Рішення № 72637440 від 06.02.2018 , Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/24727/17

Провадження № 2-а/752/186/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 лютого 2018 рокуГолосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого по справі судді Мирошниченко О.В.

за участю секретаря Мархотка А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, суд -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просить Визнати дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 на пільгових умовах - протиправними.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту а) частини 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», наступні періоди роботи:

01.09.1982 р.-16.07.1983 р. навчання в СГПТУ № 44 м. Єнакієве Донецької області за спеціальністю електрослюсар підземний 4 розряд;

18.07.1983 р.- 28.08.1983 р. - електрослюсар 4 розряду підземний, шахта «Красний октябрь»;

15.07.1988 р. - 28.09.1988 р. - горнорабочий очисного забою підземний, «Красний октябрь»;

26.12.1989 р. - 31.03.1990 р. - підземним гірним майстром, шахта «Красний октябрь»;

01.08.1990 р. - 27.09.1992 р. - горний майстер підземний, шахта «Красний октябрь»;

28.09.1992 р. - 01.08.1994 р. - помічник начальника підземної дільниці, шахта «Красний октябрь»;

02.12.1994 р. - 03.05.1996 р. - заступник начальника підземної дільниці, шахта «Красний октябрь»;

03.05.1996 р. - 13.10.1996 р.- помічник начальника підземної дільниці, шахта «Красний октябрь»;

26.10.2007 р. - 22.02.20010 р. - заступник начальника підземної дільниці, ТОВ «Вугледоюування»;

22.02.2010 р. -30.04.2010 р. - начальник ділянки підземної, ТОВ «Вугледобування»;

09.07.2010 р. - 08.09.2010 р. - заступник начальника підземної дільниці, ТОВ «Комплекс»;

22.03.2011 р. - 24.05.2011 р. - помічник начальника підземної дільниці шахта ім. Карла Маркса;

24.05.2011 р. - 27.12.2016 р. - заступник начальника підземної дільниці шахта ім. Карла Маркса, що складає 13 років 4 місяця; зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту а) частини 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дня звернення - 23.08.2017 р.; стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640 гривень 00 копійок.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є внутрішньо переміщеною особою та взятий на облік як внутрішньо переміщена особа у голосіївському районі м. Києва. 23.08.2016 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На підтвердження стажу та роботи на посадах, віднесених до Списку №1 надав всі необхідні документи. Однак, листом від 27.09.2017 року відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на те, що немає можливості провести зустрічні перевірки достовірності видачі пільгових довідок, які видані на території, непідконтрольній українській владі. Посилаючись на те, що дії відповідача є незаконними, необґрунтованими та такими, що грубо порушують його конституційні права, зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

В судовому позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, надала суду відзив на адміністративний позов.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа від 21.10.2014 р. № НОМЕР_1 (а.с.13).

23.08.2016 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком 1.

На підтвердження стажу та роботи на посадах, віднесених до Списку №1 позивач надав всі необхідні документи, а саме: копію трудової книжки серія НОМЕР_2; копії Довідок про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від ТОВ «Орджонікідзевугілля», копії Довідок про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від ТОВ «Угледобича», копії довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від Структурний підрозділу «Шахта імені Карла Маркса»; копію наказу ДП «Орджонікідзевугілля» СП «Шахта ім.Карла Маркса» про атестацію місць по умовах праці в 2007 р.; копія наказу ДП«Орджонікідзевугілля» СП «Шахта ім.Карла Маркса» про атестацію місць по умовах праці в 2012 р.; копія довідки про підтвердження маючого трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від ТОВ «Угледобич»; копія виписки із наказу про вимогах атестації робочих місць по умовах праці від ТОВ «Угледобича»

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1, останній розпочав свою трудову діяльність в 1981 році, і пропрацював на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботою із шкідливими та важкими умовами праці відповідно до чинного законодавства.

Посади, які займав позивач, відносяться до Списку №1, що дає йому право на зарахування зазначеного стажу роботи в пільговий стаж для оформлення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, ОСОБА_1 має трудовий стаж, який дає право на пільгову пенсію за Списком № 1, що підтверджується трудовою книжкою.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 06.12.1992 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" - до затвердження Кабінетом Міністрів України списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, діють наявні списки. Зокрема, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення", а до часу введення в дію зазначених списків діяли списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи".

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461 затверджено СПИСОК № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до якого однією з професій, зайнятість в якій дає право на пенсію за віком є машиніст газодувних машин.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Основного Закону людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Таким чином суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації:

«1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1».

Так, у справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеним громадянам України гарантується право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

Суд підкреслює, що відповідно дост. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Аналогічне положення закріплене в п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є саме трудова книжка. Крім того, відповідно до п. 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Загально відомо, що на території Луганської та Донецької областей відбувся збройний конфлікт, внаслідок якого частина цих областей була визнана окупованою (Постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року № 254-VIII; Постанова Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» від 17 березня 2015 року № 252-VIII). Місто Горлівка Донецької області, де раніше працював позивач, відноситься до окупованих населених пунктів. Розпорядженням КМУ №1275 від 02.12.2015 року затверджено Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

За цих обставин, суд приходить до висновку, що відомості про пільговий трудовий стаж позивача можуть бути встановлені за наявними даними.

Відповідно до ст.7 ч.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» громадянин пенсійного віку, який зареєстровано внутрішньо переміщеною особою, має право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993р. затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пп. 1-2 вказаного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 2.14. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.07.1993 №58, передбачено, що якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Також суд має перевірити, чи проводилася на відповідних підприємствах атестація робочих місць, як того вимагає закон.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Матеріалами справи підтверджено, що на підприємстві проводилася атестація робочих місць за умовами праці.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для визнання стажу як пільгового є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться в Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Пунктом 10 зазначеного Порядку встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Матеріалами справи встановлено наявність записів в трудовій книжці позивача про право згідно списку № 1 на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно із статтею 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Проте в даному випадку отримати зазначені документи від підприємства неможливо з причин тимчасової окупації м. Сніжне Донецької області, також архіви підприємства залишилися на тимчасово окупованій території України.

Згідно ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надав відповідачу необхідні довідки для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Однак, крім іншого, у переченнях відповідач вказує на те, що вищевказані довідки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, на переконання відповідача, довідки чи інші документи, підготовлені або видані підприємствами з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню.

Суд не погоджується з таким твердження відповідача та зазначає, що вказана обставина не спростовує наявність у позивача стажу, підтвердженого записами в трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2017 по справі № К/800/11086/17.

Таким чином, трудовий стаж позивача підтверджується відповідними записами у трудовій книжці та є достатнім для призначення пенсії відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому відмова Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, є неправомірною.

Статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Факт роботи позивача на посадах, які дають право на пільгову пенсію, на підприємствах гірничої промисловості, що зараз знаходяться на території, яка тимчасово не контролюється органами влади України, підтверджений трудовою книжкою і суду не має підстав ставити під сумнів саме такий період роботи позивача.

Таким чином, заперечення відповідача проти позову недоказані та по своїй суті є надуманими, тобто неправомірними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду у встановлений законом строк.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд вважає, що відповідач при вирішенні спірного питання не врахував ряд обставин, які в сукупності підтверджують право позивача на пільгову пенсію, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з дня звернення за пенсією, тобто з 23.08.2017 року.

Відповідно до статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 640,00 гривень підлягає відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердженого Постановою КМ України від 13.08.1993 року №637, ст. ст.5, 73, 139, 246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 на пільгових умовах - протиправними.