Рішення № 72629543, 23.01.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/4499/17

Провадження № 2-а/362/12/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Кравченко Л.М.,

при секретарях: Яренко Н.М., Шаблій Т.С., Сілецькій М.О.,

з участю: позивача – ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 селищної ради - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Василькові Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 селищного голови ОСОБА_3, ОСОБА_4 селищної ради Васильківського району Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження селищного голови, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2017 р. позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження селищного голови, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

02 січня 2003 року його було прийнято на конкурсній основі на посаду спеціаліста– землевпорядника ОСОБА_4 селищної ради по переводу з Васильківського районного відділу земельних ресурсів. Цього ж дня ним було складено присягу посадової особи місцевого самоврядування та присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування, починаючи з 02 січня 2003 року він сумлінно виконував свої посадові обов’язки.

03 квітня 2014 року він був призваний по мобілізації та проходив службу в рядах Національної гвардії України по 23 березня 2015 року.

10 квітня 2017 року, коли він перебував на лікарняному, ОСОБА_4 селищним головою було видано розпорядження № 27 «Про звільнення з займаної посади», яким позивача було незаконно звільнено з роботи. Факт незаконного звільнення позивача був встановлений постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2017 року, що залишена в силі Ухвалою апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року, копії яких додаються.

На виконання постанови суду, розпорядженням ОСОБА_4 селищного голови від 16 червня 2017 року № 50 «Про поновлення на роботі» його було поновлено на посаді спеціаліста – землевпорядника ОСОБА_4 селищної ради з 10 квітня 2017 року.

Через перенесені душевні хвилювання та стрес, викликані незаконним звільненням, судовими процесами, він тривалий час перебував на лікарняному.

28 серпня 2017 року, коли він прийшов на роботу на ранковій нараді в присутності колег по роботі ОСОБА_4 селищний голова запропонував йому написати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Після того, як він відмовився звільнитись на запропонованих ОСОБА_4 селищною головою умовах, останній у присутності працівників селищної ради зачитав позивачу розпорядження від 28 серпня 2017 року № 85 «Про звільнення з займаної посади спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_1В.»

Як вбачається зі змісту оскаржуваного розпорядження, позивача було звільнено з займаної посади за порушення ним Присяги посадової особи місцевого самоврядування, передбаченої статтею 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», у зв’язку із скоєнням проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов’язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження органу місцевого самоврядування як державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов’язків, внаслідок недотримання посадовою особою органу місцевого самоврядування, державним службовцем, правових та етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Будь-яких пояснень щодо конкретних фактів чи подій, які стали причиною видання оскаржуваного розпорядження, Глевахівький селищний голова ОСОБА_3 йому не надав, через що останній не знає, якими діями чи бездіяльністю він порушив присягу посадової особи місцевого самоврядування та який проступок проти інтересів служби він вчинив, який суперечить покладеним на нього обов’язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, тощо.

Виходячи з вищевикладеного, він вважає, що його звільнення з займаної посади було незаконним, а тому вирішив захистити своє порушене право в судовому порядку.

За таких обставин позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження ОСОБА_4 селищного голови від 28 серпня 2017 року за № 85 « Про звільнення з займаної посади спеціаліста – землевпорядника ОСОБА_1В.», поновити на роботі незаконно звільненого ОСОБА_1 на посаді спеціаліста – землевпорядника ОСОБА_4 селищної ради з 28 квітня 2017 року, допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути з ОСОБА_4 селищної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень).

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, просили їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просили відмовити, оскільки від громади селища на роботу позивача надходять скарги, внаслідок чого нанесенні збитки селищній раді.

Свідок ОСОБА_6, яка працює головним бухгалтером в ОСОБА_4 селищній раді, в судовому засіданні зазначила, що вона не контролює роботу працівників, обов’язки контролю виконує голова селищної ради, не знає чи позивач у своїй роботі скоював проступки, але на нарадах були запитання з приводу роботи ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_7, який працює з 2015 р. інж. землевпорядником в ОСОБА_4 селищній раді в судовому засіданні вказав, що він не знає чи позивач скоював проступки, йому такі факти не відомі, він не контролює чи позивач у своїй роботі дотримується етичних норм, але інколи на нарадах говорили, що позивач невчасно надавав відповіді. Зараз звернень не так багато, особисто про позивача питань в зверненнях немає. Йому відомо факт звернення ОСОБА_8 про крадіжку позивачем земельної ділянки, за цим зверненням виїжджав голова, він і голова землевпорядної комісії.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9, яка є депутатом ОСОБА_4 селищної ради, зазначила, що вона не вивчала громадську думку, відомості про проступок ОСОБА_1 їй не відомо, скарги на нього не писали, про його поведінку нічого сказати не може, особисто до позивача не зверталась ні з якими питаннями.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, заперечення відповідача, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами як в обґрунтування позовних вимог так і в заперечення проти них, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.01.2003 р. був прийнятий на конкурсній основі на посаду спеціаліста–землевпорядника ОСОБА_4 селищної ради по переводу з Васильківського районного відділу земельних ресурсів, склав присягу посадової особи місцевого самоврядування та присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування, що стверджується копією трудової книжки серії АЕ №040768 (а.с. 12-13).

В період з 03.04.2014 р. по 23.0.2015 р. позивач був призваний по мобілізації та проходив службу в рядах Національної гвардії України, що стверджується записом в трудовій книжці позивача та копією посвідчення учасника бойових дій (а.с.10,12-13).

Відповідно до розпорядження ОСОБА_4 селищної ради № 85 від 28.08.2017 р. «Про звільнення з займаної посади спеціаліста-землепорядника ОСОБА_1В.», звільнено з займаної посади спеціаліста - землевпорядника ОСОБА_1 з 28.08.2017 року, за порушення ним присяги посадової особи місцевого самоврядування передбаченої статтею 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» у зв’язку із скоєнням проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов’язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження органу місцевого самоврядування як державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов’язків, внаслідок недотримання посадовою особою органу місцевого самоврядування, державним службовцем, правових та етичних (моральних) засад проходження публічної служби (а.с.11)

Згідно з листка непрацездатності від 16 червня 2017 р., ОСОБА_1 дійсно перебував на амбулаторному лікуванні в КЗ ВРР «Васильківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Іванковичівської амбулаторії ЗПСМ з 16.06.2017р. по 21.06.2017 р. (а.с.14).

З листка непрацездатності від 22.06.2017 р. серії АВІО №7061335 вбачається, що ОСОБА_1 з 22.06.2017 р. по 08.07.2017 р. перебував на амбулаторному лікуванні (а.с.15).

Згідно листка непрацездатності від 15.07.2017 р. вбачається, що ОСОБА_1 з 15.07.2017 р. по 22.07.2017 р. перебував на амбулаторному лікуванні (а.с.16).

Відповідно до листка непрацездатності від 25 липня 2017 р., ОСОБА_1 дійсно перебував на амбулаторному лікуванні в КЗ ВРР «Васильківський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Іванковичівської амбулаторії ЗПСМ з 25.07.2017 р. по 03.08.2017 р. (а.с.17).

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.06.2017 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано розпорядження ОСОБА_4 селищного голови № 27 від 10.04.2017 р. "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1В.", визнано протиправним та скасувати розпорядження ОСОБА_4 селищного голови № 43 від 15.06.2017 р. "Про внесення змін до розпорядження № 27 від 10.04.2017 року, ""Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1В.", поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_4 селищної ради з 10.04.2017 р., стягнуто з ОСОБА_4 селищної ради Васильківського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6832 (шість тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 80 (вісімдесят) коп.., стягнуно з ОСОБА_4 селищної ради Васильківського району Київської області завдану моральну шкоду в сумі 5 (п"ять тисяч) грн. 00 коп., допусщено до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, в іншій частині позову відмовлено (а.с.20-23).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 р., апеляційну скаргу ОСОБА_4 селищної ради Васильківського району Київської області залишено без задоволення, а постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.06.2017 р. без змін (а.с. 24-25).

Частина друга статті 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» містить зміст присяги посадових осіб місцевого самоврядування, яка звучить так: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов'язки".

Частина перша статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України передбачає, що служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону.

Тобто, приймаючи оскаржуване розпорядження, ОСОБА_4 селищний голова ОСОБА_3 не просто звільнив позивача з займаної посади, а фактично прийняв рішення про припинення позивачем служби в органах місцевого самоврядування.

Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що підставами для припинення служби в органах місцевого самоврядування є невиконання (неналежне виконання) посадових обов'язків та неможливість застосування за таке порушення заходів дисциплінарного впливу або дисциплінарних стягнень, передбачених Кодексом законів про працю України, включаючи звільнення.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності посадової особи органу місцевого самоврядування, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою звільнення посадової особи органу місцевого самоврядування за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, так як і з підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування за порушення Присяги, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

Процедура проведення службового розслідування встановлена Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 (надалі-Порядок).

Відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;

- у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України "Про запобігання корупції" в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.

Згідно з пунктом 8 Порядку в акті службового розслідування зазначаються висновки службового розслідування, обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності. У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Відповідачем на підтвердження своїх доводів та правомірності оскаржуваного розпорядження надані копії скарг, адресованих голові ОСОБА_4 селищної ради щодо дій ОСОБА_1, з яких встановлено наступне.

11.08.2017 р. на ім’я голови ОСОБА_4 селищної ради ОСОБА_3 звернулась ОСОБА_8 зі скаргою, в якій просила розібратися і покарати землеміра ОСОБА_1, який у 2011 р. вкрав у неї зі своїми шахраями частину спадщини (а.с.50).

25.09.2017 р. ОСОБА_10 звернулась з заявою до селищного голови ОСОБА_3, в якій просила допомоги отримати її документи на земельну ділянку (а.с. 52).

23.08.2017 р. ОСОБА_11 звернулась зі скаргою до ОСОБА_4 селищного голови, в якій зазначила, що землевпорядник ОСОБА_4 селищної ради ОСОБА_1 не виконує свої обов’язки, а саме не закінчив оформлення відповідних документів для приватизації земельної ділянки , які були надані ще 2001 р. та на даний час зникли (а.с. 53).

20.09.2016 р. ОСОБА_12 звернувся до ОСОБА_1 з претензією про повернення суми боргу за договором позики, в якій просив повернути протягом 7-ми днів грошову суму, а також генеральну довіренність на продаж землі виданої на ім’я ОСОБА_12 і акт на землю площею 0,5176 га (кадастровий номер 3221455300:03:004:0004), які згідно розписки виступають в якості позики, крім того за умовами їхньої домовленості ОСОБА_1 зобов’язувався виділити земельну ділянку площею 0,18 га для ОСГ біля ТОВ «Нафта-ВІС», але земельна ділянка раніше була виділена ОСОБА_13І.(а.с.55).

Разом з тим, судом з’ясовано, що стосовно ОСОБА_1 не проводилось службового розслідування як по факту порушення трудової дисципліни, так і по факту порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є позивач.

Вказана вимога передбачена і пунктом 15 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11. 1992 № 6 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Як встановлено судом, погодження щодо звільнення ОСОБА_1 з профспілковою організацією не здійснювалось.

За таких обставин, суд приходить до переконання щодо протиправності складеного відповідачем розпорядження від 28.08.2017 р. про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, та незаконності його звільнення.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В свою чергу відповідно до статті 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

ВСУ в постанові від 14.09.2016 р. за справою № 6-419цс16 сформував правову позицію щодо розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу.

З урахуванням норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов’язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.

Крім того, положеннями р.ІІІ Порядку № 100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Зокрема не підлягають урахуванню відпускні та лікарняні.

Розрахувавши у відповідності з вищезазначеними роз’ясненнями та на підставі постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2017 р., де надана довідка виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради №373/02-22 від 14.06.2017 р. розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд враховує розмір середньоденної заробітної плати, який складає 262,80 грн., а також кількість днів вимушеного прогулу – 101 день, суд прийшов до переконання про стягнення з ОСОБА_4 селищної ради Васильківського району Київської області 26542, 80 грн.

Положеннями ст. 237-1 КЗпП України, визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як убачається з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В п. 9 цієї постанови Пленуму ВСУ зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У п.13 цієї ж постанови Пленуму ВСУ визначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Під час судового розгляду справи був встановлений факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення, яка виразилась у постійному страху залишитись без роботи, а від так залишитись без засобів для існування, а також стресі пов’язаному з неможливістю на самореалізацію суспільно-корисною працею, що позбавляє позивача стану внутрішньої рівноваги та сенсу соціального буття і завдає почуття незахищеності перед свавіллям ОСОБА_4 селищного голови ОСОБА_3, у зв’язку з чим суд приходить до переконання про стягнення з ОСОБА_4 селищної ради заподіяної позивачу моральної шкоди, розмір якої судом визначено в 10000,00 грн., а тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Керуючись ст.ст. 72-77, 243-247, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження ОСОБА_4 селищного голови № 85 від 28.08.2017 р. "Про звільнення з займаної посади спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_1В.".

Поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_4 селищної ради з 28.08.2017 р.

Стягнути з ОСОБА_4 селищної ради Васильківського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26542 (двадцять шість тисяч п"ятсот сорок дві) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Стягнути з ОСОБА_4 селищної ради Васильківського району Київської області на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко