Постанова № 72629497, 05.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1854/17

Провадження № 22-ц/779/307/2018

Категорія 52

Головуючий у 1 інстанції Калиновський М.М.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

за участю секретаря Мельник О.В.,

апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Снятинської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Снятинського районного суду в складі судді Калиновського М.М., ухвалене 21 грудня 2017 року в м. Снятині Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Снятинської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, відповідач є батьком їхньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте впродовж 14 років він не бере участі у її вихованні та догляді, не займається фізичним, духовним і моральним розвитком. З метою найбільш повного, всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочним рішенням Снятинського районного суду від 21 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд виходив з недоведеності факту умисного ухилення відповідача ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню неповнолітньої доньки сторін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. На її думку суд помилково взяв до уваги висновок органу опіки та піклування Снятинської РДА щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки такий є необґрунтованим та суперечить інтересам дитини.

Натомість, не враховано доказів підтвердження небажання відповідача спілкуватися з дочкою, брати участь у її вихованні та догляді, займатися її фізичним, духовним та моральним розвитком тощо.

Поза увагою суду залишена і та обставина, що чоловік, з яким вона в даний час перебуває у шлюбі, виявив бажання удочерити їхню з відповідачем дитину.

З цих підстав просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У зв'язку з чим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Івано-Франківської області.

В засіданні апеляційного суду апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_3, представник органу опіки та піклування Снятинської РДА в судове засідання не з'явились будучи належним чином повідомленими. При цьому відповідач викликаний до суду через оголошення на веб-сайті апеляційного суду, розміщене з врахуванням положення ч.11 ст. 128 ЦПК України. За таких обставин перешкод розглядові справи у їх відсутності не встановлено.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом п.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом ч.ч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає в повній мірі.

Як правильно встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї неповнолітня дитина сторін проживає з позивачкою у АДРЕСА_1. Де, крім того, проживають мати позивачки ОСОБА_5, чоловік ОСОБА_6, дочка ОСОБА_7, 1995 року народження. В ньому також зазначено, що батько дитини з 2003 року не проживає з ними, участі у її вихованні не приймає, матеріально не допомагає. Місце знаходження батька невідоме (а.с.8).

Зі змісту характеристики учениці НВК «Снятинська ЗОШ І-ІІІ ступенів-ліцей» вбачається, що вихованням та навчанням ОСОБА_4 батько ОСОБА_3 не цікавиться, батьківських зборів не відвідує. Більше часу з Катею проводить сестра і мама. Беруть участь в начально-виховному процесі дівчинки, відвідують батьківські збори та лекторії (а.с.9).

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до сімейного життя.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язання виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей (пункт 15).

При цьому, за змістом абзацу 2 пункту 16 цієї постанови, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов'язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з'ясування його позиції й обґрунтувань.

Згідно з висновком від 27 листопада 2017 року орган опіки та піклування Снятинської РДА вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_4. З його змісту вбачається, що оскільки місце проживання відповідача ОСОБА_3 невідоме, не здобуто жодної інформації про стан його здоров'я, матеріальне становище тощо. Відповідно служба у справах дітей не змогла з'ясувати його думку щодо порушеного питання, також роз'яснити правові наслідки позбавлення батьківських прав. Разом з тим встановлено, що відповідач надає позивачу грошову допомогу на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, а саме здійснює грошові перекази коштів через Укрпошту.

Про надання ОСОБА_3 матеріальної допомоги на утримання дочки ОСОБА_4 підтвердила ОСОБА_1 у суді першої інстанції. Не заперечувала даної обставини остання і в засіданні апеляційного суду. При цьому зазначила про відсутність заборгованості по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дочки.

Враховуючи наведене суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані докази, правильно встановив обставини справи, з'ясував характер правовідносин сторін та норми права, які їх регулюють та дійшов правильного висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків та свідомого нехтування ним своїми обов'язками, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

При цьому правильно врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

Доводи апелянта про те, що суд безпідставно взяв до уваги висновок органу опіки та піклування Снятинської РДА є неспроможними.

Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Разом з тим, цих обставин не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що рішення ухвалено з порушенням судом норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна правова оцінка.

А тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Снятинського районного суду від 21 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 7 березня 2018 року.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

В.А. Девляшевський