Ухвала суду № 72638660, 02.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1015/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Сергієнко Г.Л.

Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю:

прокурора Гарванко І.М.

захисника Кушкова Н.М.

підозрюваного ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника Лященка А.Є., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 січня 2018 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гамойленка М.В., погодженого прокурором четвертого відділу Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури Гарванком І.М., та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 11 години 04 хвилини 16 березня 2018 року, із визначенням застави у розмірі 3 400 000 (три мільйони чотириста тисяч) гривень,щодо

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Межиріччя, Жидачівського р-ну,Львівської обл., громадянина України, українця, одруженого, освіта вища, працює виконавчим директором ТОВ «Енергія - Новий Розділ», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про задоволення клопотання детектива та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Не погоджуючисьз ухвалою слідчого судді, захисник Лященко А.Є., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її необгрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник зазначає, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_2 Додає, що слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не наведено та не обгрунтовано визначення застави саме у такому розмірі.

Одночасно захисник зазначає, що ОСОБА_2 раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра не перебуває.

У підсумку адвокат вказує, що слідчим суддею в порушення практики Європейського суду з прав людини, визначено заставу, яка більш ніж в 6 разів перевищує законодавчо встановлені межі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щоапеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали кримінального провадження № 22016000000000243, відомості про яке 22.06.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

16 січня 2018 року об 11 годині 04 хвилини ОСОБА_2 затримано у порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України.

Детектив Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гамойленко М.В., за погодженням із прокурором четвертого відділу Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури Гарванком І.М., звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18 січня 2018 року задоволено та застосовано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16 березня 2018 року, із визначенням застави у розмірі 3 400 000 (три мільйони чотириста тисяч) гривень.

Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявністьобґрунтованої підозри у вчиненніпідозрюванимінкримінованих кримінальних правопорушень, а саме передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, що не оспорюється в апеляційній скарзі.

Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного ОСОБА_2

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, а тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання детектива, оскільки детектив та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_2 на свободу.

Що стосується тверджень захисника про те, що ОСОБА_2 раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра не перебуває, то дані обставини не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання детектива про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_2 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_2 застави у розмірі 3 400 000 (три мільйони чотириста тисяч) гривень, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 5 ст. 183 КПК України, передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, врахувавши обставини кримінального провадження, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_2, розмір завданої майнової шкоди, розмір доходу, отриманого внаслідок вчення інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного. В тому числі його майновий та сімейний стан, прийшов до висновку про те, що даний випадок є виключним та застосував заставу у розмірі 3 400 000 (три мільйони чотириста тисяч) гривень, з чим погоджується і колегія суддів.

Саме такий розмір застави, на переконання колегії суддів, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків.

Підстав вважати визначений слідчим суддею розмір застави завідомо непомірним та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині слід визнати непереконливими.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді даного клопотання детектива повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви з яких прийняв відповідне рішення, а тому доводи апеляційної скарги стосовно необґрунтованості ухвали слідчого суді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даного провадження.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 січня 2018 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гамойленка М.В. та застосовано щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 16 березня 2018 року, із визначенням застави у розмірі 3 400 000 (три мільйони чотириста тисяч) гривень, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Лященка А.Є., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

____ ____ ____

МасенкоД.Є. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.