Постанова № 72638749, 06.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи № 761/38184/15-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1706/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів: Гаращенко Д.Р., Ратнікової В.М.,

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року, ухваленого під головуванням судді Волошина В.О., по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_1 про визнання дій нотаріуса по посвідченню правочину недійсними, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2015 року позивачка звернулася до суду із позовом, уточнивши який зазначила, що 11 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Такий договір був посвідчений нотаріусом без нотаріально посвідченої згоди позивачки на його укладення. При цьому, відповідачка під час здійснення підготовчих дій до вчинення нотаріальної дії мала б повідомити сторони правочину, що іпотечне житло - квартира вартістю значно більшою за залишок боргу по кредитному договору відступається без компенсації різниці за суму первинного боргу на дату складення кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на вимоги ст. 5, 44, 46, 50 Закону України «Про нотаріат», ст. 68 СК України, ст.ст. 30, 369 ЦК України, п. 4.2 п. 4 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року № 296/2, позивачка просила визнати незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 по встановленню дійсних намірів учасників правочину, однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної сторони та з перевірки обсягу цивільної дієздатності ОСОБА_1 для посвідчення правочину, а саме договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 квітня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 2565. Розгляд справи позивачка просила проводити за її відсутності. (т.1 а.с.3-7, 210-212, 225)

Відповідач проти позову заперечувала.(т.1 а.с.79-81)

Третя особа ОСОБА_1 проти позову заперечував. (т.1 а.с.63-64, 201-207)

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва 09 листопада 2017 року позов задоволено частково, визнано незаконними дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо посвідчення правочину: договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 квітня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за №2565, а саме: порушення вимог пп. 4.2 пункту 4 Глави 1 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595. Стягнуто з Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 487,20 грн. В решті позову відмовлено. (т.1 а.с.229, 231-234)

Не погодившись з рішенням районного суду, 27 грудня 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_5 направив по пошті апеляційну скаргу, просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування скарги зазначив, що надавши 24 жовтня 2006 року письмову, нотаріально посвідчену згоду на передачу квартири в іпотеку та укладення договору іпотеки, позивачка погодилась на вчинення дій, необхідних для задоволення вимог іпотекодержателя, у т.ч. і на укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 квітня 2013 року. Крім того, договір про задоволення вимог іпотекодержателя не віднесено до договорів відчуження, а тому відсутні підстави здійснювати його нотаріальне посвідчення за загальними правилами посвідчення договорів, у т.ч. отримувати згоду іншого з подружжя на його укладення. (т.1 а.с.241-252)

Зважаючи на положення пункту 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти скарги і просив їі відхилити.

Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Представник апелянта - адвокат ОСОБА_5 вдруге просив відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість в інших справах, проте доказів поважності причин такої неявки до суду не надав. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 надіслала письмову заяву з проханням розглянути справу за її відсутності. (т.2 а.с.31-39)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2та третяособа ОСОБА_1перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 грудня 1995 р., вказаний шлюб був розірваний за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2010 року.(т.1 а.с.9)

19 вересня 2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчено договір купівлі - продажу квартири, по якому, ОСОБА_8, який діяв в інтересах ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1. (т.1 а.с.12)

24 жовтня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № МL-002/726/2006, відповідно до пункту 2 якого, Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 155 000 Євро з датою остаточного повернення кредиту 06 жовтня 2012 р. (т.1 а.с.170-178)

В забезпечення виконання вищезазначеного кредитного договору, 24 жовтня 2006 р. між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № PCL-002/726/2006,відповідно до п.1.1.якого, ОСОБА_1було переданов іпотеку АКБ «Райффайзенбанк Україна» нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до підпункту с) пункту 5.1. ст. 5 вищевказаного Договору іпотеки № PCL-002/726/2006, предмет іпотеки є спільною подружньою власністю, оскільки набутий Іпотекодавцем під час перебування ним, у зареєстрованому шлюбі. Заява дружини іпотекодавця - ОСОБА_2 про згоду на укладення цього договору, справжність підпису на якій засвідчено ОСОБА_10, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 24 жовтня 2006 року, доведена до відома представника іпотекодержателя. (т.1 а.с.14-20)

За нотаріально посвідченою заявою від 24 жовтня 2006 року ОСОБА_2 надала згоду ОСОБА_1 на отримання кредиту, передачу в іпотеку та укладення відповідного договору іпотеки квартири АДРЕСА_3, придбаної ним під час перебування у зареєстрованому шлюбі, на умовах на його розсуд. (т.1 а.с.209)

28 вересня 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 був укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № МL-002/726/2006 від 24 жовтня 2006 року, відповідно до пунктів 1 та 3 якого, в порядку та на умовах визначених цим договором первісний кредитор (ПАТ «ОТП Банк») передав у повному обсязі, а новий кредитор (ОСОБА_4) прийняв на себе у повному обсязі право вимоги, що належить первісному кредитору за кредитним договором № МL-002/726/2006 від 14 жовтня 2006р., укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1, а саме: первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги виконання боржником (ОСОБА_1) боргових зобов'язань за кредитним договором в розмірі 9727,18 Євро за ціну, встановлену в пункті 3 цього договору.

Первісний кредитор підтвердив, що станом на дату укладення цього договору новий кредитор сплатив в повному обсязі первісному кредитору суму у розмірі 9727,18 Євро та до нового кредитора перейшли права первісного кредитора за Кредитним договором. (т.1 а.с.180)

17 жовтня 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 був укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № PCL-002/726/2006 від 24 жовтня 2006 р. (т.1 а.с.168)

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2013 р. був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_2. (т.1 а.с.25-26)

11 квітня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до пункту 1 якого, у зв'язку з порушенням іпотекодавцем основного зобов'язання за кредитним договором № МL-002/726/2006, укладеного між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 від 24 жовтня 2006 р. на виконання зазначеного договору іпотекодавець передає іпотекодержателю в рахунок виконання основного зобов'язання право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_4, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу квартири від 19 вересня 2003 року.

Відповідно до пункту 10 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 квітня 2013р. іпотекодавець ОСОБА_1 зазначив, що ніяких недоліків відчужуваний предмет іпотеки не має, на момент укладення цього договору предмет іпотеки нікому іншому не проданий, не подарований, не відчужений іншим особам, в податковій заставі не перебуває, як внесок до статутного фонду (капіталу) юридичних осіб не внесений, судового спору щодо нього як у межах, так і за межами України, немає. (т.1 а.с.21-22)

Цих фактичних обставин справи сторони в суді не заперечували, тому, з огляду на положення частини 1 ст. 82 ЦПК України, колегія суддів визнала вищевказані обставини встановленими.

Під час посвідчення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 квітня 2013 р., нотаріусом не була отримана згода позивачки на укладення вищезазначеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до положень ст. 65 СК України.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За роз'ясненнями, що містяться в пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року N 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні питання про обґрунтованість скарг суди мають виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи службової особи компетенцією і порядком їх вчинення, не допускаючи при цьому як потурання відхиленням від зазначеного порядку, так і формального скасування нотаріальної дії, коли ці відхилення не вплинули на її вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.

Отже, з огляду на викладене та з урахуванням зазначених норм права, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено і це підтверджується об'єктивними доказами по справі, що вищевказана квартира, яка була предметом іпотеки є спільною подружньою власністю, оскільки набута Іпотекодавцем під час перебування ним у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно підпункту 4.2. пункту 4 глави 1 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України від 22 лютого 2012р. № 296/5, зареєстрованим в МЮ України 22 лютого 2012р. № 282/20595 (в редакції Порядку чинній на час посвідчення нотаріусом правочину), при посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо правовстановлюючий документ оформлений на ім'я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена.

Якщо в заяві про згоду на відчуження спільного майна зазначено прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи, на відчуження якого дається згода, нотаріус при посвідченні відповідного договору зобов'язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві.

Як вбачається із листа МЮ України від 10 квітня 2015р. № 173-0-2-15/13, проведеною перевіркою встановлено, що при посвідченні договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 квітня 2013р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 порушено вимоги вищезазначеного підпункту 4.2. пункту 4 Глави 1 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки не була витребувана згода дружини іпотекодавця ОСОБА_2 на укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя. (т.1 а.с.27-30)

Доводи апелянта, що договір від 11 квітня 2013 року, за яким ОСОБА_4 як іпотекодержатель набув право власності на вищевказану квартиру, не є правочином про відчуження спільного майна подружжя, а ОСОБА_2 надавши згоду на укладення договору іпотеки заявою від 24 жовтня 2006 року фактично надала згоду і на укладення договору від 11 квітня 2013 року, колегія суддів визнала неспроможними та відхилила.

Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заявлених вимог.

Доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність ухваленого судом рішення, тому з огляду на вимоги ст. 375 ЦПК України, колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 06 березня 2018 року.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Д.Р.Гаращенко

В.М.Ратнікова