Рішення № 72627768, 06.03.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4367/17

РІШЕННЯ

іменем України

"06" березня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання – Багрін І.А.,

за участю: представника ТОВ «Авангард-2005» - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-2005» про витребування земельних ділянок та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-2005» до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, зобов’язання укласти додаткові угоди, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-2005» (далі – ТОВ «Авангард-2005») про витребування земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона є власником земельних ділянок площею 5,51 га та 1,35 га, розташованих в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

09.10.2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Авангард-2005» було укладено два договори оренди вищевказаних земельних ділянок, які припинили свою дію 10.10.2017 року в зв’язку з закінченням строку, на які вони були укладені.

Проте, відповідач продовжує користуватися належними позивачу земельними ділянками, маючи заперечення позивача щодо продовження строку дії договорів оренди. При цьому орендарем, встановлена законом процедура та строки реалізації переважного права на поновлення договорів оренди дотримані не були.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просила витребувати від ТОВ «Авангард -2005» належні їй земельні ділянки, які незаконно, без відповідної правової підстави перебувають в користуванні даного підприємства.

Ухвалою суду від 24.01.2018 року вищевказану позовну заяву було об'єднано до спільного розгляду з позовною заявою ТОВ «Авангард-2005» до ОСОБА_2 про визнання вищевказаних договорів оренди земельних ділянок поновленими, зобов’язання укласти додаткові угоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги представник товариства вказував на наявність умов для позитивного вирішення зазначеного питання, оскільки ОСОБА_2, відповідно до умов договорів оренди не зверталася до орендаря з приводу створення комісії по передачі їй земельних ділянок, внаслідок чого ТОВ «Авангард-2005» продовжувало правомірно користуватися земельними ділянками, а також протягом місяця після закінчення строку дії договорів не надіслало листа – повідомлення з запереченнями проти поновлення дії договорів, що свою чергу є підставами для їх поновлення, в силу ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Разом з тим орендодавець ухиляється від підписання додаткових угод, що є порушенням прав орендаря.

В судове засідання позивач ОСОБА_2, її представник не з’явилися. Останній надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Разом з тим, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Авангард-2005» про визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, зобов’язання укласти додаткові угоди просив відмовити, виклавши свої заперечення проти позову в відзиві. Зокрема, вказував на необґрунтованість даних позовних вимог, оскільки товариство в передбаченому законом порядку не виявило намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди на новий строк, отже його втратило.

Представник ТОВ «Авангард-2005» в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав з мотивів, зазначених ним у відзиві на позовну заяву. Згідно останнього, вважав, безпідставними звернення ОСОБА_2 до суду з заявленими нею вимогами, оскільки за відсутності її звернення до орендаря з питання повернення земельних ділянок у порядку передбаченому договорами оренди, не можна вважати, що її права були порушені. Також обраний ОСОБА_2 спосіб захисту не відповідає тим спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, внаслідок чого не може бути застосований, та наданий позивачем акт огляду земельних ділянок від 17.10.2017 року є недопустимим доказом, оскільки складений з порушенням вимог закону.

При цьому, позовні вимоги ТОВ «Авангард- 2005» про визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, зобов’язання укласти додаткові угоди підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Вислухавши пояснення представника ТОВ «Авангард- 2005», дослідивши докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельних ділянок:

- земельної ділянки 1 площею 5,51 га, кадастровий номер - 4822083000:07:000:0020,

- земельної ділянки 2, площею 1,35 га, кадастровий номер — 4822083000:01:000:0076, розташованих в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Вознесенською районною державною адміністрацією Миколаївської області 07.07.2004 року.

09.10.2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Авангард-2005» було укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок, які є ідентичними за змістом.

Дані договори були зареєстровані у Відділі Держкомзему у Вознесенському районі Миколаївської області 09.10.2012 року за № 482200004006403 та за № 482200004006402.

Отже, між сторонами склалися договірні правовідносини, які витікають з договорів оренди земельних ділянок, за змістом яких ОСОБА_2 передала ТОВ «Авангард - 2005» в оренду обумовлені земельні ділянки строком на п’ять років, а орендар зобов’язався використовувати земельні ділянки за призначенням та сплачувати орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому виразі складає 1 496 грн. 52 коп. (стосовно земельної ділянки площею 5,51 га) та 677 грн. 47 коп. (стосовно земельної ділянки площею 1,35 га) за один повний рік користування земельною ділянкою.

Окрім цього сторони узгодили інші його умови.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2017 року договори оренди, укладені між ТОВ «Авангард- 2005» та ОСОБА_2 щодо належних останній земельних ділянок, припинили свою дію.

Аналізуючи вимоги та заперечення сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» в разі припинення договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Разом з тим, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачені випадки пролонгації договору оренди за умови належного виконання орендарем своїх обов’язків.

Так, ч. 1 ст. 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, реалізація якого можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (ч. ч. 2-5 цієї статті), а саме: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 обумовленої статті передбачено іншу підставу поновлення договору оренди, згідно якої, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто для поновлення договору оренди землі з вищевказаних підстав необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди.

При цьому в даному випадку закон не встановлює обов’язку орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, повідомляти про це орендодавця до закінчення строку договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Авангард- 2005» до спливу строку договорів оренди землі не направив орендодавцю заяву про намір скористатися переважним правом на укладення договорів на новий строк (продовження їх дії).

Водночас, спірні земельні ділянки на час розгляду справи в суді перебувають у користуванні ТОВ «Авангард- 2005». При цьому, незважаючи на те, що акт огляду земельних ділянок від 17.10.2017 року є недопустимим доказом, оскільки складений з порушенням п.2 ч.1 ст. 26, ч.1 ст. 47, ст. 48 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначена обставина визнана представником відповідача в судовому засіданні, отже, в силу ч.1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку та строки своїх заперечень щодо поновлення договорів оренди належних їй земельних ділянок після припинення їх дії не висловила.

При цьому, направлення останньою листів на адресу ТОВ «Авангард-2005» про своє небажання продовжувати дію договорів оренди землі до закінчення строку їх дії не породжувало будь – яких прав та обов’язків для сторін у розумінні ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Отже, має місце користування орендарем спірними земельними ділянками після припинення договорів оренди за відсутності письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договорів оренди земельних ділянок.

Проте товариством не надано доказів належного виконання ним умов договорів оренди протягом їх дії. Разом з тим, саме на орендаря, яким заявлені вимоги про поновлення договорів оренди, покладається обов’язок доведення наявності юридичних фактів, сукупність яких надає йому право для пролонгації договорів оренди, відповідно до ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином для задоволення позовних вимог ТОВ «Авангард-2005» підстави відсутні.

В разі припинення договору оренди землі Закон встановлює обов’язок орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Умови повернення земельних ділянок передбачені п.7 договорів оренди земельних ділянок.

Так, відповідно до п.п.7.1 договорів після припинення їх дії орендар повертає орендодавцю земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Також сторони погодили процедуру оформлення приймання – передачі земельних ділянок із оренди, а саме: шляхом підписання акту приймання – передачі двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників та приступити до передачі земельної ділянки протягом трьох днів з дня припинення дії цих договорів (п.п.7.6). Проте, умови договорів не місять регламентації щодо особи, яка повинна ініціювати питання щодо створення комісії, в зв’язку з чим, відсутні підстави вважати, що товариство не наділено відповідним обов’язком.

За таких обставин, суд не погоджується з посиланням представника ТОВ «Авангард-2005» щодо відсутності у ОСОБА_2 підстав для звернення з позовом до суду.

Разом з тим, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про витребування земельних ділянок в порядку ст. 387 ЦК України.

За положеннями даної статті власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тобто пред’явити віндикаційний позов. Останній є речово – правовим позовом, в зв’язку з чим не застосовується у випадках наявності між позивачем та відповідачем зобов’язальних відносин.

Оскільки підставою позову ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок є невиконання ТОВ «Авангард-2005» обов’язку щодо його повернення після припинення дії договорів оренди, такий позов не є віндикаційним.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст. 49 ЦПК України у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі.

ОСОБА_2 таким правом не скористалася.

За такого позовні вимоги останньої задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи (витрати: на професійну правничу допомогу (що включає в себе, в тому числі, участь в судових засіданнях)); пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).

В силу положень ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

До витрат, пов’язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду можна віднести, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов’язані з явкою до суду (ст. 138 ЦПК України).

В силу обумовленої статті витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача.

При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), тобто склад та розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі.

Таким чином, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Як вбачається з розрахунку, наданого представником ТОВ «Авангард-2005», останній вказує на понесення ним судових витрат, пов’язаних з наданням професійної правничої допомоги:

1) по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Авангард-2005» про витребування земельних ділянок – 9 878 грн. 40 коп.;

2) по справі за позовом ТОВ «Авангард-2005» до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, зобов’язання укласти додаткові угоди - 30 000 грн. 00 коп.

На підтвердження зазначеного представником ТОВ «Авангард-2005» надано договори про надання професійної правничої допомоги, додаткові угоди до них, акт приймання – передачі наданих послуг.

Проте представником ТОВ «Авангард - 2005» не наданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, з зазначенням вартості окремих робіт (послуг), витраченого часу для їх виконання (надання), що є необхідним для вирішення питання щодо розподілу понесених судових витрат, відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України.

Розмір професійної правничої допомоги остаточно визначений у додаткових угодах, укладених між ТОВ «Авангард - 2005» та адвокатом ОСОБА_1 26.01.2018 року, та становить чітко визначну грошову суму.

Між тим, враховуючи характер інституту судових витрат, оплата послуг адвоката, безпосередньо пов’язана з розглядом справи, тому ненадання відомостей щодо вартості окремих робіт (послуг), витраченого в порядку виконання взятих на себе зобов’язань часу, унеможливлює визначення що такі витрати були фактичними та неминучими, а їх розмір – обґрунтованим, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04)).

За такого, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Авангард-2005» витрат, пов’язаних з правничою допомогою, за позовом ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок.

ОСОБА_2 того, згідно наданого представником ТОВ «Авангард-2005» розрахунку, останній поніс витрати, пов'язані з явкою до суду (витрати на проїзд представника з м. Одеси до м. Вознесенська та в зворотньому напрямку з використанням особистого транспортного засобу):

1) по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Авангард-2005» про витребування земельних ділянок –2 000 грн. 00 коп.;

2) по справі за позовом ТОВ «Авангард-2005» до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, зобов’язання укласти додаткові угоди – 2 000 грн. 00 коп.

Проте документального підтвердження обумовлених витрат представником ТОВ «Авангард-2005» (чеків на покупку пального, розрахунок його кількості з урахуванням відстані між населеними пунктами, розумності таких витрат, тощо) не надано.

В зв’язку з чим вказані судові витрати також не підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Авангард-2005» за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Авангард-2005» про витребування земельних ділянок.

Понесені ТОВ «Авангард-2005» судові витрати по справі за позовом ТОВ «Авангард-2005» до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, зобов’язання укласти додаткові угоди, в силу положень п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, відповідачем не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76-83, 141, 259, 263 – 265, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-2005» про витребування земельних ділянок – відмовити.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-2005» до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, зобов’язання укласти додаткові угоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 07.03.2018 року.

Суддя Л.В. Лузан