Рішення № 72630780, 07.03.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1559/17

Провадження № 2/591/127/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.

з участю секретаря судового засідання Кальченко М.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу № 591/1559/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення з батька аліментів та про стягнення аліментів з матері на утримання двох неповнолітніх дітей

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей з матір’ю та збільшення розміру аліментів з батька на утримання двох неповнолітніх дітей,-

ВСТАНОВИВ :

27.03.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про припинення стягнення з батька аліментів та про стягнення аліментів з матері на утримання двох неповнолітніх дітей, мотивуючи його тим, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з 16.07.2005 року по 18.12.2013 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішення Зарічного районного суду м. суми від 23.05.2013 року з ОСОБА_1 були стягнути аліменти на утримання двох дітей по 650 грн. щомісячно на кожну дитину. З червня 2016 року і по теперішній час діти проживають з ним, а не з відповідачкою, і перебувають на його утриманні, а мати не приймає участі у матеріальному забезпеченні дітей. Тому позивач просить припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідачки, та навпаки, стягнути аліменти на дітей з їх матері – відповідачки ОСОБА_3, у твердій грошовій сумі по 2000 грн. на кожну дитину щомісячно, до їх повноліття (а.с.3-4).

18.07.2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з матір’ю та збільшення розміру аліментів. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з моменту розірвання шлюбу у 2013 році і до вересня 2017 року діти проживали з нею і перебували на її утриманні. Їх батько ОСОБА_1 не сплачував аліменти за рішенням суду, оскільки вона не пред’являла виконавчий лист до примусового виконання. З вересня 2017 року діти за домовленістю з їх батьком стали проживати з ним. На даний час діти знову виявили бажання жити з матір’ю, а тому позивачка вважає, що необхідно прислухатися до думки дітей. Тому ОСОБА_3 просить визначити місце проживання обох дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір’ю. Крім того, в зв’язку із зростанням розміру середньої заробітної плати, прожиткового мінімуму, позивачка просить збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1М за рішенням суду від 23.05.2013 року на двох дітей та стягнути на кожну дитину по 2000 грн. щомісячно (а.с.50-52).

В судовому засіданні позивач за первісним позов ОСОБА_1 та його представник первісний позов про підтримали в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечували. Позивач пояснив, що з 25 травня 2016 року діти проживають з ним, так як відповідачка привезла йому дітей і сказала, що нехай тепер він їх утримує і займається дітьми. На думку позивача, відповідач влаштовувала своє особисте життя, і діти їй заважали. Позивач вважає, що у матері за дітьми був неналежний догляд, оскільки вони недоглянуті, не висипались, їх відправляли гуляти, коли до неї приходив чоловік, їх вдома закривали, і вони вилазили через вікно. Півтора роки діти з позивачем. Позивач вказує, що ніяких перешкод в спілкуванні дітей з матір’ю він не створює. Позивач пояснив, що коли діти стали жити з ним, їх перевели до іншої школи, у них значно покращилось навчання, так як вдома з ними займаються, а крім того, сини стали відвідувати спортивну секцію боротьби, де тренування чотири рази на тиждень, а по суботам відвідують дитячу скаутську організацію. Крім того, сини грають у футбол. Мати стала перейматися дітьми останні місяці. Позивач вказав, що старший син ОСОБА_5 виявляє бажання спілкуватися з матір’ю, висловлює бажання жити з матір’ю, і останній час живе у матері. Однак позивач вважає, що поведінка сина ОСОБА_5 змінилася в гірший бік. Молодший син ОСОБА_6 не виявляє бажання жити з матір’ю, хоче залишитись з батьком.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 та її представник проти первісного позову заперечували в повному обсязі, зустрічний позов підтримали. Відповідачка пояснила, що в кінці 2016 року батько дітей звернувся до неї з побажанням відправити дітей до літнього табору, та повіз їх до скаутського табору, за 60 км від Сум, там діти були всі літо, проживали в палатках. З вересня 2016 року діти проживали у батька, так як відповідачка сама попросила його забрати дітей до нього. До листопада 2017 року старший син ОСОБА_5 жив у тата, на даний час він живе у відповідачки, оскільки сам так побажав. Молодший син ОСОБА_6 бажає жити у батька, а на вихідні приїздити до мами. Відповідач пояснила, що вона просила позивача забрати дітей, щоб він також приймав участь у їх вихованні. Відповідач вважає, що вона прикладала всі зусилля для належного виховання дітей. ОСОБА_5 ходив в гурток різьби. Коли діти після розлучення залишись з нею, і жили у неї, то у них у школі бували різні зміни. Зранку з дітьми була або відповідачка, або її мати (бабуся). Бабуся часто приїздила і допомагала їй з дітьми. Потім пізніше діти ходили до школи самостійно.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що первісний та зустрічний позов підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що з 16.07.2005 року по 18.12.2013 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням суду (а.с. 5, 9).

Судом встановлено, що сторони мають двох спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10,11).

ОСОБА_9 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, в квартирі батька (а.с.6).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23.05.2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дітей – задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі 650 грн. щомісячно до досягнення повноліття, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі 650 грн. щомісячно до досягнення повноліття (а.с.8).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, а фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.6, 12, 15).

Відповідач ОСОБА_3 знята з реєстрації з 14.03.2017 року за адресою: АДРЕСА_1, вказала адресу проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.6, 16, 27), а на момент розгляду справи фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.168).

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

З матеріалів справи вбачається, що за період з грудня 2016 року по травень 2017 року на ім’я ОСОБА_3 поштові перекази в надходженні не значаться (а.с.37).

Відповідач ОСОБА_3 надала копії чеків, з яких вбачається, що 25.02.2017 року придбано куртку утеплену для лиж для хлопчика ціною 649 грн., 04.03.2017 року придбаний костюм дитячий на хлопчика ціною 470 грн., 19.02.2017 року придбано планшет Номи ціною 2329, 88 грн., та чохол ціною 299 грн. (а.с. 38-39).

Як вбачається з довідки громадської організації «Сумський обласний відокремлений підрозділ Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національна організація скаутів України» від 04.12.2017 року, ОСОБА_1 постійно відвідує батьківські збори особисто сплачує внески на проведення мандрівок, літнього оздоровлення та відпочинку ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за два роки членства синів у скаутському об’єднанні (а.с.107).

З характеристик на учнів ОСОБА_1 та ОСОБА_7, наданих Садівською ЗОШ у грудні 2017 року, вбачається, що діти старанні та активні, батько ОСОБА_1 цікавиться навчанням дітей, приділяє належну увагу вихованню синів (а.с.108-109, 127-128).

З інформації щодо періодичності відвідування занять учнями ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у Садівській ЗОШ вбачається, що за 2016-2017 навчальний рік та за 2017-2018 навчальний рік діти постійно відвідували заняття у школі, і не були присутні лише з поважних причин (через хворобу) (а.с.129, 132).

Згідно інформації Садівської ЗОШ про участь батьків у шкільному житті ОСОБА_1 та ОСОБА_7 вбачається, що протягом 2017 року відвідував батьківські збори, цікавився навчанням та розвитком, приводив та забирав з школи дітей їх батько ОСОБА_1, а маму у школі вперше побачили 21.12.2017 року , коли вона пришла на батьківські збори, цікавилась поведінкою та навчанням сина ОСОБА_5 (а.с.130-131).

Згідно інформації Сумської школи № 17 про участь батьків у шкільному житті ОСОБА_1 та ОСОБА_7 вбачається, що протягом 2013-2014 навчального року та протягом 2014-2015 навчального року батьківські збори частіше відвідувала бабуся, яка приводила та забирала дітей, цікавилася їх навчанням. Протягом першого класу батько учня приймав участь у шкільному житті, потім припинив. Мама відвідувала батьківські збори дуже рідко. Батько після розладу в сім’ю школу не відвідував. Мати багато разів запрошувалась до школи на розмову, але вона відмовлялась, або вважала, що навчанням і вихованням повинні займатися вчителі, бо в неї немає на це часу. Навчальні успіхи ОСОБА_1 та ОСОБА_7 оцінені як посередні (а.с.133-134, 135).

Допитана в суді свідок ОСОБА_10, друг сім’ї позивача, пояснила, що вона знає, що діти проживали з мамою, а років два тому стали проживати з батьком. Свідок була в гостях у ОСОБА_11 років два тому, і її дуже здивувало, що діти не вміють їсти вилками і користуватись столовими приборами. Свідок пояснила, що сім’єю позивача вони бачаться десь разів чотири – п’ять на рік. Коли діти стали проживати з батьком, вони стали більш врівноваженими та вихованими, поводять себе не так агресивно, спокійніше і культурніше, краще навчаються. Свідок вважає, що це заслуга батька у вихованні. ОСОБА_5 та його цивільна дружина ОСОБА_4 водять дітей на вистави, на концерти, займаються їх вихованням та розвитком. Перед початком шкільного року купують їм все необхідне для школи, одягають, взувають. ОСОБА_9 постійно телефонують ОСОБА_4, що вони прийшли, що вони поїли, ідуть на гурток. У них хороші відносини з ОСОБА_4. Зі слів ОСОБА_11 та ОСОБА_4 свідку відомо, що мати дітей передавала речі нерегулярно і спонтанно. Якісь періоди діти спілкувались з мамою. Літні сезони діти проводять у літньому скаутському таборі. Свідок пояснила, що діти з власної ініціативи у батька, ніхто їх не примушує, і ніхто дітям не забороняє спілкуватися з мамою, ОСОБА_9 захотів – зібрав речі і поїхав до мами.

Допитана в суді свідок ОСОБА_12, бабуся дітей по лінії батька, пояснила, що останні роки з вересня 2016 року діти проживали з батьком, а з мамою проживали з 2012 року у тій квартирі, коли батько пішов з сім’ї. Мама пізно приходила з роботи, діти гуляли самі, то на будівництві гуляли, то у підвалі, якісь халабуди будували. ОСОБА_9 часто школу (№17) пропускали, тому що рано не могли прокинутись, бо допізна гуляли де попало. Був випадок у 2015 році, коли мама їх не впустила додому, то бабуся ОСОБА_10 їх забрала та відвела на квартиру на вул.. Інтернаціоналістів, потім тато їх забрав до себе. Коли в травні 2016 року діти закінчили школу, вони перебазувалися до тата жити, це їх мама туди відправила. В дитячому таборі за все літо мати була всього три рази. За весь час, поки діти жили з батьком, мати особливої участі у їх житті не приймала. Свідок пояснила, що вона часто спілкувалась з онуками і в той час, коли вони у мами жили, хоча мати їх говорила, що це «зрада». Останнім часом мати активізувалась, забрала до себе старшого сина ОСОБА_9, вона його комп’ютером заманила. Молодший Міша не пішов до матері жити, але на вихідні ходить до неї. Мати там зранку дала їм поснідати, і не контролює, соціальні мережі, комп’ютер, можна пропустити школу, можна не вчити уроки. Свідок пояснила, що у школі вона лише раз бачила мати, протягом 15 хвилин, коли у Міши був випускний. Зі слів дітей свідок знає, що мама живе з дядєй ОСОБА_13. ОСОБА_9 відвідували секції боротьби та футболу, але з того часу як ОСОБА_9 пішов жити до мами, він перестав відвідувати спортивні секції. Одяг дітям купували батько і його дружина Лєна, возили до Харкова дітей. Свідок пояснила, що ніякого насилля батько до дітей не вживає. Після розірвання шлюбу він часто спілкувався з дітьми, але мати дітей не впускала батька додому, коли діти жили з нею.

Допитана в суді свідок ОСОБА_14, цивільна дружина позивача, пояснила, що з кінця травня 2016 року діти проживають з ними. Оскільки попереду були літні канікули, вони вирішили спробувати залишити дітей на тиждень у таборі. ОСОБА_9 сподобалось дуже, і вони там все літо провели. В кінці серпня мама не сказала, що буде забирати дітей до себе, тому вони з ОСОБА_11 зібрали дітей до школи і діти пішли в школу в с. Сад. В перший місяць з’ясувалось, що діти дуже відстали, і вчителі у 17-й школі вважали їх двієчниками. В школі в с. Сад діти за рік підтягнулись по навчанню. ОСОБА_9 ніхто силою не тримав, вони їздили і до мами, і до бабусі ОСОБА_10. Мама з дітьми рідко спілкувалась. Вона активізувалась тільки після того, як батько звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів з неї. У 2015 році діти вже жили в сім’ї батька приблизно півтора місяці, тому що мама сказала, що вона втомилась, а потім вона їх забрала. В дитячому таборі мама відвідувала дітей 2-3 рази за все літо, одного разу залишилась там на ночівлю. Пару разів вона зводила їх на батути, одного разу купила їх зимові куртки. На світо в школу Міша попросив запросити маму і бабусю ОСОБА_10. В основному ініціатива виходить від дітей щоб поспілкуватись з мамою, а не від мами. Коли Міша захворів, мама поцікавилась ним лише наприкінці вихідних днів. Про день народження Міші мама згадала лише ввечері о 21 годині. Свідок пояснила, що до дітей ніхто не вживає фізичного насильства, максимум – це посварити («отругать»). Так, останній раз мамі свідок не відкрила двері, тому що за дитину відповідає батько. Свідок пояснила, що бтьако спілкувався з дітьми з 2013 року по 2016 рік регулярно, забирав на вихідні. На операції з ОСОБА_9 був батько, а не мама, а Міша в цей час був зі свідком. Мами у лікарні не було. Свідок пояснила, що у мами все залежало від настрою, вона перешкоджала часто батьку бачитись з дітьми. За той час поки ОСОБА_9 живе у мами, його навчання погіршилось. Свідок пояснила, що раніше, коли вони з батьком дітей брали їх до себе, то діти були агресивні, постійно дрались між собою, сварились поганими словами. Їх одяг завжди приходилось прати,бо вони від мами приходили брудні. ОСОБА_9 не вміли користувалися ножем та виделкою, а зараз вже вміють. Коли вони стали жити в батька, менший Міша був спочатку дуже ображений на маму, і не хотів з нею спілкуватися, а вже пізніше став спілкуватися. ОСОБА_9 ось нещодавно мовчки спакував свої речі і поїхав до мами, хоче жити з нею. Міша не проситься до мами.

Допитана в суді свідок ОСОБА_15, бабуся дітей по лінії матері, пояснила, що з онуками вона спілкувалась з моменту їх народження, і їх життя ділиться на три періоди: Перший період: поки батьки жили разом 7 років. Другий період: коли ОСОБА_11 пішов з сім’ї, хоча ОСОБА_3 не хотіла розлучення. ОСОБА_16 спокійно займався особистим життя, жив і працював, особливої участі у житті дітей не приймав. Аліменти мінімальні. Вони з ОСОБА_3 самі витягували цих дітей, це чотири роки цей період тривав. Третій період: з травня 2016 року. Все літо діти пробули у таборі, потім батько їх забрав до себе. Вересень, жовтень вони прожили, до бабусі приїздили на вихідні дні. Свідок пояснила,що їй відомо, що одного разу батько побив ОСОБА_9. Хлопчики це приховували. ОСОБА_9 сказав, що тато був п’яний і побив його. Зі слів ОСОБА_9, тато його закривав у квартирі. Свідок пояснила. Що коли діти проживали з її донькою, то вона сама повністю їх утримувала. У свідка повна шафа дитячих речей, матеріально мати дітей забезпечувала, і одяг купувала і подарунки. На вихідні дні ОСОБА_3 приїздила до своєї матері, коли діти туди приїздили, проводила час з дітьми. Все їм дозволяє, різні розваги, що вони побажають. Ніколи мати не перешкоджала спілкуванню з дітьми. До скаутського табору мати дуже часто їздила відвідати дітей. Свідок пояснила, що ОСОБА_3 не забирала дітей, так як вийшла заміж, переїхала жити до нового чоловіка, і робила ремонт у квартирі, і кімнату для синів зробила. Конфліктів з новим чоловіком матері у дітей немає. ОСОБА_9 весь час казав, що хоче жити з мамою. Свідок вважає, що вихованням хлопців обов’язково повинен займатись батько.

Представник служби у справах дітей ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що на час проведення обстеження умов проживання діти проживали за місцем фактичного проживання батька за адресою: АДРЕСА_2, умови проживання належні, що підтверджується актом обстеження умов проживання (а.с. 167).

Також було обстежено умови проживання у матері дітей за адресою: м. Суми, , АДРЕСА_3. В акті вказано, що дана квартира належить ОСОБА_13, з яким ОСОБА_3 перебуває у цивільному шлюбі. В квартирі в наявності умови для проживання дітей в сім’ї (а.с.168).

Службою у справах дітей Сумської міської ради з урахуванням всіх обставин справи було надано висновок про визначення місця проживання дітей, згідно якого служба вважає за доцільне визначити місце проживання старшої дитини ОСОБА_1 – з матір’ю, а місце проживання молодшої дитини ОСОБА_7 – з батьком (а.с. 162-166).

Суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у СК: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (п. 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини з одним з батьків відбувається втручання в право сторін та їх дитини на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

Відповідно до ст. 12 Конвенції з прав дитини, Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченими процесуальними нормами національного законодавства

Відповідно до ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань що стосуються її особисто, а також питань сім’ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

З метою дотримання права дитини бути вислуханою з питань, що стосуються її особисто (ст. 12 Конвенції про права дитини, ст. 171 СК України), суд з’ясував думку обох дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_7 щодо питання визначення їх місця проживання.

Опитування дітей проводилось у судовому засіданні в присутності педагога ОСОБА_18, дитячого психолога ОСОБА_19, в присутності представників сторін, але без присутності обох батьків, щоб виключити можливий вплив батьків на висловлення дітьми своєї думки.

Судом з’ясовано, що ОСОБА_1 бажає проживати з матір’ю, а ОСОБА_7 бажає проживати з батьком.

Зокрема, під час бесіди в суді неповнолітній ОСОБА_1 пояснив, що з 1-го по 5-й клас він учився у 17-й школі. Коли він був у 2-му класі, батько пішов з сім’ї, до школи водив батько спочатку, а потім бабуся ОСОБА_15 (мамина мама). Іноді він до 19-00 вечора був на продльонці, а іноді бабуся ОСОБА_15 в 12-00 забирала. Потім він сам ходив до школи. Зранку був режим дня такий – прокинулись, поїли і в школу. Зранку мама кормила. Мама іноді була вдома, але у більшості випадків була бабуся, а мама приходила після 18 чи 19 години. На морі вони були тричі: першого разу з бабусею (татовою мамою), другого разу всією сім’ю з мамою і татом, третього разу – з тьотею ОСОБА_15 (татовою дружиною). Влітку тато відправив їх в табір, коли навчання в школі закінчилось. До табору тато приїздив, десь раз на тиждень, і часто з ночівлею. І мама приїздила в табір, але не так часто, і один раз з ночівлею. ОСОБА_5 пояснює, що ходить на скаутів, а в суботу та неділю – на футбол.

ОСОБА_5 пояснив, що коли він ходив у 17 школу, у нього було багато друзів, вони любили на вулиці гуляти. А з шести років їх відпускали гуляти без дорослих на дитячий майданчик.

ОСОБА_5 пояснив, що він досить довго жив з татом та тьотею Лєною, але зараз він бажає жити з мамою. З батьками вони це питання не обговорювали. Мама живе з дядей ОСОБА_13. ОСОБА_5 пояснив, що йому так зручно жити, до школи його возить дядя ОСОБА_13 або він сам їде на маршрутці. Коли він приходить додому зі школи, він сам гріє собі їжу. На боротьбу він зараз не ходить, тому що не вбачає в цьому сенсу, і йому незручно їздити, коли вже темно, бо йому ще треба уроки вчити. Взагалі, йому більше подобається ходити не на боротьбу і не на скаутів, а на різьбу. Щодо успішності у школі ОСОБА_1 пояснив, що все залишилось як було. ОСОБА_5 пояснив, що цей Новий рік він був з мамою. На запитання представника служби у справах дітей ОСОБА_1 пояснив, що бувало, коли вони з братом сварились, але це були жарти. Також повідомив, що батько не суворо ставився до нього, ну іноді міг сказати, щоб краще їв, але це не строгість була. У школі з братом вони спілкуються.

Допитаний в суді неповнолітній ОСОБА_7 пояснив, що з 1 по 4-й клас він навчався в 17-й школі, а продовжував 4-й клас вже в Садівській школі. Коли навчався у 17-й школі, відводила до школи мама, а забирала бабуся. ОСОБА_6 пояснив, що коли вони жили біля 17-ї школи, у них був друг, який любив гуляти по незавершеним будівництвам. ОСОБА_6 пояснив, що він бажає жити з батьком. До мами він ходить у гості, його тато відвозить або на машині, або на маршрутці. Пояснив, що ОСОБА_9 інколи з татом сварився, так як тато сварив його за те, що ОСОБА_9 переговорюється з дорослими, а також забороняв довго грати на ноутбуці та на телефоні. ОСОБА_6 повідомив, що коли вони з братом приїхали жити до батька, то батько перші чотири місяці контролював, скільки вони часу сидять у комп’ютері в Інтернеті. Потім вони звикли, і вже не занадто довго сиділи в Інтернеті. До театру вони ходили з тьотею Лєною пару разів під кінець 2016 року. ОСОБА_6 пояснив, що він ходить на заняття по боротьбі кожного дня, а ОСОБА_9 останнім часом не ходить, і на скаутів ОСОБА_9 перестав ходити. ОСОБА_6 вказав, що коли у нього 5 уроків, то вдома він у 13-20 годині, якщо більше уроків – то вдома о 15-10 годині. Розігріває обід, їсть і йде на тренування, потім приходить і вчить уроки. ОСОБА_6 пояснив, що на Новий рік він був з татом і з тьотею Лєною. ОСОБА_6 пояснив, що вони не часто сваряться з братом, більше це жарти, хтось комусь щось скаже, а інший відповість. У школі вони спілкуються з братом, про своє говорять. ОСОБА_6 повідомив, що останній раз недавно батька викликали в школу, тому що ОСОБА_9 почав курити.

За ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

В даній справі судом встановлено, що обоє батьків є фізично і психічно здоровими, не вживають алкоголь, не допускають протиправної поведінки щодо дітей, обоє люблять дітей, мають самостійний дохід та можливості отримання самостійного доходу, кожен має належні умови для проживання дітей, і коли діти проживали з ними, вони піклувалися про них та створювали умови для проживання, навчання та розвитку.

Враховуючи пояснення обох сторін, показання свідків, думку представника служби у справах дітей та акти обстеження умов проживання батьків, суд вважає, що кожен з батьків уважно ставиться до своїх батьківських обов’язків, а доказів протилежного сторони не надали.

Твердження кожного з батьків про те, що інший не зможе належно виховувати та утримувати дітей, взаємні обвинувачення батьків у неприділенні дітям належної уваги – суд вважає не чим іншим, як взаємним почуттям образи.

В ході розгляду справи жоден з батьків не довів суду належними доказами, що лише він один займався вихованням та утриманням дітей.

Суд з розумінням ставиться до права на повагу до сімейного і приватного життя як позивача, так і відповідача, однак в даному випадку обов’язком суду є дослідження питання щодо забезпечення прав неповнолітніх дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому «якнайкращих інтересів дитини».

В даній ситуації суд, уважно вислухавши доводи та аргументи кожної сторони, та дослідивши докази, керується принципом найкращих інтересів дитини, який визначений у пункті 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, згідно якому в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Цей принцип розкритий у Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) Комітету ООН з прав дитини (про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів), де сформульовані такі підходи:

«Найкраще забезпечення інтересів дитини» - це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку:

по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них в співвідношенні з іншими;

по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечує юридичні гарантії та належну реалізацію цього права (пункт 46).

Комітет вважає за доцільне скласти невичерпний, не субпідпорядкований перелік елементів, які могли б розглядатися при проведенні оцінки найкращих інтересів будь-якою особою, відповідальною за прийняття рішень, якій належить визначати найкращі інтереси дитини.

Невичерпний характер переліку елементів означає, що можна вийти за його рамки і розглянути інші фактори, що мають відношення до конкретних обставин, в яких знаходиться та чи інша дитина або група дітей. Всі фігуруючи у переліку елементи повинні бути прийняті до уваги і зважені з урахуванням обставин кожного випадку. Перелік повинен служити конкретним керівництвом, забезпечуючи при цьому гнучкість (пункт 50).

У світлі цих міркувань Комітет вважає, що стосовно ситуації, яка розглядається доречними і такими, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини є такі елементи:

- Погляди дитини;

- Індивідуальність дитини;

- Збереження сімейного оточення і підтримання відносин;

- Піклування, захист і безпеку дитини;

- Вразливе положення;

- Право дитини на здоров'я;

- Право дитини на освіту.

Слід підкреслити, що базова оцінка найкращих інтересів - це загальна оцінка всіх відповідних елементів, що визначають найкращі інтереси дитини, зі зваженою оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими. Не всі елементи актуальні в кожному випадку, і в різних випадках різні елементи можуть використовуватися по-різному. Зміст кожного елемента неминуче буде неоднаковим залежно від конкретної дитини і конкретного випадку, в залежності від виду рішення і конкретних обставин; те саме стосується і значущості кожного елемента в контексті загальної оцінки (пункт 80).

Виходячи з принципу рівності прав та обов’язків матері та батька щодо дітей, суд аналізує та надає оцінку наступним обставинам.

1. Погляди та думка дітей.

Щодо права дитини бути вислуханою з питань, що стосуються її особисто (ст. 12 Конвенції про права дитини, ст. 171 СК України) – суд вислухав думку дітей. З’ясовано, що ОСОБА_1 (якому на момент розгляду справи 12 років 7 місяців) бажає проживати з матір’ю, а ОСОБА_7 (якому на момент розгляду справи 11 років 4 місяці) бажає проживати з батьком.

2. Піклування про дітей і безпосередня участь батьків у догляді за дітьми.

Обоє батьків з достатньою долею відповідальності ставляться до виконання своїх батьківських обов’язків, приділяючи дітям батьківську увагу.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу з грудня 2013 року по травень 2016 року діти проживали з матір’ю ОСОБА_3, а з травня 2016 року по час розгляду справи судом – діти проживали у батька.

3. Утримання дітей.

Матеріальним забезпеченням дітей займався той з батьків, з ким фактично проживали діти. Так, під час проживання дітей з матір’ю ОСОБА_3 – вона утримувала дітей, та повідомила, що хоча аліменти і були стягнуті за рішенням суду з ОСОБА_1, але вона не звертала рішення до виконання і через виконавчу службу аліменти не отримувала (а.с. 35, 36, 37).

Сам позивач ОСОБА_1 дане ствердження не спростував та не надав суду доказів, що в період з грудня 2013 року по травень 2016 року він надавав дітям матеріальну допомогу.

Під час проживання дітей з батьком ОСОБА_1 з травня 2016 року по січень 2018 року – дітей утримував батько, а їх мати ОСОБА_3 лише періодично купувала дітям одяг, з дороговартісних речей - придбала планшет (а.с.38,39,40).

4. Індивідуальність та розвиток дітей.

Питаннями розвитку дітей в основному займався батько ОСОБА_1 Так, позивач надав докази того, що під час проживання дітей з ним, у дітей покращились успіхи у навчанні в школі порівняно з попередніми роками, що підтверджується характеристиками; діти відвідують спортивні секції (боротьба, футбол) та скаутську організацію (а.с.107, 108, 109, 127, 128).

Крім того, з пояснень дітей, під час їх проживання у батька, вони декілька разів відвідували театр, театр юного глядача.

Під час проживання дітей з матір’ю мати водила дітей переважно до розважальних центрів. Доказів, що діти відвідували якісь розвиваючі гуртки чи спортивні секції – відповідачкою ОСОБА_3 не надано.

В характеристиках на дітей, наданих школою № 17, надано посередню оцінку поведінці та рівню навчання хлопчиків (а.с.133-134, 135).

5. Особиста прихильність дітей.

З розмови з дітьми суд робить висновок, що діти люблять обох батьків, і важко пережили їх розлучення. Кожен з дітей висловив свою прихильність як до матері так і до батька. Незважаючи на місце свого постійного проживання, діти з власної ініціативи продовжували спілкування з тим з батьків, хто проживав окремо.

Так, свідок ОСОБА_15 підтвердила, що діти постійно спілкувались з мамою на вихідні, коли жили у тата.

Свідок ОСОБА_12 підтвердила, що батько брав дітей до себе, коли вони ще жили з мамою після розлучення батьків.

Обоє дітей також підтвердили ці обставини.

6. Вразливе положення та психоемоційний стан дітей.

Суд з достатньою долею критичності ставиться до обвинувачень кожного з батьків в бік іншого, що той негативно впливає на психіку дітей.

Жодна сторона не надала суду висновків дослідження психоемоційного стану дітей, висновку психологічної експертизи, або доказів про консультацію дітей у психолога.

При цьому суд приймає до уваги ту обставину, що відносини між батьками та стан перебування дітей в епіцентрі конфлікту між батьками та спору про визначення їх місця проживання – можуть спровокувати психологічну травму дітей. Суд приймає до уваги, що різка зміна місця проживання, неврахування думок дітей може ускладнити психоемоційний стан дітей та виявитись дестабілізуючим фактором.

7. Вік та стать дітей.

Суд враховує, що обоє дітей є хлопчиками молодшого шкільного віку, виявляють зацікавленість активними видами спорту (боротьба, футбол) та активними видами відпочинку та розвитку (скаутська організація, літній відпочинок у таборі, походи, тощо).

Безумовно, що вказаний інтерес з’явився у дітей завдяки батьку, який заохочував синів до спорту, та здорового образу життя.

При цьому суд приймає до уваги пояснення старшої дитини ОСОБА_1, що він не дуже зацікавився боротьбою, і хоче спробувати займатися чимось іншим, що йому більше до вподоби.

8. Здоров’я дітей.

Суду не надано інформації щодо стану здоров’я дітей. Під час співбесіди зі старшою дитиною було помітно, що ОСОБА_1 страждає на заїкання, що викликає певні труднощі у дитини у спілкуванні з оточуючими та висловленні своїх думок. На це звернуто увагу обох батьків.

9. Захист та безпека дитини.

Доказів того, що хтось з батьків вчиняв протиправні дії щодо дітей – суду не надано.

Суд вважає, що поведінка батьків не загрожує безпосередньо фізичній безпеці дітей, але створює неблагополучне психологічне середовище, в зв’язку з чим з метою уникнення конфліктів та сварок, на теперішній час батькам дитини слід обмежити спілкування між собою, та утримуватись від провокаційно-образливої поведінки та негативного відношення один до одного під час спільного перебування з дітьми.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дітей, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Враховуючи все вищевикладене, приймаючи до уваги думку кожної дитини та висновок служби у справах дітей, виходячи з найкращих інтересів дітей, суд вважає, що необхідно визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 – з матір’ю ОСОБА_3, а місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 – з батьком ОСОБА_1.

Стосовно збереження сімейного оточення і підтримання відносин дітей між собою як братами, а також з матір’ю та батьком, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 141 СК України визначено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 151 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Тобто, права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

У відповідності до ст. 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.

Частиною 2 ст. 157 СК України законодавець додатково підкреслює обов`язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні, хоча збереження у нього цього обов`язку прямо випливає зі ст.141 СК України.

Праву на спілкування з дитиною та участі у її вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов`язок того, з ким проживає дитина, не чинити перешкод у здійсненні свого права.

Статтями 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Суд вважає, що спілкування та підтримання відносин дітей між собою не буде перервано, оскільки вони навчаються в одній школі, відвідують одні і ті самі гуртки, а також живуть у когось із батьків на вихідні дні.

Суд приймає до уваги, що на даний час відсутній спір між батьками щодо перешкод у спілкуванні з дітьми, і батьками не надано доказів щодо перешкоджання один одному у спілкуванні з дітьми.

Стосовно вимог сторін про стягнення аліментів один з одного, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Судом встановлено, що матеріальним забезпеченням дітей займався той з батьків, з ким фактично проживали діти.

Суд також враховує, що кожен з батьків заявив вимогу про стягнення аліментів у однаковому розмірі по 2000 грн. на дитину.

Оскільки на даний час суд визначив місце проживання сина ОСОБА_5 з матір’ю, а сина ОСОБА_6 – з батьком, то суд вважає недоцільним стягувати з кожного з батьків на користь іншого однаковий розмір аліментів, оскільки ці вимоги фактично є зустрічними однорідними вимогами і підлягають взаємному зарахуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та припинити стягнення з нього аліментів на двох дітей на користь ОСОБА_3, в зв’язку з чим відкликати виконавчі листи № 591/1758/13-ц.

Водночас, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів з матері на утримання двох дітей – суд вважає необхідним відмовити.

Крім того, суд відмовляє і в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв'язку із рівним частковим задоволенням позовних вимог обох сторін, суд вважає необхідним залишити понесені сторонами судові витрати за кожною із сторін.

Крім того, суд ще раз звертає особливу увагу обох батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на необхідність компромісу та взаємних поступок у питаннях, пов’язаних з вихованням їх спільних дітей, та націлює обидві сторони у їх відносинах на максимальне врахування інтересів дітей. Суд радить батькам приборкати прояви своєї неприязної поведінки один до одного, невиправданих амбіцій та усвідомити свою відповідальність за подальшу долю їх синів, їх розвиток та психічне здоров’я.

На підставі ст.ст. 141, 153, 157, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7, паспорт МА262250, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_8, НОМЕР_2, РНОКПП НОМЕР_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6) про припинення стягнення з батька аліментів та про стягнення аліментів з матері на утримання двох неповнолітніх дітей – задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей з матір’ю та збільшення розміру аліментів з батька на утримання двох неповнолітніх дітей – задовольнити частково.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір’ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання двох дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у сумі по 650 грн. на кожну дитину щомісячно.

Відкликати виконавчі листи № 591/1758/13-ц про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання двох дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у сумі по 650 грн. на кожну дитину щомісячно, видані на виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23.05.2013 року у справі № 591/1758/13-ц.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів з матері на утримання двох неповнолітніх дітей – відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів з батька на утримання двох неповнолітніх дітей – відмовити.

Понесені судові витрати залишити за сторонами.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Повне рішення суду складено 07.03.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В. Кривцова