Ухвала суду № 72632281, 05.03.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/130/18

Провадження № 2/603/121/2018

У Х В А Л А

"05" березня 2018 р. м.Монастириська

Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Іванчука В. М. перевіривши на відповідність вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про здійснення перерахунку попередньо встановлених аліментів, збільшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про здійснення перерахунку попередньо встановлених аліментів, збільшення розміру аліментів, у якому просить здійснити перерахунок попередньо встановлених аліментів та стягнути їх з відповідача за минулий період (з 17.05.2017 по 28.02.2018 роки) в розмірі 8551 грн., збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 18.11.2010 року на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 330 грн. до 1000 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати пред’явлення позову до суду і до досягнення дочкою повноліття.

За правилами статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК.

У силу ч.1, 3, ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Звертаючись до суду з позовною заявою про перерахунок попередньо встановлених аліментів та стягнення їх з відповідача за минулий період з 17.05.2017 по 28.02.2018 роки в розмірі 8551 грн. позивач керується ч.2 ст. 191, ст.192 СК України та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 року, на підставі чого просить здійснити перерахунок попередньо встановлених аліментів.

У силу ч.2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Відповідно до вищевказаної норми статті стягнення аліментів за час, що передує пред'явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності наступних умов: до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались; особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов'язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.

Порядок стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами визначено положеннями ст.194 СК України, яка передбачає порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання та порядок погашення заборгованості за аліментами за заявою платника аліментів, яка подається за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахувань аліментів на дитину із його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягнення такої заборгованості за рішенням суду.

Відповідальність за прострочення сплати аліментів встановлена ст. 196 СК України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» №2037-VІІ від 17.05.2017 року, який набрав чинності 08.07.2017 року, ч.2 ст.182 СК України викладено в такій редакції: «2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Тобто, з 08.07.2017 року цим Законом збільшено мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виходячи з вищенаведених норм законодавства зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду, зміни постановлених раніше судових рішень про їх стягнення, а нормами Сімейного кодексу передбачено порядок та способи захисту у випадку порушення аліментних зобов’язань.

У зв’язку з цим, позовна заява в частині перерахунку попередньо встановлених аліментів за минулий час потребує обґрунтувань у відповідності до норм сімейного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог щодо збільшення розміру аліментів не зазначено доказів зміни матеріального стану позивача чи відповідача, сімейного стану позивача та відповідача, стан здоров'я платника аліментів.

Крім того, усупереч вимогам ч.3 ст. 175, ч.4 ст.177 ЦПК України в позовній заяві не надано підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Виходячи зі змісту позовної заяви та предмету спору, позивачем заявлено вимогу про збільшення розміру аліментів, присуджених за рішенням суду, в той же час у відповідності до вимог п. 3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнюються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а тому у разі подання до суду позову про зміну (збільшення) розміру аліментів судовий збір сплачується на загальних засадах в розмірі, визначеному ст.4 Закону України «Про судовий збір», як за вимогу майнового характеру.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, розмір судового збору становить 704 грн. 80 коп. (реквізити для сплати судового збору: отримувач УК у Монастириському районі 22030001, код отримувача (ЄДРПОУ) – 37382571, ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, номер рахунку – 31217206700375, код класифікації доходів бюджету – 22030101).

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на характер та обсяг виявлених недоліків позовної заяви, строк на їх усунення доцільно визначити терміном десять днів із дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 28, 175, 177, 185 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про здійснення перерахунку попередньо встановлених аліментів, збільшення розміру аліментів – залишити без руху,надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

У випадку невиконання зазначених в ухвалі вимог до встановленого терміну, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_4