Рішення № 72640711, 16.02.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року № 810/1513/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр" до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.03.2016 № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Орендна плата з юридичних осіб" на суму 119193,80 грн., з яких: 23838,76 грн. – штрафні (фінансові) санкції (штраф).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору оренди, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр" є орендарем земельної ділянки, розташованої в місті Бровари Київської області, загальною площею 0, 6432 га, яка передана, позивачу ОСОБА_1 міською радою для обслуговування виробничних будівель меблевої фабрики, терміном на 25 років. Вказаним договором оренди, встановлений розмір орендної плати за орендовану земельну ділянку,- 2.02 грн. за 1 кв.м., тобто місячна орендна плата, з урахуванням податку на додану вартість, складає 1299,26 грн. Позивач стверджує, що господарські зобов'язання по договору оренди земельної ділянки, виконує належним чином, встановлена договором орендна плата вноситься своєчасно та в повному обсязі, а тому вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем безпідставно, з порушенням норм матеріального права, не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в письмовому відзиві, поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивачем подано податкову декларацію з плати за землю, у якій визначена сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю без урахування нової нормативної грошової оцінки землі, затвердженої рішеннями ОСОБА_1 міської ради від 30.09.2009 № 883-46-05 "Про затвердження грошової оцінки земель міста Бровари" та від 26.11.2009 № 1317-75-05 "Про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки в місті Бровари". Вказаними рішеннями встановлені ставки, орендної плати за земельні ділянки в межах міста Бровари, у відсотках від грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, відповідач зазначає, що згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.10.2015 № 11-1028-0.3-2056/2-15, нормативно грошова оцінка земельної ділянки, орендованої позивачем, складає 1603727,00 грн., станом на 2015 рік. Також, відповідач стверджує, що в разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності. На підставі цього, відповідач вважає, що посадові особи ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 29.05.2017.

У зв'язку з клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 06 червня 2017 року.

06 червня 2017 року позивачем подано до суду заяву про зупинення провадження у справі, у зв'язку з необхідністю одержання нових доказів по справі, а саме: копій рішень ОСОБА_1 міської ради від 30.09.2009 № 88346-05, від 26.11.2009 № 1317-75-05 та копії витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 27.10.2005 № 11-1028-03-2056/2-15.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 зупинено провадження у справі для надання часу позивачу надати суду додаткові докази та після поновлення провадження призначено наступне судове засідання на 08.02.2018.

У призначений день і час сторони до суду не з’явились: позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження; відповідач до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд, на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив подальший розгляд справи здійснювати за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер‘єр» є юридичною особою, що зареєстрована 15.06.2001 згідно з відомостями зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як платник податків, з 27.06.2001, перебуває на обліку в ОСОБА_1 об‘єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

05 квітня 2004 року між ОСОБА_1 міською радою в особі першого заступника міського голови ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер‘єр» укладено договір оренди земельної ділянки № 529.

Як вбачається з умов даного договору ОСОБА_1 міська рада, відповідно до рішення сесії ОСОБА_1 міської ради Київської області від 05.07.02 № 75-04-24, надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер’єр» приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 0,6432 га, для обслуговування виробничих будівель меблевої фабрики, яка знаходиться по вулиці Залізнична, 5, місто Бровари та згідно земельно-кадастрової документації ОСОБА_1 міського відділу земельних ресурсів, належить до земель промисловості в межах ОСОБА_1 міської ради, станом на 11.06.2003. Відповідно до пункту другого, вказаного договору, розмір орендної плати становить 2.02 грн. за 1 кв.м., що складає 15591,17 грн., з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 2598.53, річної орендної плати. Крім того, підпунктом 2.2 вказаного договору встановлено, що відповідно до довідки ОСОБА_1 міського відділу земельних ресурсів від 11.06.2003 № 166, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 434 031,00 грн.

У лютому 2015 року позивачем подано до ОСОБА_1 об‘єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області податкову декларацію орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності на 2015 рік, в якій він самостійно визначив податкове зобов‘язання із сплати орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності на 2015 рік у сумі 16903,30 грн.

Посадовими особами ОСОБА_1 об‘єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, статей 76, 86 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок) на 2015 рік, поданої позивачем до ОСОБА_1 об‘єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області у лютому 2015 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 01.02.2016 № 2/1502/31463492.

На підставі акту перевірки від 01.02.2016 № 2/1502/31463492 ОСОБА_1 об‘єднаною держаною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.03.2016 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на загальну суму 119 193,80 грн., в тому числі 95 355,04 грн. за основним платежем та 23 838,76 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про невідповідність зазначеного у договорі розміру орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності положенням підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (з урахуванням змін, внесених до цієї статті Законом України від 29 березня 2014 року №1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»), що призвело до заниження позивачем орендної плати за відповідний період.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковим кодексом України визначено обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 міською радою в особі першого заступника міського голови ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер‘єр» укладено договір оренди земельної ділянки від 05.04.2004 № 529.

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди, предметом даного договору є оренда земельної ділянки, загальною площею 0,6432 га, яка розташована в межах ОСОБА_1 міської ради Київської області по вулиці Залізничній, 5, м. Бровари.

Зазначена земельна ділянка передана в оренду строком на 25 років.

Підпунктом 2.3 пункту 2 зазначеного договору встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку складає 15591,17 грн.

Позивач стверджує, що збільшення відповідачем суми грошового зобов‘язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» є неправомірним, оскільки донарахування здійснено всупереч умов вказаного договору оренди земельної ділянки від 05.04.2004 №529 та при відсутності заборгованості по орендній платі по цьому договору.

Однак, Суд не погоджується з твердженнями позивача виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, який набрав чинності 01 квітня 2014 року, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України викладено в такій редакції: розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року N 21-274а14 та від 21 квітня 2015 року №21-131а15.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Як вже зазначалось судом вище, підпунктом 2.2 пункту 2 договору оренди земельної ділянки від 05.04.2004 № 529 встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки, на червень 2003 року, становила 434 031,00 грн.

Однак, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, функціональне призначення: землі промисловості, від 27.10.2015 № 11-1028-0.3-2056/2-15 нормативно грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 0,6432 га на 2015 рік складає 1 603 727 грн.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер‘єр» в супереч вимог Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” та підпункту 288.5.1. пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України не було переглянуто розмір орендної плати за землю з урахуванням нової нормативної грошової оцінки землі, що призвело до заниження орендної плати за землю за 2015 рік на загальну суму 95 355, 04 грн.

Ураховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем занижено податкові зобов'язання по сплаті орендної плати за землю, оскільки невідповідність договору на право тимчасового користування землею не звільняє позивача від сплати податкових зобов'язань по сплаті орендної плати за землю, яка встановлена Податковим кодексом України. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр" у задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.