Постанова № 72639159, 06.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/2004/17 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Карпушової О.В. та Мельничука В.П.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Чернігівторф" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Чернігівторф" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Знято арешт з рахунків: № 26008444215300 розрахунки по заробітній платі, №260424444215300 розрахунки по лікарняним, МФО 351005 в АТ "УкрСиббанк" Державного підприємства "Чернігівторф" (код ЄДРПОУ 02968220).

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.229, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області перебуває зведене виконавче провадження ВП 31021237 про стягнення коштів з ДП "Чернігівторф".

У зв'язку з тим, що кошти за зведеним виконавчим провадженням не було сплачено, від стягувача - ОСОБА_3 надійшла письмова заява про необхідність накладення арешту на кошти боржника.

В ході проведених виконавчих дій головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Данілевським О.М. 24.11.2017 винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження у розмірі 95 148,04 грн, що містяться на рахунках: р/р 26042444215300; р/р 26053000038987; р/р 26008444215300; р/р 2604530700501; р/р 26000307005000; р/р 2541030700500.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно накладено арешт на кошти на рахунках №26008444215300 та №26042444215300, МФО 351005 в АТ "УкрСиббанк" Державного підприємства "Чернігівторф" (код ЄДРПОУ 02968220).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 59 Закону України від 07.12.2000 № 2121 "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб), в контексті статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" розуміють сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною першою та п.1 частиною другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи, передбачені рішенням.

За правилами частини другої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

В свою чергу, частиною третьою статті 52 вищевказаного Закону встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Тобто, законодавством встановлено заборону на арешт коштів із спеціальним режимом використання та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Зокрема така заборона встановлена Законом України від 23.09.1999 № 1105 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (зі змінами).

Згідно статті 34 зазначеного Закону, кошти, що перераховані для виплати допомог по тимчасовій непрацездатності можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. При цьому, страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Як вбачається з листа Чернігівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, в IV кварталі 2017 року на підставі заяв-розрахунків, поданих ДП "Чернігівторф", на окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів (р/р 26042444215300 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) Чернігівським відділенням перераховано кошти для виплати допомог по тимчасовій непрацездатності працівникам позивача. (а.с. 46)

Враховуючи, що вказані кошти не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону, тому державним виконавцем протиправно накладено арешт на кошти, що перебувають на рахунку № 26042444215300 в АТ "Укрсиббанк" МФО 351005.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка від 06 грудня 2017 року № 447, що позивачем в АТ "УкрСиббанк" також відкритий розрахунковий рахунок № 26008444215300, який використовується для виплати заробітної плати та здійснення обов'язкових платежів до бюджету. (а.с. 7). Тобто кошти, які знаходяться на цьому рахунку, використовуються з цільовим призначенням на виплату заробітної плати та обов'язкових платежів до бюджету.

Статтями 43 та 48 Конституції України передбачено що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом та кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Накладення арешту на рахунки, кошти на яких використовуються для виплати заробітної плати працівникам, спричиняє порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю. В свою чергу, арешт коштів на рахунку позивача також унеможливлює виконання ним своїх обов'язків зі сплати податків та зборів.

Податковим кодексом України та Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату податків та єдиного збору.

Також відповідно до положень Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Крім того, зазначені вище рахунки не є єдиними у позивача, ним відкриті і інші рахунки, кошти на яких залишаються арештованими. Згідно постанови державного виконавця від 24 листопада 2017 року ним накладено арешт ще на 4 рахунки позивача в АТ "Укрсиббанк", кошти на яких можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів або звернуто стягнення. (а.с.8)

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 14 грудня 2017 року та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Мельничук В.П.