Рішення № 72627934, 06.03.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/58/18

Провадження № 2/500/1304/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 рокуІзмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

при секретарі – Сирбу Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в підготовчому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

09.01.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, які заявою від 17.01.2018 року уточнила та просить визнати за нею, як спадкоємицею за заповітом, право власності на земельну ділянку площею 1,8858 га, яка розташована на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП «Вікторія», частка (пай) № 1415, 1372а, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельну ділянку площею 0,2155 га, яка розташована на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП «Вікторія», частка (пай) № 1415, 1372а, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, мотивуючи тим, що вказане майно належить ОСОБА_2. 28.07.2012 року ОСОБА_2 померла, після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, до якого входить земельна ділянка площею 1,8858 га та земельна ділянка площею 0,2155 га, які розташовані на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП «Вікторія», частка (пай) № 1415, 1372а, передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 02.03.2011 року ОСОБА_2 залишила заповіт, згідно умов якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і в загалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право,заповіла – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в рівних частинах кожному. ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовився. ОСОБА_1 прийняла спадщину, оскільки у встановлений законом строк звернулась із заявою про прийняття спадщини. При зверненні до нотаріуса для отримання свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, ОСОБА_1 було відмовлено, у зв’язку з тим, що відповідно до п. 4.20 гл.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, витягу з Державного земельного кадастру. Витяг з Державного земельного кадастру на вищевказану спадкову земельну ділянку відсутні, а також у Державному акті на право приватної власності на землю серії ІV-ОД № 011884, виданому Ізмаїльською рейдержадміністрацією 01.02.2005 року, є дописки, а згідно п. 2.9. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року із різними змінами від 16.03.2009 року, виправлення при видачі Державних актів у них не допускається та при видачі державних актів заповнення здійснюється з використанням комп’ютерної техніки.

Позивач в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3, ст. 200 ЦПК України - за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 1,8858 га та земельна ділянка площею 0,2155 га, які розташовані на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП «Вікторія», частка (пай) № 1415, 1372а, передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ОД № 011884, виданого 01.02.2005 року Ізмаїльською райдержадміністрацією, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01.05.521.00423, що підтверджено довідкою, наданою Міськрайонним управлінням в Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 737/126-18 від 23.02.2018 року.

Згідно до ст. 1216 ЦК України – спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 310252, виданого 28.07.2012 року виконавчим комітетом Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_2 померла 28.07.2012 року.

Після смерті ОСОБА_2 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить земельна ділянка площею 1,8858 га та земельна ділянка площею 0,2155 га, які розташовані на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП «Вікторія», частка (пай) № 1415, 1372а, передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК – заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до заповіту, посвідченого 02.03.2011 року секретарем Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 58, ОСОБА_2, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і в загалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право,заповіла – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в рівних частинах кожному.

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 51048689 від 24.02.2018 року, наданої державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_4, заповіт ОСОБА_2 від 02.03.2011 року, зареєстрований за № 58, не змінювався та не скасовувався.

Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Осіб, які відповідно до вимог ч. 1 ст. 1241 ЦК України мають право на обов’язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України – спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1275 ЦК України - якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 у встановлений законом строк звернувся з відповідною заявою про відмову від прийняття спадщини за заповітом.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась з відповідною заявою про прийняття спадщини, тобто вважається такою, яка прийняла спадщину.

Письмовою відповіддю державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_4 № 2367/02-14 від 31.10.2013 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв’язку з тим що, що відповідно до п. 4.20 гл.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, витягу з Державного земельного кадастру. Витяг з Державного земельного кадастру на вищевказану спадкову земельну ділянку відсутні, а також у Державному акті на право приватної власності на землю серії ІV-ОД № 011884, виданому Ізмаїльською райдержадміністрацією 01.02.2005 року, є дописки, а згідно п. 2.9. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року із різними змінами від 16.03.2009 року, виправлення при видачі Державних актів у них не допускається та при видачі державних актів заповнення здійснюється з використанням комп’ютерної техніки.

Дослідивши матеріали справи, та приймаючи до уваги, що у зв’язку з тим що, право власності на спадкове майно в нотаріальному порядку неможливе, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту на підставі ст. 16 ЦК України, в зв'язку з чим задовольняє позов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 16, 76, 200, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1233, 1234, 1235, 1241, 1268, 1270 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) до Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04379456, місцезнаходження: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Утконосівка, вул. Миру, 17а) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3,в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2, померлої 28.07.2012 року, право власності на:

- земельну ділянку площею 1,8858 га, яка розташована на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП «Вікторія», частка (пай) № 1415, 1372а, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ОД № 011884, виданий 01.02.2005 року Ізмаїльською райдержадміністрацією, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01.05.521.00423);

- земельну ділянку площею 0,2155 га, яка розташована на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП «Вікторія», частка (пай) № 1415, 1372а, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ОД № 011884, виданий 01.02.2005 року Ізмаїльською райдержадміністрацією, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01.05.521.00423).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_5