Постанова № 72638700, 06.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 752/6310/17 Апеляційне провадження № 22-ц/796/2239/2018Головуючий у суді першої інстанції - Новак А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

суддя-доповідач ОніщукМ.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Горбачова І.В.,

за участю:

представника

ПАТ «Асфальтобетонний завод» Тропець О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод» на ухвалу Голосіївського району м. Києва від 04 грудня 2017 року по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРВЛАД» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Міжнародного арбітражного суду при Білоруській Торгово-промисловій палаті від 16 березня 2016 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРВЛАД» заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ТОВ «ТОРВЛАД» звернулось до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Міжнародного арбітражного суду при Білоруській Торгово-промисловій палаті від 16.03.2016 по справі за позовом ТОВ «ТОРВЛАД» до ПАТ «Асфальтобетонний завод» про стягнення 89 690,00 доларів США.

В обґрунтування заяви вказувало, що рішенням Міжнародного арбітражного суду при Білоруській Торгово-промисловій палаті від 16.03.2016 стягнуто з ПАТ «Асфальтобетонний завод» на користь ТОВ «ТОРВЛАД» неустойку у розмірі 67 149,11 доларів США та витрати щодо сплати арбітражного збору у сумі 5 300,47 євро. Боржник знаходиться на території України. Про розгляд справи боржник був обізнаний, проте рішення суду, яке набрало законної сили, добровільно не виконує. Відтак в силу положень міжнародного законодавства та норм ЦПК України, вказане рішення підлягає визнанню та виконанню на території України (а.с. 1, 2).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.12.2017 заяву задоволено. Визнано рішення Міжнародного арбітражного суду при Білоруській Торгово-промисловій палаті від 16.03.2016 у справі № 1496/68- 15 за позовом ТОВ «Торвлад» до ПАТ «Асфальтобетонний завод» про стягнення з ПАТ «Асфальтобетонний завод» на користь ТОВ «ТОРВЛАД» неустойки у розмірі 67 149 доларів США 11 центів та витрати щодо сплати арбітражного збору у сумі 5 300 євро 47 центів. Надано дозвіл на примусове виконання вказаного рішення на території України (а.с. 178-180).

В апеляційній скарзі ПАТ «Асфальтобетонний завод», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати та відмовити в задоволені заяви. Вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і суд невірно застосував норми міжнародного законодавства. Також зазначає, що заявником не було надано суду всіх документів, які б дозволили суду дійти висновку про визнання та надання дозволу на виконання на території україни рішення міжнародного комерційного арбітражу (а.с. 183-187).

Насамперед слід зазначити, що Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом міста Києва.

Представник ПАТ «Асфальтобетонний завод» в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представника ТОВ «ТОРВЛАД» не допущено до участі у справі у зв'язку з відсутністю належних повноважень на ведення справи.

Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника заявника (стягувача), оскільки заявник був належним чином повідомлений про розгляд справи, а тому неявка його представника не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ПАТ «Асфальтобетонний завод», вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції виходив з відсутності обставин, які б перешкоджали визнанню та виконанню рішення суду на території України.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16.03.2016 рішенням Міжнародного арбітражного суду при Білоруській Торгово-промисловій палаті було стягнуто з ПАТ «Асфальтобетонний завод» на користь ТОВ «ТОРВЛАД» неустойку у розмірі 67 149,11 доларів США та витрати щодо сплати арбітражного збору у сумі 5 300,47 євро.

Відповідно до ст. 390 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали) рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Держава Україна і Республіка Білорусь є учасниками Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, яка укладена у м. Нью-Йорку в 1958 році (далі - «Нью-Йоркська конвенція»).

Згідно вимог ч. 1 ст. 392 ЦПК (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали) України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

У відповідності до частин 2 ст. 394 ЦПК (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали) України до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина 2 ст. 2 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали) закріплює, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Визнання та виконання рішення арбітражу передбачене міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а саме Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 (далі - «Нью-Йоркська Конвенція»), учасниками якої є і Україна, і Республіка Білорусь.

Відповідно до ст. 3 Нью-Йоркської Конвенції, кожна Держава, що домовляється, визнає арбітражні рішення як обов'язкові та приводить їх до виконання відповідно до процесуальних норм тієї території, де запитується визнання та виконання цих рішень, на умовах, викладених у наступних статтях.

Оскільки відносини щодо визнання Рішення арбітражу регулюються Нью-Йоркською Конвенцією, то з урахуванням викладеного до клопотання про його визнання та виконання мають додаватися лише передбачені ст. 4 Нью-Йоркської Конвенції документи, перелік яких є вичерпним. Так, указана норма Конвенції передбачає надання до заяви (клопотання) належним чином завірене арбітражне рішення чи його копію, оригінал чи належним чином завірену копію угоди, а також належним чином засвідчений переклад рішення.

При цьому, слід звернути увагу на те, що ч. 3 ст. 394 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали) передбачає надання документу про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, у тому випадку, якщо це не зазначено в самому рішенні, а також документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що стягувачем до заяви було надано арбітражне рішення з належним чином засвідченим перекладом (а.с. 8-43), належним чином завірену копію контракту з перекладом, в якому міститься арбітражне застереження (а.с. 44-54), довідку про те, що арбітражне рішення є остаточним і набрало законної сили (а.с. 55, 56), а також довідку (а.с. 57, 58) і поштові повідомлення на підтвердження того, що боржник був обізнаний про розгляд справи і був належним чином повідомлений про час і місце її розгляду (а.с. 59-64).

Статтею ст. 5 Конвенції передбачено, що у визнанні рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, тільки якщо ця сторона подасть компетентній владі за місцем де запитується визнання, докази того, що рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовується.

З наведеного вбачається, що у суду першої інстанції були відсутні належні законні підстави для відмови у задоволенні заяви (клопотання) ТОВ «ТОРВЛАД» про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного арбітражу.

В апеляційній скарзі боржник зазначає про те, що рішення Міжнародного арбітражного суду при БелТПП має виконуватися відповідно до Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (укладена в м. Києві 20.03.1992) (далі - Угода), однак з вказане твердження є безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 3 Угоди, на яку посилається боржник, суб'єкти господарювання мають право безперешкодно звертатися до судів, арбітражних (господарських) судів, третейських судів та інших органів, до компетенції яких належить вирішення справ, зазначених у статті 1 цієї Угоди, для порушення клопотань, пред'явлення позовів і здійснення інших процесуальних дій.

Конвенцією Організації Об'єднаних Націй «Про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень» (Укладена в м. Нью-Йорку 10.06.1958) (далі - Конвенція ООН), визначено, що вона застосовується щодо визнання та виконання арбітражних рішень, постановлених на території іншої держави, ніж держава, де запитуються їх визнання і виконання, за спорами, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

На підставі досягнутої сторонами арбітражної угоди, а також приймаючи до уваги повноваження Міжнародного арбітражного суду при БелТПП, клопотання про визнання і приведення у виконання рішення іноземного арбітражного суду, подане стягувачем, слід розглядати відповідно до норм Конвенції ООН (Нью-Йорк, 10.06.1958), а не у відповідності з Угодою (м. Київ, 20.03.1992), на яку посилається боржник.

Апелянт помилково порівнює рішення Міжнародного арбітражного суду при БелТПП з рішеннями компетентних судів, до яких, згідно з нормами міжнародного права, прийнято відносити державні суди держав.

Тоді як Міжнародний Арбітражний суд при БелТПП не відноситься до зазначеного списку судів, оскільки згідно з Конституцією Республіки Білорусь не є органом, що входять в судову систему держави, а є повноправним членом Європейської групи арбітражних судів, і входить в систему міжнародних арбітражних (третейських) судів. В зв'язку з чим і згідно зі ст. 44 Регламенту МАС при БелТПП, його рішення є остаточними і обов'язковими для сторін. У разі відмови або ухилення від добровільного виконання примусове виконання рішення проводиться відповідно до норм міжнародного права.

Таким чином, Рішення МАС при БелТПП у справі № 1496/68-15 є остаточним і маєзаконну силу з моменту винесення, тобто з 16.03.2016 і має визнаватися відповідно до норм Конвенції ООН, оскільки саме нормами названої Конвенції передбачений спеціальний порядок розгляду міжнародних арбітражних рішень.

Посилання боржника на норми Київської Угоди, при наявності Рішення Міжнародного арбітражного суду при БелТПП, є безпідставним, оскільки тільки Конвенція ООН передбачає уніфіковану процедуру визнання рішень міжнародних комерційних арбітражів. У зв'язку з чим, вимоги боржника про надання виконавчого документа і надання його стягувачем до клопотання, не відповідають нормам Конвенції.

Доводи апеляційної скарги про те, що до суду не було надано доказів набрання рішенням законної сили, спростовується наявними в матеріалах справи документами, про які було зазначено вище.

Доводи боржника про те, що Міжнародний Арбітражний суд при БелТПП не дотримав процедуру повідомлення сторони відповідача при проведенні судових засідань, а також при направленні суду рішення, що втупило в законну силу, також спростовуються матеріалами справами, з яких вбачається, що представник боржника був присутній на судових засіданнях Міжнародного Арбітражного суду при БелТПП при розгляді справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими і не можуть вплинути на законність ухваленого судом рішення.

З вищенаведеного вбачається, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення, яке спрямоване на захист майнових інтересів кредитора (стягувача).

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, з огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод» - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського району м. Києва від 04 грудня 2017 року по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРВЛАД» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Міжнародного арбітражного суду при Білоруській Торгово-промисловій палаті від 16 березня 2016 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРВЛАД» заборгованості - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного суду.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва

Повний текст постанови складений 07 березня 2018 року.