Рішення № 72633252, 28.02.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 28.02.2018 Справа № 554/7693/17

Провадження №2/554/1033/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого-судді Чуванової А.М.

при секретарі Садошенко М.П.,

за участю учасників справи:

представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк»: ОСОБА_1,

відповідач : ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» 03.10.2017 року звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 11.12.2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5251,92 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, всупереч норм закону та умов договору, ОСОБА_2 свої зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 20.09.2017 року має заборгованість у сумі 12422,64 гривень, яка складається із 3973,01 гривень заборгованості за кредитом, 1841,21 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом, 5561,20 гривень заборгованості за пенею та комісією, 1047,22 штрафу відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди. Відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов’язань і заборгованість по договору не погашає, тому позивач змушений звернутися до суду з позовом.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити повністю. Пояснила, що відповідач в 2011 році отримав кредитну картку в банку, 11.12.2012 року з ним було укладену Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості до 31.12.2013 року; останній платіж відповідач зробив 22.03.2013 року в сумі 462,07 гривень. Строк позовної давності позивач не пропустив, оскільки згідно Умов та правил надання продукту кредитних карт строк позовної давності встановлено 50 років.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, просив застосувати строк позовної давності, про зазначений строк 50 років він не знав. Відповідач вказав, що він взяв кредит собі на операцію в 2011 році, в 2013 році він останній раз сплатив кошти, але погашати кредит не має можливості, бо є інвалідом 1 групи, у нього відібрали квартиру, він має великі борги за комунальні послуги.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 11.12.2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5251,92 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.6-7).

Відповідно до ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В позовній заяві зазначено, що в зв’язку із порушенням виконання зобов’язань за кредитним договором у відповідача ОСОБА_2 станом на 20.09.2017 року утворилась заборгованість у сумі 12422,64 гривень, яка складається із 3973,01 гривень заборгованості за кредитом, 1841,21 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом, 5561,20 гривень заборгованості за пенею та комісією, 1047,22 штрафу відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди (а.с.3-4 – розрахунок заборгованості).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки (ст.257 ЦК України). Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог. Згідно із ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. За ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Вирішуючи питання щодо пропущення позивачем строку позовної давності, суд також враховує правовий висновок, викладений Верховним судом України у постанові № 6-2104цс16 від 23 листопада 2016 року, згідно якого за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Згідно з пп.1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності стосовно вимог банку щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів, видатків банку становить 50 років (а.с.8-31).

Згідно розрахунку, ОСОБА_3 здійснив останню операцію 22.03.3013 року, внісши суму погашення за наданим кредитом – 462,07 гривень.

Суд зазначає, що Умови, в яких установлено збільшену позовну давність, не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

До суду за захистом порушеного права банк звернувся 03.10.2017 року, тобто на час звернення позивача до суду пройшло більше ніж три роки з часу здійснення відповідачем по справі останнього погашення боргу.

Таким чином, позов про стягнення заборгованості представником банку поданий у жовтні 2017 року, відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності, позивач не заявляв про поважність причин пропуску строку позовної давності, тому суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити за пропуском трирічного строку позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,267,268 ЦПК України, ст.ст.256,257,526,530, ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул..Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: 36021 АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області.

Повний текст судового рішення складено 07.03.2018 року.

Суддя: А.М.Чуванова