Ухвала суду № 72637205, 06.03.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/117/18 Справа № 703/370/18 Категорія: ст. ст. 181, 193 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3Ятченка М. О., ОСОБА_4Дмитренка М. І. ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 лютого 2018 року, якою застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 12 квітня 2018 року включно відносно

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України,

В судовому засіданні брали участь прокурор Онищенко І. С., підозрюваний ОСОБА_7, його захисник адвокат ОСОБА_8

В ході розгляду провадження колегія суддів,

в с т а н о в и л а :

Прокурор Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 лютого 2018 року, в якій ставить питання про скасування цієї ухвали та постановлення нової, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Вказаною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням наступних обов’язків: не залишати місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, цілодобово, за винятком випадків необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прибуття за викликом до слідчого, суду чи іншого уповноваженого органу держави; прибувати до слідчого Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_9, прокурора Смілянської місцевої прокуратури та судді Смілянського міськрайонного суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Смілянського району та Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання. Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу визначено до 12 квітня 2018 року.

Прокурор в якості доводів апеляційної скарги вказує, що ухвала слідчого судді є незаконною, у зв’язку невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження.

Вказує, що слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у повній мірі дотримано вимоги ст. 184 КПК України та наведено ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк

від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, а тому ризик переховування обвинуваченого від суду може бути розцінений ним менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.

Крім того, агресивна реакція, проявлена ОСОБА_7 під час притягнення його до адміністративної відповідальності, дає обґрунтовані ризики повторення подібної поведінки при проведенні з ним інших процесуальних та слідчих дій в межах розслідування кримінального провадження або ж в побутових ситуаціях, в тому числі під впливом алкоголю, тобто не виключається ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення. А тому застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.

Зазначає, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_7 суспільно-корисною працею не займається, офіційно не працевлаштований, стійких соціальних зв'язків не має, дітей та утриманні не має, хворих батьків на утриманні також не має, зловживає спиртними напоями, а тому пов'язані з цим його моральні якості, надають підстави вважати, що останній може ухилятися від суду та не виконувати процесуальні рішення, а також під тягарем кримінальної відповідальності може переховуватися та вчинити інший злочин.

Також апелянт вказує, що в ході судового засідання під час розгляду клопотання про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу оглянуто відеозапис з камери спостереження Смілянського ВП ГУНП у Черкаській області, на якому зафіксовано, як підозрюваний в ході складання щодо нього адміністративного протоколу здійснив напад на працівника правоохоронного органу. Зазначає, що вказаний злочин вчинено проти авторитету органів державної влади; що потерпілий є працівником правоохоронного органу, під час нападу перебував при виконанні службових обов'язків. Крім цього, суд не врахував зухвалості вчинення вказаного кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний, перебуваючи безпосередньо у приміщенні Смілянського ВП ГУНП у Черкаській області та у присутності кількох правоохоронців, здійснив напад на потерпілого.

Прокурор в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу прокуратури.

Підозрюваний та його захисник просили відхилити апеляційну скаргу прокурора.

Слідчий суддя суду першої інстанції в ході розгляду клопотання слідчого встановив, що стороною обвинувачення під час розгляду клопотання слідчого було доведено наявність обґрунтованої підозри, яка підтверджується матеріалами клопотання.

Зокрема, слідчий суддя встановив, що ОСОБА_7 11 лютого 2018 року близько 16 години 38 хвилин, перебуваючи в приміщенні холу Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області, що розташоване по вул. Перемоги, 13 в м. Сміла Черкаської області, під час складання щодо нього адміністративного протоколу, діставши із сумки, яка знаходилась при ньому, складний ніж, непомітно розклав його, помістив у праву руку та, підвівшись на ноги, лівою рукою намагався схопити старшого сержанта поліції Смілянського ВП ОСОБА_10 за одяг, а правою рукою здійснив спробу нанесення колючого удару ножем в область голови останнього. Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, тримаючи перед собою в правій руці ніж, продовжив рух у напрямку ОСОБА_10 та в ході боротьби із старшим сержантом поліції, поліцейським водієм групи реагування Смілянського міжрайонного відділу поліції Управління охорони поліції ГУНП ОСОБА_11 та ОСОБА_10, які намагалися припинити його протиправні дії, завдав тілесні ушкодження ОСОБА_11 у виді колото-різаної рани нижньої третини лівого стегна.

Також слідчий суддя встановив обґрунтованість ризиків, а саме запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Однак, зазначив слідчий суддя, як вбачається з протоколів допиту ОСОБА_12 від 11.02.2018 року, яка являється матір'ю підозрюваного, та допиту ОСОБА_13 від 11.02.2018 року, яка являється дружиною підозрюваного, ОСОБА_7 проживає ІНФОРМАЦІЯ_5 спільно з ними, має роботу, де працює п'ять років, та на яку пішов у день вчинення кримінального правопорушення. Вказані дії ОСОБА_7 вчинив вперше, та до цього часу за ним такого вони не помічали. Будь-яких доказів, що ОСОБА_7 зловживає спиртними напоями та не займається суспільно-корисною працею чи негативно характеризується за місцем свого проживання, до клопотання не долучено. Крім того, залишається невідомим, на підставі яких доказів слідчий прийшов до висновку про відсутність, у підозрюваного ОСОБА_7 соціальних зв'язків, адже він має постійне зареєстроване місце проживання, в якому мешкає зі своєю матір'ю та дружиною; має постійне місце роботи, на якій працює неофіційно. Будь-яких доказів, що підозрюваний ОСОБА_7, перебуваючи на волі під тягарем кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкодити встановленню істини у справі, до клопотання не додано та слідчим і прокурором не наведено.

Відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в поєднанні з показами свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_7, дають суду підстави вважати, що слідчим та прокурором не доведено наявність будь-якого із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які мають бути враховані при обранні виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши доповідача, думки прокурора, підозрюваного, захисника, потерпілих, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає, що слідчий суддя місцевого суду вірно встановив обставини провадження, які мають значення для належного розгляду клопотання. Колегія суддів погоджується з позицією слідчого судді стосовно обґрунтованості висунутої ОСОБА_7 підозри, а також наявності окремих ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183, 194, 200 КПК України та п. «е» ч. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950 року), міра запобіжного заходу у виді взяття під варту обирається підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню ним правопорушення чи його втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя указаних вище вимог закону дотримався. Висновок слідчого судді про обґрунтованість висунутої підозри відповідає матеріалам провадження. Зокрема, відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених пунктом 1 частини першої статті 194 КПК України, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Колегія суддів, оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_7 злочину, вбачає, що обґрунтованість підозри в контексті її розуміння ЄСПЛ присутня.

Колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, вбачаючи, що запобіжний захід у виді домашнього арешту здатний належно сприяти добросовісній процесуальній поведінці підозрюваного, враховуючи, що підтверджених даних про порушення ним умов цього запобіжного заходу без поважних причин немає.

У своїй ухвалі слідчий суддя слушно врахував, що посилання сторони обвинувачення на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, є необґрунтованими, адже такі ризики не підтверджуються об'єктивними доказами і спростовуються особистими даними підозрюваного та його належною поведінкою під час досудового розслідування.

Судова колегія також погоджується з позицією слідчого судді щодо врахування даних про особу підозрюваного, зокрема, що він має постійне місце роботи, на якій працює неофіційно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, де мешкає зі своєю матір’ю та дружиною. При цьому будь яких доказів, зазначених у клопотанні слідчого, що ОСОБА_7 зловживає спиртними напоями та не займається суспільно-корисною працею чи негативно характеризується за місцем свого проживання, до клопотання не долучено.

Посилання прокурора на порушення вимог ст. 176 КПК України, колегія суддів вбачає безпідставними, враховуючи, що відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні. Тому слідчий суддя обґрунтовано врахував, що прокурором в порушення п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України не доведено достатніх підстав на підтвердження неможливості застосування до підозрюваного іншого виду запобіжного заходу ніж той, що пов'язаний з позбавленням його волі, й застосував більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні слідчого.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає застосування до ОСОБА_7 саме такого запобіжного заходу як домашній арешт зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов’язків та не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст.ст. 181, 193, 194, 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 лютого 2018 року, якою застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_7, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :