Постанова № 72632298, 06.03.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року

м.Суми

Справа №581/873/17

Номер провадження 22-ц/788/398/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Біляєвої О. М. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

учасники справи:

позивач - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК»,

на заочне рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року в складі судді Сізова Д.В., ухвалене у селищі Липова Долина Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2017 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 17 грудня 2013 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір № б/н, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, яка передбачає умови приєднання до договору.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Позичальник взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим станом на 05 жовтня 2017 року у неї виникла заборгованість в сумі 61245,21 грн., яка складається з: 2780 грн. - заборгованість за кредитом; 50725,45 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4347,13 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2892,63 грн. - штраф (процентна складова).

Просив стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 61245,21 грн. за кредитним договором № б/н від 17 грудня 2013 року.

Заочним рішенням Липоводолинського районного суду Сумської обасті від 26 грудня 2017 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» виниклу станом на 05 жовтня 2017 року заборгованість за кредитним договором № б/н від 17 грудня 2013 року у розмірі 4549 грн. 91 коп., з яких: 2780 грн. - заборгованість за кредитом; 1769 грн. 91 коп. - заборгованість по процентам, а також 118 грн. 40 коп. судового збору.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені, комісії та штрафів відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду в частині розміру стягнення заборгованості за відсотками та в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, комісії та штрафів, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду в частині зменшення заборгованості за відсотками та в частині відмови у стягненні комісії, пені та штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Окрім того вказує, що відповідно до заяви відповідач зобов’язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПРИВАТБАНКА.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України так інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК - ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду відповідає в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 грудня 2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 6).

За умовами кредитного договору, позичальнику на кредитну картку був встановлений кредитний ліміт у розмірі 2000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, згідно заявлених вимог, у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк надав розрахунок заборгованості, відповідно до якого, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором № б/н від 17 грудня 2013 року утворилась заборгованість, яка станом на 05 жовтня 2017 року складає 61245,21 грн., у тому числі: 2780 грн. - заборгованість за кредитом; 50725,45 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4347,13 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2892,63 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 4-5).

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, та стягуючи заборгованість за кредитом та за процентами за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконала, право позивача порушене, а тому у останнього виникло право вимагати повернення суми кредиту з відповідними нарахуваннями.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення частини процентів та в частині стягнення з відповідача пені та комісії, штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що умови і правила всупереч вимогам ст. ст. 207, 1055 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником не підписані й оригінали цих документів кредитором відповідачеві передані не були, у зв’язку з чим їх не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, крім того додані до позовної заяви Умови і Правила надання банківських послуг затверджені наказом від 06.03.2010р. № СП-2010-256 а договір сторони уклали 17.12.2013року, проте позивачем не доведено чи саме ці умови діяли на момент укладення договору і чи саме ці Умови і Правила сторони мали на увазі.

Положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 559 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов’язання за договором перед відповідачем виконав, а саме: надав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку. У свою чергу, відповідач умови договору щодо своєчасного повернення грошових коштів не виконує, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості (а.с. 5- 8).

За правилами ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Керуючись даною нормою, місцевий суд обґрунтовано обрахував розмір відсотків саме виходячи з облікової ставки, оскільки розмір відсотків, а саме 27,60% наданими в суді першої інстанції доказами не підтверджується. Позивач не був обмежений в поданні доказів в суді першої інстанції і суд поклав в основу судового рішення лише ті докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги і які були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Тому надані позивачем в суді апеляційної інстанції нові докази а саме: довідка про умови кредитування, яка зі слів представника позивача підписана ОСОБА_2, довідка про отримані ОСОБА_2 картки (а.с. 99-100), альтернативний розрахунок заборгованості, апеляційним судом не приймаються згідно вимог ст. 367 ЦПК України, оскільки жодних поважних причин їх не подання в суді першої інстанції представником позивача не наведено.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та комісії, штрафів, оскільки наявність таких зобов’язань у відповідача також позивачем не доведено.

Підстав для зміни чи скасування судового рішення виходячи зі змісту апеляційної скарги колегія суддів не знаходить, а тому відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Заочне рішення Липодолинського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.М. Біляєва

ОСОБА_4