Постанова № 72627953, 06.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3247/17 06.03.2018

Провадження №22-ц/784/371/18

Справа №489/3247/17

Провадження №22-ц/784/371/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі :

Головуючого Прокопчук Л.М.

Суддів Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

Із секретарем судового засідання Богуславською О.М.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2017 року, ухваленого в приміщенні того ж суду о 12:55 у складі судді Тихонової Н.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування власністю та зобов'язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у праві користуванні власністю та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 24 грудня 2016 року він придбав у ОСОБА_4 57/200 часток квартири АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 - інший співвласник квартири, від права першочергово викупити частку квартири фактично відмовився. В подальшому позивач намагався потрапити до квартири, частину якої придбав, однак відповідач доступу до квартири йому не надав. З метою захисту своїх прав, позивач звертався до правоохоронних органів, та за результатами перевірки винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення та рекомендовано звернутись до суду за захистом своїх цивільних прав. На теперішній час згоди між сторонами щодо користування спільною квартирою не досягнуто, позивач до помешкання потрапити взагалі не може. Вказані обставини створюють перешкоди позивачу у праві користуванні та розпорядженні належним йому майном.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні належною йому часткою квартири АДРЕСА_2 шляхом вселення його до цієї квартири та зобов'язання відповідача надати вільний доступ до квартири шляхом передачі ключів від неї (а.с. 2-4).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування власністю та зобов'язання вчинення певних дій задоволено. Постановлено вселити ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_2, зобов'язано ОСОБА_2 надати вільний доступ до вказаної квартири шляхом передачі ключів від неї, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн. (а.с. 46-47).

В апеляційній скарзі на вказане рішення суду позивач порушує питання про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає, що судом неповно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, а саме: судом не враховано, що відповідач не скористався правом першочергової покупки частки квартири у зв'язку з тим, що знаходився за межами України. Тому висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права (а.с. 68-72).

Позивач у відгуку на апеляційну скаргу посилається на те, що доводи скарги є необгрунтованими, не стосуються предмета спору, не містять підстав для скасування рішення суду.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Позивач, належно повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з'явився.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши докази, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до таких висновків.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення відповідає таким вимогам закону.

Судом встановлено, що 24.12.2016 року між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (колишньою дружиною відповідача) був укладений договір купівлі продажу 57/200 часток квартири АДРЕСА_3, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Тищенко О.О. та зареєстрований в реєстрі за №1028. Згідно з п. 2.3. договору співвласник квартири ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про намір продавця ОСОБА_4 продати належні їй 57/200 часток квартири, але не заявив про бажання скористатися своїм переважним правом придбати вказану частку квартири. В теперішній час відповідач створює перешкоди позивачу в користуванні належної йому на праві власності частки квартири.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що порушене право власності позивача підлягає судовому захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. Відповідно до положень норм статей 16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпоряджання означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідачем не спростовані надані позивачем докази щодо належності останньому на праві власності частини спірної квартири, а також того факту, що він перешкоджає позивачу у праві її володіння та користування.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо законності та обгрунтованості позову є правильними.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди відповідача з укладеним договором купівлі-продажу частки квартири не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не стосуються предмета спору.

З огляду на наведене рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргуОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Прокопчук

Суддя Т.М. Базовкіна

Суддя Т.Б. Кушнірова

Повний текст постанови складено 07 березня 2018 року.