Рішення № 72639124, 02.03.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/64/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лисака С.В.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача в режимі відеоконференції - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №816/64/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання відмов протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

05 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Луганській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) , в якій просить:

- визнати протиправною відмову ГУ ДФС у Луганській області щодо визнання безнадійним та списання суми облікованого в інтегрованій картці платника податкового боргу (недоїмки) зі сплати фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 платника єдиного податку 1-ї групи за період з 01.06.2014 по 24.07.2017 єдиного податку в сумі 3108,42 грн, зобов'язавши ГУ ДФС в Луганській області вчинити дії щодо його списання відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, як безнадійного.

- визнати протиправною відмову ГУ ДФС у Луганській області у визнанні безнадійним та списанні суми облікованого в інтегрованій картці платника податкового боргу (недоїмки) зі сплати фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 платника єдиного податку 1-ї групи за період з 01.06.2014 по 24.07.2017 єдиного соціального внеску в сумі 15 565,42 грн, зобов'язавши ГУ ДФС в Луганській області вчинити дії щодо його списання відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", як безнадійного;

- визнати неправомірним нарахування та облік в інтегрованій картці платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційна картка платника податків НОМЕР_1) штрафної санкції на суму 3108,42 грн, зобов'язавши ГУ ДФС в Луганській області вчинити дії щодо скасування нарахованої штрафної санкції та виключення її з обліку в інтегрованій картці платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у червні 2014 року у зв’язку з проведенням воєнних дій та антитерористичної операції на території Луганської області побоюючись за власну небезпеку та членів її сім'ї вона була вимушена припинити ведення господарської діяльності та терміново переїхати з місця постійного проживання до м. Полтава. Стверджує, що бухгалтерські документи залишилися за місцем ведення господарської діяльності. На сьогоднішній день їх місцезнаходження позивачу не відомо. Майно, що використовувалося в господарській діяльності знищено невідомими особами. До правоохоронних органів не зверталася, оскільки на території м. Луганськ такі не діють. Посилалася на наявність форс-мажорних обставин (воєнні дії), які звільняють від виконання обов’язків зі сплати ЄСВ та єдиного податку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

23.01.2018 від представника відповідача надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, за результатами розгляду якого суд призначив справу №816/64/18 до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції позов не визнала. Надіслала до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначає, що з 01.01.2016 законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов’язань платниками ЄСВ, які перебували на обліку на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Так, Законом України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2016, внесено зміни до Закону України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", зокрема вилучено пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України від 02.09.2014 №1669-VII. Щодо вимоги про списання заборгованості по ЄСВ та єдиному податку за період з червня 2014 року по липень 2017 року вказує, що відповідно до чинного законодавства документом - підставою для списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України. Наявні ж у позивача сертифікати ТПП України не містять будь-яких підтверджень наявності у підприємця безнадійного податкового боргу.

07.02.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона вказує, що всупереч позиції відповідача має право на списання безнадійного податкового боргу, який відповідно до норм чинного законодавства органами доходів і зборів проводиться щоквартально. Наполягає на тому, що факт непереборної сили мав місце, що підтверджується Сертифікатами Полтавської ТПП.

Суд, здійснивши розгляд справи за правилами загального позовного провадження, заслухав пояснення представників сторін, дослідив письмові докази, з’ясував фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) була зареєстрована виконавчим комітетом Луганської міської ради як фізична особа-підприємець 12.08.2009, перебувала на обліку як платник податків у Ленінській МДПІ у м. Луганську з 13.08.2009 за №41 (а.с. 9-10). У червні 2014 року позивач фактично припинила ведення господарської діяльності у зв’язку з проведенням воєнних дій та антитерористичної операції на території Луганської області. Згідно з довідкою від 22.03.2017 №281, виданої Управлінням соціального захисту населення виконкому Подільської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_1 взято на облік, як внутрішньо переміщену особу (а.с. 9).

24.07.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за її ж рішенням (а.с. 11).

Позивач стверджує, що 01.09.2017 Луганською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області її повідомлено про заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 10637,42 грн, заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 3108,42 грн, штрафна санкція в сумі 1651,85 грн. При цьому про період нарахування заборгованості, про підстави нарахування штрафних санкцій та про визначення суми не повідомлено, рішень про застосування штрафних санкцій, вимог про наявність заборгованості позивач не отримувала.

На власне звернення до Полтавської торгово-промислової палати щодо віднесення антитерористичної операції на території м. Луганськ Луганської області до форс-мажорних обставин позивач отримала сертифікати від 27.11.2017 №7900 та №7901, якими засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): акти тероризму на території міста Луганська Луганської області щодо обов'язку (зобов'язання) сплати єдиного податку за період червень 2014 року - липень 2017 року та єдиного соціального внеску за період червень 2014 року - липень 2017 року, станом на 20.06.2014 та впродовж до поточної дати місто Луганськ Луганської області перебуває під контролем незаконних формувань, які унеможливили його виконання у зазначений термін (а.с. 19-20).

Із вказаними сертифікатами позивач 02.12.2017 звернулася до ГУ ДФС у Луганській області з проханням визнати безнадійною та списати недоїмку, що виникла в період з 01.06.2014 по 24.07.2017 зі сплати ФОП ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 10 637,42 грн, зі сплати єдиного податку в сумі 3108,42 грн; скасувати штрафні санкції в сумі 1651,85 грн та списати їх з особового рахунку ФОП ОСОБА_1; виключити нараховану заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, єдиного податку, штрафних санкцій з обліку по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1, надати письмову відповідь та довідку про відсутність заборгованості (а.с. 12).

У відповідь в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_4 своїм листом від 19.12.2017 №П-1301/14/12-32-13-09 повідомила ОСОБА_1 про те, що станом на 19.12.2017 по інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_1) обліковується недоїмка за платежем 71040000 - єдиний внесок для фіз. осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну у сумі 15565,42 грн і за платежем 18050400 - єдиний податок з фізичних осіб у сумі 3108,42 грн та штрафна санкція у сумі 1651,85 грн. Одночасно повідомлено про відсутність законних підстав та повноважень для визнання заборгованості ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного податку та ЄСВ безнадійною та прийняття рішення про її списання (а.с.13-14).

Не погоджуючись із діями ГУ ДФС у Луганській області щодо нарахування та обліку заборгованості по ЄСВ та єдиному податку, відмовою у визнанні заборгованості безнадійною та її списанні, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За приписами п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, податковий орган набуває право на стягнення податкового боргу (в т.ч. і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання протягом 60 днів після вручення платнику податків податкової вимоги.

Враховуючи ту обставину, що жодних податкових вимог чи приписів зобов'язального характеру на суму податкового боргу, що обліковується за ОСОБА_1, податковими органами не приймалися та не направлялися боржнику, у контролюючого органу не виникло право на стягнення сум цієї заборгованості з ОСОБА_1, що підтвердили представники сторін у судовому засіданні.

У зв'язку з цим слід зазначити, що завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Тобто, необхідними умовами для набуття особою права на судовий захист є:

- безпосередня участь цієї особи (позивача у справі) в переданих на вирішення до адміністративного суду публічно-правових відносинах;

- володіння позивачем у цих відносинах певним обсягом прав;

- вчинення неправомірного зазіхання державою на ці права у спірних правовідносинах, внаслідок чого належні позивачеві права набувають ознак порушених.

Наявність цих ознак є необхідною умовою для одержання особою правового захисту та можливого застосування в подальшому державою заходів примусу на поновлення порушеного права шляхом прийняття адміністративним судом відповідного рішення.

У випадку, якщо особа не є безпосереднім учасником спірних правовідносин, а дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень в цих відносинах не створюють для особи адміністративно-правових наслідків, то фактично має місце позов, спрямований не на відновлення порушених прав, а на досягнення інших цілей, забезпечення яких не відповідає встановленим статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства.

У будь-якому разі обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав і, у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення має тягнути за собою відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Таким чином, особа може претендувати на захист своїх прав у судовому порядку лише в тому випадку, якщо вона є учасником відповідних відносин і в цих відносинах певним чином були порушені, невизнані або оспорені її права. В іншому випадку така особа не може бути носієм порушеного права, а отже вона не може бути суб’єктом права на судовий захист.

В даному випадку позивач ОСОБА_1 не надала доказів порушення її законного інтересу, не навела будь-яких аргументів із відповідним документальним підтвердженням щодо настання на час звернення з позовом негативних наслідків, спричинених діями ГУ ДФС у Луганській області.

Відтак слід констатувати й відсутність факту порушення прав чи інтересів позивача, які підлягають судовому захисту. Чинний Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості захисту прав, які з певною ймовірністю можуть бути порушені у майбутньому, а тому перспективний судовий захист, за яким по суті й звернувся позивач, на часі є неприпустимим.

За відсутності ж факту порушення прав чи інтересів особи відсутні й підстави для вжиття заходів державного реагування, в тому числі й судом, на відновлення неіснуючого порушеного права.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні заявленого позову у повному обсязі за безпідставністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000) до Головного управління ДФС у Луганській області (вул. Енергетиків, 72, м.Сєверодонецьк, Луганська область, 93401) про визнання відмов протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 07.03.2018.

Суддя ОСОБА_6