Ухвала суду № 72635865, 02.03.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

02.03.2018

Справа № 639/4913/15-ц

Провадження №2/642/295/18

УХВАЛА

Іменем України

02 березня 2018 року м. Харків

Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Бородіна О.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової Ірини Володимирівни, прокуратури Харківської області, Головного Управління НП в Харківській області, третя особа Державна казначейська служба України,

про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в тому числі після доповнення позовної заяви, на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті протиправних дій відповідача судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В. при розгляді справи № 2012/4165/2012 за позовом КП «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, а також при розгляді даної справи, коли цивільна справа знаходилась у провадженні судді Іванової І.В., тим самим були підірвана віра позивача в Україну, як правову демократичну державу.

Дослідивши позовну заяву та додатки, вважаю, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в частині вимог щодо судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В., з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових , сімейних, житлових відносин, а також з інших правовідносин, крім справ, коли розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Офіційне тлумачення наведених положень здійснено у Рішенні Конституційного суду України №19-рп/2004 від 01.12.2004 року, зокрема, положення ч.1 ст.126 Конституції України "незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України" у взаємозв'язку з іншими положеннями розділу VIII Основного Закону України треба розуміти так, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Крім цього, положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Також, згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції на момент пред»явлення позовних вимог), втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом..

Скарги на дії чи бездіяльність судів при розгляді ними судових справ у порядку передбачених законом випадках розглядаються також органами і посадовими особами, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність.

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади», оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст.62 Конституції України матеріальна і моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й в цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.

Таким чином, зазначеними положеннями ст.ст.62,126,129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної і моральної шкоди одночасно із оскарженням таких дій) до іншого суду, так як це буде порушувати принцип незалежності судів і заборону втручання в її вирішення незалежним судом.

У зв'язку з викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України чи іншими законами України - не передбачено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищенаведене, приходжу до висновку, що спір в частині вимог щодо судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В. не носить цивільно-правового характеру, що виключає можливість вирішення його у порядку ЦПК України, а відтак у відповідності до ст.. 255 ЦПК України провадження у справі в цій частині вимог підлягає закриттю.

На підставі наведеного, керуючись ст. 255 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової Ірини Володимирівни, прокуратури Харківської області, Головного Управління НП в Харківській області, третя особа Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, в частині вимог щодо судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової Ірини Володимирівни.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області на період дії перехідних положень через суд першої інстанції шляхом подачі Апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Повний текст виготовлено 07.03.2018 року.

Суддя О.В. Бородіна