Рішення № 72634608, 05.03.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9939/17

Провадження № 2-а/750/25/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

із секретарем - Разумейко К.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської міської ради від 28.11.2014 «Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива на території м. Чернігова у нічний час».

Обгрунтував позивач свій позов тим, що про наявність оскаржуваного рішення він дізнався у жовтні 2017 року під час відвідування продуктового магазину, в якому йому було відмовлено у продажу алкоголю після 22 години з посиланням на вказане вище рішення.

Оскільки позивач постійно проживає у м. Кам’янське і не є мешканцем м. Чернігова, а тому не міг знати про існування оскаржуваного рішення та просив поновити строк звернення до суду.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі своїх повноважень, наданих йому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», вказаним рішенням порушуються його права, як споживача, зокрема, ч.2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», таким рішенням обмежується обіг окремих видів товару, що є порушенням Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Позивач в судове засіданні подав клопотання про розгляд справи без його участі, враховуючи, що він мешкає у іншому місті і йому складно прибути до суду. Позивач просить задовольнити його позов з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити позивачу у задоволенні його позову, посилаючись на викладені у відзиві на позов підстави.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2014 Чернігівською міською радою було прийняте рішення «Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива на території м. Чернігова у нічний час», яким, зокрема, обмежено роздрібну торгівлю алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного), на території міста Чернігова у підприємствах торгівлі, крім закладів ресторанного господарства, у період з 22:00 години до 08:00 години щоденно, враховуючи вихідні дні та свята.

Оскаржуване рішення опубліковано у випуску газети «Чернігівські відомості» № 51 (1239) від 17.12.2014.

З листа товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» від 11.10.2016 № 11/10/17 вбачається, що при здійсненні позивачем покупок 10.10.2017 йому відмовлено у продажі алкогольних напоїв у нічній час у магазині «Продукти-672» товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», що розташований за адресою м. Чернігів, вул. В. Чорновола, 11-а та зазначено, що магазин не здійснює реалізацію алкогольних напої згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 28.11.2014 «Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива на території м. Чернігова у нічний час», яким встановлено обмеження щодо реалізації алкогольних та слабоалкогольних напоїв, а також пива (крім безалкогольного) на території міста Чернігова (а.с.12)

З доданих відповідачем до відзиву доказів вбачається, що на розгляді в Деснянському районному суді м. Чернігова перебувала справа №750/13143/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Вінсел”, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, приватного підприємства “Траст-Довіра”, товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Сінком-Чернігів”, товариства з обмеженою відповідальністю “Торг-Експрес”, приватного підприємства “Прохолода”, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Чернігівської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення. Позивачі у вказаній вище справі також просили визнати незаконним і скасувати рішення Чернігівської міської ради від 28.11.2014 року “Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива на території м. Чернігова у нічний час”, посилаючись на те, що ухвалюючи вказане рішення відповідач вийшов за межі своєї компетенції, встановленої Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, при цьому здійснив втручання в господарську діяльність позивачів, які здійснюють роздрібний продаж алкогольних напоїв у нічний час, чим порушив їх право безперешкодного здійснення господарської діяльності.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2015 у справі №750/13143/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Вінсел”, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, приватного підприємства “Траст-Довіра”, товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Сінком-Чернігів”, товариства з обмеженою відповідальністю “Торг-Експрес”, приватного підприємства “Прохолода”, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Чернігівської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення – відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що чинне законодавство України наділяє органи місцевого самоврядування правом здійснення контролю за належною організацією обслуговування населення підприємствами торгівлі усіх форм власності та встановлювати зручний для населення режим роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності. Законодавство покладає на органи місцевого самоврядування обов’язок вживати заходи щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами біля жилих будинків і на прибудинкових територіях.

Суд вважав доведеним, що мотивом ухвалення оскаржуваного рішення є потреба забезпечення прав і законних інтересів мешканців міста Чернігова; необхідність зменшення порушень громадського порядку та кількості злочинів, скоєних у стані алкогольного сп’яніння; чисельні скарги мешканців будинків, розташованих у безпосередній близькості до торговельних закладів, з приводу порушення тиші в нічний час особами, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння. На підтвердження цього, представником відповідача було надано суду значну кількість скарг мешканців м. Чернігова на адресу міського голови, народних депутатів України та правоохоронних органів з вимогою вжити заходів припинення реалізації торговельними закладами міста алкогольних напоїв у нічний час, оскільки це сприяє підвищенню рівня злочинності, вчиненню інших видів правопорушень, скоєних особами в стані алкогольного сп’яніння, порушенню прав мешканців, прилеглих до таких торговельних закладів житлових будинків, які вночі потерпають від підвищеного рівня шуму.

За результатами анонімного опитування мешканців м. Чернігова 79.4% опитаних висловилися за заборону реалізації алкогольних напоїв у нічний час.

З рішення суду вбачається, що як слідує із статистичних даних Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області, лише за 9 місяців 2014 року поблизу торговельних закладів, що здійснюють продаж алкогольних напоїв, вчинено понад 500 правопорушень особами, які перебували с момент їх скоєння в стані алкогольного сп’яніння, що негативно впливає на життєвий устрій мешканців усього міста.

Наведені обставини свідчать про те, що проблема реалізації алкогольних напоїв у нічний час набула в м. Чернігові громадського значення, а тому потребує ефективного вирішення відповідачем, оскільки жодний інший орган влади не уповноважений вирішувати питання організації роботи торговельних закладів, розташованих на території м. Чернігова.

Запроваджуючи обмеження на реалізацію алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива на території м. Чернігова усіма підприємствами торгівлі (крім закладів ресторанного господарства) у період з 22.00 години вечора до 08.00 години ранку щоденно, відповідач діяв не з метою узурпації влади, а в інтересах громади міста, з метою захисту її членів від протиправних посягань з боку осіб, які перебувають в стані алкогольного сп’яніння, та забезпечення права кожного, хто проживає в місті, на відпочинок у нічний час.

Ухваленим рішенням відповідач не втрутився у господарську діяльність позивачів, тому що останні не позбавлені права щоденної реалізації алкогольних напоїв у період часу з 08.00 години ранку до 22.00 години вечора.

Суд при ухваленні рішення у справі №750/13143/14 прийшов до висновку, що в такій спосіб відповідачем вжито адекватних і розумних заходів для захисту права людини на повагу до приватного і сімейного життя, яке гарантовано статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при цьому дотримано справедливу рівновагу між конкуруючими інтересами позивачів, як представників приватного бізнесу, і громади в цілому, беручи при цьому до уваги, що позивач у своїй діяльності має певну свободу розсуду. Саме на такому підході ґрунтується практика Європейського суду з прав людини (див. рішення у справі Лопес Остра проти Іспанії (1994), Хаттон та інші проти Сполученого Королівства (2003)), яка в силу положень статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права на території України та підлягає обов’язковому застосуванню судами.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини щодо прийняття Чернігівською міською радою оскаржуваного позивачем рішення досліджувалися та встановлені постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2015 у справі №750/13143/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015.

Щодо доводів позивача з приводу порушення його прав споживача на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час, суд враховує, що оскаржуване рішення жодним чином прав позивача, який, як він сам стверджує у своєму позові, не є мешканцем м. Чернігова, не порушує, оскільки оскаржуваним рішенням Чернігівської міської ради від 28 листопада 2014 року «Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв на території м. Чернігова у нічний час» не обмежено реалізацію алкогольних напоїв в закладах ресторанного господарства, де позивач мав можливість придбати алкогольні напої в зручний для нього час.

Відповідно до положень ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Положеннями ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Європейською хартією місцевого самоврядування, яка ратифікована Верховною ОСОБА_1 України 15 липня 1997 року та набрала чинності для України з 1 січня 1998 року, а саме ст.3, визначено, що місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.

Відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України", що діяв на момент ратифікації Європейської хартії місцевого самоврядування до липня 2004 року, так і чинний Закон України "Про міжнародні договори" у статті 19 передбачає, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Крім того, згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини надавав відповідне тлумачення положенням ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, втому числі відповідно спірних правовідносин.

Так, в рішенні Суду у справі "Лопес Остра проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, аналізуючи порушення статті 8 Конвенції, Суд зазначив, що слід підтримувати справедливу рівновагу між конкуруючими інтересами особи і суспільства в цілому, беручи до уваги, що держава користується в будь якому випадку певною свободою розсуду.

В рішенні "Хаттон та інші проти Сполученого королівства" від 8 липня 2003 року, Суд зазначив, що органи влади мають свободу розсуду для встановлення справедливої рівноваги між загальними інтересами і потребами окремих осіб.

Відповідно до преамбули Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що вказаний Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 2 Закону передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Щодо правових підстав реалізації повноважень органами місцевого самоврядування свою правову позицію висловив і Конституційний Суд України, який у своєму рішенні у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009, зазначив, що "відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року N 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад). В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти."

Крім того, посилання позивача на порушення Чернігівською міською радою при прийнятті рішення від 28 листопада 2014 року "Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв на території м. Чернігова у нічний час" положень ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є необгрунтованими, оскільки в даному випадку йде мова про вирішення питань місцевого значення, зокрема, щодо підтримання правопорядку в межах повноважень гарантованих Конституцією України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» цей закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного позивачем рішення від 28 листопада 2014 року "Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв на території м. Чернігова у нічний час", Чернігівська міська рада діяла в межах, в спосіб та у порядку, визначеному чинним законодавством України, прав позивача цим рішенням не порушено, адже оскаржуваним рішенням не обмежено реалізацію алкогольних напоїв в закладах ресторанного господарства, де позивач мав можливість придбати алкогольні напої в зручний для нього час, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 9, 241-246, 255, 264, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до Чернігівської міської ради (місцезнаходження юридичної особи: м. Чернігів, вул. Магістратська, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи - 34339125) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.03.2018.

Суддя