Рішення № 72631662, 05.03.2018, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 591/6956/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Дашутіна І.В., при секретарі Макошенець С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми», товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Червоносілська» про визнання права проживання та найму житла, зобов’язання здійснити реєстрацію за місцем проживання,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати за нею право проживання та найму житла (квартири) за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов’язати Сумську міську раду (Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми») здійснити її реєстрацію за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали в повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання не з’явились, в письмовому відзиві позов визнали та просили розглянути справу без їх участі.

Заслухавши позивачку, її представника та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що в 1991 році матір позивачки ОСОБА_2 із сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та з позивачкою, завершивши службу в збройних силах повернулася для постійного проживання до матері, в Суми. Її чоловік, батько позивачки, залишив родину та залишився проживати в ОСОБА_4 Бабуся позивачки ОСОБА_5 проживала в Суми вул. Нестерова, 4. Через сімейні обставини матір позивачки з двома дітьми була вимушена знімати житло, так як не мала власного житла. По сусідству на паралельній вулиці за адресою АДРЕСА_2 проживав ОСОБА_6, який знав матір позивачки з дитинства. ОСОБА_6 запропонував матері позивачки разом з дітьми проживати у нього. Матір позивача працювала в ВЖРУ, згодом важко захворіла, була прооперована та визнана інвалідом 2-ї групи. В 1999 році їй за медичними підставами було надано кімнату для окремого проживання в гуртожитку за адресою м. Суми, вул. 20 років Перемоги, 3-А кімн. 29. Позивачка з братом Олексієм були лише прописані в кімнаті матері, а фактично залишились проживати за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 в квартирі ОСОБА_6, який відносився до них як до близьких. В 2008 році брат позивачки Олексій одружився, якийсь час проживав з дружиною у її батьків, а після народження дітей став проживати в материній кімнаті за адресою м. Суми, вул. 20 років Перемоги, 3-А кім. 29. Позивачка залишалась проживати в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_6, який на той час вже хворів та потребував сторонньої допомоги. Матір позивачки переїхала проживати до позивачки та ОСОБА_6 (а.с. 9-11, 14-18).

Неодноразово, безпосередньо сам ОСОБА_6, а також позивачка за його дорученням звертались і до ТОВ АФ «Червоносільська», на балансі якого начебто перебував будинок №2 в м. Суми, по вул. Аерофлотській, і до паспортного столу, розташованого по вул. Антонова, з метою здійснити приватизацію вказаної квартири та здійснити реєстрацію їхнього проживання за цією адресою. Проте, в зв'язку з перебігом процедури банкрутства ТОВ АФ «Червоносільська» належність будинку не була визначена, що підтверджується рішеннями і довідками взаємовиключного змісту. Коли через стан здоров’я ОСОБА_6 йому стало складно ходити по інстанціям, він надав позивачці довіреність для оформлення проживання та приватизації житла, проте, через невизначеність, де на обліку перебуває будинок, це питання не вирішилось і до цього часу. Також в 2012 році ОСОБА_6 оформив заповіт, відповідно до якого заповів усе своє майно позивачці як єдиній спадкоємиці (а.с. 19-25, 27-33)

Позивачка доглядала за ОСОБА_6 до самої його смерті – 29.06.2013 року (а.с. 26).

В даний час брат позивачки з трьома дітьми та дружиною проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_4, де зареєстрований він та їхня матір.

На даний час позивачка проживає зі своєю матір'ю за адресою: АДРЕСА_3, але не зареєстрована за цією адресою. Також залишається незареєстрованим і син позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 12).

Не маючи можливості зареєструватись за місцем фактичного проживання через невизначеність належності будинку, позивачка також певний період часу була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, буд .3 А, кв.29, але фактично там ніколи не проживала, так як не могла проживати з сім’єю в кімнаті загальною площею 24 кв. м.

Таким чином, позивачка протягом близько 25 років безперервно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, але через невизначеність належності будинку до цього часу за даною адресою не зареєстрована. Також через невизначеність належності будинку не була оформлена приватизація квартири ОСОБА_6, з дозволу, якого як наймача позивачка проживала в цій квартирі протягом більше ніж двох десятків років і який заповів позивачці належне йому майно.

Вищезазначені обставини створюють значні труднощі, що перешкоджають реалізації прав та обов’язків, які безпосередньо чи побічно потребують відповідної реєстрації. Зокрема до цього часу не переукладено договори на надання комунальних послуг – постачання газу, електроенергії, тощо. Позивачка сплачує за надані комунальні послуги за особовим рахунком оформленим за ОСОБА_6

Позивачка зверталась з проханням зареєструвати її за адресою багаторічного фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. Останнього разу при зверненні до Центру надання адміністративних послуг з проханням про належне оформлення проживання позивачці було надано відповідь із роз’ясненням та порекомендовано звернутись до суду.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Отже і позивачка як громадянка України має відповідні права на житло.

За змістом ст. 65 Житлового кодексу України наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які гроживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Таким чином, ОСОБА_6 проживаючи одноосібно в квартирі мав право вселити позивачку до цієї квартири в якості члена сім’ї. Якоїсь окремої угоди між ними не укладалось та на момент вселення позивачка була неповнолітньою і не мала прав укладати подібні угоди. Отже позивачка на законних підставах за згодою та пропозицією наймача проживала у вказаній квартирі і має відповідне право на проживання в ній.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового зонду», до членів сім'ї наймача включаються громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) з наймачем. Оскільки позивачка постійно протягом близько 25 років проживала з наймачем – ОСОБА_6, то відповідно до вищезазначених норм вважалась включеною до числа членів сім’ї наймача.

Відповідно до ст. 106 Житлового кодексу України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку. Отже в зв’язку із смертю ОСОБА_6 позивачка, як така, що багато років проживала в належній йому як наймачеві квартирі на правах члена сім’ї має право бути визнаною наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.

ОСОБА_6 визначив позивачку спадкоємицею за заповітом. Відповідно до ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 1219 ЦК України визначено права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини. За змістом статті та з врахуванням ст. 106 ЖК України право наймача житла не відноситься до таких, що припиняється із смертю наймача. Відповідно до ч. 2 ст. 1232-1 ЦК України до спадкоємців переходять усі права та обов'язки за договором оренди житла з викупом, які мав спадкодавець. Враховуючи, що найм житла є одним із видів правовідносин оренди, а ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає як безоплатну передачу так і викуп житлових приміщень громадянами, до позивачки, як до спадкоємиці наймача, що помер переходять усі права та обов'язки ОСОБА_6, що стосуються його квартири.

За змістом ч. 5 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання – житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.

Відповідно до ч. 11 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація – внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Отже квартира за адресою АДРЕСА_1, в якій позивач фактично проживає протягом близько 25 років є житлом, в якому позивачка постійно проживає, інформація про адресу якого має бути внесена до відповідного реєстру при реєстрації.

Так, невизначеність та неоформленість права позивачки на проживання в квартирі, в якій вона фактично проживає близько 25 років включно із відсутністю реєстрації за місцем проживання порушує її права, оскільки від цього залежить реалізація інших її прав та обов’язків, зокрема укладення договорів на надання комунальних послуг, отримання субсидії на оплату комунальних послуг, реєстрація за місцем постійного проживання її дитини, приватизація житла, тощо.

Враховуючи викладене, необхідно визнати за ОСОБА_1 право проживання та найму житла (квартири) за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов’язати Сумську міську раду (Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» здійснити реєстрацію ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Керуючись ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (мешканки ІНФОРМАЦІЯ_7) право проживання та найму житла (квартири) за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов’язати Сумську міську раду (м. Суми, площа Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) (Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» (м. Суми, вул. Горького, 21) здійснити реєстрацію ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Дашутін