Постанова № 72639243, 06.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 753/22101/16-а Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Бужак Н.П., Собківа Я.М.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та Верховного Суду України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Верховного Суду України, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3(далі - позивач) звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Верховного Суду України (далі - відповідач), третя особа: Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, в якому просила зобов'язати Верховний Суд України виплатити позивачу, вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 367 575,00 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31січня 2017 року адміністративна справа № 753/22101/16-а за позовом ОСОБА_3 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року вказана адміністративна справа прийнята до свого провадження суддею Качуром І.А. та призначена до судового розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року адміністративний позов було задоволено частково.

Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити судді Верховного Суду України у відставці - ОСОБА_3 вихідну допомогу вихідна допомога в розмірі трьох місячних суддівських винагород відповідно до ч. 1 ст. 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року у розмірі 110 272,50 грн. (сто десять тисяч двісті сімдесят дві гривні 50 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі з посиланням на те, що при звільненні з посади судді питання про нарахування та виплату позивачу вихідної допомоги Верховним Судом України вирішено не було.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, обґрунтовуючи тим, що на момент звільнення позивача, законодавчі норми щодо виплат вихідної допомоги у разі звільнення судді з посади, були виключені Законом України від 27.03.2014 року № 1166-VII«Прозапобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.229, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 працювала на посаді судді, у тому числі, на посаді судді Верховного Суду України.

Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII «Про звільнення суддів» ОСОБА_3 звільнено з посади судді Верховного Суду України у відставку відповідно до п. 9 ч. 5 статті 126 Конституції України,

На підставі вищевказаної Постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 року Головою Верховного Суду України видано Наказ від 30 вересня 2016 року № 942-к ОСОБА_3 виключено 30 вересня 2016 року зі складу Верховного Суду України.

На момент виключення зі складу Верховного Суду України, останнім не було вирішено питання щодо нарахування та виплати вихідної допомоги у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_3

24 жовтня 2016 року позивач звернулась до відповідача з проханням виплатити на її користь вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат.

Відповідно до наданої суду копії листа Верховного Суду України від 27 жовтня 2016 року за вих. №202-3841/0/8-16 в здійсненні такої виплати позивачу було відмовлено з посиланням на те, що право на вказану вихідну допомогу можливо було реалізувати до моменту набрання чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», оскільки останню звільнено з посаді судді Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 року, тому правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 не має.

Як вбачається з наданої суду копії довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, виданої Верховним Судом України за вих. №252-3542/0/8-16 від 03.10.2016 року, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_3 станом на 30.09.2016 року склала 36 757,50 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З метою повного захисту порушених прав позивача у відповідності до частини першої статті 11 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), суд першої інстанції задовольняючи частково даний адміністративний позов, вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав Верховний Суд України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 вихідну допомогу в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, яка складає 110 272,50 грн., відповідно до частини першої статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частинами першої-третьої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.

За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.

Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

У відповідності до пп. 1 п. 2 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, стаття 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ втратила чинність з 01 січня 2011 року.

Із набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року питання вихідної допомоги регулювалося статтею 136 цього Закону, відповідно до якої судді, який вийшов у відставку, виплачувалася вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відповідно до п. 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, в редакції, яка діяла на момент подання заяви ОСОБА_4 про відставку та на момент її звільнення Верховною Радою України, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

В подальшому, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402- VIIІ(далі - Закон № 1402-VIIІ), який набув чинності 30 вересня 2016 року, відновлено право судді на отримання вихідної допомоги у зв'язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою. (стаття 143 Закону № 1402- VIIІ).

Враховуючи той факт, що позивача звільнено з посади судді Верховного Суду України 30 вересня 2016 року відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 22.09.2016 року, тобто в день набрання чинності Закону України №1402-VIII, яким відновлено право судді на отримання вихідної допомоги, але у розмірі трьохмісячних суддівських винагород, а не десяти місячних заробітних плат за останньою посадою при звільненні суддів у відставку, як було передбачено статтею 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року та статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, відповідач при виключенні ОСОБА_3 зі складу Верховного Суду України 30.09.2016 року повинен був вирішити питання щодо нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, тобто 110272,50 грн. (36757,50 грн. (розмір місячної суддівської винагороди)*3 = 110 272,50 грн.)

Крім того, частиною першою статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції, яка діяла до 01.04.2014 року, було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Тобто виплата судді вихідної допомоги законом пов'язувалася із певною подією - виходом у відставку.

Відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року, який набрав чинності 01.04.2014 року, статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виключено.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правовіакти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині скасування положень статті 136 цього Закону є чинними, неконституційними не визнавались.

Крім того, у рішенні від 19 листопада 2013 року№10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

Наведене свідчить про те, що правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_3 вихідної допомоги у зв'язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, як було передбачено статтею43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року та статті136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, у Верховного Суду України не було.

Таким чином, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 818/175/16 (К/9901/1725/18)

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 14 грудня 2017 року та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Верховного Суду України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києвавід 14 грудня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Бужак Н.П.

Собків Я.М.