надано письмові пояснення, в яких останній посилався на те, що він у 2010 році здійснив в'їзд на територію України з метою відвідування хворого батька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Його батько помер в ІНФОРМАЦІЯ_3, він не виїжджав до країни походження у зв'язку з відсутністю коштів, проживає в будинку батька за адресою: АДРЕСА_2, правовстановлюючих документів на вищезазначений будинок він не має, оскільки вони знаходяться у сестри по лінії батька. Додав, що його батько був громадянином України, а на території Російської Федерації він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. В майбутньому він має намір отримати право на постійне проживання на території України.

Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за вих. № 0.184-4505/0/15-18 від 25 січня 2018 року вищевказане рішення ОСОБА_2 не виконано.

Відповідно до статей 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948 року) та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року) ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Питання примусового повернення іноземців та осіб без громадянства визначені у ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Так, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов'язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви.

Оскільки під час розгляду справи встановлено, що у відповідача відсутні кошти для повернення на батьківщину, підстав для продовження терміну перебування в Україні не встановлено, враховуючи, що відповідач добровільно територію України не покидає, на підставі ч. 5 ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Питання судових витрат вирішити відповідно до ст. 139 КАС України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 122, 123, 139, 171, 243-246, 257, 258, 260, 262, 288 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, 7, код ЄДРПОУ 37806243) - задовольнити.

Примусово видворити за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2).

Судові витрати віднести на рахунок держави.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Г.Є. Майна