Постанова № 72628154, 05.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/1611/17 05.03.2018

Єдиний унікальний номер судової справи 480/1611/17

Номер провадження 22-ц/784/175/18

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

05 березня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Галущенка О.І.,

з секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участі:

стягувача ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4,

боржника ОСОБА_5,

головного державного виконавця - Носової О.Г.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області ухвалу, яку постановив Миколаївський районний суд Миколаївської області, під головуванням судді Терентьєва Г.В., у приміщенні цього суду 27 листопада 2017 року, у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на дії та рішення головного державного виконавця, заінтересована особа - ОСОБА_5,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області Носової О.Г. щодо виконання виконавчого листа №480/399/15-ц, виданого 13 січня 2016 року Миколаївським районним судом Миколаївської області про зобов'язання ОСОБА_5 перенести металевий паркан, відповідно до відновленої межі, а також на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області) Носової О.Г. про закінчення виконавчого провадження від 11 вересня 2017 року.

В обґрунтування вимог скарги зазначено, що 27 листопада 2015 року Апеляційним судом Миколаївської області ухвалено рішення, яким відновлено частину межі земельних ділянок №34 та №36 по вулиці Радянській у с. Зеленому Миколаївського району Миколаївської області, яка проходить між будівлями житлових будинків №34 та №36, з описом проходження межі за планом, складеним при виготовлені технічної документації ПП «ОСОБА_1» 08 липня 2013 року, а саме:

- від точки А, яка розташована по фасадній лінії земельних ділянок №34 та №36 на відстані 20 м до суміжної земельної ділянки № 32 та на відстані 20 м до суміжної земельної ділянки №38, по прямій лінії до нижнього кута сараю (кухні) житлового будинку №36 (точка «9»); далі

- від нижнього кута сараю (кухні) житлового будинку №36 (точка «9») по стіні сараю (кухні) житлового будинку №36 (точка «8»); далі

- від верхнього кута сараю (кухні) житлового будинку №36 по прямій лінії впродовж 15.64 м до точки «7», яка розташована на відстані 19.41 м до суміжної земельної ділянки №32 (точка «3») та на відстані 20.42 м до суміжної земельної ділянки №38.

Зобов'язано ОСОБА_5 перенести металевий паркан, відповідно до відновленої межі.

Рішення суду набрало законної сили та на підставі судового рішення Миколаївським районним судом Миколаївської області було видано виконавчий лист №480/399/15-ц, який в подальшому був пред'явлений до виконавчої служби для примусового виконання.

16 січня 2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого документа.

Але, 11 вересня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Носовою О.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що висновок головного державного виконавця про виконання рішення суду не відповідає дійсності, оскільки фактично відновлення меж земельних ділянок відповідно до рішення апеляційного суду від 27 листопада 2015 року не відбулось, ОСОБА_3 просив суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Носової О.Г., а також визнати неправомірною та скасувати постанову від 11 вересня 2017 року про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2017 року скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Визнано дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Носової О.Г. відносно виконання виконавчого листа №480/399/15-ц виданого 13 січня 2016 року Миколаївським районним судом Миколаївської області про зобов'язання ОСОБА_5 перенести металевий паркан, відповідно до відновленої межі неправомірними.

Скасовано постанову, винесену 11 вересня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Носовою О.Г. про закінчення виконавчого провадження.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі, шляхом стягнення з органу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції судовий збір в дохід держави в сумі 800 грн.

В апеляційній скарзі ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою у задоволені скарги відмовити.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

За правилами ст.ст.1,5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами і доповненнями та в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин - винесення ухвали про відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі прав заявників, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період із надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Згідно із ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець, відповідно до вимог ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 цього Закону).

Зокрема, він здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За правилами ст.383 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена чинним Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, у ст.74 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби необхідно враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 27 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відновлення меж земельної ділянки.

Ухвалено відновити частину межі земельних ділянок №34 та №36 по вулиці Радянській в селі Зеленому Миколаївського району Миколаївської області, яка проходить між будівлями житлових будинків №34 та №36, з описом проходження межі за планом, складеним при виготовлені технічної документації ПП «ОСОБА_1» 08 липня 2013 року.

Зобов'язано ОСОБА_5 перенести металевий паркан, відповідно до відновленої межі (а.с.23-24).

16 січня 2016 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №480/399/15-ц, виданим 13 січня 2016 року Миколаївським районним судом Миколаївської області (а.с.19).

11 вересня 2017 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області Носовою О.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із повним виконанням рішення суду.

В постанові, в якості підстави для закінчення виконавчого провадження зазначено, що судове рішення виконано в повному обсязі згідно з виконавчим документом. Актом державного виконавця від 29 серпня 2017 року, складеним при здійснені виконавчих дій за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, село Зелене, вулиця Радянська, №34 і №36 встановлено, що металевий паркан встановлений відповідно до меж, зазначених в рішенні суду, що підтверджується проведеними замірами на місцевості експертом інженером землевпорядником Частій Володимиром Вікторовичем (кваліфікаційний сертифікат № 000946).

Згідно висновку, складеного інженером землевпорядником Частій В.В., 29 серпня 2017 року здійснено в натурі (на місцевості) відновлення частини межі земельних ділянок по вулиці Радянська, яка проходить між будівлями житлових будинків №34 та №36 в селі Зелене Миколаївського району Миколаївської області. Відновлення вказаних у вимозі поворотних точок А: 7:8:3 частини межі виконувалось за допомогою супутникового позициювання Торсон мультисистемним двухчастотним приймачем GPS -1 згідно координат і промірів вказаних у кадастровому плані складеному при виготовленні техдокументації ПП «ОСОБА_1». Згідно вищезазначених параметрів поворотні точки А 7,8,3 частини межі співпали з існуючими на місцевості, що відповідає кадастровому плану меж земельної ділянки у складі техдокументації виготовленної ПП «ОСОБА_1» (а.с.20).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що даний висновок не свідчить про виконання боржником судового рішення, виходячи з наступного.

Так, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0.25 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташованої за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, село Зелене, вулиці Радянська, №34 (а.с.8).

Відповідно до плану зовнішніх меж вказаних у державному акті на право приватної власності на землю стягувача, земельна ділянка, що розташована за вищевказаною адресою має форму прямокутника з такими розмірами: від точки А до Г - 21.0 м., від точки А до Б - 120.0 м., від точки Б до В - 21.0 м., від точки В до Г - 120.0 м.

З пояснень спеціаліста Частій В.В. в судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що вищевказаним висновком він лише підтвердив наявність точок відліку, які брались за основу встановлення меж земельних ділянок. Проте ці поворотні точки неможливо було з'єднати по прямій лінії, оскільки спірний металевий паркан мав вигин.

За такого, колегія суддів вважає, що відновленням межі земельних ділянок по вулиці Радянська, яка проходить між будівлями житлових будинків №34 та №36 в селі Зелене Миколаївського району Миколаївської області не відбулося, а відповідно і металевий паркан не був перенесений боржником відповідно до межі земельних ділянок, що зазначена у судовому рішенні апеляційного суду.

Вказані обставини також підтвердили в судовому засіданні апеляційної інстанції і свідки ОСОБА_1, ОСОБА_10 і ОСОБА_11

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок головного державного виконавця про виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом є незаконним, а дії головного державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому їх слід визнати неправомірними, що вірно констатував і суд першої інстанції.

До того ж слід зазначити, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.

У пункті 9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Частиною першою ст.14 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), і ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За вказаних обставин, основний висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги є обґрунтованим.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 пропустив строк на оскарження, який складає 10 днів з дня, коли він дізнався про своє порушене право, є помилковим, оскільки постанова винесена головним державним виконавцем 11 вересня 2017 року, а зі скаргою до суду стягувач звернувся 15 вересня 2017 року (а.с.1-2).

Щодо тверджень особи, яка подала апеляційну скаргу, про порушення районним судом норм процесуального права, то колегія виходить з наступного.

Дійсно правильне застосування судом процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з цього питання є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина та має на меті сприяти ефективному, своєчасному і законному примусовому виконанню рішень судів та інших органів (посадових осіб). Проте, на думку колегії суддів, зазначені в апеляційній скарзі порушення норм процесуального права не вплинули на висновки суду та правильність вирішення справи.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області - відхилити.

Ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

О.І. Галущенко

Повний текст судового рішення

складено 07 березня 2018 року