Рішення № 72635354, 02.03.2018, Дворічанський районний суд Харківської області

Справа № 614/894/17

Провадження № 2/618/28/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року Дворічанський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Рябоконь Є. А., за участю секретаря судового засідання – Шахової О. М., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Дворічна цивільну справу № 614/894/17, провадження № 2/618/28/18 за позовом ОСОБА_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, обґрунтовуючи позов наступним. 05.09.2017 близько 17-00 год. на ділянці польової ґрунтової дороги, сполученням с. Підвисоке - с. Промінь Борівського району Харківської області, під час зустрічного роз’їзду зіткнулися автомобілі «ТОYОТА НІLUХ», реєстраційний номер НОМЕР_1, під його керуванням і автомобіль «Луаз», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_3 В результаті ДТП обидва автомобілі зазнали технічних пошкоджень. При цьому позивач рухався зі швидкістю приблизно 50-60 км/год у напрямку с. Промінь коли йому назустріч виїхав автомобіль «Луаз», який рухався приблизно зі швидкістю 50 км/год. Оскільки проїжджа частина дуже вузька для роз»їзду з зустрічним транспортом, то ОСОБА_1 почав гальмувати для безпечного роз’їзду. Ліворуч від нього знаходився ліс і зарослі терну, а праворуч - соняшникове поле, тому йому нікуди було звернути ані праворуч, ані ліворуч. Для автомобіля «Луаз» по напрямку його руху була можливість з’їхати праворуч з дороги для безпечного роз’їзду. Але автомобіль «Луаз» замість того, щоб прийняти вправо, почав рух ліворуч, перетинаючи напрямок руху ОСОБА_1, і в момент, коли автомобіль «ТОYОТА НІLUХ» вже зупинився, автомобіль «Луаз» своєю передньою правою частиною зіткнувся з передньою правою частиною автомобіля «ТОYОТА НІLUХ». В результаті ДТП автомобіль «ТОYОТА НІLUХ» на декілька сантиметрів відкинуло ліворуч, а автомобіль «Луаз» відкинуло праворуч на соняшникове поле. Обидва автомобілі зазнали технічних пошкоджень, але автомобіль «ТОYОТА НІLUХ» було пошкоджено більше, оскільки на автомобілі «Луаз» на передній його частині було закріплено саморобний пристрій із труб - так званий «кенгурятник». Позивач вважає винним у ДТП ОСОБА_3, оскільки згідно висновку експертного дослідження № 19/113/9-1/5д від 30.11.2017 та висновку експерта № 19/113/9-1/9е від 09.01.2018 Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України: «В цій дорожній ситуації водію автомобіля «ТОYОТА НІLUХ» з моменту виникнення небезпеки слід було керуватися технічними вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху. В цій дорожній ситуації, водію автомобіля «Луаз» при виявленні закруглення ґрунтової дороги вправо слід було керуватися технічними вимогами пункту 10.11 Правил дорожнього руху. Питання про наявність у водія автомобіля «ТОYОТА НІLUХ» технічної можливості запобігти зіткненню не має сенсу, оскільки навіть повна зупинка автомобіля «ТОYОТА НІLUХ» відповідно до технічних вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, не унеможливлювала б контакту з рухомим без гальмування зустрічним автомобілем «ЛУАЗ». В цій дорожній ситуації водій автомобіля «Луаз», діючи відповідно технічним вимогам пункту 10.11 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість запобігти зіткненню в даній дорожній ситуації, для чого не було перешкод технічного характеру. В цій дорожній ситуації водій автомобіля «Луаз» з моменту можливого виявлення автомобіля «ТОYОТА НІLUХ» мав технічну можливість зупинитися до місця зіткнення. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «ТОYОТА НІLUХ» невідповідностей технічнім вимогам пунктів Правил дорожнього руху, які б знаходилися в причинному зв'язку із ДТП, не встановлено. З технічної точки зору дії водія автомобіля «Луаз», невідповідні технічним вимогам пункту 10.11 Правил дорожнього руху, знаходилися в причинному зв'язку із ДТП». В результаті зазначеної ДТП та пошкодження його автомобіля «ТОYОТА НІLUХ» ОСОБА_1 спричинено майнову та моральну шкоду. Так, згідно звіту № 1179 від 16.11.2017 суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_6, виконаного оцінщиком ОСОБА_7, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «ТОYОТА НІLUХ», реєстраційний номер НОМЕР_3, пошкодженого при ДТП 05.09.2017, складає 568541,03 грн.Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що в результаті ДТП та пошкодження його автомобіля йому спричинено моральну шкоду в сумі 20000 грн, яка полягає в негативних емоціях, моральних, душевних стражданнях та хвилюваннях за технічний стан пошкодженого автомобіля. Все це вплинуло на реалізацію його життєвих планів та намірів, ділових стосунків із-за тимчасової неможливості використання свого автомобіля. Він був вимушений звертатись з проханнями до інших осіб про надання йому автомобіля в користування. Він втратив душевній спокій, мусив багато часу витратити на організацію ремонту автомобіля, на оформлення відповідних документів і проведення автотоварознавчого та експертного автотехнічного досліджень. Зазначав, що його переживання збільшились із-за відмови відповідача відремонтувати автомобіль чи сплатити відповідні кошти. До цього часу спричинена йому майнова шкода відповідачем ОСОБА_3 добровільно не відшкодована, в зв»язку з чим він на підставі ст. ст. 1166, 1167 та 1187 ЦК України просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник – адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні під час вступного слова позов не визнали повністю. При цьому вважали, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані і не підлягають задоволенню, оскільки, виходячи з обставин ДПТ 05.09.2017 на ділянці польової ґрунтової дороги, сполученням с. Підвисоке - с. Промінь Борівського району, під час зустрічного роз’їзду автомобілів «ТОYОТА НІLUХ» під керуванням ОСОБА_1 і автомобіля «Луаз» під керуванням ОСОБА_3 в діях обох водіїв вбачаються порушення п. п. 2.10, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, що стали причиною ДТП, в результаті чого були пошкоджені обидва автомобілі, а дружина відповідача – ОСОБА_8 згідно висновку судово-медичного експерта № 3232-ИЗ/17 від 30.09.2017 отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров»я. 23.09.2017 слідчим СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області відомості про ДТП були внесені до ЄРДР та розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12017220230000304 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого 1 ст. 286 КК України. 14.10.2017 цим же слідчим була винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв»язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Дворічанського районного суду від 10.01.2018 зазначену постанову слідчого від 14.10.2017 скасовано, в зв»язку з не проведенням по справі необхідних експертиз. Крім того, представник відповідача зазначив, що наданий позивачем висновок автотехнічної експертизи Луганського науково-дослідного експертно -криміналістичного центру МВС України № 19/113/9-1/9е від 09.01.2018 є сумнівним, оскільки експертом не були враховані порушення самим ОСОБА_1 зазначених вище пунктів ПДР. За результатами судового розгляду справи представник позивача в судових дебатах позовні вимоги визнав частково, на підставі ч. 4 ст. 1193 ЦК України просив врахувати тяжке матеріальне становище відповідача, який не працює, отримує мізерну компенсаційну виплату по догляду за інвалідом І групи, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, дружину – пенсіонерку, а тому не заперечував проти задоволення позову в розмірі половини заявленої позивачем суми майнової шкоди, в іншій частині позовних вимог, в т. ч. стягненні моральної шкоди, просив відмовити.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

26.01.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.01.2018 позивачем подано відповідь на відзив.

31.01.2018 від відповідача надійшло заперечення на відповідь позивача на відзив.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Дворічанського районного суду від 21.12.2017 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розстрочення сплати судового збору.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

05.09.2017 приблизно о 17 годині на ділянці польової ґрунтової дороги сполученням с. Підвисоке - с. Промінь Борівського району Харківської області під час зустрічного роз’їзду зіткнулися автомобіль «ТОYОТА НІLUХ», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_1 і автомобіль «Луаз», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_3 При цьому обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля «Луаз» ОСОБА_8, згідно висновку судово – медичного експерта № 323-ИЗ/17 від 30.09.2017, отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров»я.

Згідно постанови слідчого СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУ НП в Харківській області від 14.10.2017, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017220230000304 від 23.09.2017 за фактом вказаного ДТП,закрите у зв»язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Дворічанського районного суду від 10.01.2018 зазначену постанову слідчого від 14.10.2017 скасовано, в зв»язку з не проведенням по справі необхідних експертиз.

Згідно висновку експерта Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/113/9-1/9е від 09.01.2018, у вказаній дорожній ситуації водію автомобіля «ТОYОТА НІLUХ» з моменту виникнення небезпеки слід було керуватися технічними вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху. В цій дорожній ситуації водію автомобіля «Луаз» при виявленні закруглення ґрунтової дороги вправо слід було керуватися технічними вимогами пункту 10.11 Правил дорожнього руху. Питання про наявність у водія автомобіля «ТОYОТА НІLUХ» технічної можливості запобігти зіткненню не має сенсу, оскільки навіть повна зупинка автомобіля «ТОYОТА НІLUХ» відповідно до технічних вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху не унеможливлювала б контакту з рухомим без гальмування зустрічним автомобілем «ЛУАЗ». В цій дорожній ситуації водій автомобіля «Луаз», діючи відповідно технічним вимогам пункту 10.11 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість запобігти зіткненню в даній дорожній ситуації, для чого не було перешкод технічного характеру. В цій дорожній ситуації водій автомобіля «Луаз» з моменту можливого виявлення автомобіля «ТОYОТА НІLUХ» мав технічну можливість зупинитися до місця зіткнення. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «ТОYОТА НІLUХ» невідповідностей технічнім вимогам пунктів Правил дорожнього руху, які б знаходилися в причинному зв'язку із ДТП, не встановлено. З технічної точки зору дії водія автомобіля «Луаз», невідповідні технічним вимогам пункту 10.11 Правил дорожнього руху, знаходилися в причинному зв 'язку із ДТП (а. с. 91 - 95).

Згідно висновку суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 № 1179 від 16.11.2017, виконаного оцінщиком ОСОБА_7, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «ТОYОТА НІLUХ», реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, 2016 року виготовлення, пошкодженого при ДТП 05.09.2017, становить 568541,03 грн (а. с. 96 – 135).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 підтвердив виконаний висновок, роз»яснив обставини, умови та принципи оцінки, методи проведення огляду транспортного засобу, пояснив формулу оцінки та зміст додатків, долучених до висновку.

Допитані під час судового розгляду даної справи свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили факт дорожньо – транспортної пригоди 05.09.2017 близько 17-00 год. на ділянці польової ґрунтової дороги, сполученням с. Підвисоке - с. Промінь Борівського району, під час якої при зустрічному роз’їзді зіткнулися автомобілі «ТОYОТА НІLUХ» під керуванням ОСОБА_1 і автомобіль «Луаз» під керуванням ОСОБА_3 В результаті ДТП обидва автомобілі зазнали технічних пошкоджень з правої передньої сторони кожен, слідів гальмування ні одного, ні другого автомобіля не було. Ґрунтова дорога має ширину 2,50 м, одну колію руху, вільно розминутися на ній неможливо, з однієї сторони дороги ріс соняшник, з другої – ліс і чагарники. Жоден з водіїв не прийняв максимально вправо, щоб розминутися. Спочатку учасники пригоди хотіли розійтися мирно, тому одразу в поліцію про ДТП не повідомили, зробили це значно пізніше.

Відповідно до абз. 1 п. 4 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх володільцям питання про її відшкодування вирішується за принципом вини (абз. 2 п. 8 вказаної постанови Пленуму).

Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини усіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин ст. 1187 ЦК України, на яку посилається в позовній заяві позивач як на підставу відшкодування завданої йому шкоди, оскільки вказана норма передбачаєзагальні підстави відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов»язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Проте вказана процесуальна норма не дає підстав за будь-яких обставин вважати не винуватою у ДПТ особу, яка не була притягнута до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Відповідно до абз. 4 п. 4 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами КПК України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами КПК України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Таким чином, наявність або відсутність вини кожного з володільців джерела підвищеної небезпеки встановлюється на підставі доказів, наданих учасниками справи, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1166 ЦК України, відсутність своєї вини має доводити заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

Однак, відсутність своєї вини у вчиненій 05.09.2017 дорожньо – транспортній пригоді і, як наслідок, заподіянні майнової шкоди позивачу, відповідач ОСОБА_3, як заподіювач шкоди, не довів.

Що стосується заперечень і доводів відповідача про безпідставність позовних вимог, суд вважає їх необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи, встановленим під час судового розгляду. Не погоджуючись з висновок експерта Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/113/9-1/9е від 09.01.2018,наданим позивачем, ОСОБА_3 не надав суду будь – якого іншого висновку, який би його спростовував, і не заявив в суді клопотання про призначення іншої судової експертизи по справі. Що стосується зауважень представника відповідача про наявність порушень ПДР обома водіями автомобілів, зокрема, порушення ОСОБА_1 п. п. 2.10, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, що також стало причиною ДТП, суд зазначає, що в адміністративній чи кримінальній справі з’ясовуються обставини скоєння ДТП та вина сторін, внаслідок чого встановлюється наявність чи відсутність вини особи, яка притягується до відповідальності, а тому, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства, суд не має права перевіряти обставини ДТП і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до цієї ДТП.

Відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Згідно з довідкою УСЗН Борівської РДА Харківської області від 02.02.2018 № 04-31/108, ОСОБА_3 знаходиться на обліку в УСЗН і отримує компенсаційну виплату працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за інвалідом 1 групи. Сукупна сума щомісячних виплат за 12 місяців 2017 року склала 332 грн 32 коп.

Відповідно до довідки УСЗН Борівської РДА Харківської області від 02.02.2018 № 04-31/109, ОСОБА_3 знаходиться на обліку в Борівському УСЗН і одержує компенсацію по догляду за престарілим (інвалідом 1 групи) згідно постанови КМУ від 26.07.1996 № 832 в розмірі 4 грн 80 коп. + індексація, терміном з 08.07.2016 по 14.05.2036.

Згідно з роз’ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» правила цієї норми (ч. 4 ст. 1193 ЦК) застосовуються у разі коли відповідачем за таких обставин може бути тільки фізична особа та відшкодування шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача в дуже скрутне матеріальне становище.

Про вказане право суду зазначено також у абз. 5 п. 7 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», згідно якого правила частини четвертої статті 1193 ЦК про можливість зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину, застосовуються у виняткових випадках, якщо відшкодування шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача у тяжке матеріальне становище.

V. Оцінка суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 – 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов»язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов»язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час судового розгляду даної справи позивачем були надані належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на підставі яких судом встановлені обставини та факти, що обґрунтовують вказані вимоги. Однак при цьому позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідачем, всупереч вимог ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не надано і в матеріалах справи не міститься. Доводи позивача, викладені під час судового розгляду справи, відповідачем і матеріалами справи не спростовуються.

Суд приймає як належний, допустимий, достовірний та достатній доказ наданий позивачем висновок експерта Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/113/9-1/9е від 09.01.2018, згідно якого з технічної точки зору дії водія автомобіля «Луаз», невідповідні технічним вимогам пункту 10.11 Правил дорожнього руху, знаходилися в причинному зв'язку із ДТП (а. с. 91 - 95).Даний висновок виконаний судовим експертом з правом проведення інженерно – технічної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо – транспортних подій», підтвердженою відповідними свідоцтвами, який має вищу освіту, стаж роботи з 2001 року, попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Вказаний доказ всебічно, повно, об»єктивно та безпосередньо оцінений судом і відповідачем в судовому засіданні жодним чином не спростований.

Суд приймає як належний, допустимий, достовірний та достатній доказ наданий позивачем розрахунок суми майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, викладений у звіті № 1179 по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого володільцю КТЗ, від 16.11.2017, виконаний суб»єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 на підставі сертифікату Фонду державного майна України № 777/16 від 13.10.2016 та оцінщиком ОСОБА_7 на підставі кваліфікаційного свідоцтва серії МФ № 4562 від 11.11.2006, згідно якого вартість майнової шкоди, спричиненої володільцю автомобіля «ТОYОТА НІLUХ», реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, 2016 року виготовлення, пошкодженого при ДТП 05.09.2017, складає 568541,03 грн (а. с. 96 – 135). Даний розрахунок виконаний компетентними особами, як доказ всебічно, повно, об»єктивно та безпосередньо оцінений судом і відповідачем в судовому засіданні жодним чином не спростований.

Однак, приймаючи до уваги, що шкоди позивачу завдано не в результаті злочину, враховуючи тяжке матеріальне становище відповідача ОСОБА_3, який не працює, має мізерний дохід, доглядає і утримує особу похилого віку - інваліда 1 групи, має трьох неповнолітніх дітей, дружину – пенсіонерку, беручи до уваги, що відшкодування шкоди у повному розмірі поставить його ще в більш тяжке матеріальне становище, суд вважає в даному виключному випадку за можливе зменшити розмір відшкодування майнової шкоди, завданої ОСОБА_1 в результаті ДТП. З урахуванням зазначених обставин і позиції представника відповідача, викладеної під час судових дебатів, суд визначає цю суму в розмірі половини заявленої позивачем суми майнової шкоди (568541,00 грн : 2 = 284270,50 грн).

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення на його користь 20000,00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні, оскільки вказані вимоги позивачем належним чином не обґрунтовані і жодним належним, допустимим та достовірним доказом не підтверджені.

За таких обставин справи, всебічно та повно з»ясувавши обставини, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, керуючись принципом верховенства права, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме: в частині стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню - в розмірі половини заявленої позивачем суми,а в частині стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в задоволенні позову слід повністю відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в зв»язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем були заявлені позовні вимоги на загальну суму 588541,00 грн, з яких сума майнової шкоди становить 568541,00 грн, моральна шкода – 20000,00 грн. Сума позовних вимог, яка підлягає задоволенню, складає 284270,50 грн (568541,00 грн : 2 = 284270,50 грн), що становить 48,30 % від загальної суми позовних вимог (284270,50 грн х 100 % : 588541,00 грн = 48,30 %).

Згідно квитанцій, які містяться в матеріалах справи, позивачем сплачено всього 5885,41 грн судового збору (640,00 грн + 5245,41 грн).

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на 48,30 %, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2842,65 грн судового збору, що становить 48,30 % від суми 5885,41 грн (5885,41 грн. х 48,30 % : 100 % = 2842,65 грн).

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 1166, ч. 1 ст. 1188, ч. 4 ст. 1193 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5) розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МН № 708770, виданий Борівським РВ УМВС України в Харківській області 08 грудня 2004 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, 284270 (двісті вісімдесят чотири тисячі двісті сімдесят) грн 50 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доОСОБА_3 про стягнення решти суми матеріальної шкоди, а саме 284270 (двісті вісімдесят чотири тисячі двісті сімдесят) грн 50 коп, а також моральної шкоди в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2842 (дві тисячі вісімсот сорок дві) грн 65 коп судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Дворічанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складене - 07 березня 2018 року.

Суддя Є. А. Рябоконь