Постанова № 72629234, 06.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1978/17

Провадження № 22-ц/779/374/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гургула В. Б.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Матківського Р.Й., Мелінишин Г.П.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання іпотеки припиненою, за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб АТ «Дельта Банк» на ухвалу Тисменицького районного суду від 29 грудня 2017 року під головуванням судді Гургули В.Б. у м. Тисмениця

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову у справі за позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання іпотеки припиненою .

У заяві зазначив, що відповідач може вчинити будь-які дії, спрямовані на набуття права власності на предмет іпотеки по іпотечному договору від 08.06.2012 року №1122, а саме: квартиру №83, яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 76,8 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м. в будинку №30 по вул. Тролейбусній в селі Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 29 грудня 2017 року заяву задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно: квартиру №83, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 76,8 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м., в будинку №30 по вул. Тролейбусній в селі Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області.

Заборонено Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» вчиняти будь-які дії, спрямовані на набуття права власності на предмет іпотеки по іпотечному договору від 08.06.2012 року № 1122 в тому числі і шляхом подання до державних реєстраторів прав на нерухоме майно заяв для проведення державної реєстрації права власності шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в досудовому порядку.

Не погодившись з даною ухвалою суду, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб АТ «Дельта Банк» подала апеляційну скаргу, в якій вважає дану ухвалу незаконною та необґрунтованою, прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Допущені в процесі розгляду справи порушення норм процесуального та матеріального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначає апелянт, за ОСОБА_1 існує заборгованість по кредиту, що підтверджується листом від 6943 від 04.10.2017 року про існування заборгованості за Договором кредиту №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року та становить 181 946,93 грн. Позивач надав суду неправдиві твердження про те, що основне зобов’язання виконане повністю, оскільки цього встановлено не було.

Рішенням Тисменицького районного суду від 16.06.2016 року в іншій справі, яким відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1В, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 банку України про звернення стягнення на предмет іпотеки ніяким чином не доводить факту припинення зобов’язання по кредитному договору або того, що основне зобов’язання виконане повністю.

Апелянт вважає, що накладення судом першої інстанції арешту на нерухоме майно на підставі рішення суду по іншій цивільній справі в досудовому порядку є передчасним, та суперечить закону та порушує права та інтереси АТ «Дельта Банк». Також судом жодним чином не обумовлено наявність підстав, які б вказували на порушення банком прав та інтересів позивача.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову, якою відмовити в забезпеченні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову в якій просить накласти арешт на нерухоме майно: квартиру №83, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 76,8 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м., що розташована в будинку №30 по вул. Тролейбусній в селі Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області та заборонити Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» вчиняти будь-які дії спрямовані на набуття права власності на предмет іпотеки по іпотечному договору від 08.06.2012 року №1122, в тому числі і шляхом подання до державних реєстраторів прав на нерухоме майно заяв для проведення державної реєстрації права власності шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в досудовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що з метою всебічного і об’єктивного розгляду справи слід задовольнити клопотання про забезпечення доказів, оскільки їх невжиття може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення в майбутньому.

З такими доводами погоджується і апеляційний суд, оскільки на день вирішення даного питання по суті існували підстави для забезпечення такого позову.

Доводи апеляційної скарги та представника апелянта в суді апеляційної інстанції про те, що на час вирішення скарги спір уже розглянуто, не є підставою для скасування ухвали суду, яка відповідає нормам процесуального права.

Суд вважає, що судом першої інстанції ухвалу постановлено з додержанням вимог процесуального права, тому її слід залишити в силі. Підстав для її скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб АТ «Дельта Банк» залишити без задоволення, а ухвалу Тисменицького районного суду від 29 грудня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_3

ОСОБА_4