Постанова № 72633816, 05.03.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1019/16-ц Номер провадження 22-ц/786/20/18Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко-Луценко С. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Дряниці Ю.В.

секретар: Філоненко О.В.

за участю: відповідача ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3

представника позивача - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 березня 2017 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 березня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», задоволено.

Стягнуто солідарноз ОСОБА_2 і ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» 19305,31 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ять доларів США 31 цент) доларів США, що в перерахунку на гривню становить 523006,25 (п'ятсот двадцять три тисячі шість гривень 25 коп.) грн. заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"з кожногопо 3763,09 (три тисячі сімсот шістдесят три гривні 09 коп.) грн. судових витрат.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 липня 2017 року заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 березня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без задоволення.

З вказаним заочним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2, який, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що, на його думку, Банк не надав жодного письмового доказу на підтвердження того, що кредитні кошти у розмірі 21500,00 дол. США та кошти в розмірі 4390,50 дол. США на сплату страхових платежів, зараховані на відкритий на ім'я ОСОБА_2 позичковий рахунок.

Зауважує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості по кредитному договору №PLRMGK21367834 від 20.12.2006 року є непрозорим, документально не підтвердженим, невідомо ким підписаний та невідомо ким проведений. Окрім того, банком названий ним «розрахунок заборгованості» проводився на підставі незаконно підвищеної в односторонньому порядку ставки за користування кредитом, а також виходячи із визначеної позивачем в односторонньому порядку прострочки за кредитом, якої фактично в такому розмірі не має, і яка документально не підтверджена.

Зазначає, що банк не надав жодного доказу на підтвердження того, що сплачені ОСОБА_2 кошти зараховані саме на відкриті на його ім'я рахунки, зазначені в п.1.2 кредитного договору. Також, апелянт стверджує, що банк, в порушення вимог п.1.1. кредитного договору, самостійно, на свій розсуд та в своїх інтересах, здійснював розподіл внесених коштів, спрямованих на погашення заборгованості.

Окрім того, апелянт, з посиланням на постанову Верховного суду України від 19.03.2014 року, вважає, що, оскільки погашення заборгованості по кредитному договору № PLRMGK21367834 від 20.12.2006 року має здійснюватися щомісячними платежами, то розрахунок заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» має бути розрахований в межах строку позовної давності.

При цьому вважає, що всі пункти кредитного договору, які надають право банку в односторонньому порядку змінювати умови кредитного договору і, насамперед, змінювати термін повернення кредиту, а також підвищувати плату за користування кредитом, є недійсними.

Вказує, що судом порушено ряд процесуальних норм, зокрема, щодо повідомлення учасників процесу про розгляд даної справи, оцінки доказів, дотримання процесуальних строків і т.п.

У поданих до суду апеляційної інстанції запереченнях на апеляційну скаргу. представник ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає про безпідставність та необґрунтованість, на його думку, апеляційної скарги. Вважає, що викладені в ній обставини є надуманими та такими, що не відповідають дійсності і суперечать матеріалам цивільної справи та, зокрема, самим умовам кредитного договору.

У судовому засіданні відповідач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали та прохали її задовольнити.

Представник позивача прохав апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20 грудня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.22) та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №PLRMGK 21367834, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 20.12.2006 року по 20.12.2026 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 21500,00 доларів США на наступні цілі: придбання двокімнатної квартири, а також 4390,50 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Періодом сплати вважається період з 13 по 20 число кожного місяця.. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку (щомісячний платіж) у сумі 253,62 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (а.с.15-16).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №PLRMGK 21367834 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_5 20.12.2006 року було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафів, пені та інших платежів. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором (а.с.17).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у відповідному розмірі.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому Договором, що підтверджується Анкетою-заявою ОСОБА_2 про отримання кредиту у валюті долар США від 12.12.2006 року. Також, з даної Анкети-заяви вбачається, що 20.12.2006 року Банком було ухвалено позитивне рішення про можливість видачі відповідачу кредиту в сумі 21500,00 дол. США (т.2, а.с.3-4).

Окрім того, відповідно до заяви на видачу готівки №1 від 20.12.2006 року, Полтавською філією «Полтавського регіонального управління КБ «ПриватБанк» було зараховано на рахунок НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 21500,00 дол. США (т.2, а.с.5).

При цьому, як убачається з Розрахунку заборгованості за Кредитним договором №PLRMGK 21367834 від 20.12.2006 року відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, порушив умови кредитного договору, та, як вбачається з наданого банком розрахунку, не здійснював погашення заборгованості у встановлені кредитним договором порядку та строки, у зв'язку з чим станом на 05.04.2016 року має заборгованість в сумі 19305,31 доларів США (т.1, а.с.4-9, т.2, а.с.9-19), яка складається з наступного:

-17143,64 дол. США - заборгованість за кредитом;

-1746,91 дол. США- заборгованість по процентам за користування кредитом;

-229,25 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

-185,51 дол. США- пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором.

Для уточнення спірних питань по кредитному договору №PLRMGK 21367834 від 20.12.2006 року, ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12.12.2017 року клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про призначення судової фінансової експертизи, задоволено.

Призначено по справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором судову фінансову експертизу.

На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1.Чи відповідає наданий позивачем розрахунок фактичній заборгованості відповідно до умов кредитного договору №PLRMGK21367834 від 20.12.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк"?

2.Чи розподілені за цільовим призначенням та у відповідності з умовами кредитного договору внесені ОСОБА_2 кошти на рахунок Банку в порядку погашення заборгованості за кредитом?

Проведення експертизи доручено судовому експерту Ліхтіній Л.Р. (Свідоцтво судового експерта України №625, видане 21.03.2002 року), попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.

Надано у розпорядження експерта матеріали цивільної справи №541/1019/16-ц (провадження 22-ц/786/2331/17) за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Оплату за проведення експертизи, у відповідності до ч.2 ст.86 ЦПК України, покладено на відповідача ОСОБА_2.

На період проведення експертизи провадження у справі зупинено.

12.02.2018 року на адресу апеляційного суду Полтавської області надійшов висновок експерта №15, складений 22.01.2018 року (т.2, а.с.148-153), яким надано відповідь на постановлені ухвалою про призначення експертизи від 12.12.2017 року питання, а саме:

-по першому питанню: проведеними експертними дослідженнями встановлено, що наданий позивачем Розрахунок заборгованості станом на 05.04.2016 р. до кредитного договору №PLRMGK21367834 від 20.12.2006 року сформований на підставі даних обліку ПАТ КБ «ПриватБанк» за рахунками, відкриття яких не передбачене Договором, розмір щомісячних платежів за відсотками, сумами погашення кредиту, розміру страхових платежів Договором не обумовлений (відсутній графік з зазначенням цих сум).

Встановити розмір фактичної заборгованості за Договором не вважається за можливе за відсутності графіку платежів за Договором та даних про розмір внесених ОСОБА_2 коштів.

-по другому питанню: проведеними експертними дослідженнями встановлено, що в Розрахунку заборгованості та наданих виписках по рахунках відсутні дані про загальну суму коштів, сплачених ОСОБА_2, за відсутності в договорі графіку погашення кредиту з зазначенням розміру щомісячних платежів, належних до сплати за їх видами - відсотків, сум погашення кредиту, розміру страхових платежів та ін. Встановити чи правильно розподілені внесені кошти на рахунок Банку в порядку погашення заборгованості за кредитом не вважається за можливе.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

Статтею 110 ЦПК України визначено, що Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, з урахуванням вимог ст.ст.89,110 ЦПК України колегія суддів критично оцінює наявний висновок експерта №15 від 22.01.2018 року, виходячи за наступного.

У відповіді на перше питання зазначено, що Розрахунок заборгованості станом на 05.04.2016 р. до кредитного договору №PLRMGK21367834 від 20.12.2006 року сформований на підставі даних обліку ПАТ КБ «ПриватБанк» за рахунками, відкриття яких не передбачене.

Проте, як убачається з п.1.1 Кредитного договору щомісяця в період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 253,62 дол. США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди, комісії.

Згідно п.1.2 для виконання даного договору Банк відкриває Позичальникові: рахунок НОМЕР_2 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості; кредитний рахунок НОМЕР_3; рахунок по відсотках НОМЕР_4; рахунок по обліку комісії та винагороди НОМЕР_5.

З наведеного вбачається, що, вказані рахунки НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 були відкриті Банком на погашення заборгованості по кредиту, а саме щомісячних платежах. Тобто, у разі порушення позичальником строків сплати коштів по кредитному договору та нарахування простроченої заборгованості, умовами кредитного договору не обумовлено обов'язку банку зараховувати погашення такої заборгованості на відповідні рахунки.

Так, виписка по рахунку НОМЕР_6 містить, зокрема, дані по погашенню простроченої заборгованості, при цьому зазначений у ній коресп. рахунок обумовлений п.1.2 договору (т.2, а.с.22).

Виписка по рахунку НОМЕР_7 містить дані про винос комісії на прострочку по кредитному договору (т2, а.с.31).

Виписка по рахунку НОМЕР_8 містить дані про суму не признаних доходів по обезцінених кредитах (т2, а.с.32).

З виписки по рахунку НОМЕР_9 вбачається, що у тих її пунктах, де йдеться про погашення процентів по кредитному договору, зазначено рахунки, обумовлені п.1.2 договору (т.2, а.с.35).

Виписка по рахунку НОМЕР_10 містить дані про винос комісії на прострочку по кредитному договору (т2, а.с.36).

Виписка по рахунку НОМЕР_11 містить дані про нарахування та сплату пені по кредитному договору (т.2, а.с.38-40).

Також, з налізу виписок по рахунках НОМЕР_12, № НОМЕР_13 (т.2, а.с.41-105) вбачається, що вони були сформовані на підставі виносок по простроченій заборгованості, простроченій комісії та нарахуванню пені.

Так, наявність відкритих на ім'я ОСОБА_2 рахунків у ПАТ КБ «ПриватБанк», які не зазначені у договорі, обумовлене саме існуючою простроченою заборгованістю останнього, яка виникла внаслідок неналежного виконання ним умов кредитного договору.

З урахуванням наведеного колегія суддів не погоджується з висновком експерта та не вбачає порушення позивачем умов кредитного договору внаслідок відкриття вказаних рахунків. При цьому вважає розмір фактичної заборгованості за Кредитним договором вірним, оскільки стороною відповідача на підставі належних та допустимих доказів він не спростований, свого розрахунку ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_3 також не надано.

Окрім того, матеріалами справи та, зокрема, висновком експерта №15 від 22.01.2018 року (відповідь на друге питання) не доведено факту розподілення не за цільовим призначенням та з порушенням умов кредитного договору внесених ОСОБА_2 коштів на рахунок Банку в порядку погашення заборгованості за кредитом.

Посилання у висновку експерта №15 від 22.01.2018 року на відсутність графіка погашення кредиту не можуть бути взяті до уваги з огляду на те, що його наявність умовами кредитного договору не передбачена.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За правилами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту ст.ст.546, 611 ЦК України неустойка є видом забезпечення виконання зобов'язань та правовим наслідком порушення зобов'язання.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що відповідач ОСОБА_2 не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №PLRMGK 21367834 від 20.12.2006 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 19305,31 доларів США, яка складається з наступного: 17143,64 дол. США - заборгованість за кредитом; 1746,91 дол. США- заборгованість по процентам за користування кредитом; 229,25 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 185,51 дол. США- пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, та яка підлягає стягненню з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_5 в солідарному порядку, згідно вимог ст.554 ЦК України, на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк».

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що всі пункти кредитного договору, які надають право банку в односторонньому порядку змінювати умови кредитного договору і, насамперед, змінювати термін повернення кредиту, а також підвищувати плату за користування кредитом, є недійсними, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості за кредитним договором, а вимоги про визнання спірного кредитного договору недійсним повністю чи частково, шляхом подачі, зокрема, зустрічного позову, ОСОБА_2 не ставились.

Твердження апелянта, з посиланням на постанову Верховного суду України від 19.03.2014 року, про те, що, оскільки погашення заборгованості по спірному кредитному договору має здійснюватися щомісячними платежами, то розрахунок заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» має бути визначений в межах строку позовної давності, є безпідставним, оскільки справа, що переглядалась Верховним судом України, стосувалась позовної давності по кредитному договору, строк дії якого сплив, а з матеріалів даної справи вбачається, що зобов'язання по кредитному договору № PLRMGK21367834 від 20.12.2006 року тривають до 20.12.2026 року.

Твердження в апеляційній скарзі стосовно того, що Банк не надав жодного письмового доказу на підтвердження зарахування на відкритий на ім'я ОСОБА_2 позичковий рахунок кредитних коштів у розмірі 21500,00 дол. США та коштів в розмірі 4390,50 дол. США на сплату страхових платежів, є неспроможними та спростовується наявною у матеріалах справи заявою на видачу готівки №1 від 20.12.2006 року(т.2, а.с.5) та випискою з 20.12.2006 року по 04.07.2016 року USD PLRM Рахунок НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 (т.2, а.с.20-21).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості по кредитному договору №PLRMGK21367834 від 20.12.2006 року є непрозорим, документально не підтвердженим, невідомо ким підписаний та невідомо ким проведений, є безпідставними, оскільки на етапі апеляційного перегляду справи ПАТ КБ «ПриватБанк» було надано належним чином завірений розрахунок заборгованості за договором №PLRMGK21367834 від 20.12.2006 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПиватБанк» та ОСОБА_2 станом на 05.04.2016 року. При цьому посилання апелянта на проведення даного розрахунку на підставі незаконно підвищеної в односторонньому порядку ставки за користування кредитом, а також виходячи із визначеної позивачем в односторонньому порядку прострочки за кредитом, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки пунктами 2.3.1, 3.2 кредитного договору визначено право позивача на вчинення таких дій. Окрім того, неправильність наданого Банком розрахунку матеріалами справи, на підставі належних та допустимих доказів, зокрема, висновку експертизи не встановлена. Також, власного розрахунку апелянтом проведено не було.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що банк не надав доказів на підтвердження зарахування сплачених ОСОБА_2 коштів саме на відкриті на ім'я позичальника рахунки, згідно п.1.2 кредитного договору, вважав, що позивач, в порушення вимог п.1.1. кредитного договору, самостійно, на свій розсуд та в своїх інтересах, здійснював розподіл внесених коштів, спрямованих на погашення заборгованості, є безпідставними, та спростовуються вищевикладеним та наданими до суду апеляційної інстанції виписками з 20.12.2006 року по 04.07.2016 року на ім'я ОСОБА_2 (т.2, а.с.20-105).

Інші доводи апеляційної скарги також не містять нових засобів доказування, не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 березня 2017 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ : /підпис/ С.М. Бондаревська /підпис/ Ю.В. Дряниця

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун