Рішення № 72634713, 06.03.2018, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/84/18 Справа № 734/3409/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 березня 2018 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської областї, в складі:

головуючого-судді Бараненко С.М.,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Козелець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_4 селищної ради Козелецького району, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 про визнання права власності, –

В С Т А Н О В И В:

Із позовною заявою про визнання права власності до суду звернувся ОСОБА_2.

Позов мотивований тим, що згідно ст.. 344 ЦК України позивач для набуття права власності на частину будинку за набувальною давністю змішений звернутись до суду.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з’явились, але попередньо надали заяву про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі, судові витрати з відповідача просять не стягувати.

Представник відповідача ОСОБА_4 селищної ради Козелецького району, Чернігівської області у судове засідання не з’явився, але попередньо надав суду письмову заяву у якій просить розгляд справи провести без участі представника сільської ради.

ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, про час та місце проведення судового засідання була належним чином повідомлена але попередньо надали заяву про розгляд справи за її відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Суд дослідивши матеріали справи та розглянувши справу у відповідності до ч. 2 ст.. 247 ЦПК України вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

ОСОБА_2 згідно із договором купівлі-продажу від 28.02.1984 р. Придбав 1/4 частину будинку №3 по пров. Коцюбинського у смт. Козелець Чернігівської області.

Іншими співвласниками цього будинку станом на 01.11.1985 р. були гр. ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частини вказаного будинку; ОСОБА_7 у розмірі 1/4 будинку; ОСОБА_8, у розмірі 1/3 частини будинку, - що підтверджується копією заповіту від 22.04.1950 р. та довідкою Ніжинського міжміськбюро технічної інвентаризації від 01.11.1985 р. №342.

У подальшому, частини будинку, що належали ОСОБА_7 і ОСОБА_8 були набуті у власність гр. ОСОБА_5, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №98402993 від 25.09.2017 р.. Відповідно до вказаної Інформаційної довідки частка ОСОБА_5 становить 7/12 частин будинку.

Гр. ОСОБА_6 померла 05.07.1999 року і була похована за рахунок сім’ї Позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 06.07.1999 р., довідкою Відділу РАГС ОСОБА_4 РУЮ Чернігівської області від 06.07.1999 року та довідкою виконкому ОСОБА_4 селищної ради від 06.07.1999 року.

ОСОБА_6 була одинокою людиною і не мала спадкоємців за законом, оскільки всі родичі загинули під час другої світової війни, у шлюбі остання не перебувала, дітей не мала. Заповіт остання також не складала. Останні роки перед смертю доглядали гр. ОСОБА_6 родина Позивача. Після смерті ОСОБА_6 належну їй частину будинку ніхто не успадкував і право власності на цю частину будинку не було визнано відумерлою спадщиною в судовому порядку як власність територіальної громади селища Козелець.

З усного дозволу селищного голови смт. Козелець ОСОБА_9 позивач та члени його сім'ї з липня 1999 року почали відкрито володіти та використовувати 1/6 частину будинку гр.. ОСОБА_6 для власного проживання. Будинок був збудований ще до революції 1917 року, як один цілий об’єкт і тому частини будинку, які були власністю Позивача та гр.. ОСОБА_6, були з’єднані дверима, через які Позивач міг вільно використовувати приміщення будинку, раніше належні гр.. ОСОБА_6 У цій частині будинку Позивач зробив за власний рахунок поточний ремонт та утримує її.

У період часу із 26.06.1984 р. по 21.10.1998 р. позивач був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1. Потім із 21.10.1998 р. по 28.11.2005 р. позивач через життєві обставини був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, хоча фактично позивач увесь цей час проживав зі своєю сім'єю по вулю Коцюбинського, 3 у смт. Козелець. Починаючи із 29.11.2005 р. позивач зареєструвався за місцем фактичного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, де проживає і по цей день. Ці обставини підтверджуються копією сторінок Домової книги, копією сторінок поспорту позивача.

Отже, з липня 1999 року позивач добросовісно набув 1/6 частину будинку по пров. Коцюбинського, 3 у смт. Козелець, що належала на праві власності померлій гр.. ОСОБА_6, і увесь цей час постійно та відкрито володіє та користується цим нерухомим майном.

У гр.. ОСОБА_6 право власності на 1/6 частину будинку по вул.. Коцюбинського, 3, смт. Козелець виникло на підставі нотаріально посвідченого заповіту від 22.04.1950 р. №1187/4 і було зареєстроване у ОСОБА_4 райкомунгоспі 02.07.1951 р. за №32, що було достатнім для набуття права власності на це нерухоме майно відповідно до положень ЦК УРСР 1922 р.

Кодекс допускав право приватної власності громадян на майно, що означало їх правомочності із володіння, користування і розпорядження майном (п. 52, 58 ЦК УРСР); кодекс передбачав інститут спадкування за заповітом, згідно якого особа передавала своє майно у власність іншій особі на підставі заповіту, посвідченого нотаріально і на підставі якого у подальшому нотаріус видавав спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину на майно (п. 422, 425, 435 ЦК УРСР).

Право власності гр. ОСОБА_6 також підтверджується довідкою із Ніжинського міжміськбюро технічної інвентаризації від 01.11.1985 р. №342, відповідно до якої гр. ОСОБА_6 вказана як одна із власників цього будинку. При цьому, згідно із положеннями п. 1, 7, 21 «Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP», затв. Наказом Міністерства комунального господарства УРСР від 31.01.1966 р. (яка була чинною на дату видачі вказаної довідки) реєстрацію будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів), згідно з додатком №1 до Інструкції. У п. 27 додатку №1 до Інструкції правовстановлюючими документами названо «витяги з реєстрів нотаріальних контор, що свідчать про учинення правочинів купівлі-продажу, міни або дарування будинку (домоволодіння), про видачу свідоцтв про право на спадщину, а також про учинення інших нотаріальних дій, які встановлюють перехід права власності на будинок (домоволодіння)». При цьому, відповідно до Інструкції БТІ під час реєстрації будинків і домоволодінь зобов'язані були: а) ознайомитись з документами, поданими установами, підприємствами, організаціями і окремими громадянами на підтвердження їх права власності на будинок (домоволодіння); б) з'ясувати підстави виникнення і порядок переходу до них права власності, правильність оформлення документів, число учасників спільної власності і частку, яка належить кожному із співвласників.

Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Отже, гр. ОСОБА_6 набула право власності на 1/6 частину будинку у смт. Козелець по пров. Коцюбинського, 3, відповідно до порядку, який існував станом на 1951 рік, і це право власності визнається згідно діючим законодавством.

Із отриманої відповіді від КП «Ніжинське МБТІ» від 02.10.2017 р. №01/34-677 на запит Позивача від 26.09.2017 р. та доданих до неї документів (листа Виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради від 23.09.2002 р. №3-15/72 та рішення виконкому від 25.07.2013 р. №69), вбачається те, що адреса «вулиця Коцюбинського, будинок 3» була перенайменована у «провулок Коцюбинського, будинок 3», а «згідно із матеріалів інвентаризаційної справи будинок №2 зазначений у деяких офіційних документах по провулку Коцюбинського та вулиці Коцюбинського тотожний з документами, в якому вказано будинок №3».

Таким чином, гр. ОСОБА_6 набула право власності на спірну 1/6 частину будинку до 01.01.2013 р. у порядку, що діяв станом на 1951 рік, то її право власності визнається Державою Україна відповідно до положень діючого Закону про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Правовстановлюючі документи у гр. ОСОБА_6 на будинок №2 по вул. Коцюбинського у смт. Козелець це документи щодо будинку №3 по пров. Коцюбинського, 3 у смт. Козелець.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Виходячи зі змісту п.п. 9-14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, при вирішенні спорів, повязаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК України).

Можливість предявлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст. ст. 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У звязку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у звязку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Таким чином, з вище наведеного вбачається те, що Позивач добросовісно заволодів частиною будинку по вул. Коцюбинського, 3 у смт. Козелець у розмірі 1/6, яка належала померлій гр. ОСОБА_6, безперервно відкрито володіє цим майном більше ніж протягом останніх 10 років, що є законною підставою для задоволення позову відповідно до ст.344 ЦК України

На підставі наведенного та керуючись ст. 344 ЦК України, статтями 4, 200, 265 ЦПК України, Суд –

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_4 селищної ради Козелецького району, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 про визнання права власності– задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_4) за набувальною давністю на 1/6 частину будинку №3 по пров. Коцюбинського у смт. Козелець Чернігівської області, що належала померлій ОСОБА_6.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд Чернігівської област до апеляційного суду Чернігівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя С.М. Бараненко