Рішення № 72633280, 27.02.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 27.02.2018 Справа № 554/5329/15-ц

Провадження №2/554/306/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого-судді Чуванової А.М.

при секретарі Садошенко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що ВАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» (правонаступником якого є позивач по справі) з відповідачем ОСОБА_1 23.10.2013 року уклав договір №1/25/308/22-08-13/0001 про надання споживчого кредиту. Відповідно до п.п.1.1-1.4 кредитного договору банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 30000 гривень зі строком користування з 23 жовтня 2013 року до 23 жовтня 2015 року зі сплатою процентної ставки у розмірі 36 % річних. Згідно п.3.4.1. кредитного договору позичальник зобов’язаний погашати заборгованість перед банком по наданому кредиту, нарахованим процентам згідно графіку.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит в сумі 30000 гривень, але відповідач не виконав належним чином зобов’язання за кредитним договором відносно щомісячної сплати комісії, процентів за користування отриманим кредитом та повернення кредиту частинами за встановленим у договорі графіком; станом на 24.02.2015 року створилась заборгованість з повернення кредитних коштів в сумі 24045,70 гривень, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами – 6530,86 гривень. Крім того, відповідно до п.4.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами банк має право вимагати від позичальника сплати пені у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня за прострочення основної судної заборгованості відповідачем складає 7436,23 гривень; пеня за несплачені проценти складає 3439,95 гривень. Згідно п.4.2 кредитного договору у випадку порушення позичальником строків сплати процентів за користування кредитними коштами банк має право вимагати від позичальника сплати штрафу у розмірі 50% від суми наданого кредиту. Штраф складає 15000 гривень. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором в сумі 56452,74 гривень.

Ухвалою суду від 19.05.2015 року було відкрите провадження за даною позовною заявою.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 30.06.2015 року зазначений позов було задоволено повністю.

Ухвалою суду від 29.09.2017 року зазначене заочне рішення за заявою ОСОБА_1 було скасоване, справу призначено до судового розгляду у загальному порядку.

Згідно заяви, поданій 31.10.2017 року, позивач збільшив позовні вимоги. Вказав, що позичальник продовжує користуватись наданим йому кредитом, не погасив заборгованість за кредитом, на 19.10.2017 року має заборгованість: з повернення основної суми заборгованості – 24045,70 гривень; за несплаченими відсотками – 27307,10 гривень; пеня, згідно із п.п.4.1 кредитного договору за прострочення основної суми заборгованості – 43833,40 гривень; пеня, згідно із п.п.4.1 кредитного договору за несплачені відсотки – 39868,38 гривень; штраф, згідно із п.п.4.2 кредитного договору у розмірі 50% суми наданого кредиту – 15000 гривень, а всього: 150104,58 гривень. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача 150104,58 гривень боргу та 2251,57 гривень судового збору.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Пунктом 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України 2017 року (чинний з 15.12.2017 року), передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представник позивача до суду не з’явився, позивач надав заяву, в якій просить справу розглянути у відсутність свого представника, на задоволенні позову наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, надіслала до суду заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, просила застосувати спеціальну позовну давність по стягненню пені та штрафу.

Суд вирішив судовий розгляд проводити у відсутність сторін, враховуючи положення ст.223 ЦПК України, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із договору №1/25/308/22-08-13/0001 від 23.10.2013 року (а.с.4-7), вбачається, що банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 30000 гривень зі строком користування з 23 жовтня 2013 року до 23 жовтня 2015 року зі сплатою процентної ставки у розмірі 36 % річних. Згідно п.3.4.1. кредитного договору позичальник зобов’язаний погашати заборгованість перед банком по наданому кредиту, нарахованим процентам згідно графіку.

Згідно розрахунку (а.с.11) у відповідача станом на 24.02.2015 року створилась заборгованість у розмірі 56452,74 гривень, яка складається з : заборгованість з повернення кредиту - 24045,70 гривень; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами – 6530,86 гривень; пеня за прострочення основної судної заборгованості - 7436,23 гривень; пеня за несплачені проценти - 3439,95 гривень; штраф – 15000 гривень.

Згідно розрахунку збільшених позовних вимог на 19.10.2017 року відповідач має заборгованість: з повернення основної суми заборгованості – 24045,70 гривень; за несплаченими відсотками – 27307,10 гривень; пеня, згідно із п.п.4.1 кредитного договору за прострочення основної суми заборгованості – 43833,40 гривень; пеня, згідно із п.п.4.1 кредитного договору за несплачені відсотки – 39868,38 гривень; штраф, згідно із п.п.4.2 кредитного договору у розмірі 50% суми наданого кредиту – 15000 гривень, а всього: 150104,58 гривень.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що підтверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов, згідно ст. 525 ЦК України, не допускається якщо інше не встановлено договором або законом. За нормами ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов’язання підлягає виконанню у визначений в ньому строк (термін), якщо останній було ним передбачено.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо договором встановлено обов'язок Позичальника повернути позику (кредит) частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини Позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки тощо.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Беручи до уваги, що у відповідача створилась заборгованість за кредитним договором, суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, його було підтверджено протягом судового розгляду, тому він підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню заборгованість: з повернення основної суми заборгованості – 24045,70 гривень; за несплаченими відсотками – 27307,10 гривень .

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею та штрафу, суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Таким чином, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а отже і позовні вимоги банку в частині стягнення штрафних санкцій не підлягають задоволенню.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року (справа №6-2003цс15).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку штрафу в розмірі 15000 гривень, не підлягає задоволенню. Стягненню з відповідача підлягає лише пеня.

Згідно з ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Разом з тим, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Про необхідність застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України за ініціативою суду у випадках, коли пеня значно перевищує розмір збитків також зазначалось судом касаційної інстанції в ухвалах ВССУ від 29.01.2014 р. № 6-45806св13 (н/п 22ц/790/6217/13), від 15.10.2014 р. по справі № 6-21626св14 (н/п 22ц/790/2524/14), від 29.10.2014 р. по справі № 6-6087св14 (н/п 22ц/790/285/14), від 25.03.2015 р. по справі № 6-869св15 (н/п 22ц/790/7266/14).

Враховуючи положення діючого законодавства та правові позиції ВССУ, суд вважає за потрібне зменшити розмір заборгованості з неустойки, яка включає у себе заборгованість з повернення кредитних коштів та заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами до 2000 гривень.

Відповідач в ході судового розгляду заявила клопотання про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (пені) та штрафу за кредитним договором.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу не підлягає задоволенню. Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.71-72) пеня позивачем нарахована за останні 12 місяців, а штраф – відповідно до п.4.2 кредитного договору, та судом відмовлено позивачу у стягненні штрафу з відповідача.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 53352,80 гривень, яка складається із заборгованості: з повернення основної суми заборгованості – 24045,70 гривень; за несплаченими відсотками – 27307,10 гривень; за пенею - 2000 гривень.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в загальній сумі 2251,57 гривень. Оскільки позов задоволено частково, на 36%, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно - в сумі 810,57 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,267,268 ЦПК України, ст.ст.526,610,611 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, проживаючої за адресою: 36000 АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» ( 04053 м.Київ, вул.Обсерваторна,10, код ЄДРПОУ 13486837) заборгованість за кредитним договором №1/25/308/22-08-13/0001 від 23.10.2013 року у розмірі 53352,80 гривень, повернення судового збору в сумі 810,57 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: А.М.Чуванова