Рішення № 72640686, 09.03.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2018 р. справа № 809/138/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про зобов’язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахування допомоги на оздоровлення на підставі довідки №04-12/236 від 26.12.2017, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту також – позивач, ОСОБА_1Є.) 29.01.2018 звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі по тексту також – відповідач, Управління ПФУ в м. Івано-Франківську) про зобов’язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахування допомоги на оздоровлення на підставі довідки №04-12/236 від 26.12.2017.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом, за наслідками виконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, 08.02.2018, на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також – КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведенням судового засідання та виклику сторін.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 20.09.2016 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ у м. Івано-Франківську як суддя у відставці Апеляційного суду Івано-Франківської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Для призначення і обчислення такого довічного грошового утримання судді у відставці, а також його перерахунку Апеляційним судом Івано-Франківської області видано відповідні довідки про заробітну плату, в яких помилково, на переконання позивача, не враховано одна з виплат, а саме: допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу в сумі 15 960,00 гривень. Про виплату позивачу такої допомоги Апеляційний суд Івано-Франківської області видав ОСОБА_1 довідку від 26.12.2017. З такої допомоги були утримано податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та нарахований і сплачений єдиний соціальний внесок. Посилаючись на норми статей 133, 134, 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 за №2453-VІ, чинного на час оформлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, "Інструкції зі статистики заробітної плати" від 13.01.2004 за №5, позивач вважає допомогу на оздоровлення заохочувальною та компенсаційною виплатою, яка входить до фонду оплати праці (суддівської винагороди, грошового утримання судді). На підставі вказаного позивач в грудні 2017 року звернулася до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням суми допомоги на оздоровлення. За наслідками розгляду такої заяви відповідач 25.01.2018 відмовив у такому перерахунку. На переконання позивача в силу вимог статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 41 України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" вказана допомога на оздоровлення, з якої фактично нараховані та сплачені страхові внески, враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть не залежно від того, чи входить вона до структури заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення судді). Вважає, що у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правові висновки щодо застосування норм матеріального права, які містяться в постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року, 14, 28 і 6 листопада 2013 (справи №№21-430а11, 21-125а13, 21-97а13, 21-350а13 відповідно). Просила позов задовольнити, зобов’язавши відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахування допомоги на оздоровлення на підставі довідки №04-12/235 від 26.12.2017.

Позивач, 05.02.2018 і 13.02.2018 через канцелярію суду подала копії довідок про заробітну плату для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також заяви до відповідача про перерахунок такого утримання з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с. 20-22, 27-29).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 16.02.2018 (а.с. 30-32). У відзиві відповідач зазначив про відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв’язку із тим, що матеріальна допомога на оздоровлення судді відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів", в редакції яка була чинною на час спірних правовідносин, не входила до складу (структури) суддівської винагороди, із якої обчислюється таке утримання. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, на підставі положення частин 2, 8 статті 262 КАС України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 20.09.2016 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ у м. Івано-Франківську як суддя у відставці Апеляційного суду Івано-Франківської області та отримує довічне грошове утримання у розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді (а.с. 10).

Апеляційним судом Івано-Франківської області 19.09.2016 і від 12.12.2016 для призначення і обчислення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці видано відповідні довідки про заробітну плату за №№04-15/247-16, 04-15/293-16 (а.с. 21, 22).

За змістом даних довідок щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці становить 23 925,00 гривень і 26 400,00 гривень відповідно. Структуру такого утримання складає виключно оклад і надбавка за вислугу років (50%).

Позивач 26.12.2017 отримала в Апеляційному суді Івано-Франківської області додатково довідку №04-12/236-17, в які зазначено інформацію, що ОСОБА_1 у 2016 році при наданні щорічної одноразової відпустки було нараховано і виплачено допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу 15 950,00 гривень, з якої утримано податок з доходів фізичних особі , військовий збір і сплачений до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську єдиний соціальний внесок (а.с. 12).

ОСОБА_1 в грудні 2017 року звернулася до відповідача із письмовою заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням суми допомоги на оздоровлення (а.с. 28).

За наслідками розгляду такої заяви Управління ПФУ у м. Івано-Франківську 25.01.2018 листом від 25.01.2018 за №257/03 відмовило позивачу у такому перерахунку у зв’язку із тим, що матеріальна допомога на оздоровлення судді відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів", в редакції яка була чинною на час спірних правовідносин, не входила до складу (структури) суддівської винагороди, із якої обчислюється таке утримання (а.с. 13-14).

Не погоджуючись із такою відмовою позивач оскаржує її до суду.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за №2453-VI від 07.07.2010, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за №1402-VIII від 02.06.2016, інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

За змістом статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював свою правову позицію стосовно забезпечення гарантій незалежності суддів, в тому числі суддів, які перебувають у відставці, зокрема в рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19- рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10- рп/2008, від 3 червня 2013 №3-рп/2013, від 08.06.2016 №4-рп/2016.

Згідно з зазначеними рішеннями Конституційного Суду України, визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід’ємним елементом їх статусу та поширюються на всіх суддів України. Такими гарантіями є, серед іншого, надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення, в тому числі суддівської винагороди, пенсія чи щомісячного довічного грошового утримання тощо.

З приводу вимог позивача щодо зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання з врахуванням виплати допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 133 Закону України №2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно зі статтею 134 цього ж Закону суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Аналогічні правові норми закріплені у статтях 135, 136 Закону України №1402-VIII від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів", який набрав чинності 30.09.2016 року.

За приписами частин 1, 3 статті 141 Закону №2453-VІ (в редакція яка була чинна на момент виходу у відставку позивача) і Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Відтак, у випадку призначення позивачеві пенсії перевага б надавалася спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, зокрема стаття 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в силу яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

У даному ж випадку, позивач обрала довічне грошове утримання судді у відставці, яке їй і було призначено із розрахунку 80 відсотків суддівської винагороди.

Суддівська винагорода, в силу положень як частини 2 статті 133 Закону №2453-VI так і частини 2 статті 135 Закону №1402-VIII, складається виключно з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відтак, враховуючи те, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди (грошового утримання судді), відноситься до разового платежу і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту судді, а тому правові підстави для її врахування при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні.

Щодо посилання позивача на Додаток 2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 25.01.2008 (надалі по тексту також – Порядок №3-1), яким затверджено форму довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2.1 Порядку №3-1, в редакція яка була чинна на момент виходу у відставку позивача, до заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці, серед іншого, додається довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2).

Необхідно відзначити, що станом на 20.09.2016, окремі положення Порядку №3-1 і Додатку 2 за своїм юридичним змістом не відповідали Закону №2453-VI, а після 30.09.2016, втому числі Закону №1402-VIII.

Зокрема, затверджена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, містить такі складові як доплата за кваліфікаційний клас (пункт 2), премія (пункт 4), інші виплати, які враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового забезпечення (пункт 5), які з 2011 року вже не були складовими суддівської винагороди (грошового утримання судді), а входили до такого складу згідно статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 за №2862-ХІІ, до вступу в дію Закону №2453-VІ.

Порядок №3-1 приведений у відповідність до статей 138 Законів №2453-VІ і №1402-VІІІ, постановою Правління Пенсійного фонду України №5-1 від 20.03.2017, в тому щодо вірного складу суддівської винагороди (грошового утримання судді).

Суд констатує, що посадовими особами Апеляційного суду Івано-Франківської області при оформленні (складанні) довідок про заробітну плату №№04-15/247-16 від 19.09.2016 і 04-15/293-16 від 12.12.2016, не допущено помилок, оскільки вони видані з дотриманням вимог статей 133, 141 Закону №2453-VI.

В такому випадку суд, керуючись частиною 3 статті 7 КАС України, застосовує правовий акт, який має вищу юридичну сулу.

Безпідставними є доводи позивача про застосування "Інструкції зі статистики заробітної плати", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 за №5 (надалі по тексту також – Інструкція №5), за змістом якої допомогу на оздоровлення є заохочувальною та компенсаційною виплатою, яка входить до фонду оплати праці.

Так, згідно пункту 1.1 Інструкції №5 інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників. Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Інструкція №5 не може бути застосована судом при вирішенні питання щодо визначення складу суддівської винагороди (грошового утримання судді), так як такий підзаконний нормативно-правовий акт прийнятий для визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.

В той же час, у спірних правовідносин спеціальним і єдиним нормативно-правовим актом є Закону №2453-VІ, зокрема частина 2 статті 133, частин 1, 3 статті 141 такого Закону.

Щодо врахування правових висновків застосування норм матеріального права, які містяться в постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року, 14, 28 і 6 листопада 2013 (справи №№21-430а11, 21-125а13, 21-97а13, 21-350а13 відповідно), суду вказує на наступне.

По-перше, правові висновки у вказаних постановах Верховного Суду України не стосуються вирішення справ про спори з приводу перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді з врахуванням допомоги на оздоровлення, а стосуються перерахунку пенсії державного службовця.

По-друге, в даних постановах суду йде мова про структуру заробітної плати державного службовця відповідно до статті 33, 37 Закону України "Про державну службу", а не склад суддівської винагороди (грошового утримання судді), визначеного статтею 133 Закону №2453-VІ.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідно до Рішення Ради суддів України від 08.04.2016 за №29, саме до повноважень суду належить визначення правової норми, яку необхідно застосовувати до спірних правовідносин.

Втім, необхідно наголосити, що в такому випадку суд не наділений повноваженнями розширювати або змінювати зміст норм матеріального права у тих правовідносинах, які врегульовані конкретними нормами чинного законодавства, і щодо яких відсутні підстави неоднозначного тлумачення у їх застосуванні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вказаного відповідач, відмовляючи позивачу в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді з врахуванням допомоги на оздоровлення, діяв правомірно.

Необхідно врахувати й те, що в заяві від 27.12.2017 року позивач просила відповідача провести перерахунок на підставі довідки №04-12/235 від 26.12.2017, в той час як в матеріалах справи наявна довідка Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.12.2017 за іншим номером - №04-12/236 (а.с. 12, 29). Такі ж вимоги містяться і в прохальній частині адміністративного позову.

Ні позивач, ні відповідач довідки за №04-12/235 від 26.12.2017 суду не надали.

За таких умов, суд вважає вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), АДРЕСА_1, 76010.

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 20550895), вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2