Рішення № 72630766, 22.02.2018, Краснопільський районний суд Сумської області

Рішення

Іменем України

22 лютого 2018 року

смт Краснопілля

справа № 578/439/17>

провадження № 2/578/6/18

Краснопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Косар А.І.

учасники судового процесу:

секретарь судового засідання - секретаря судового засідання Литвин А.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції з Зарічним районним судом м. Суми цивільну справу позовного провадження

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» /далі – Банк/ в особі представника за дорученням ОСОБА_4

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Банк через свого представника за довіреністю від 17 січня 2017 року №3262-К-Н-О /ас 34/ ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, який уточнив 17.11.2017 в частині суми заборгованості, та просив стягнути з ОСОБА_2 27821,23 грн кредитної заборгованості та судові витрати у розмірі 1600 грн.

На обґрунтування позову Банк зазначив, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт / далі – Генеральна угода/ б/н від 11.07.2006 відповідач отримала кредит у розмірі 16874,38 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/rules, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Як на підставу своїх вимог позивач посилався на те, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. В свою чергу, відповідач, в порушення норм закону та умов угоди, свої зобов'язання не виконала, не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, та допустила утворення заборгованості, яка станом на 11 липня 2016 року становить загальною сумою 27821,23 грн, і складається з: 12895,06 грн - заборгованості за кредитом; 628,45 грн – по процентам за користування кредитом; 14297,72 грн – штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди, та у добровільному порядку не погашена.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що Генеральна угода укладалася з метою зменшити суму заборгованості за кредитним договором, було видано нову картку, на яку встановлено ліміт 16874,38 грн (мінусовий баланс). Розмір місячного платежу становив 1507,17 грн. Стягнення відбувалися шляхом списання з дебетної картки відповідача з її пенсійних виплат. До березня 2017 року відповідач здійснювала виплати на погашення заборгованості, але не у повному обсязі. Згідно умов Генеральної угоди, на які погодилася відповідач шляхом підписання угоди, застерігалась можливість стягнення штрафу в сумі 14297,72 грн як стимулюючої виплати лише у випадку порушення відповідачем її зобов’язань.

Відповідач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги визнають частково, а саме по тілу кредиту та процентах, щодо нарахованого відповідачем штрафу просили суд відповідно до частини третьої статті 551 К України зменшити розмір штрафу у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем, оскільки вона є пенсіонером, не має власного житла, майнового паю та інших доходів, крім пенсії по інвалідності.

Заслухавши учасників судового розгляду, розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України /надалі – ЦК України/ закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом установлено, що 11 липня 2016 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2з метою створення сприятливих умов для виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором № SAMDN55000030251074 було укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і Правил надання продукту кредитних карт.

Відповідно до пункту 2.1 Генеральної угоди банк надає позичальнику терміновий кредит у сумі 16874,38 грн на строк 12 місяців, з 11.07.2016 по 31.07.2017 шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 16874,38 грн, в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплату процентів у розмірі 1,08% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту зазначеного у заяві, Умовах і правилах строків. Погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: починаючи з 01 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 1507,17 грн, для погашення заборгованості по кредиту, яка складається із заборгованості по кредиту, процентів, а також інших витрат відповідно до Умов і правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.07.2017.

Згідно пункту 2.2 Генеральної угоди при порушенні позичальником строків погашення заборгованості зазначених у цій угоді, Умовах і правилах, більше ніж на 31 день, зобов’язання, строк яких не настав. Сторони домовились, що строк повернення кредиту вважається 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом починаючи з 32 дня порушення вважається простроченою, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 14297,72 грн.

Згідно пункту 2.8 Генеральної угоди при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредита, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначений в умовах та правилах за кожен день прострочки.

Згідно пункту 2.10 зазначеної угоди, позичальник поручає банку без додаткової угоди перерахувати кредитні кошти в день надання кредиту у сумі 1640,64 грн. на любий відкритий у банку рахунок (ас 7 ).

Інформації щодо визнання даної угоди недійсною суд не має.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язанняза Угодою виконав в повному обсязі, разом з цим відповідач належним чином умови договору не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка згідно розрахунку за договором станом на 27.04.2017 становить 27821 грн 23 коп. з якої: 12895,06 грн - заборгованість за кредитом; 628,45 грн – по процентам за користування кредитом; 14297,72 грн - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Згідно частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд розглядає справу у відповідності до вимог статті 13 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами у відповідності до вимог статей 81, 84 ЦПК України, дотримуючись засад змагальності у цивільному судочинстві.

Згідно до частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки на день розгляду справи, з боку відповідача не надано доказів про виконання свого обов'язку в частині сплати заборгованості за тілом кредиту, нарахованими відсотками та дані вимоги визнані відповідачем, суд вважає, що позов в цій частині є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому він підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, суд виходить з наступного.

Відповідач надала до суду заяву, в якій просила при винесенні рішення відповідно до статті 551 ЦК України врахувати її матеріальне становище, пославшись на те, що є пенсіонером, інвалідом ІІІ групи, власного житла та майнового паю не має, здійснює догляд з людиною похилого віку, єдиним джерелом доходів є пенсія, розмір якої за період з липня 2016 року по червень 2017 року становить 15709,00 грн.

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Частиною третьою статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та пункту 4 частини п’ятої статті 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-100цс14 від 03.09.2014.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов’язання).

Позивач не вказав та не довів факту настання для нього негативних наслідків через прострочення виконання зобов’язання позичальником. Крім того, право Банку відновлене шляхом стягнення на його користь суми позики та відсотків за користування нею.

Враховуючи розмір заборгованості за кредитом, що становить 12895,06 грн та розмір штрафу, нарахованого позивачем відповідно до п.п. 2.2 Генеральної угоди, у сумі 14297,72 грн, що перевищує розмір збитків, період виникнення прострочення виконання зобов'язання, майновий стан відповідача, та відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання, суд приходить до висновку, що ці обставини мають істотне значення, тому відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України вважає необхідним зменшити розмір нарахованого позивачем відповідно до п.п. 2.2 Генеральної угоди штрафу (неустойки) до 5000 грн.

Виходячи з викладеного, вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 14297,72 грн підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням наведеного, суд, знаходить позов таким, що підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 18523 грн 51 коп. заборгованості за кредитним договором № б/н від 11 липня 2016 року, яка складається з: 12895,06 грн - заборгованість за кредитом; 628,45 грн – по процентам за користування кредитом; 5000,00 грн - штраф. Підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання відповідно до статті 617 ЦК України судом не встановлено.

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому частиною першою статті 141 ЦПК України, згідно до Закону України “Про судовий збір”, та пункту 39 Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року, тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 1600 грн 00 коп. судових витрат.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 77-82, 89,133,141,206, 211, 223, 247, 259, 264 – 265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 18523 грн 51 коп. заборгованості за кредитним договором № б/н від 11 липня 2016 року, яка складається з: 12895,06 грн - заборгованість за кредитом; 628,45 грн – по процентам за користування кредитом; 5000,00 грн - штраф, а також 1600 грн 00 коп. судових витрат, а усього 20123 / двадцять тисяч сто двадцять три / гривні 51 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Краснопільський районний суд Сумської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частини другої статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А. І . Косар