Рішення № 72640560, 26.02.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/66/2018

Справа № 331/3645/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі :

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.

при секретарі - Постарнак М.М.,

за участю представників

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (місцезнаходження: 69000,м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 3) до ОСОБА_3 (місце проживання: 69000, м. Запоріжжя, пр.. СоборнийАДРЕСА_1) про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Запорізьке Державне підприємство «Радіоприлад» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради від 16.08.1990р. №184 житловий будинок №58 по вулиці пр. Соборний, у м. Запоріжжі зареєстрований за Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад», яке здійснює експлуатацію, ремонт і утримання зазначеного будинку.

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2 та отримує житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

В порушення положень статей 68, частини1 статті 151, частини 3 статті 156 Житлового кодексу Української РСР ОСОБА_3 не сплачує за житлово-комунальні послуги, внаслідок чого за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 7309.53грн.

08.02.2017 р. ЗДП «Радіоприлад» в порядку ч. 1 ст. 96 ЦПК України звернулося до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 7309,53грн., нарахованих на зазначену суму заборгованості 3% річних в розмірі 268,24грн. та інфляційні витрати в розмірі 1136,30грн.

09.02.2017 р. Жовтневим районним судом м. Запоріжжя видано судовий наказ по справі про стягнення з ОСОБА_3 заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 7309,53грн., нарахованих на зазначену суму заборгованості 3% річних в розмірі 268,24грн. та інфляційні витрати в розмірі 1136,30грн.

27.04.2017 р. ухвалою того ж суду судовий наказ від 09.02.2017 р. по зазначеній справі, скасовано.

Користуючись своїм правом ЗДП «Радіоприлад» звернулося до суду про стягнення з ОСОБА_3 заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у позовному порядку.

На підставі викладеного, просить стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 7309,53грн., а також нарахованих на зазначену суму заборгованості 3% річних в розмірі 268,24грн. та інфляційні витрати в розмірі 1136,30грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

У судовому засідання представник позивача позов підтримав повністю та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, запереченнях та поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у долучених до матеріалів справи письмових відзиву та пояснень на заперечення позивача. Просив позов задовольнити частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості послуг з оплати житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 1407,03 грн., в іншій частині просив суд у задоволенні позову відмовити. Одночасно, просив суд відстрочити виконання рішення по справі на 6 місяців, посилаючись на скрутне матеріальне становище ОСОБА_3, його соціальний статус, додатково обумовивши несення ОСОБА_3 в цей час великих витрат на сплату комунальних послуг у зимовий період та необхідністю лікування у зв’язку з отриманням травми, пов’язаної із захистом Батьківщини під час проведення антитерористичної операції.

Ухвалою судді від 02 червня 2017 року по зазначеній справі відкрито провадження та призначено до розгляду у відкрите судове засідання. (а.с. 20-21)

06 липня 2017 року ОСОБА_3 подано до суду письмові заперечення на позовну заяву ЗДП «Радіоприлад», які обґрунтовані тим, що наказом командира Військової частини 3066 Національної гвардії України від 13.08.2014 № 32 о/с «По особовому складу» його з 13.08.2014р. було зараховано до списків особового складу частини та призначено командиром відділення радіозв’язку взводу бойового та матеріально-технічного забезпечення батальйону оперативного призначення (1-го батальйону резервістів). 19.08.2014 року на підставі наказу командира Військової частини 3066 Національної гвардії України від 19.08.2014р. №159 його було направлено у відрядження в зону проведення антитерористичної операції для виконання завдань згідно з Законом України «Про боротьбу з тероризмом». З 02.03.2015 року йому присвоєно статус учасника бойових дій, про що свідчить посвідчення серії ЮА №026798 від 02.03.2015 року. Згідно повідомлення управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Жовтневому району від 15.12.2015р. його включено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, як інваліда війни ІІІгр. Вважає, що ЗДП «Радіоприлад» з серпня 2015 року по листопад 2016 року незаконно здійснювало йому нарахування плати за користування комунальними послугами, оскільки у розрахунку не враховані пільги, встановлені п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 30-35)

09 серпня 2017 року ЗДП «Радіоприлад» надано пояснення на заперечення ОСОБА_3, з яких вбачається, що з серпня 2015 року по листопад 2016 року ЗДП «Радіоприлад» здійснювало ОСОБА_3 нарахування плати за користування комунальними послугами в повному обсязі та на законних підставах, оскільки ОСОБА_3 не було надано ЗДП «Радіоприлад» відповідних заяви та документів щодо наявності у нього відповідних пільг, встановлених законом. (а.с. 53-57)

11 грудня 2017 року ОСОБА_3 подано до суду письмові пояснення по справі, з яких вбачається, що ОСОБА_3 визнає позов частково, а саме: заборгованість з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року у сумі 1407,03 грн.; з оплати послуг з централізованого опалення за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року у сумі 3236,65 грн. (а.с. 101-103)

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п. 1 Розділу ХIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувався за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

11 січня 2018 року ОСОБА_3 подано до суду остаточні письмові пояснення по справі, з яких вбачається, що ОСОБА_3 визнає позов частково, а саме: заборгованість з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року у сумі 1407,03 грн. В іншій частині позов не визнає з підстав, викладених у письмових запереченнях та поясненнях, наявних в матеріалах справи. (а.с. 123-127)

19 січня 2018 року ЗДП «Радіоприлад» надано остаточні пояснення на відзив ОСОБА_3, з яких вбачається, що з серпня 2015 року по листопад 2016 року ЗДП «Радіоприлад» здійснювало ОСОБА_3 нарахування плати за користування комунальними послугами в повному обсязі та на законних підставах, оскільки ОСОБА_3 не було надано ЗДП «Радіоприлад» відповідних заяви та документів щодо наявності у нього відповідних пільг, встановлених законом. (а.с. 53-57)

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, взявши до уваги надані сторонами докази, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради від 16.08.1990р. №184, реєстраційного посвідчення виданого 17.09.1990 року Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації, - житловий будинок №58 по вулиці пр. Соборний, у м. Запоріжжі зареєстрований за Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад», яке здійснює експлуатацію, ремонт і утримання цього будинку.

На період спірних правовідносин відповідач ОСОБА_3 зареєстрований та проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 36-37)

У відповідності до рахунків виставлених позивачем відповідачу на сплату за житлово-комунальні послуги, розрахунку суми основного богу з утримання будинку та прибуткової території, опаленню, у відповідача за період з за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року виникла заборгованість у загальній сумі 7309,53 грн., яка складається з суми невнесеної відповідачем плати за надані позивачем житлові послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року включно у розмірі - 2217,76 грн. та суми оплати за надані послуги з центрального опалення за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року включно у розмірі – 5091,77 грн..(а.с. 7)

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем договори про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та послуг з центрального опалення не укладались.

Також судом встановлено, що наказом командира Військової частини 3066 Національної гвардії України від 13.08.2014 № 32 о/с «По особовому складу» ОСОБА_3 з 13.08.2014р. було зараховано до списків особового складу частини та призначено командиром відділення радіозв’язку взводу бойового та матеріально-технічного забезпечення батальйону оперативного призначення (1-го батальйону резервістів). (а.с. 40)

19.08.2014 року на підставі наказу командира Військової частини 3066 Національної гвардії України від 19.08.2014р. №159, ОСОБА_3 було направлено у відрядження в зону проведення антитерористичної операції для виконання завдань згідно з Законом України «Про боротьбу з тероризмом».(а.с. 41)

У період з 19.08.2014р. по 06.10.2014р. ОСОБА_3 безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 25.09.2015р. №392. (а.с. 42)

05.01.2015 року під час ротації військовослужбовці підрозділів Військової частини 3066 Національної гвардії України, серед яких був відповідач, потрапили у дорожньо-транспортну пригоду між населеними пунктами Слов’янськ та Артемівськ через зіткнення з автомобілем «КРАЗ». Внаслідок аварії загинули 12 людей, ще 22 бійця (у тому числі ОСОБА_3Є.) з різними травмами були госпіталізовані в Центральну міську лікарню Артемівська.

Зазначений факт є загальновідомим та широко висвітлювався у засобах масової інформації.

Внаслідок нещасного випадку ОСОБА_3 отримав закриту травму грудної клітини, консолідований перелом 3, 5, 6, 7, 8 ребер зліва, лівобічний гемо пневмоторакс, консолідований перелом нижньої гілки лівої лонної кістки, консолідований перелом черезвертлюговий лівої стегнової кістки, що підтверджується Свідоцтвом про хворобу від 16.06.2015 № 144 .

У порядку реабілітації в період з січня 2015 року по червень 2015 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні та обстеженні у Військово-медичному клінічному центрі ПР, Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», Центральному госпіталі МВС України, Центральному клінічному госпіталі Державної прикордонної служби.

Після проходження лікування ОСОБА_3 було визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у військовий час та встановлено останньому ІІІ групу інвалідності з причини травми, пов’язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується Свідоцтвом про хворобу від 16.06.2015р. №144, Випискою з акту огляду МСЕК серії АВ № 0679093, Довідкою до акту огляду МСЕК. (а.с. 43)

З 02.03.2015 року ОСОБА_3 присвоєно статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії ЮА №026798 від 02.03.2015 року. (а.с. 44)

15.12.2015 року ОСОБА_3 присвоєно статус інваліда війни ІІІ групи, що підтверджується посвідченням ААБ №016759 від 15.12.2015 року. (а.с. 45)

Згідно повідомлення управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Жовтневому району від 15.12.2015р. позивача включено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, як інваліда війни ІІІгр. (а.с. 90)

У відповідності до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Вимогами пункту 1 частини 3 статті 20 та пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений взаємний обов’язок, як споживача, так і виконавця щодо укладання договору на надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Оскільки, у відповідності до рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради від 16.08.1990р. №184, позивач у цій справі є належним балансоутримувачем, він має права, передбачені частиною першою статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в тому рахунку і на звернення стягнення на кошти осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг.

Отже, згідно вищенаведених норм Закону, положень 66, 68, 151 ЖК Української РСР, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідачем не надано доказів ненадання або неякісного надання позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у спірний період.

Разом з цим, судом встановлено, що позивачем нараховування відповідачу оплати за житлово-комунальні послуги у спірний період здійснювалось без урахування пільг відповідача, як учасника бойових дій та інваліда війни.

Так, у відповідності до пунктів 4 та 5 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються, зокрема, наступні пільги:

- 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);

- 75-процентна знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються, зокрема, такі пільги:

- 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);

- 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.

Виходячи із вищевикладених обставин та наведених норм законодавства у спірний період (з серпня 2015 року по листопад 2016 року) відповідач мав право на відповідне зменшення сум нарахувань за користування житлом та комунальними послугами, а саме:

як учасник бойових дій, за частину спірного періоду з серпня 2015 року по 14 грудня 2015 року – у розмірі 75-процентної знижки плати за житлово-комунальні послуги, в межах норм, передбачених чинним законодавством;

як інваліду війни, за частину спірного періоду з 15 грудня 2015 року по листопад 2016 року - у розмірі 100-процентної знижки за житлово-комунальні послуги, в межах норм, передбачених чинним законодавством.

При цьому, суд не погоджується із твердженнями позивача, викладеними у відзивах, стосовно того, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території не є комунальними послугами, а тому відповідач не має право на відповідні пільги, як учасник бойових дій та інвалід війни.

Так, згідно абзацу другого частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-IV (із змінами та доповненнями на період спірних правовідносин, далі - Закон від 24.06.2004р. №1875-IV), - житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

У відповідності до частини 1 статті 13 зазначеного Закону від 24.06.2004р. №1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Отже, вищенаведені норми Закону від 24.06.2004р. №1875-IV свідчать про те, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належать до житлово-комунальних послуг, а тому на цей вид послуг також поширюється дія пільг, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд також не погоджується із доводами позивача, стосовно того, що позивач не був обізнаний про наявності пільг у відповідача, як учасника бойових дій та інваліда війни, оскільки останнім у відповідності до пункту 22 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», особисто не було надано про це заяви та оригіналів підтверджуючих пільги документів.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. №117 затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (в подальшому – Положення про Єдиний реєстр).

Вимогами підпункту 1 пункту 3 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003р. №117 Міністерству соціальної політики доручено, зокрема, забезпечити внесення до Реєстру інформації про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У відповідності до пункту 1 Положення про Єдиний реєстр, - Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України.

Пунктом 3 Положення про Єдиний реєстр визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):

організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей;

ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків.

У відповідності до пункту 5 Положення про Єдиний реєстр для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім'ї на пільги (з пред'явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, пред'являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується.

У відповідності до пункту 10 Положення про Єдиний реєстр підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Більш того, вимогами підпункту 1 пункту 11 Положення про Єдиний реєстр також передбачено, що Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розмір пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Крім того, у відповідності до вимог абзацу 3 пункту 5 Положення про Єдиний реєстр, - у разі коли пільговик з поважних причин (хвороба, інвалідність тощо) самостійно не може звернутися до уповноваженого органу, цей орган вживає заходів до включення інформації про нього до Реєстру.

На виконання вищенаведених вимог Положення про Єдиний реєстр, Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Жовтневому району щомісячно направлялись відповідні повідомлення позивачу про наявність у відповідача права на пільги, як інваліда війни, що підтверджується відповідною довідкою, виданою управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Жовтневому району. (а.с. 90-91)

Суд також враховує, що ОСОБА_3 з поважних причин (тривале лікування, інвалідність) самостійно не міг звернутися до відповідача та своєчасно пред’явити документи про встановлені державою пільги.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 1 Закону України Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою визначені основні завдання Закону, проголошено, що цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Отже, обмеження пільг та переваг громадянам визнаним інвалідами війни, яким право на пільги та переваги встановлені Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

А тому, виходячи із принципу верховенства права, неможливість за станом здоров’я особисто звернутись та надати оригінали документів про право на пільги, не може ставитися на обмеження пільг та переваг, які гарантуються державою.

Дослідивши та перевіривши розрахунок відповідача, судом встановлено, що сума наданих позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року включно, яка підлягає сплаті відповідачем з урахуванням пільг складає - 1407,03 грн.(а.с. 105)

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ЗДП «Радіоприлад до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року в розмірі 1407,03 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

У відповідності до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У відповідності до частини 2 та 3 статті 19 зазначеного Закону учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

26.04.2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014р. №1198-VII, який встановив істотні зміни у системі правового регулювання сфери житлово-комунальних послуг в Україні.

Законом від 10.04.2014р. №1198 внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, статті 19 та 29 даного Закону доповнені новими частинами.

Особливості укладання договорів у багатоквартирному будинку визначені статтею 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Так, у відповідності до частини 1 статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції згідно Закону від 10.04.2014р. № 1198) договір на надання житлово-комунальних послуг (у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою, за виключенням послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)

В свою чергу, частиною 2 наведеної статті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції згідно Закону від 10.04.2014р. № 1198) передбачено, що у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем, за виключенням послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)

Частиною 3 наведеної статті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції згідно Закону від 10.04.2014р. № 1198) визначено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

В свою чергу, частиною 4 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції згідно Закону від 10.04.2014р. № 1198) визначено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності може бути виключно суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

З наведеного слідує, що Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад», як балансоутримувач, який не є (та за функціональним призначенням не може бути) виконавцем, не наділений повноваженнями на укладання договорів ані з іншим виконавцем, ані з власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем

Отже, враховуючи, що Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» не є суб’єктом господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальною організацією), що між відповідачем та позивачем відповідний договір не укладено та у відповідності до вищенаведених положень Закону від 10.04.2014р. № 1198, не може бути укладено, суд приходить до висновку, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача на стягнення суми оплати за надані послуги з центрального опалення за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року включно.

У відповідності до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат по сплаті судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі ЗДП «Радіоприлад» сплатило судові витрати при розгляді справи: а саме судовий збір у сумі 1600,00 грн. (а.с. 2)

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» відповідач звільнений від сплати судового збору, як ветеран війни – інвалід війни.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 з 02.03.2015 року має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії ЮА №026798 від 02.03.2015 року. (а.с. 44)

З 15.12.2015 року ОСОБА_3 має статус інваліда війни ІІІ групи, що підтверджується посвідченням ААБ №016759 від 15.12.2015 року. (а.с. 45)

Отже, суд приходить до висновку, що позовна вимога ЗДП «Радіоприлад» в цій частині задоволенню не підлягає.

З приводу заяви представника відповідача щодо відстрочки виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі № 331/3645/17 (провадження № 2/331/66/2018) на 6 місяців, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування клопотання представником відповідача зазначено, що ОСОБА_3 має скрутне матеріальне становище, його соціальний статус не дозволяє йому працювати щоб мати додатковий до пенсії дохід, на даний час матеріальний стан ОСОБА_3 є незадовільним, оскільки в на сплату комунальних послуг у зимовий період необхідні значні кошти, а також необхідністю лікування у зв’язку з отриманням травми, пов’язаної із захистом Батьківщини під час проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно до ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору; захворювання ОСОБА_3, причину його виникнення, а також його матеріальний стан, суд приходить до висновку, що у суду є всі підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_3 про відстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців, тобто до 01 вересня 2018 року.

Керуючись статтями ст.ст. 263-265, 267 ЦПК України, ст.ст.. 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст..ст. 64, 66, 68, 145, 151 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (місцезнаходження: 69000,м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 3) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1), зареєстрованого та мешкаючого за адресою: м. Запоріжжя, пр.. СоборнийАДРЕСА_3, на користь Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (код ЄДРПОУ 14313317), яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр.. Соборний, буд. № 3, заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року в розмірі 1407 (одна тисяча чотириста сім) гривень 03 копійок.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Відстрочити ОСОБА_3 виконання цього рішення суду щодо стягнення на користь Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (код ЄДРПОУ 14313317), яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр.. Соборний, буд. № 3, заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року в розмірі 1407 (одна тисяча чотириста сім) гривень 03 копійок, до 01 вересня 2018 року

Повний текст судового рішення буде складено 06 березня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

26.02.2018